Metallica - Біографія та дискографія, усі альбоми й пісні

Metallica — американський метал-гурт, заснований 28 жовтня 1981 року в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, барабанщиком Lars Ulrich і вокалістом та гітаристом James Hetfield. До сучасного складу також входять соло-гітарист Kirk Hammett, який приєднався у 1983 році, і бас-гітарист Robert Trujillo, який став учасником гурту у 2003-му. У різні роки в Metallica також грали Dave Mustaine, Ron McGovney, Cliff Burton і Jason Newsted.

Metallica стала одним із гуртів, що визначили розвиток thrash metal у 1980-х, поряд із Slayer, Megadeth і Anthrax, які згодом отримали неофіційну спільну назву «Велика четвірка» американського трэш-металу. Водночас значення Metallica давно вийшло за межі одного напряму. Kill 'Em All, Ride the Lightning, Master of Puppets, ...And Justice for All сформували основу її раннього стилю, альбом Metallica, відомий як The Black Album, перетворив гурт на одну з найбільших рок-команд світу, а наступні Load, ReLoad, St. Anger, Death Magnetic, Hardwired... to Self-Destruct і 72 Seasons показали різні сторони його звучання. У 2009 році Metallica була включена до Зали слави рок-н-ролу, а в її активі — дев’ять премій Grammy.

Створення Metallica

Історія Metallica почалася після того, як народжений у Данії Lars Ulrich розмістив оголошення в лос-анджелеській газеті The Recycler, сподіваючись знайти музикантів зі схожими інтересами. Одним із тих, хто відгукнувся, став James Hetfield. 28 жовтня 1981 року вважається офіційною датою заснування гурту. Невдовзі до них приєдналися басист Ron McGovney, знайомий і сусід Hetfield, та соло-гітарист Dave Mustaine. Назву Metallica запропонував знайомий Ulrich Ron Quintana, який обговорював можливі назви для власного музичного журналу.

Музичні орієнтири ранньої Metallica насамперед лежали у британському heavy metal кінця 1970-х і початку 1980-х. Особливе значення мали Diamond Head, Motörhead, Black Sabbath, Iron Maiden та інші представники нової хвилі британського хеві-металу. Водночас у музиці гурту відчувалася енергія панку, завдяки чому композиції звучали швидше й агресивніше за значну частину традиційного heavy metal того часу. Rock & Roll Hall of Fame серед важливих попередників Metallica також виділяє Black Sabbath, Led Zeppelin, Thin Lizzy, Rush та низку інших рок-гуртів.

Одним із перших важливих записів Metallica стала демо-касета No Life 'Til Leather. Вона активно поширювалася через підпільний обмін касетами й допомогла гурту здобути відомість далеко за межами Лос-Анджелеса ще до виходу дебютного альбому. Особливо добре Metallica приймали в Сан-Франциско та районі затоки, де швидко розвивалася метал-сцена.

Cliff Burton і переїзд до району Сан-Франциско

Вирішальною зміною раннього складу стало знайомство з басистом Cliff Burton, який грав у Trauma. Hetfield і Ulrich були настільки вражені його технікою, що запропонували йому місце в Metallica. Burton погодився за умови, що гурт перебереться з Лос-Анджелеса до району Сан-Франциско. Ron McGovney залишив склад, а Burton став новим басистом.

Його роль була значно ширшою за традиційну функцію бас-гітариста. Burton добре знав музичну теорію, цікавився класичною музикою та гармонією і сприяв розвитку складнішої сторони Metallica. Його вплив особливо помітний на Ride the Lightning і Master of Puppets, де швидкий трэш поєднується з інструментальними епізодами, незвичними гармоніями та довгими композиційними формами. Самі учасники гурту згодом неодноразово підкреслювали, наскільки важливим він був для їхнього музичного зростання.

Dave Mustaine, Kirk Hammett і Kill 'Em All

У 1983 році Metallica отримала пропозицію від промоутера й підприємця Jon Zazula, який допоміг гурту підписати контракт із незалежним лейблом Megaforce Records. Музиканти вирушили через усю країну до Нью-Йорка, де мали записувати дебютний альбом. Однак у квітні, незадовго до початку студійної роботи, Dave Mustaine був виключений із Metallica. Його місце практично одразу зайняв Kirk Hammett із Exodus.

