Kasabian — британський рок-гурт із Лестера, якому вдалося поєднати важкі гітарні рифи, психоделію, хіп-хопові ритми, синтезатори та енергію клубної музики. Колектив сформувався у 1997 році, спочатку виступав під назвою Saracuse, а широкої популярності набув після виходу пісень Club Foot, L.S.F., Processed Beats і дебютного альбому Kasabian у 2004 році.
Протягом більшої частини історії головним вокалістом гурту був Том Мейган, тоді як Серджіо Піццорно писав майже весь матеріал, займався аранжуваннями, грав на гітарі та виконував частину вокальних партій. Після відходу Мейгана у 2020 році Піццорно став фронтменом, зберігши за собою роль основного композитора й продюсера. До сучасного складу Kasabian також входять басист Кріс Едвардс, барабанщик Ієн Метьюз і гітарист Тім Картер.
Kasabian нерідко зараховують до інді-року або постбритпопу, однак ці визначення передають лише частину їхньої музики. В одній пісні гурт може нагадувати Oasis своїм стадіонним розмахом, в іншій — Primal Scream і The Chemical Brothers танцювальним грувом, а потім перейти до краут-року, дабу, електроніки чи психоделічного саундтреку. Саме ця внутрішня суперечливість стала головною відмінністю Kasabian від більшості британських гітарних колективів початку 2000-х.
Як з’явився гурт Saracuse
Історія Kasabian почалася в передмістях Лестера. Серджіо Піццорно, Кріс Едвардс і Том Мейган знали один одного ще зі школи Countesthorpe Community College. Піццорно й Едвардс разом опановували гітару та поступово дійшли до ідеї створити власний гурт. Мейган вирізнявся гучним голосом, непередбачуваною поведінкою та звичкою співати пісні Oasis навіть під час гри у футбол, тому друзі вирішили, що саме він має стати фронтменом. Пізніше до них приєднався місцевий гітарист і клавішник Кріс Карлофф.
Перша назва — Saracuse — була написана з помилкою. Музиканти хотіли використати назву американського міста Syracuse, однак обрали незвичне написання. Наприкінці 1990-х гурт грав на невеликих майданчиках Лестера, записував ранні демоверсії та ще не мав того електронного звучання, яке згодом стало його візитівкою.
Спочатку музика Saracuse була ближчою до британського року 1960-х і гуртів на кшталт The Kinks та Small Faces. Усе змінилося, коли Піццорно й Карлофф отримали можливість працювати з комп’ютером і музичним програмним забезпеченням. Замість того щоб використовувати техніку лише для звичайного запису репетицій, вони почали нарізати звукові фрагменти, програмувати ритми й поєднувати гітари з електронікою. Піццорно описував своє завдання як спробу об’єднати атмосферність Boards of Canada з піснями, здатними потужно звучати перед величезною аудиторією.
Саме тоді сформувався головний принцип Kasabian: рок-гурт має впливати не лише через гітарний шум, а й через ритм. Бас, запрограмовані барабани та синтезатори в їхній музиці часто виконують ту саму функцію, що й біт у хіп-хопі або клубному треку.
Що означає назва Kasabian
Назва Kasabian пов’язана з Ліндою Касебіан, учасницею так званої «сім’ї» Чарльза Менсона, яка згодом стала ключовою свідкою обвинувачення на судовому процесі. За словами Кріса Едвардса, прізвище побачив Кріс Карлофф: йому сподобалося саме звучання слова, і музиканти вирішили використати його як назву гурту.
Цей вибір не означав підтримки Менсона чи романтизації злочинів, скоєних його послідовниками. Молоді музиканти шукали коротке, незвичне й трохи тривожне слово, яке неможливо було б сплутати з назвою іншого рок-гурту.
Твердження, що трапляється в деяких біографіях, ніби Kasabian утворилися у 1999 році, ймовірно, пов’язане з ранніми виступами та участю Saracuse у записах місцевої сцени саме в цей період. Однак учасники й авторитетні британські джерела датують створення колективу 1997 роком.
