Bassjackers - Біографія та дискографія, усі альбоми й пісні

Bassjackers — нідерландський дует електронної музики з Тілбурга, заснований у 2007 році друзями Marlon Flohr і Ralph van Hilst. Усередині проєкту ролі розподілені від самого початку: Flohr відповідає насамперед за діджейські виступи та сценічну частину, тоді як van Hilst зосереджений на студійному продюсуванні. Bassjackers починали з house і electro house, у першій половині 2010-х стали помітною частиною світової big room-сцени, а пізніше розширили звучання завдяки hardstyle, trance, bass music, rave, techno і hard dance. Міжнародний прорив дуету пов’язаний із Mush Mush, випущеним у 2011 році на Musical Freedom.

Головна особливість Bassjackers — не лише характерне важке фестивальне звучання, а й сама організація проєкту. Поки Marlon працює з публікою та перевіряє музику в сетах, Ralph може продовжувати студійну роботу. Учасники постійно обмінюються враженнями про те, які ідеї краще працюють на танцполі та які елементи варто змінити в наступних версіях треків. Така схема дозволила Bassjackers десятиліттями зберігати високий темп релізів, не прив’язуючи студійне виробництво до гастрольного графіка.

Початок Bassjackers і перші записи

Marlon Flohr займався діджеїнгом ще до створення Bassjackers і переважно грав house, тоді як Ralph van Hilst експериментував із виробництвом електронної музики. На початку 2007 року друзі вирішили спрямувати студійні роботи Ralph у бік матеріалу, який Marlon міг би використовувати у власних сетах. Першим треком, результатом якого обидва залишилися задоволені, став Beat Cut. Саме з цієї простої ідеї — один створює музику, інший безпосередньо перевіряє її на танцполі — почалася історія Bassjackers.

Ранні записи помітно відрізняються від більш відомого фестивального матеріалу дуету. Наприкінці 2000-х Bassjackers працювали всередині нідерландської house- та electro house-сцени, випускали власні треки й ремікси та поступово виробляли жорсткіший продюсерський почерк. У 2009 році з’явився EP Sujo Soja, а до того самого періоду належать записи 16 та інші роботи, що передували міжнародному прориву.

Mush Mush і міжнародний прорив

Ключовим моментом став 2011 рік. Трек Mush Mush привернув увагу Tiësto і був випущений на його лейблі Musical Freedom. Композиція понад два місяці утримувалася в першій десятці Beatport і отримала широку підтримку фестивальних діджеїв. Для Bassjackers це був перехід від нідерландського проєкту, що поступово розвивався, до міжнародного гастрольного імені.

Mush Mush з’явився в момент, коли європейський electro house стрімко ставав важчим і дедалі сильніше орієнтувався на величезні фестивальні майданчики. У треку вже присутні основні риси майбутньої мови Bassjackers: коротка й легко впізнавана синтезаторна ідея, мінімум зайвих деталей перед кульмінацією та різкий drop, розрахований передусім на фізичну реакцію аудиторії.

Після Mush Mush гастрольна діяльність помітно розширилася, а каталог почав з’являтися на дедалі більшій кількості великих танцювальних лейблів. У 2012 році вийшли RIA з Angger Dimas на DOORN Records і Bronx з Yves V на Smash The House. Це був уже не один випадковий успішний сингл, а послідовне закріплення Bassjackers усередині міжнародної EDM-сцени.

2013–2014: формування класичного big room-звучання

Період 2013–2014 років збігся зі світовим піком festival EDM і став одним із найважливіших у кар’єрі Bassjackers. У 2013-му з’явилися Grid, Collision, Raise Those Hands, Zing, Flag і Gamer. Ці записи виходили через Spinnin’ Records, Fly Eye Records, Protocol Recordings та інші впливові майданчики тієї епохи. Grid, наприклад, був випущений як electro house-реліз Spinnin’ Records і добре відображав тодішній перехід до більш масивного фестивального продакшену.

Найпомітнішим записом цього етапу став Crackin. У січні 2014 року Billboard представив редакцію Martin Garrix, а офіційне видання Spinnin’ Records з’явилося на початку лютого. У новій версії початкова ідея Bassjackers отримала ще більш підкреслений big room-drop і стала однією з найупізнаваніших композицій раннього каталогу дуету.