Хоча Mustaine не брав участі у фінальному записі дебютного альбому, частина написаного ним матеріалу збереглася. Його авторський внесок присутній у кількох композиціях перших двох альбомів Metallica. Після звільнення він повернувся до Каліфорнії та згодом заснував Megadeth, який став одним із найбільших гуртів трэш-металу.

Дебютний альбом Kill 'Em All вийшов 25 липня 1983 року. Його музика вирізнялася незвичною для початку десятиліття швидкістю, різкими гітарними рифами та майже панковою прямолінійністю. Hit the Lights, The Four Horsemen, Motorbreath, Whiplash, Seek & Destroy і басове соло (Anesthesia) — Pulling Teeth стали основою раннього репертуару гурту.

Kill 'Em All не перетворив Metallica на масову зірку за одну ніч, однак став одним із ключових альбомів трэш-металу, що саме формувався. Те, що раніше існувало переважно у вигляді демозаписів, концертів і обміну касетами, отримало повноцінну альбомну форму.

Ride the Lightning — різкий музичний розвиток

Лише через рік Metallica записала значно складнішу роботу. Ride the Lightning вийшов 27 липня 1984 року і був записаний із продюсером Flemming Rasmussen у Sweet Silence Studios у Копенгагені. Замість простого збільшення швидкості гурт розширив композиційний діапазон.

Fight Fire with Fire починалася з акустичної гітари, а потім переходила в одну з найшвидших композицій гурту. For Whom the Bell Tolls будувалася навколо потужного басового вступу Cliff Burton. Fade to Black стала першою повноцінною баладною композицією Metallica й показала, що важке звучання може поєднуватися з меланхолією та поступово наростаючою драматургією. Creeping Death перетворилася на один із головних концертних номерів гурту, а інструментальна The Call of Ktulu продемонструвала його зростаючий інтерес до великої музичної форми.

Саме після Ride the Lightning на Metallica звернули увагу великі компанії. До кінця 1984 року гурт почав працювати з менеджментом Q Prime і перейшов на Elektra Records, а географія гастролей швидко розширилася.

Master of Puppets

Master of Puppets, випущений 3 березня 1986 року, вважається однією з центральних робіт не лише Metallica, а й усього трэш-металу. Альбом зберіг швидкість ранніх записів, але підняв композиційну складність попереднього періоду на значно вищий рівень. Продюсером знову виступив Flemming Rasmussen.

Головною темою багатьох пісень став контроль людини зовнішніми силами. Заголовна Master of Puppets розглядає наркотичну залежність як відносини господаря й підлеглого; Disposable Heroes — перетворення солдатів на витратний матеріал; Welcome Home (Sanitarium) — втрату свободи всередині психіатричної системи. Battery поєднує акустичний вступ із надзвичайно агресивним трэшем, а інструментальна Orion стала одним із найяскравіших свідчень музичного внеску Cliff Burton.

Master of Puppets увійшов до американської тридцятки найкращих альбомів без опори на традиційні хітові відеокліпи й значно збільшив аудиторію Metallica. Гурт отримав місце в турі Ozzy Osbourne і вперше вийшов перед справді масовою американською публікою.

Загибель Cliff Burton

На піку цього підйому сталася головна трагедія ранньої історії Metallica. 27 вересня 1986 року, під час європейського туру, автобус гурту втратив керування і перекинувся поблизу шведського міста Ljungby. Cliff Burton загинув у віці 24 років.

Для Hetfield, Ulrich і Hammett смерть друга стала тяжким ударом і водночас поставила питання про саме існування Metallica. Музиканти вирішили продовжити діяльність і провели понад сорок прослуховувань кандидатів на місце басиста. Наприкінці 1986 року новим учасником став Jason Newsted із Flotsam and Jetsam.

Першим офіційним релізом із Newsted став мініальбом The $5.98 E.P. — Garage Days Re-Revisited 1987 року, записаний переважно як данина музичним впливам гурту. Він складався з кавер-версій пісень Diamond Head, Holocaust, Killing Joke, Budgie і Misfits.