Перші демозаписи та шлях до контракту
Ранній матеріал створювався в Bedrock Studios у Лестері, з якою був пов’язаний Кріс Едвардс. Гурт поступово поширював демозаписи серед менеджерів і представників індустрії, доки не привернув увагу людей, здатних допомогти з професійним контрактом. На початку 2000-х музиканти підписали угоду й почали готувати матеріал для дебютного альбому.
Історія про те, що у 2002 році Kasabian надіслали RCA єдину пісню Processed Beats і одразу отримали контракт, часто повторюється в коротких біографіях, але надмірно спрощує багаторічний процес. На той момент гурт уже записував демо, грав концерти, працював із менеджментом і розвивав власне звучання.
Важливим етапом стало тимчасове переселення музикантів до заміського будинку, де вони могли працювати подалі від повсякденного життя. Така ізоляція добре відповідала ранній естетиці гурту: монотонні ритми, темні синтезатори, повторювані фрази та відчуття, ніби музика лунає із занедбаного складу або підпільного клубу.
Дебютний альбом Kasabian
Перший студійний альбом Kasabian вийшов у вересні 2004 року. У роботі над ним гурту допомагав продюсер Джим Еббісс, який раніше співпрацював із DJ Shadow, UNKLE та Arctic Monkeys. Платівка посіла четверте місце британського альбомного чарту, а згодом її продажі у Великій Британії перевищили мільйон примірників.
На дебюті особливо чітко чути, чим Kasabian відрізнялися від більшості нових британських рок-гуртів. Гітара тут рідко існує окремо від електронного ритму. Композиції тримаються на повторюваних басових малюнках, синтезаторних шумах, запрограмованих ударах і коротких вокальних формулах.
Club Foot
Головним проривом стала Club Foot. Пісня починається з миттєво впізнаваного басового рифу, поверх якого поступово з’являються спотворена гітара, електронні шуми й войовничий вокал. У британському чарті сингл посів 19-те місце, однак його реальний культурний вплив виявився значно більшим: композицію використовували у спортивних трансляціях, комп’ютерних іграх, фільмах і рекламних роликах.
Club Foot стала ідеальною концертною піснею Kasabian. У ній майже немає складного оповідання, зате є ритм, який миттєво змушує багатотисячну аудиторію рухатися синхронно.
L.S.F.
Назва L.S.F. розшифровується як Lost Souls Forever. Композиція посіла десяте місце британського чарту й стала першим синглом Kasabian, що увійшов до національного Top 10.
Пісня починається спокійно, але поступово перетворюється на колективне скандування. Фінальну мелодію легко продовжувати навіть після того, як гурт перестає грати, тому L.S.F. стала одним із традиційних завершальних номерів концертів.
Processed Beats і Cutt Off
У Processed Beats особливо помітне захоплення хіп-хопом і семплюванням. Гітарний гурт фактично будує композицію як електронний трек, у якому вокал Тома Мейгана працює майже як ритмічний елемент.
Cutt Off, що піднялася до восьмого місця у Великій Британії, поєднала психоделічний текст, механічний грув і мелодійний приспів. Це був перший випадок, коли Kasabian увійшли до британської десятки з піснею, яка не намагалася звучати як звичайний радіоформатний рок.
Внутрішня будова гурту
Класичний склад Kasabian будувався на чіткому розподілі ролей. Том Мейган був фізичним центром концерту: він рухався сценою, безпосередньо контактував з аудиторією та виконував пісні з характерною хрипкою агресією.
Серджіо Піццорно залишався головним автором. Він створював мелодії, тексти, гітарні партії й електронні основи, але тривалий час не прагнув посісти позицію провідного артиста. Як згодом зазначала британська преса, сила ранніх Kasabian полягала саме в контрасті між людиною, яка писала пісні, та людиною, яка вигукувала їх зі сцени.
Кріс Едвардс відповідав за важкий і стійкий басовий фундамент. У музиці Kasabian бас нерідко важливіший за традиційну ритм-гітару: саме він поєднує рок із танцювальним грувом.
Після кількох тимчасових барабанщиків до колективу приєднався Ієн Метьюз. З ним електронні заготовки отримали потужне живе звучання, необхідне для великих концертних майданчиків.
