Ozzy Osbourne - Біографія та дискографія, усі альбоми й пісні

Оззі Осборн (Ozzy Osbourne), справжнє ім’я — Джон Майкл Осборн (John Michael Osbourne) (нар. 3 грудня 1948 року, Бірмінгем, Англія — пом. 22 липня 2025 року, Бакінгемшир, Англія) — британський співак і автор пісень, один із засновників хеві-металу. Світову популярність він здобув як вокаліст Black Sabbath, а після виходу з гурту побудував сольну кар’єру, що тривала понад чотири десятиліття.

У складі Black Sabbath Осборн брав участь у створенні альбомів Black Sabbath, Paranoid, Master of Reality, Vol. 4, Sabbath Bloody Sabbath, Sabotage, Technical Ecstasy, Never Say Die! і пізнього 13. У його сольній дискографії ключовими стали Blizzard of Ozz, Diary of a Madman, Bark at the Moon, No More Tears, Ozzmosis, Ordinary Man і Patient Number 9. Серед найвідоміших пісень — Crazy Train, Mr. Crowley, Flying High Again, Bark at the Moon, No More Tears, Mama, I’m Coming Home, Perry Mason, Dreamer і Patient Number 9.

Дитинство в Бірмінгемі

Джон Майкл Осборн виріс у робітничому районі Астон у Бірмінгемі. Його батько працював на виробництві, мати — на фабриці. Майбутній музикант зростав у багатодітній родині й пізніше неодноразово пов’язував власний світогляд із промисловим середовищем повоєнного Бірмінгема.

У школі Осборн мав серйозні труднощі з читанням і письмом і згодом розповідав про дислексію. Навчання він залишив у підлітковому віці, після чого змінив кілька робітничих професій: працював на фабриках, будівництві та бойні, був учнем слюсаря й налаштовувачем автомобільних сигналів.

У молодості Осборн також провів кілька тижнів у в’язниці після засудження за крадіжку. Грошей на сплату штрафу в нього не було, і цей епізод згодом став однією з найчастіше згадуваних частин його ранньої біографії.

Головним музичним відкриттям юності для нього стали The Beatles. Осборн особливо виділяв She Loves You і пізніше говорив, що саме успіх гурту переконав його в можливості професійної музичної кар’єри.

Створення Black Sabbath

У 1968 році Осборн об’єднався з гітаристом Tony Iommi, басистом Geezer Butler і барабанщиком Bill Ward. Рання версія колективу використовувала назву Earth Blues Company, яку потім скоротили до Earth.

Коли з’ясувалося, що гурт із такою назвою вже існує, музиканти обрали нову — Black Sabbath, за назвою пісні, написаної під враженням від фільму жахів 1963 року.

Саме композиція Black Sabbath допомогла визначити подальший напрям гурту. Повільний риф Tony Iommi, похмурий текст Geezer Butler і незвичайний високий голос Осборна різко відрізнялися від більшої частини британського blues-rock кінця 1960-х.

Black Sabbath і формування heavy metal

Дебютний альбом Black Sabbath вийшов у лютому 1970 року. Того ж року з’явився Paranoid, до якого увійшли War Pigs, Paranoid і Iron Man.

Перші дві платівки вважаються одними з основоположних записів heavy metal. Гурт посилив гітарний звук, уповільнив багато blues-структур і зосередився на темах війни, суспільної тривоги, релігії, страху та надприродного.

Наступні альбоми закріпили нову музичну мову:

Master of Reality — 1971;
Vol. 4 — 1972;
Sabbath Bloody Sabbath — 1973;
Sabotage — 1975;
Technical Ecstasy — 1976;
Never Say Die! — 1978.

Основним автором текстів раннього Black Sabbath був Geezer Butler, а Tony Iommi формував значну частину музичної основи. Голос Осборна став важливим об’єднувальним елементом: його високий, протяжний вокал контрастував із важкими гітарними партіями й робив пісні гурту легко впізнаваними.

Похмурий образ Black Sabbath регулярно ставав причиною звинувачень у сатанізмі, однак самі музиканти заперечували належність до сатаністських або окультних організацій. Тематика багатьох пісень, навпаки, будувалася навколо страху перед злом, війни та моральних наслідків людських вчинків.

Вихід із Black Sabbath

До кінця 1970-х усередині гурту посилилися проблеми, пов’язані з наркотиками, алкоголем і стосунками між учасниками. Після роботи над Never Say Die! співпраця з Осборном припинилася.

У 1979 році Black Sabbath продовжили роботу без нього, а новим вокалістом став Ronnie James Dio.