Протягом 2014 року Bassjackers продовжили розвивати той самий важкий фестивальний почерк у Derp, Rampage, Like That, Savior і X. Особливо стійким виявився Savior: навіть через роки він залишається серед найпопулярніших композицій Bassjackers у цифрових музичних сервісах.

Музика Bassjackers цього періоду відрізнялася від більш мелодійного progressive house тим, що головний емоційний ефект створювався не довгим гармонічним підйомом, а ритмічним тиском. Велика бочка, короткий синтезаторний малюнок і максимально контрастний drop стали основою їхнього класичного big room-звучання.

Wave Your Hands, Memories і розширення жанрового діапазону

2015 рік закріпив становище Bassjackers серед великих фестивальних артистів. Протягом року з’явилися Wave Your Hands, What We Live For, Alamo, Memories, Bring That Beat, Sound Barrier і Rough. DJ Mag уперше включив дует до Top 100 DJs, де Bassjackers дебютували на 39-му місці. Видання окремо відзначало міжнародні гастролі та кілька високих позицій їхніх релізів у Beatport.

Серед записів цього періоду особливо вирізняється Memories, створена з KSHMR за участю Sirah і випущена Spinnin’ Records. На відміну від багатьох інструментальних festival bangers Bassjackers, тут значну роль відіграють вокал та емоційна мелодія. Композиція стала прикладом того, що дует здатний працювати з пісенною структурою, не відмовляючись від характерної потужної ритмічної основи.

Інший бік показала Sound Barrier, яка пов’язала Bassjackers із hardstyle. Подібні експерименти в середині 2010-х ще сприймалися як вихід за межі основної big room-моделі, але згодом саме жорсткі стилі займуть дедалі помітніше місце в музиці дуету.

Destiny: крок за межі стандартного big room

4 жовтня 2016 року на Spinnin’ Premium вийшов чотиритрековий EP Destiny. До нього увійшли Destiny, To Be The One, Tomorrow і One Fifty. Лейбл представляв реліз як спробу Bassjackers дослідити нові напрями: у заголовній композиції використовувалися більш екзотичні гармонічні й вокальні елементи, а в інших треках з’являлися R&B, trap і менш типові для класичного big room аранжування.

У цей самий період виходили Fireflies з Luciana і Extreme. Bassjackers дедалі частіше поєднували ударну фестивальну основу з повноцінними вокальними партіями та більш розвиненою мелодикою. Це дозволило їм поступово відходити від ситуації, коли ім’я дуету асоціювалося виключно з одним типом великого drop.

Les Pays Bass і свобода від одного жанру

У серпні 2017 року Bassjackers випустили EP Les Pays Bass. До нього увійшли Wobble & Jiggle, Get Loud, Nasty і ремікс Fireflies. Уже ця добірка демонструвала значно вільніше ставлення до стилю: big room сусідив із bass house, trap і важчою bass music.

У жовтні 2018 року вийшов Les Pays Bass, Vol. 2 із композиціями Poppin, Sureshot, Are You Ready, Get Down і Let It Bang. Серія стала зручним форматом для музики, яку Bassjackers створювали безпосередньо з точки зору діджейського сета: окремі треки могли відрізнятися за жанром, але мали зберігати високу щільність і концертну функціональність.

У ті самі роки каталог поповнили The Riddle, Switch, The Jungle, Bounce та інші спільні роботи. Bassjackers дедалі частіше зверталися до легко впізнаваних вокальних або мелодичних елементів, поміщаючи їх у значно важчі фестивальні аранжування. Цей прийом пізніше стане особливо помітним у їхніх версіях класичних танцювальних і поп-мотивів.

The Biggest — перший повноформатний альбом

Попри велику кількість синглів і EP, перший студійний альбом Bassjackers з’явився лише у 2019 році. The Biggest вийшов 22 листопада на Spinnin’ Records і включив 14 композицій. Платівка об’єднала big room, psytrance, hardstyle та інші форми фестивальної електронної музики, які дует поступово освоював у попередні роки.