Empire і відхід Кріса Карлоффа
Другий альбом Empire вийшов у 2006 році й став першим релізом Kasabian, що очолив британський чарт. Заголовний сингл піднявся до дев’ятого місця, а платівка закріпила перехід колективу з категорії перспективних новачків до числа найбільших британських рок-гуртів свого покоління.
Музика стала ширшою й театральнішою. На зміну індустріальній замкненості дебюту прийшли оркестрові деталі, акустичні інструменти та композиції, розраховані на стадіонне виконання.
Empire
Заголовна пісня побудована як військовий марш. Вокал Мейгана звучить як звернення до натовпу, а аранжування поступово розростається майже до кінематографічного масштабу.
Текст не розповідає конкретну історичну історію. «Імперія» тут радше є образом влади, колективного божевілля та людського бажання відчути власну перевагу.
Shoot the Runner
У Shoot the Runner Kasabian звернулися до глем-року й фанку. Пісня помітно вільніша за ранні механічні треки та показує, що гурт не збирався буквально повторювати дебют.
Під час запису Empire колектив залишив Кріс Карлофф. Спочатку розставання пояснювали музичними розбіжностями, однак пізніше Кріс Едвардс розповідав, що Карлофф утомився від нескінченних гастролей, переїхав до США й поступово віддалився від гурту.
Відхід одного із засновників міг зруйнувати колектив, адже Карлофф зробив значний внесок в електронний бік раннього звучання. Однак Піццорно взяв на себе ще більше відповідальності за виробництво музики, і Kasabian продовжили роботу.
West Ryder Pauper Lunatic Asylum
Третій альбом West Ryder Pauper Lunatic Asylum вийшов у червні 2009 року. Його назва відсилала до реального психіатричного закладу в Йоркширі, але учасники не створювали історичну концепцію в буквальному сенсі. Піццорно уявляв платівку як подорож вигаданим простором, де кожна пісня є окремим персонажем або кімнатою.
Продюсером став Ден Накамура, відомий як Dan the Automator. Він допоміг гурту глибше поєднати хіп-хопове продюсування, вінтажні клавішні, психоделію, електронні ритми та важкі гітари.
Альбом провів два тижні на першому місці британського чарту й увійшов до короткого списку Mercury Prize 2009 року. У 2010 році Kasabian отримали BRIT Award як найкращий британський гурт.
Fire
Fire стала однією з головних пісень в історії Kasabian. Композиція починається з майже блюзового куплету, потім різко переходить в електронний ритм і вибухає приспівом.
Така структура демонструє головне вміння Піццорно: поєднувати частини, які на папері здаються несумісними. Пісня водночас нагадує психоделічний рок, клубний трек і футбольне скандування.
Underdog
Underdog починається з важкого гітарного рифу й швидко перетворюється на пісню про людину, яка заздалегідь опинилася в програшному становищі, але відмовляється визнавати поразку.
У ній особливо чітко проявився соціальний образ Kasabian. Гурт не писав реалістичних хронік британського життя, як деякі представники бритпопу, але постійно звертався до слухача, який почувається загнаним, недооціненим або застряглим в одноманітній роботі.
Vlad the Impaler
Композиція Vlad the Impaler стала однією з найагресивніших і найабсурдніших робіт гурту. У кліпі з’явився комік Ноел Філдінг, який зіграв вигаданого вбивцю в плащі.
Пісня поєднує важкий ритм, панківську лаконічність і навмисно надмірний образ. Kasabian ніколи не боялися здаватися водночас небезпечними й смішними — рідкісне поєднання для стадіонного року.
BRIT Awards і статус великого британського гурту
Перемога в категорії British Group на BRIT Awards 2010 стала офіційним підтвердженням того, що Kasabian вийшли за межі статусу спадкоємців Oasis або чергового гурту постбритпопової хвилі.
Водночас їхня популярність будувалася передусім на альбомах і концертах. Kasabian не посідали перших місць у британському сингловому чарті й мали лише кілька пісень у Top 10, однак сім їхніх студійних платівок поспіль ставали альбомами №1.
Таке співвідношення говорить про характер аудиторії: слухачі сприймали Kasabian не як виконавців одного модного хіта, а як повноцінний рок-гурт із каталогом і концертною історією.