Для самого Оззі звільнення спочатку виглядало як можливий кінець кар’єри. Ситуація змінилася після початку співпраці з Sharon Arden, донькою менеджера Don Arden. Sharon зайнялася його справами й стала центральною фігурою у побудові сольної кар’єри Осборна.

Blizzard of Ozz і Randy Rhoads

Перший сольний альбом Blizzard of Ozz вийшов у Великій Британії у 1980 році. Разом з Осборном ключову роль у створенні запису відіграли гітарист Randy Rhoads, басист і автор текстів Bob Daisley та барабанщик Lee Kerslake.

До платівки увійшли I Don’t Know, Crazy Train, Goodbye to Romance, Suicide Solution і Mr. Crowley.

Особливо важливою стала співпраця з Randy Rhoads. Його гра поєднувала heavy metal з елементами класичної гітарної школи, що помітно відрізняло новий гурт Осборна від Black Sabbath.

Crazy Train згодом стала найвпізнаванішою сольної піснею Ozzy Osbourne, а Blizzard of Ozz — однією з центральних платівок metal 1980-х.

Diary of a Madman і загибель Randy Rhoads

Другий альбом Diary of a Madman вийшов у 1981 році. Серед його ключових композицій — Over the Mountain, Flying High Again і заголовна Diary of a Madman.

19 березня 1982 року Randy Rhoads загинув в авіакатастрофі під час американського туру. Йому було 25 років.

Смерть гітариста стала важким ударом для Осборна та його колективу. Проте гастрольна й студійна робота продовжилася, а 1987 року концертні записи періоду Rhoads були видані на альбомі Tribute.

Bark at the Moon і The Ultimate Sin

Наступний етап пов’язаний із гітаристом Jake E. Lee. Разом із ним Осборн записав Bark at the Moon (1983) і The Ultimate Sin (1986).

Заголовна Bark at the Moon стала одним із головних концертних номерів музиканта, а альбом The Ultimate Sin приніс ще один великий хіт — Shot in the Dark.

У другій половині 1980-х склад гурту знову змінився. Новим постійним гітаристом став Zakk Wylde, який уперше записався з Осборном на No Rest for the Wicked у 1988 році.

No More Tears

Одним із комерційних і творчих піків сольної кар’єри став альбом No More Tears, випущений у 1991 році.

До нього увійшли No More Tears, Mama, I’m Coming Home, Mr. Tinkertrain і Road to Nowhere. У роботі над низкою пісень брав участь Lemmy Kilmister із Motörhead, зокрема як співавтор текстів.

Mama, I’m Coming Home стала найуспішнішим сольним синглом Осборна в американському Billboard Hot 100, а сама платівка закріпила його статус самостійної рок-зірки більш ніж через десять років після виходу з Black Sabbath.

Ozzmosis і Ozzfest

У 1995 році вийшов Ozzmosis із композиціями Perry Mason, I Just Want You і See You on the Other Side.

У середині 1990-х Оззі та Sharon Osbourne створили фестиваль Ozzfest. Перший фестиваль відбувся у 1996 році.

Ozzfest перетворився на один із головних концертних майданчиків важкої музики кінця 1990-х і 2000-х. У різні роки в його програмах брали участь як уже відомі колективи, так і гурти, що перебували на етапі стрімкого зростання.

Фестиваль допоміг представити великій аудиторії нове покоління metal-гуртів і водночас підтримував інтерес до самого Осборна в період, коли музична індустрія значно змінювалася.

Повернення Black Sabbath

Оригінальні учасники Black Sabbath знову почали виступати разом наприкінці 1990-х. У грудні 1997 року Осборн, Tony Iommi, Geezer Butler і Bill Ward зіграли в Бірмінгемі, а записи цих концертів стали основою альбому Reunion 1998 року.

У наступні роки класичний склад неодноразово з’являвся на сцені, зокрема на Ozzfest.

У 2013 році Black Sabbath випустили 13 — перший студійний альбом з Осборном після Never Say Die!. Платівка очолила чарти США та Великої Британії. Пісня God Is Dead? отримала Grammy за Best Metal Performance.

Bill Ward у записі 13 не брав участі; партії ударних виконав Brad Wilk.

Фінальний світовий тур The End розпочався у 2016 році та завершився 4 лютого 2017 року концертом у Бірмінгемі.

The Osbournes

На початку 2000-х Осборн отримав нову аудиторію далеко за межами heavy metal завдяки реаліті-шоу The Osbournes.