...And Justice for All і пісня One

Четвертий студійний альбом ...And Justice for All вийшов 7 вересня 1988 року. Це одна з найскладніших за побудовою робіт Metallica: композиції стали довшими, розміри й ритмічні малюнки постійно змінювалися, а пісні отримали холодне, майже механічне звучання. Головними темами стали війна, корупція, цензура, несправедливість і руйнування особистості державними та суспільними механізмами.

Для альбому характерний незвично низький рівень бас-гітари Jason Newsted у фінальному міксі — особливість, яка згодом стала одним із найбільш обговорюваних технічних рішень у дискографії гурту.

Композиція One, побудована навколо образу тяжко пораненого солдата, стала історичним поворотом: Metallica вперше зняла повноцінний музичний відеокліп. До цього гурт свідомо дистанціювався від звичної моделі просування через MTV. Відео поєднало кадри музикантів з епізодами фільму Johnny Got His Gun.

...And Justice for All досяг шостого місця американського альбомного чарту. Пісня One принесла Metallica її першу Grammy — за найкраще метал-виконання.

The Black Album — перетворення на світовий рок-гурт

Наступний альбом повністю змінив масштаб кар’єри Metallica. Для п’ятої студійної роботи гурт запросив продюсера Bob Rock, який запропонував відмовитися від частини надмірно складних структур ...And Justice for All, зробити звук об’ємнішим, а пісні — компактнішими й зрозумілішими.

Metallica вийшов 12 серпня 1991 року. Через майже повністю чорну обкладинку платівка швидко отримала неофіційну назву The Black Album. Вона очолила чарти в багатьох країнах і стала найбільшим комерційним успіхом гурту.

Відкриваюча Enter Sandman стала одним із головних метал-хітів 1990-х. Sad but True будувалася навколо повільного важкого рифу, The Unforgiven поєднувала металеву драматургію з баладною формою, а Nothing Else Matters, спочатку написана Hetfield як дуже особиста пісня, значно розширила аудиторію Metallica далеко за межі прихильників heavy metal. Серед інших ключових композицій — Wherever I May Roam і Through the Never.

Світове турне на підтримку альбому тривало близько трьох років і включило майже 300 виступів. У цей період Metallica остаточно перетворилася з провідного метал-гурту на одну з найбільших концертних команд світу.

Load і ReLoad — вихід за межі трэш-металу

Після багаторічного марафону Black Album музиканти свідомо не стали записувати його пряме продовження. Load вийшов 4 червня 1996 року і став одним із найрізкіших стилістичних поворотів в історії Metallica.

На перший план вийшли середньотемпові рифи, hard rock, blues rock, елементи southern rock і альтернативного року. Until It Sleeps, King Nothing, Hero of the Day, Bleeding Me і The Outlaw Torn демонстрували вільнішу структуру та значно особистіші тексти Hetfield.

Під час роботи музиканти записали настільки багато матеріалу, що частину композицій відклали для наступного альбому. ReLoad з’явився 18 листопада 1997 року і продовжив естетику Load. Головними піснями стали Fuel, The Memory Remains за участю Marianne Faithfull, The Unforgiven II і Fixxxer.

Для частини старої аудиторії відхід від трэш-металу був суперечливим, однак саме період Load і ReLoad показав, що Metallica не збирається перетворюватися на гурт, який нескінченно відтворює формулу 1980-х.

Garage Inc. і Metallica з симфонічним оркестром

У 1998 році гурт повернувся до музики, яка сформувала його власний смак. Подвійний альбом Garage Inc. об’єднав нові кавер-версії та раніше видані записи, включно з матеріалом Garage Days. Тут Metallica зверталася до Diamond Head, Black Sabbath, Misfits, Thin Lizzy, Motörhead, Nick Cave and the Bad Seeds, Bob Seger та інших виконавців. Одним із найуспішніших треків стала версія традиційної пісні Whiskey in the Jar, заснована передусім на інтерпретації Thin Lizzy; вона принесла гурту Grammy.

Наступний експеримент виявився ще масштабнішим. У квітні 1999 року Metallica виступила разом із San Francisco Symphony під керівництвом композитора й диригента Michael Kamen. Результатом став подвійний концертний альбом S&M, випущений у листопаді 1999 року. Оркестрові партії були не просто фоном для рок-гурту, а самостійною частиною аранжувань, особливо помітною в The Call of Ktulu, Master of Puppets, One і Nothing Else Matters.