Velociraptor!
Четвертий альбом Velociraptor! вийшов у 2011 році й також очолив британський чарт. Піццорно пояснював назву образом хижака, який діє в зграї: окремий учасник може бути вразливим, але колектив здатний перемогти сильнішого суперника.
Альбом розвивав психоделічний напрям West Ryder, але пропонував ясніші мелодії та масштабніші приспіви.
Days Are Forgotten
У Days Are Forgotten гітарний риф сусідить із ритмом, що нагадує хіп-хопове продюсування. Мейган майже вигукує куплети, а вокальна мелодія Піццорно створює м’якший контраст.
Re-Wired
Re-Wired — один із найпрямолінійніших концертних хітів Kasabian. Композиція побудована на відчутті прискорення: бас і ударні постійно штовхають пісню вперед, а приспів ніби створений для величезного фестивального поля.
Goodbye Kiss
Балада Goodbye Kiss показала менш агресивний бік гурту. Тут майже немає звичного електронного тиску, а в центрі перебувають мелодія, акустична гітара та історія завершених стосунків.
Здатність перемикатися між Switchblade Smiles і Goodbye Kiss пояснює, чому Kasabian вдалося уникнути стилістичної пастки. Гурт міг створювати музику для мошпіту, але не залежав лише від гучності.
48:13 і вершина концертної кар’єри
Альбом 48:13 вийшов у 2014 році. Назва позначала загальну тривалість запису, а оформлення навмисно звели до мінімуму: яскравий фон, назва гурту та цифри.
Піццорно самостійно продюсував матеріал і зробив звучання сухішим та електроннішим. Замість складної психоделічної декорації West Ryder гурт зосередився на коротких рифах, важкому басі й різких синтезаторах.
48:13 став четвертим поспіль альбомом Kasabian, що очолив британський чарт.
Eez-Eh
Головним синглом стала Eez-Eh — іронічна танцювальна пісня з майже примітивним синтезаторним мотивом. Частина слухачів сприймала текст буквально, однак Піццорно пояснював його як зображення людини, яка рано-вранці виголошує незв’язну самовпевнену промову після нічної вечірки.
Bumblebeee і Stevie
Bumblebeee створювалася як фізично відчутна концертна композиція: важкі електронні удари, перевантажені гітари й майже повна відсутність пауз.
Stevie, навпаки, розвивається поступово й поєднує оркестрову драматургію з електронним роком.
У червні 2014 року Kasabian стали хедлайнерами головної сцени фестивалю Glastonbury. Для гурту, який починав із пабів і невеликих майданчиків Лестера, цей виступ став символічною вершиною першого великого періоду кар’єри. Офіційна історія чартів також зазначає, що лише за десять років колектив пройшов шлях від першого потрапляння до рейтингу до головного виступу Glastonbury.
Чому Kasabian стали великим концертним гуртом
Kasabian створюють пісні з розрахунком не лише на запис, а й на поведінку аудиторії. У L.S.F. є фрагмент, який натовп може співати самостійно. Club Foot упізнається з перших секунд басової партії. Fire побудована навколо різкого переходу, після якого глядачі починають стрибати одночасно.
Важливою була й фізична різниця між учасниками. Том Мейган уособлював необроблену енергію та інстинкт. Серджіо Піццорно виглядав відстороненішим, але керував драматургією, додавав вокальні партії та перемикався між гітарою, синтезаторами й перкусією.
Після зміни фронтмена сценічна модель змінилася, однак концертна репутація збереглася. У 2024 році секретний виступ Kasabian на Glastonbury зібрав величезну аудиторію, а класичні пісні Club Foot, Shoot the Runner, L.S.F. і Fire знову стали центром програми.
For Crying Out Loud
Шостий альбом For Crying Out Loud вийшов у 2017 році. Після електронної суворості 48:13 Піццорно хотів повернути більше живих гітар і відчуття гурту, що грає в одній кімнаті.
Платівка знову очолила британський чарт і стала п’ятим поспіль студійним альбомом Kasabian на першому місці.