Для Bassjackers альбом не став спробою перейти до камерної або концептуальної електронної музики. Навпаки, The Biggest підкреслював саме їхню головну сильну сторону — роботу з великим звуком. Навіть треки, які помітно відрізнялися від класичного big room за ритмом або жанровою основою, зберігали структуру, розраховану на великі фестивальні майданчики.

Того самого року дует повернувся до свого головного раннього хіта, випустивши Mush, Mush (2019 Reboot). Нова версія показала, наскільки змінилася щільність їхнього продакшену за вісім років: початкова мінімалістична ідея збереглася, але аранжування стало важчим і ближчим до пізнього festival EDM.

Після EDM-буму: чому Bassjackers не залишилися у 2014 році

Коли класичний big room перестав домінувати в електронній музиці, Bassjackers не стали повністю відмовлятися від стилю, з яким здобули популярність. Натомість вони поступово замінювали окремі елементи всередині звичної конструкції. В одних релізах з’являлися psytrance і hardstyle, в інших — trap, bass house або більш комерційні вокальні рішення.

Такий підхід виявився стійким. У 2022 році самі Bassjackers і далі визначали свій стиль для DJ Mag як big room, а видання характеризувало їх через потужні drop і високоенергійні сети. Водночас восьме поспіль потрапляння до Top 100 DJs показувало, що аудиторія проєкту зберігалася далеко за межами початкового EDM-буму; того року дует посів 27-е місце.

Важливо й те, що Bassjackers ніколи не ставилися до big room як до набору жорстко зафіксованих тембрів. Для них важливіша сама архітектура: build-up, накопичення напруги та момент різкого вивільнення енергії. Тому цю форму виявилося відносно легко поєднувати з швидшими та важчими напрямами.

Повернення Les Pays Bass і новий інтерес до важкого звучання

У лютому 2023 року серія Les Pays Bass повернулася з новим шеститрековим EP на Smash The House. До нього увійшли How We Do, Bass Hammer, Oldschool Vibe, Arabian Nights Part 2, Burnout і That Bass. Реліз знову зібрав кілька варіантів важкого фестивального звучання всередині одного проєкту.

Того самого року Bassjackers випустили Traffic, де класичний матеріал був перебудований із важчою techno-бочкою, і Eternity. DJ Mag описував цей період як повернення дуету до фірмового «phat kick» big room, але водночас відзначав очевидний вплив techno на нові записи. У 2023 році Bassjackers дев’ятий раз поспіль увійшли до Top 100 DJs.

Energy і перехід до швидшого festival rave

Середина 2020-х збіглася з поверненням вищих темпів на великій електронній сцені. Hard techno, hard trance, neo rave і hard dance дедалі частіше почали з’являтися поруч із festival EDM, і це середовище виявилося природним для Bassjackers.

У лютому 2024 року на Revealed Recordings вийшла Energy. Трек закріпив рух проєкту в бік жорсткішого та швидшого звучання, зберігши при цьому звичну festival-структуру. У той самий період з’явилися Wake The F Up, Bla Bla Bla, All Around The World (La La La La La), Axel F, Mask Off та інші роботи.

До 2025 року DJ Mag уже відмовився від вузького жанрового визначення й позначав стиль Bassjackers як high energy EDM, а їхньою головною концертною характеристикою називав жорсткі, потужні сети. Серед помітних релізів цього періоду видання виокремлювало Wake The F Up, Bla Bla Bla, All Around The World (La La La La La) і Beethoven’s Aria Für Elise.

Hardstyle, hard dance і techno в пізній музиці Bassjackers

У 2025 році тенденція до швидшого звучання стала ще помітнішою. Bassjackers випускали My Way, Samba De Janeiro, Beethoven’s Aria Für Elise, Hardcore MOFO, Rewind, I Fink U Freeky, Wiggle Wiggle, Fuego, Party People і Bass Down Low (Go Version). Темп багатьох клубних версій перебував у діапазоні приблизно 145–160 BPM, значно вище за характерні для big room середини 2010-х 128 BPM.