Metallica проти Napster

У 2000 році Metallica опинилася в центрі одного з перших великих конфліктів музичної індустрії з цифровим обміном файлами. Приводом став витік ще не випущеної пісні I Disappear, записаної для фільму Mission: Impossible 2. Музиканти виявили, що композиція та значна частина їхнього каталогу поширюються через файлообмінну систему Napster без дозволу правовласників.

13 квітня 2000 року Metallica подала позов проти Napster, звинувативши сервіс у сприянні порушенню авторських прав. Lars Ulrich став головним публічним представником позиції гурту й виступав щодо цифрового авторського права в Сенаті США. Суперечка викликала серйозну негативну реакцію частини слухачів, які вважали вільний обмін MP3 природним розвитком інтернету, але водночас стала одним із найважливіших епізодів ранньої історії цифрового розповсюдження музики.

Вихід Jason Newsted і криза Metallica

У січні 2001 року Jason Newsted залишив Metallica після чотирнадцяти років у складі. Гурт почав роботу над новим альбомом утрьох, а басові партії тимчасово виконував продюсер Bob Rock. Невдовзі криза стала значно серйознішою: James Hetfield призупинив роботу й вирушив на лікування, пов’язане, зокрема, з алкогольною залежністю.

Відносини між учасниками на той момент були настільки напруженими, що подальше існування Metallica опинилося під питанням. Процес створення альбому фіксували режисери Joe Berlinger і Bruce Sinofsky. Спочатку зйомки мали стати звичайним документальним матеріалом про запис, але в підсумку перетворилися на фільм Metallica: Some Kind of Monster, який детально показав конфлікти, терапевтичні сеанси, повернення Hetfield і спробу гурту навчитися працювати зовсім інакше.

St. Anger і прихід Robert Trujillo

St. Anger вийшов 5 червня 2003 року. Альбом майже повністю відмовився від звичної для Metallica моделі: у піснях практично були відсутні традиційні гітарні соло, композиції отримали навмисно сире звучання, а незвична обробка малого барабана Lars Ulrich стала однією з найвпізнаваніших і найсуперечливіших рис запису.

St. Anger був радше документом кризи, ніж спробою створити чергову збірку метал-гімнів. Тексти безпосередньо пов’язані з гнівом, залежністю, ізоляцією та психологічним станом учасників. Заголовна пісня принесла Metallica ще одну Grammy за найкраще метал-виконання.

Незадовго до гастролей гурт знайшов постійного басиста. Після прослуховувань вибір зупинився на Robert Trujillo, який раніше грав із Suicidal Tendencies, Infectious Grooves і Ozzy Osbourne. Він приєднався до Metallica у 2003 році й відтоді залишається учасником гурту.

Death Magnetic — повернення до довгих металевих форм

Для наступної студійної роботи Metallica припинила багаторічну співпрацю з Bob Rock і запросила Rick Rubin. Продюсер запропонував музикантам знову звернутися до принципів, на яких будувалися їхні альбоми 1980-х: довгих композицій, швидких рифів і великої кількості змін усередині однієї пісні.

Death Magnetic вийшов 12 вересня 2008 року. That Was Just Your Life, The End of the Line, Broken, Beat & Scarred, The Day That Never Comes, All Nightmare Long і My Apocalypse знову зробили складну гітарну структуру центральною частиною музики Metallica. Вперше з часів ...And Justice for All гурт також записав велику інструментальну композицію — Suicide & Redemption.

Death Magnetic очолив чарти багатьох країн, а My Apocalypse принесла Metallica ще одну Grammy за найкраще метал-виконання.

Зала слави рок-н-ролу і «Велика четвірка»

У квітні 2009 року Metallica була включена до Rock & Roll Hall of Fame. Разом із Hetfield, Ulrich, Hammett і Trujillo членами Зали слави стали Cliff Burton і Jason Newsted. На церемонії Newsted знову зіграв разом із колишніми колегами.

У 2010 році відбулися історичні спільні концерти Metallica, Slayer, Megadeth і Anthrax. Перший концерт серії Big Four пройшов 16 червня у Варшаві, а виступ у Софії був записаний і випущений як The Big Four: Live from Sofia, Bulgaria. Для покоління трэш-металу це мало особливе символічне значення: майже через три десятиліття чотири найважливіші американські гурти напряму вперше опинилися в одній великій концертній програмі.