You’re in Love with a Psycho
Головний сингл You’re in Love with a Psycho поєднав простий гітарний риф, майже попсову мелодію та характерну для Kasabian суміш романтики з абсурдом.
Кліп був оформлений як історія пацієнтів психіатричного закладу, що візуально пов’язувало пісню з давньою любов’ю гурту до сюрреалізму й театральних образів.
Ill Ray (The King)
У Ill Ray (The King) Піццорно використав насмішкуватий і самовпевнений образ героя, який проголошує себе королем. За бравадою чується іронія над упевненістю рок-зірки та потребою постійно підтверджувати власний статус.
Bless This Acid House
Назва Bless This Acid House обіцяє клубну музику, хоча сама композиція ближча до яскравого гітарного попроку. У цій невідповідності проявляється гумор Kasabian: гурт може назвати пісню на честь ейсид-хаусу, а потім написати майже класичний фестивальний гімн.
Відхід Тома Мейгана
У липні 2020 року Kasabian оголосили, що Том Мейган залишає гурт. Наступного дня він визнав провину в нападі на свою тодішню наречену Віккі Ейджер і був засуджений до громадських робіт та реабілітаційних заходів. Пізніше учасники Kasabian уточнили, що попросили Мейгана піти після того, як дізналися про те, що сталося.
Це був не звичайний творчий конфлікт і не добровільне рішення вокаліста розпочати сольну кар’єру. Домашнє насильство стало причиною, після якої гурт визнав продовження роботи в попередньому складі неможливим.
Для Kasabian ця ситуація могла означати завершення історії. Мейган був обличчям гурту й понад два десятиліття виконував майже весь основний репертуар. Піццорно згодом порівнював цей період із поверненням до будинку, знищеного пожежею.
Музиканти розглядали можливість знайти нового співака, однак Піццорно вирішив, що передавати власні тексти незнайомій людині було б неправильно. Він знав обставини створення кожної пісні й поступово прийняв рішення стати головним вокалістом.
Серджіо Піццорно стає фронтменом
Перехід Піццорно до центральної ролі змінив сценічну поведінку Kasabian. Раніше він міг залишатися осторонь, займатися інструментами та долучатися в окремих вокальних фрагментах. Тепер йому довелося одночасно вести концерт, виконувати партії Мейгана й зберігати власну манеру.
Піццорно зізнавався, що за характером не є класичним екстравертом. Сценічні костюми й візуальні образи стали для нього своєрідним способом увійти в роль фронтмена. Водночас він не намагався буквально копіювати Мейгана: у спокійних фрагментах його голос звучить м’якше, а нові пісні створювалися вже з урахуванням іншого тембру.
До сучасного постійного складу також увійшов гітарист і продюсер Тім Картер, який раніше багато років брав участь у концертах гурту. Він допоміг Піццорно звільнитися від частини гітарних обов’язків і зосередитися на спілкуванні з аудиторією.
The Alchemist’s Euphoria
Першим альбомом Kasabian після відходу Мейгана став The Alchemist’s Euphoria, випущений у серпні 2022 року. Платівка очолила британський чарт, ставши шостим поспіль альбомом №1 для гурту.
Запис сприймався не просто як черговий реліз, а як перевірка життєздатності Kasabian. Піццорно мав показати, що гурт може існувати без колишнього фронтмена й водночас не перетворитися на кавер-версію самого себе.
Alygatyr
Першим синглом нового етапу стала Alygatyr. Пісня зберігала агресивний електронний ритм і важку концертну структуру, ніби одразу відповідаючи на запитання, чи залишиться в Kasabian колишня енергія.
Scriptvre
У Scriptvre електронний біт, речитативні фрагменти та різка гітара поєднуються з експериментальнішою структурою. Композиція підкреслює вплив хіп-хопу й електронної музики, який був присутній у творчості Піццорно ще до того, як він навчився повноцінно грати на гітарі.
Chemicals
Chemicals стала однією з найбільш емоційно відкритих робіт цього періоду. Замість колишньої фронтменської бравади Піццорно говорить про внутрішній стан, пам’ять і спробу втримати себе після руйнівного досвіду.