Програма стартувала на MTV у 2002 році та розповідала про домашнє життя Ozzy, Sharon і їхніх дітей Kelly та Jack. Старша донька Aimée відмовилася брати участь у зйомках.

Шоу стало одним із найпопулярніших проєктів в історії MTV і 2002 року отримало Primetime Emmy Award як Outstanding Reality Program.

Телебачення помітно змінило публічне сприйняття Осборна. Глядачі, не знайомі з Black Sabbath, побачили не лише «Prince of Darkness», а й розгубленого, самоіронічного батька сімейства з характерним британським гумором.

Пізня сольна кар’єра

Після Ozzmosis Осборн продовжував регулярно записуватися. В основній студійній дискографії з’явилися:

Down to Earth — 2001;
Under Cover — 2005;
Black Rain — 2007;
Scream — 2010.

Після цього настала майже десятирічна перерва між сольними студійними альбомами.

Ordinary Man

У лютому 2020 року вийшов Ordinary Man, записаний переважно з продюсером Andrew Watt, барабанщиком Chad Smith і басистом Duff McKagan.

Як запрошені музиканти з’явилися Elton John, Slash, Tom Morello і Post Malone.

Альбом піднявся до третього місця Billboard 200 і британського чарту. Його пісні значно частіше, ніж ранні записи Осборна, зверталися до тем старіння, смертності та власної біографії.

Patient Number 9

Останнім студійним альбомом Осборна, випущеним за його життя, став Patient Number 9, що вийшов 9 вересня 2022 року.

У записі брали участь Tony Iommi, Jeff Beck, Eric Clapton, Zakk Wylde, Mike McCready, Chad Smith, Robert Trujillo та інші музиканти.

Платівка отримала Grammy у категорії Best Rock Album. Композиція Degradation Rules, записана з Tony Iommi, перемогла в категорії Best Metal Performance.

Здоров’я та припинення гастролей

Останні роки кар’єри Осборна були серйозно обмежені станом здоров’я.

Після падіння у 2019 році загострилася стара травма хребта, отримана ще внаслідок аварії на квадроциклі у 2003-му. Музикантові знадобилося кілька операцій і тривала реабілітація.

У 2020 році Осборн публічно повідомив, що в нього діагностували форму хвороби Паркінсона. Попри лікування, проблеми з хребтом і рухливістю продовжували посилюватися.

У лютому 2023 року він скасував заплановані європейські концерти й повідомив, що фізично більше не здатний витримувати тривалі гастрольні поїздки. Водночас Осборн наголошував, що його голос зберігся, і не виключав окремих виступів, які не вимагали б тривалого туру.

Rock and Roll Hall of Fame

Black Sabbath були включені до Rock and Roll Hall of Fame у 2006 році.

У 2024 році Оззі Осборна прийняли до Зали слави вдруге — вже як сольного виконавця. На церемонії його представляв Jack Black, а пісні Осборна виконували музиканти кількох поколінь.

Таким чином, його внесок був офіційно відзначений окремо і як вокаліста Black Sabbath, і як самостійного артиста.

Сценічний образ і скандали

Публічна біографія Осборна десятиліттями супроводжувалася епізодами, які стали частиною рок-фольклору.

Найвідоміший стався 20 січня 1982 року в Де-Мойні: під час концерту Осборн відкусив голову кажану, якого глядач кинув на сцену. За його власними спогадами, він прийняв тварину за гумову іграшку.

Інший відомий випадок стався під час зустрічі з представниками CBS Records, коли Осборн відкусив голову голубу.

У 1980-х його пісня Suicide Solution стала предметом кількох судових розглядів. Батьки молодих людей, які вчинили самогубство, стверджували, що запис міг сприяти їхній смерті. Осборн і його представники відкидали ці звинувачення.

Суди не встановили відповідальності музиканта; один із найвідоміших позовів було відхилено, а рішення пізніше залишив у силі апеляційний суд, посилаючись, зокрема, на захист музичного твору Першою поправкою до Конституції США.

Сім’я

Осборн двічі був одружений і був батьком шістьох дітей.

Від першого шлюбу з Thelma Riley у нього були діти Jessica і Louis; також він усиновив сина Thelma Elliot.

У 1982 році Осборн одружився з Sharon Arden. У подружжя народилися:

Aimée Osbourne;
Kelly Osbourne;
Jack Osbourne.

Sharon одночасно залишалася його багаторічною менеджеркою й відіграла центральну роль у розвитку сольної кар’єри, створенні Ozzfest і роботі над телевізійними проєктами родини.