Lulu з Lou Reed

Одним із найнесподіваніших експериментів Metallica став альбом Lulu, створений разом із Lou Reed. Ідея співпраці виникла після спільного виступу музикантів на святкуванні 25-річчя Rock & Roll Hall of Fame у 2009 році.

Робота ґрунтувалася на п’єсах німецького драматурга Frank Wedekind про Lulu. Reed декламував тексти поверх важких, часто повторюваних музичних конструкцій Metallica. Lulu вийшов у 2011 році й отримав украй суперечливу реакцію, однак залишається окремою та важливою частиною експериментальної історії гурту. Це спільний студійний альбом Lou Reed і Metallica, тому його зазвичай розглядають окремо від основної студійної дискографії Metallica.

Власний лейбл Blackened Recordings

Наприкінці 2012 року гурт створив власний лейбл Blackened Recordings. Це дозволило Metallica самостійно контролювати випуск і перевидання свого каталогу. Першим проєктом Blackened став концертний фільм Quebec Magnetic. Надалі через власну компанію виходили нові альбоми, концертні записи та масштабні перевидання класичного каталогу.

Антарктида і сім континентів

У грудні 2013 року Metallica зіграла незвичний концерт поблизу аргентинської антарктичної станції Carlini. Музиканти виступили всередині спеціально побудованого купола перед невеликою групою дослідників і переможців конкурсу. Звук передавався аудиторії через навушники, що дозволило зменшити вплив на довкілля.

Цим виступом Metallica завершила концерти на всіх семи континентах протягом одного календарного року — досягнення, яке стало ще одним свідченням масштабу її гастрольної історії.

Hardwired... to Self-Destruct

Після восьмирічної перерви між повноцінними студійними альбомами Metallica випустила Hardwired... to Self-Destruct 18 листопада 2016 року. Продюсуванням займалися Greg Fidelman разом із Hetfield і Ulrich.

Відкриваюча Hardwired стала коротким і надзвичайно швидким поверненням до трэшевої сторони гурту. Atlas, Rise! спиралася на класичні металеві гармонії, Moth into Flame розглядала руйнівне тяжіння слави, а довга Spit Out the Bone стала однією з найагресивніших композицій пізнього періоду Metallica.

Hardwired... to Self-Destruct посів перше місце в десятках країн, а наступний WorldWired Tour знову вивів гурт на найбільші стадіони світу. Офіційна історія Metallica зазначає, що альбом досяг першої позиції у 57 країнах.

All Within My Hands

У 2017 році Metallica створила благодійний фонд All Within My Hands. Його основні напрями включають боротьбу з голодом, допомогу в ліквідації наслідків стихійних лих і підтримку професійної освіти. Благодійна діяльність поступово стала постійною частиною роботи гурту, а спеціальні концерти Helping Hands регулярно збирають кошти для проєктів фонду.

S&M2 і нова криза James Hetfield

У вересні 2019 року Metallica знову об’єдналася із San Francisco Symphony, відзначивши двадцятиріччя першого S&M. Концерти S&M2 відбулися під час відкриття нової арени Chase Center у Сан-Франциско. Окрім класичних аранжувань із програми 1999 року, оркестрові версії отримали й твори пізніших періодів. Концертний альбом і фільм вийшли у 2020 році.

Невдовзі після виступів James Hetfield знову вирушив на лікування, через що заплановані концерти в Австралії та Новій Зеландії довелося перенести. Потім гастрольну діяльність практично повністю зупинила пандемія COVID-19.

У період обмежень гурт запустив інтернет-серію Metallica Mondays, щотижня публікуючи архівні концерти й водночас збираючи кошти для All Within My Hands. Музиканти також записали дистанційну версію Blackened і провели спеціальний виступ, який демонстрували в автомобільних кінотеатрах Північної Америки.

40-річчя Metallica

У 2021 році гурт відзначив сорокаріччя. Одночасно виповнилося тридцять років Black Album. До ювілею було підготовлено масштабне перевидання альбому та проєкт The Metallica Blacklist, у якому 53 виконавці різних жанрів записали власні версії пісень із платівки.