Альбом отримав неоднозначну реакцію частини старої аудиторії, але виконав головне завдання: Kasabian не припинили існування й знайшли нову сценічну форму.
Happenings
Восьмий альбом Happenings вийшов 5 липня 2024 року. Він виявився значно коротшим за попередні роботи: більшість композицій триває менше ніж три хвилини, а вся платівка вкладається приблизно у 28 хвилин.
Піццорно та співпродюсер Марк Ральф зробили акцент на яскравих приспівах, танцювальних ритмах і компактнішій попструктурі. Британські критики відзначали вплив хаусу, синтпопу й Tame Impala, водночас визнаючи, що гурт зберіг звичну любов до важких басових ліній і фестивальних кульмінацій.
Серед головних пісень альбому:
- Call;
- Coming Back to Me Good;
- Darkest Lullaby;
- Passengers;
- Algorithms;
- How Far Will You Go.
Happenings став сьомим альбомом Kasabian, що очолив британський чарт. За кількістю альбомів №1 гурт зрівнявся з Blur, Muse, The Prodigy, Полом Маккартні, Елтоном Джоном і низкою інших великих виконавців.
Улітку 2024 року Kasabian також провели великий концерт Summer Solstice II у рідному Лестері та зіграли секретний сет на Glastonbury. Ці виступи показали, що аудиторія прийняла Піццорно як фронтмена і що новий склад здатний існувати не лише у студії.
Act III і діяльність Kasabian у 2026 році
Дев’ятий студійний альбом Kasabian отримав назву Act III. Спочатку його вихід очікувався влітку 2026 року, однак реліз перенесли на 4 вересня 2026 року. Офіційний магазин гурту описує платівку як десять гітарних психоделічних попкомпозицій і три короткі інтерлюдії. Продюсуванням займалися Серджіо Піццорно та Марк Ральф.
Назву можна сприймати як позначення третього акту сучасної історії гурту: The Alchemist’s Euphoria став перезапуском, Happenings закріпив нову модель, а Act III має об’єднати накопичений досвід із виразнішим гітарним звучанням.
До виходу альбому були представлені пісні:
- Hippie Sunshine;
- Great Pretender;
- Superpowers;
- Release the Pressure — спільна робота з Келвіном Гаррісом.
Піццорно характеризував майбутню платівку як повернення до гітарної основи й водночас як зібрання елементів, що становлять музичну ДНК Kasabian.
4 липня 2026 року гурт дав свій найбільший самостійний концерт у Лондоні, виступивши у Finsbury Park. До програми увійшли пісні різних періодів, а серед запрошених артистів були Razorlight, Miles Kane, The K’s, SOFY і Луїс Данфорд.
На кінець 2026 року також заплановано британський аренний тур із гуртом The Vaccines.
Роль Серджіо Піццорно
Серджіо Піццорно — головний автор і звуковий архітектор Kasabian. Попри образ гітариста великого британського рок-гурту, його ранні музичні інтереси були пов’язані передусім із рейвом, діджейською культурою та електронним продюсуванням.
У дитинстві він хотів займатися мікшуванням, отримав перші програвачі, а потім почав працювати із семплером і програмою Atari Cubase. Піццорно наголошував, що навчився продюсувати електронні треки раніше, ніж добре опанував традиційні музичні інструменти.
На гітарі він спочатку вчився не заради складних соло, а заради можливості писати пісні. Такий підхід зберігся й у дорослій кар’єрі: партії Kasabian рідко призначені для демонстрації техніки. Риф має миттєво запам’ятовуватися, підтримувати ритм і працювати перед великою аудиторією.
У його музиці можна почути:
- рейв і ейсид-хаус;
- The Stone Roses і Primal Scream;
- Oasis і бритпоп;
- хіп-хоп і семплювання;
- Neu! і краут-рок;
- Енніо Морріконе та італійські саундтреки;
- психоделічний рок;
- даб та електронну музику.
Саме Піццорно дозволяє Kasabian залишатися впізнаваними попри зміну окремих учасників і продюсерських методів.
Музичний стиль Kasabian
Kasabian часто називають інді-рок-гуртом, однак їхня музика значно ближча до ідеї танцювального року. Навіть найважчі композиції зазвичай будуються навколо пульсу й повторюваного груву.