Ця зміна не зводилася до механічного прискорення старих аранжувань. Bassjackers стали значно активніше використовувати hardstyle-ударні, trance-послідовності та rave-синтезатори. При цьому великі build-up і фестивальні кульмінації збереглися, тому пізня музика дуету перебуває між hard dance-культурою і традиційним mainstage EDM, а не повністю належить до одного з цих напрямів.

Rave Baby, Bang On The Drums і New Bass New Kick

У 2026 році ця лінія продовжилася серією релізів: Rave Baby з WUKONG і Evil Twiin, GO MF GO, Baguette з DYEN, Blow Your Whistle, Jump Around з Charlie Sparks, Bang On The Drums і New Bass New Kick з Hannah Laing. Beatport відносить значну частину цього матеріалу до швидких hard dance, techno і neo-rave напрямів, а темп окремих треків досягає 152–158 BPM.

Bang On The Drums вийшов 10 липня 2026 року на Revealed Recordings, а New Bass New Kick — 24 липня на doof. Останній реліз особливо добре показує зв’язок Bassjackers із новою хвилею європейської hard dance-сцени: характерний фестивальний продакшен дуету тут поєднаний із сучасним швидким trance/rave-підходом.

14 серпня 2026 року Bassjackers разом із французьким techno-продюсером Space 92 випустили I’m On Acid на TAKEOFF. Beatport описує трек як поєднання peak-time techno і фестивальної rave-енергії. Ця робота логічно продовжує багаторічну еволюцію проєкту: від house і electro house через big room до значно важчої сучасної клубної музики.

Концертна модель Bassjackers

Незвичайний розподіл ролей між Marlon Flohr і Ralph van Hilst залишається важливою частиною проєкту навіть через багато років після його створення. На сцені Bassjackers представляє насамперед Marlon, тоді як Ralph більшу частину часу працює над матеріалом у студії. Flohr пояснював, що така схема дозволяє обом займатися саме тією частиною професії, до якої вони найбільше схильні: він легко переносить постійні поїздки, а Ralph значно ефективніше працює у студійному середовищі.

Це впливає й на самі композиції. Bassjackers отримують постійний зворотний зв’язок від фестивальних сетів: стає зрозуміло, де трек втрачає напругу, наскільки добре працює drop, які звуки сприймаються свіжо і що потребує доопрацювання. Для електронної музики, орієнтованої на величезні майданчики, такий цикл «студія — танцпол — студія» має безпосереднє практичне значення.

За роки кар’єри Bassjackers виступали на великих міжнародних фестивалях, зокрема Tomorrowland, Ultra та Electric Daisy Carnival. DJ Mag пов’язує їхню концертну репутацію передусім із високоенергійними та важкими сетами, що добре відповідає студійному каталогу дуету.

Музичний стиль Bassjackers

Історичною основою Bassjackers залишаються electro house і big room. Для класичного періоду характерні потужна пряма бочка, короткі синтезаторні hook, відносно мінімалістичний build-up і різко відділений від нього drop. Така музика розрахована на велике звукове середовище: важливі елементи мають зчитуватися миттєво навіть перед багатотисячною аудиторією.

Пізній стиль побудований складніше. Від hardstyle Bassjackers взяли жорсткіші та спотворені удари, від trance — швидкі мелодичні послідовності та ейфоричну напругу, від techno — безперервний ритмічний тиск, а від hard dance і neo rave — вищий темп. При цьому сам принцип побудови композиції залишився фестивальним.

Тому Bassjackers точніше розглядати не як проєкт, який кілька разів «змінював жанр», а як дует, що поступово розширював одну й ту саму сценічну мову. Mush Mush, Savior, Traffic і New Bass New Kick звучать як музика різних епох, але всі вони будуються навколо одного завдання — створити максимально сильний момент безпосередньо в діджейському сеті.

Робота з відомими мелодіями та переосмислення класики

Окремою рисою каталогу Bassjackers стало регулярне звернення до вже знайомого музичного матеріалу. У різні роки дует випускав або брав участь у нових версіях The Riddle, Traffic, Axel F, All Around The World (La La La La La), Samba De Janeiro і Beethoven’s Aria Für Elise.