Головною подією ювілейного року стали два концерти в Chase Center у Сан-Франциско, програми яких охоплювали всю історію Metallica — від найраніших композицій до сучасної дискографії. У ювілейних заходах брали участь і проєкти дітей музикантів, що підкреслювало вже багатопоколінний характер аудиторії гурту.

72 Seasons

14 квітня 2023 року Metallica випустила 72 Seasons — перший альбом нового матеріалу після Hardwired... to Self-Destruct. Він був записаний за участю продюсера Greg Fidelman, а назва пов’язана з першими вісімнадцятьма роками людського життя: 72 сезони, які, за поясненням James Hetfield, значною мірою формують майбутню особистість людини.

Тема дитячого досвіду, внутрішніх страхів і повторюваних моделей поведінки проходить через значну частину альбому. Музично 72 Seasons поєднує елементи різних періодів Metallica: швидкість раннього трэшу, важкі середньотемпові рифи Black Album і довші форми пізніх платівок.

Першим синглом стала Lux Æterna — коротка, швидка композиція з виразним впливом нової хвилі британського хеві-металу. Потім вийшли Screaming Suicide, If Darkness Had a Son і заголовна 72 Seasons. Одинадцятихвилинна Inamorata, яка закриває альбом, стала найдовшою студійною композицією Metallica.

Заголовна пісня 72 Seasons отримала Grammy 2024 року за найкраще метал-виконання. За актуальною базою Recording Academy, загальна кількість перемог Metallica на Grammy становить дев’ять.

M72 World Tour

На підтримку альбому гурт запустив M72 World Tour. Однією з його головних особливостей став формат No Repeat Weekend: в одному місті Metallica грає два концерти з повністю різними програмами, не повторюючи пісні між вечорами. Для туру використовується кругла сцена, розташована в центрі стадіону, із зоною Snake Pit усередині конструкції.

Спочатку гастролі були розраховані на 2023–2024 роки, але через величезний попит продовжилися у 2025-му та 2026 році. Четвертий рік M72 включив нову серію європейських стадіонних концертів, зберігши поєднання дводенних програм без повторів і окремих одноденних шоу. У 2026 році Metallica продовжує виступати у складі Hetfield — Ulrich — Hammett — Trujillo, демонструючи рідкісну для гурту з більш ніж сорокарічною історією концертну активність.

Музичний стиль Metallica

Раннє звучання Metallica сформувалося на перетині heavy metal, нової хвилі британського хеві-металу та punk rock. Основними ознаками стали швидка гітарна техніка James Hetfield, синхронні рифи ритм-гітари й баса, різка барабанна робота Lars Ulrich і мелодійні соло Kirk Hammett.

Однією з головних якостей гурту вже на Ride the Lightning стала здатність поєднувати швидкість із драматургією. Metallica однією з перших серед провідних трэш-команд регулярно використовувала акустичні вступи, інструментальні композиції та повільні баладні епізоди, не перетворюючи їх на окремий від важкої музики елемент. Fade to Black, Welcome Home (Sanitarium), One і Nothing Else Matters належать до різних періодів, але розвивають саме цей принцип.

У 1990-х Metallica значно розширила стилістичні межі. Black Album зробив аранжування коротшими й важчими, Load і ReLoad наблизилися до hard rock, blues rock і альтернативного року, а St. Anger навмисно зруйнував багато традиційних елементів фірмового звучання. Death Magnetic знову вивів на перший план довгі трэшеві конструкції, тоді як Hardwired... to Self-Destruct і 72 Seasons об’єднали різні періоди історії гурту.

Hetfield вважається одним із найвпізнаваніших ритм-гітаристів важкої музики. Його характерна техніка швидких ударів медіатором униз надає багатьом класичним рифам Metallica надзвичайно щільної атаки. Hammett, навпаки, відповідає передусім за сольну лінію, активно використовуючи мелодійні фрази, блюзову основу й ефект wah-wah. Ulrich будує барабанні партії навколо самої композиції, а Trujillo привніс у сучасний склад потужну пальцеву техніку гри на басі.

Тексти пісень

Зміст пісень Metallica також значно змінювався. На ранніх альбомах переважали смерть, війна, література жахів і соціальні катастрофи. Ride the Lightning розповідає про людину, яка очікує страти на електричному стільці; For Whom the Bell Tolls пов’язана з романом Ernest Hemingway; Creeping Death звертається до біблійного сюжету десяти кар єгипетських.