Основні елементи їхнього звучання:
- короткі басові рифи;
- перевантажені, але ритмічні гітари;
- електронні ударні та семпли;
- синтезаторні петлі;
- речитативні куплети;
- приспіви, розраховані на колективний спів;
- психоделічні переходи;
- різкі зміни темпу й динаміки.
На відміну від традиційного рок-гурту, Kasabian не проводять чіткої межі між живим та електронним звуком. Запрограмований біт може перейти в справжні барабани, синтезатор — злитися з гітарою, а вокал — стати частиною ритмічної петлі.
Визначення «lad rock», яким британська преса описувала музику для переважно чоловічої фестивальної аудиторії, передає лише зовнішній шар. За піснями, що пасують футбольному стадіону, приховуються інтерес Піццорно до експериментального кіно, літератури, електроніки та психоделічної культури. Критики неодноразово відзначали цей розрив між галасливою аудиторією Kasabian і значно дивнішою внутрішньою будовою їхньої музики.
Сучасний склад Kasabian
Серджіо Піццорно
Вокал, гітара, клавішні, програмування, автор пісень і продюсер. Один із засновників гурту та його головний фронтмен після 2020 року.
Кріс Едвардс
Бас-гітара. Один із засновників Kasabian. Його важкі та повторювані басові партії є одним із найважливіших елементів фірмового звучання.
Ієн Метьюз
Ударні. Приєднався до колективу під час роботи над дебютним альбомом і допоміг перенести електронні ритми в потужний концертний формат.
Тім Картер
Гітара, продюсування та бек-вокал. Співпрацював із гуртом як концертний музикант із 2013 року, а згодом увійшов до постійного складу.
Офіційна чартова біографія й актуальні сторінки гурту вказують саме цих чотирьох музикантів як сучасний склад Kasabian.
Колишні основні учасники
Том Мейган
Головний вокаліст від моменту заснування до 2020 року. Його голос і сценічна поведінка відіграли важливу роль у перетворенні Kasabian на великий концертний гурт. Був виключений після того, як колектив дізнався про скоєне ним домашнє насильство.
Кріс Карлофф
Гітара, клавішні та електронне продюсування. Брав участь у формуванні раннього звучання й створенні перших двох альбомів, але залишив гурт у період Empire.
Джей Мелер
Виступав із Kasabian як концертний гітарист після відходу Карлоффа. У 2013 році приєднався до гурту Ліама Галлагера Beady Eye, після чого його місце посів Тім Картер.
Головні пісні Kasabian
Club Foot
Найвпізнаваніший ранній риф гурту. Пісня поєднала рок, електроніку й маршовий ритм і стала постійною частиною концертного репертуару.
L.S.F.
Фестивальний гімн, фінальну мелодію якого публіка може продовжувати співати без музичного супроводу.
Processed Beats
Одна з композицій, що найвиразніше демонструють хіп-хопову й електронну основу раннього звучання Kasabian.
Empire
Масштабний маршовий рок-трек, який відкрив період стадіонної популярності гурту.
Shoot the Runner
Суміш фанку, глем-року й психоделії з одним із найхарактерніших вокальних виступів Тома Мейгана.
Fire
Пісня з різкою зміною динаміки, що стала головним концертним гімном гурту й однією з центральних робіт альбому West Ryder Pauper Lunatic Asylum.
Underdog
Важкий риф і тема опору обставинам зробили композицію особливо популярною у спортивному й фестивальному середовищі.
Days Are Forgotten
Поєднання хіп-хопового ритму, психоделічного року та масштабного приспіву.
Goodbye Kiss
Мелодійна балада, яка показала, що Kasabian здатні обходитися без звичної агресії та електронного тиску.
Eez-Eh
Навмисно проста й іронічна танцювальна композиція, що позначила мінімалістичний стиль альбому 48:13.
You’re in Love with a Psycho
Одна з найдоступніших попрокових пісень гурту, яка водночас зберегла його любов до дивних героїв і сюрреалістичних образів.
Algorithms
Композиція про різницю між людською емоційністю та машинною логікою, що завершує альбом Happenings.