Основна сольна дискографія Ozzy Osbourne

Blizzard of Ozz — 1980;
Diary of a Madman — 1981;
Bark at the Moon — 1983;
The Ultimate Sin — 1986;
No Rest for the Wicked — 1988;
No More Tears — 1991;
Ozzmosis — 1995;
Down to Earth — 2001;
Under Cover — 2005;
Black Rain — 2007;
Scream — 2010;
Ordinary Man — 2020;
Patient Number 9 — 2022.

Grammy та основні нагороди

Офіційний профіль Recording Academy нараховує у Ozzy Osbourne п’ять перемог Grammy і дванадцять номінацій, включно з роботами як сольного артиста та записами з Black Sabbath.

Серед його головних професійних досягнень:

Rock and Roll Hall of Fame з Black Sabbath — 2006;
Rock and Roll Hall of Fame як сольний артист — 2024;
Grammy за сольні та групові записи;
Grammy Lifetime Achievement Award з Black Sabbath — 2019;
зірка на Hollywood Walk of Fame;
зірка на Birmingham Walk of Stars;
створення фестивалю Ozzfest.

Back to the Beginning — останній концерт

5 липня 2025 року на стадіоні Villa Park у Бірмінгемі відбувся благодійний концерт Back to the Beginning, оголошений фінальним виступом Оззі Осборна та Black Sabbath.

Осборн спочатку виконав короткий сольний сет, сидячи на спеціально встановленому сценічному троні, оскільки проблеми зі здоров’ям уже не дозволяли йому вільно пересуватися.

Потім уперше за двадцять років разом вийшов оригінальний склад Black Sabbath: Ozzy Osbourne, Tony Iommi, Geezer Butler і Bill Ward. Фінальний сет завершився піснею Paranoid.

У багатогодинній програмі також брали участь Metallica, Slayer, Pantera, Guns N’ Roses, Gojira, Tool, Alice in Chains, Anthrax, Lamb of God, Mastodon та інші музиканти. Музичним керівником події виступив Tom Morello.

Доходи від концерту спрямовувалися благодійним організаціям Cure Parkinson’s, Birmingham Children’s Hospital і Acorns Children’s Hospice.

Back to the Beginning справді став останньою появою Осборна на концертній сцені.

Смерть

22 липня 2025 року, через 17 днів після фінального концерту, Оззі Осборн помер у віці 76 років у своєму будинку в Бакінгемширі в оточенні родини.

Згідно зі свідоцтвом про смерть, причинами були вказані позалікарняна зупинка серця та гострий інфаркт міокарда. Серед супутніх захворювань значилися ішемічна хвороба серця і хвороба Паркінсона з вегетативною дисфункцією.

Після смерті музиканта в Бірмінгемі відбулася публічна траурна процесія. Тисячі шанувальників зібралися біля Black Sabbath Bridge та інших місць міста, пов’язаних з історією гурту.

Значення Ozzy Osbourne

Роль Оззі Осборна в історії важкої музики визначається двома самостійними етапами. У Black Sabbath він брав участь у створенні однієї з перших завершених мов heavy metal: важкі гітарні рифи, уповільнений blues, похмурі теми та вокал, що різко контрастував з інструментальною основою.

Сольна кар’єра показала інший бік цієї мови. Альбоми Blizzard of Ozz, Diary of a Madman, Bark at the Moon і No More Tears допомогли перенести heavy metal у музичне середовище 1980-х і 1990-х, зберігши важкість жанру, але зробивши пісні мелодійнішими та пристосованішими до великої концертної сцени.

Не менш важливим виявився вплив Осборна за межами власних записів. Ozzfest став одним із центральних майданчиків американської metal-культури, а The Osbournes представив музиканта аудиторії, яка могла ніколи не слухати Black Sabbath.

Rock and Roll Hall of Fame характеризує Осборна як виконавця, який разом із Black Sabbath допоміг створити heavy metal, а пізніше неодноразово змінював уявлення про те, яким може бути сольний metal-артист. Серед музикантів і гуртів, на яких вплинули його роботи та спадщина Black Sabbath, називають Metallica, Guns N’ Roses, Megadeth, Soundgarden, Alice in Chains і багато інших колективів кількох поколінь.

Оззі Осборн увійшов в історію не лише як упізнаваний голос Black Sabbath і автор успішної сольної дискографії. Його кар’єра поєднала зародження heavy metal у промисловому Бірмінгемі кінця 1960-х зі світовою концертною індустрією, музичним телебаченням, фестивальною культурою та кількома наступними поколіннями важкої музики.