На Master of Puppets центральною стала тема контролю, а ...And Justice for All зосередився на несправедливості політичних і правових систем. Починаючи з Black Album і особливо Load, Hetfield дедалі частіше писав про внутрішні конфлікти, стосунки, сім’ю, залежність, самотність і саморуйнування. Ця лінія стала ще помітнішою на St. Anger і 72 Seasons.

Вплив Metallica

Metallica відіграла ключову роль у перетворенні трэш-металу з підпільного руху на напрям світового масштабу. Водночас гурт зміг досягти масової популярності без повної відмови від металевого походження: Master of Puppets і One залишаються такими ж важливими елементами його концертного репертуару, як Enter Sandman і Nothing Else Matters.

Rock & Roll Hall of Fame відносить Metallica до артистів, які вплинули на наступні покоління важких гуртів, включно з Machine Head, Testament, Avenged Sevenfold, Volbeat та іншими. Важливішим за конкретний список послідовників є сам принцип, який гурт довів власною кар’єрою: складна й агресивна металева музика здатна існувати в масштабі найбільших стадіонів світу.

Ще одна причина довговічності Metallica — небажання повністю жити минулим. Від симфонічного S&M і суперечливого Lulu до власного лейблу Blackened, благодійного фонду та формату M72 гурт постійно перебудовував способи запису, випуску й виконання музики, зберігаючи при цьому впізнавану основу власного стилю.

Склад Metallica

Сучасний склад:

• James Hetfield — вокал, ритм-гітара; з 1981 року;
• Lars Ulrich — ударні; з 1981 року;
• Kirk Hammett — соло-гітара, бек-вокал; з 1983 року;
• Robert Trujillo — бас-гітара, бек-вокал; з 2003 року.

Основні колишні учасники:

• Dave Mustaine — соло-гітара, 1982–1983;
• Ron McGovney — бас-гітара, 1982;
• Cliff Burton — бас-гітара, 1982–1986;
• Jason Newsted — бас-гітара, 1986–2001.

Під час включення Metallica до Зали слави рок-н-ролу у 2009 році офіційно були відзначені Hetfield, Ulrich, Hammett, Burton, Newsted і Trujillo.

Повна студійна дискографія Metallica

• Kill 'Em All — 1983;
• Ride the Lightning — 1984;
• Master of Puppets — 1986;
• ...And Justice for All — 1988;
• Metallica (The Black Album) — 1991;
• Load — 1996;
• ReLoad — 1997;
• St. Anger — 2003;
• Death Magnetic — 2008;
• Hardwired... to Self-Destruct — 2016;
• 72 Seasons — 2023.

Таким чином, основна дискографія Metallica включає 11 студійних альбомів самого гурту. Спільний студійний проєкт Lulu (2011) з Lou Reed зазвичай розглядається окремо, оскільки він був випущений як робота Lou Reed & Metallica. Дати основних альбомів підтверджуються офіційним каталогом Metallica.

Основні концертні, кавер- і спільні альбоми

• The $5.98 E.P. — Garage Days Re-Revisited — 1987, мініальбом кавер-версій;
• Live Shit: Binge & Purge — 1993, концертний комплект;
• Garage Inc. — 1998, подвійний альбом кавер-версій;
• S&M — 1999, концертний альбом із San Francisco Symphony;
• Lulu — 2011, спільний студійний альбом із Lou Reed;
• Beyond Magnetic — 2011, мініальбом із матеріалом сесій Death Magnetic;
• Metallica Through the Never — 2013, концертний саундтрек;
• S&M2 — 2020, концертний альбом із San Francisco Symphony.

Metallica пройшла шлях від обміну саморобними касетами на початку 1980-х до статусу одного з найбільших гуртів в історії важкої музики. За цей час вона пережила смерть Cliff Burton, кілька радикальних змін звучання, внутрішню кризу, зміну басистів і музичної індустрії навколо себе, але зберегла ядро в особі James Hetfield і Lars Ulrich та здатність збирати стадіони більш ніж через чотири десятиліття після заснування. Головна спадщина Metallica полягає не в одному альбомі чи жанрі: гурт допоміг визначити саму мову сучасного металу й водночас показав, наскільки далеко ця мова здатна вийти за межі сцени, де вона виникла.