Студійна дискографія Kasabian
- Kasabian — 2004
- Empire — 2006
- West Ryder Pauper Lunatic Asylum — 2009
- Velociraptor! — 2011
- 48:13 — 2014
- For Crying Out Loud — 2017
- The Alchemist’s Euphoria — 2022
- Happenings — 2024
Майбутній дев’ятий альбом Act III заявлений до випуску 4 вересня 2026 року й на момент оновлення біографії ще не входить до числа офіційно виданих студійних платівок.
Чартові досягнення
Дебютний альбом Kasabian зупинився на четвертому місці UK Albums Chart. Усі сім наступних студійних платівок очолили британський рейтинг:
- Empire;
- West Ryder Pauper Lunatic Asylum;
- Velociraptor!;
- 48:13;
- For Crying Out Loud;
- The Alchemist’s Euphoria;
- Happenings.
Загалом гурт провів вісім тижнів на першому місці британського альбомного чарту й понад 260 тижнів у Top 75. У сингловому рейтингу Kasabian мають чотири потрапляння до першої десятки та тринадцять композицій у Top 40.
Основні нагороди й досягнення
- BRIT Award у категорії British Group — 2010;
- номінація на Mercury Prize за West Ryder Pauper Lunatic Asylum;
- численні нагороди NME і Q за концертні виступи;
- виступ як хедлайнерів Glastonbury — 2014;
- сім послідовних альбомів №1 у Великій Британії;
- великі самостійні концерти в Лестері, Лондоні та на британських стадіонних майданчиках.
Чому Kasabian зберегли популярність
Kasabian з’явилися в період, коли британська преса регулярно оголошувала черговий гітарний гурт «новими Oasis». Більшість таких колективів зникла після одного або двох альбомів, оскільки одного зухвалого образу й кількох рифів виявилося недостатньо для тривалої кар’єри.
Kasabian вижили завдяки тому, що ніколи не були лише традиційним рок-гуртом. Електроніка дозволяла їм змінювати продюсування разом з епохою, а пісні Піццорно зберігали просту мелодійну основу.
Гурт також розумів значення концерту. Його найбільші твори побудовані так, щоб тисячі незнайомих людей могли рухатися й співати як єдине ціле. Це не обов’язково робить музику складною в академічному сенсі, але вимагає точного розуміння ритму, очікування та колективної реакції.
Навіть важка криза 2020 року не завершила історію Kasabian. Замість пошуку копії колишнього співака Піццорно змінив власну роль і поступово побудував нову версію гурту. The Alchemist’s Euphoria був альбомом виживання, Happenings — спробою рухатися вільніше, а Act III має закріпити нову епоху.
Підсумок
Kasabian починали як шкільний гурт з околиць Лестера, натхнений Oasis, рейвами та мрією вирватися за межі звичного життя. Однак замість того, щоб просто повторити формулу британського гітарного року, музиканти підключили комп’ютер, семпли, синтезатори та ритми клубної культури.
Саме тому їхні найкращі пісні не застаріли разом із хвилею постбритпопу. Club Foot і досі звучить як загроза, L.S.F. перетворює аудиторію на хор, Fire уміє за кілька секунд змінити настрій величезного майданчика, а Underdog зберігає відчуття опору обставинам.
Перші десятиліття Kasabian трималися на творчому контрасті між Серджіо Піццорно й Томом Мейганом. Один проєктував музику, другий перетворював її на фізичну сценічну подію. Після драматичного відходу Мейгана здавалося, що цей механізм більше не зможе працювати.
Однак Kasabian не стали шукати людину, яка зіграла б колишнього фронтмена. Піццорно вийшов з-за гітари, прийняв відповідальність за власні слова й створив іншу версію гурту — менш передбачувану, місцями більш попсову, але таку, що зберегла любов до ритму, психоделії та масштабних концертних моментів.
Історія Kasabian показує, що справжня довговічність рок-гурту визначається не незмінністю складу. Вона залежить від здатності пережити власний успіх, втрату звичної ідентичності та момент, коли доводиться заново відповідати на запитання: навіщо цей гурт досі існує.