Замість буквального відтворення оригіналів Bassjackers зазвичай зберігають найбільш упізнаваний мотив і будують навколо нього сучасне фестивальне аранжування. Для діджейського сета це ефективний прийом: аудиторія миттєво впізнає вихідну тему, але отримує її у формі, сумісній з актуальним темпом і характером виступу.

Дискографія Bassjackers

Основна дискографія Bassjackers будується навколо синглів і EP. За тривалу кар’єру дует випустив лише один повноцінний студійний альбом, тому найважливіші етапи його розвитку краще простежуються саме через окремі клубні релізи.

Студійний альбом

• The Biggest — 2019, Spinnin’ Records.

The Biggest вийшов 22 листопада 2019 року і складається з 14 треків.

Основні EP

• Sujo Soja — 2009;
• Destiny — 2016;
• Les Pays Bass — 2017;
• Les Pays Bass, Vol. 2 — 2018;
• Les Pays Bass — 2023.

Destiny містить чотири композиції, перший Les Pays Bass — чотири, Les Pays Bass, Vol. 2 — п’ять, а видання 2023 року — шість.

Вибрані ключові релізи

• Beat Cut — 2007;
• 16 — 2009;
• Clifton — 2010;
• Mush Mush — 2011;
• RIA — 2012;
• Bronx — 2012;
• Grid — 2013;
• Raise Those Hands — 2013;
• Gamer — 2013;
• Crackin — 2014;
• Derp — 2014;
• Savior — 2014;
• Wave Your Hands — 2015;
• Memories — 2015;
• Sound Barrier — 2015;
• Fireflies — 2016;
• Extreme — 2016;
• Wobble & Jiggle — 2017;
• The Riddle — 2018;
• Switch — 2018;
• The Jungle — 2018;
• I Wanna Rave — 2019;
• Mush, Mush (2019 Reboot) — 2019;
• Happy Together — 2020;
• Written In The Stars — 2021;
• Psycho — 2022;
• Traffic — 2023;
• Wrong or Right (The Riddle) — 2023;
• Eternity — 2023;
• Energy — 2024;
• Wake The F Up — 2024;
• Bla Bla Bla — 2024;
• All Around The World (La La La La La) — 2024;
• Beethoven’s Aria Für Elise — 2025;
• I Fink U Freeky — 2025;
• Party People — 2025;
• Rave Baby — 2026;
• GO MF GO — 2026;
• Baguette — 2026;
• Blow Your Whistle — 2026;
• Jump Around — 2026;
• Bang On The Drums — 2026;
• New Bass New Kick — 2026;
• I’m On Acid — 2026.

Пізня частина каталогу підтверджує помітне прискорення музики Bassjackers: багато релізів середини 2020-х виходять у діапазоні 145–158 BPM і розташовуються в каталогах поруч із hard dance, hard techno, trance і neo rave.

Місце Bassjackers в електронній музиці

Bassjackers належать до покоління нідерландських продюсерів, яке пройшло шлях від клубного electro house кінця 2000-х до глобального festival EDM наступного десятиліття. Однак їхня кар’єра не завершилася разом зі спадом класичного big room. Дует зберіг власну основу й поступово інтегрував у неї звучання кількох наступних хвиль електронної музики.

Mush Mush з’явився ще до повного розквіту big room, Crackin і Savior припали на його наймасовіший період, The Biggest підсумував перше десятиліття міжнародної кар’єри, а наступні релізи пов’язали Bassjackers із відродженням trance, hard dance, techno та rave-естетики. Присутність дуету в DJ Mag Top 100 DJs триває з 2015 року; у 2025-му Bassjackers посідали 45-ту позицію.

Попри всі зміни, Bassjackers найкраще визначає не конкретний жанр, а ставлення до електронної музики як до інструмента живого виступу. Їхні найбільш характерні записи завжди будуються з урахуванням того, як удар, пауза, вокальна фраза чи мелодія сприйматимуться перед великою аудиторією. Саме цей зв’язок між студією Ralph van Hilst і сценічним досвідом Marlon Flohr дозволив проєкту зберегти впізнаваність, водночас змінюючи темп, звукову палітру та жанрове оточення.