Oasis - Біографія та дискографія, усі альбоми й пісні

Oasis — британський рок-гурт, створений у 1991 році в Манчестері, який став однією з центральних постатей брит-попу 1990-х. Основу історії колективу склав творчий союз братів Ліама Галлагера — вокаліста з характерною манерою виконання — та Ноела Галлагера, провідного гітариста й головного автора пісень класичного періоду.

Oasis поєднали мелодизм британського року 1960-х, гітарне звучання 1970-х, елементи альтернативного року та масштабну стадіонну естетику. Wonderwall, Don't Look Back in Anger, Live Forever, Champagne Supernova, Supersonic, Some Might Say, Stand by Me, Stop Crying Your Heart Out і The Importance of Being Idle увійшли до числа найвідоміших творів британської рок-музики останніх десятиліть.

Гурт розпався у 2009 році після багаторічного конфлікту між братами Галлагерами, однак у 2024 році Ліам і Ноел оголосили про возз’єднання. У 2025-му Oasis уперше за 16 років повернулися на сцену й провели світовий стадіонний тур Oasis Live ’25. У 2026 році гурт був обраний для включення до класу Rock & Roll Hall of Fame.

Створення Oasis

Передісторія гурту почалася з манчестерського колективу The Rain, у якому грали гітарист Пол «Bonehead» Артурс, басист Пол «Guigsy» Макгіган і барабанщик Тоні Маккерролл. Першим вокалістом був Кріс Гаттон.

У 1991 році місце Гаттона зайняв Ліам Галлагер. Після його приходу назву The Rain змінили на Oasis. Назва була пов’язана з афішею туру Inspiral Carpets, де серед концертних майданчиків згадувався Oasis Leisure Centre у Свіндоні.

Перший виступ Oasis відбувся в серпні 1991 року у манчестерському клубі The Boardwalk.

На одному з ранніх концертів був присутній старший брат Ліама — Ноел Галлагер, який тоді працював техніком у гастрольній команді Inspiral Carpets. Ноел уже кілька років писав власні пісні й невдовзі приєднався до гурту як провідний гітарист і головний автор матеріалу.

Його прихід визначив подальший музичний напрям Oasis. Ноел приніс ранні версії пісень, навколо яких поступово сформувалося характерне звучання гурту: гучні гітари, прості акордові послідовності, великі мелодійні приспіви та вокал Ліама.

Контракт із Creation Records

Ключовою подією раннього періоду став концерт у King Tut's Wah Wah Hut у Глазго в травні 1993 року.

Виступ побачив Алан Макгі, керівник незалежного лейблу Creation Records. Невдовзі Oasis підписали контракт із компанією та почали готувати дебютний альбом.

Дебютний сингл Supersonic з’явився у квітні 1994 року. За ним вийшли Shakermaker і Live Forever. Остання стала першим синглом Oasis, що потрапив до британського Top 10.

Definitely Maybe

29 серпня 1994 року вийшов дебютний альбом Definitely Maybe.

На момент релізу він став найшвидше продаваним дебютним альбомом в історії британського чарту й одразу посів перше місце UK Albums Chart.

До платівки увійшли:

• Rock 'n' Roll Star;
• Shakermaker;
• Live Forever;
• Up in the Sky;
• Columbia;
• Supersonic;
• Bring It on Down;
• Cigarettes & Alcohol;
• Slide Away та інші пісні.

Альбом сформував основну естетику ранніх Oasis. Музика була навмисно прямолінійною та гучною, але водночас будувалася навколо мелодій, які легко перетворювалися на масштабні концертні приспіви.

У текстах Ноела Галлагера теми повсякденного життя сусідили з романтичним ескапізмом і прагненням вийти за межі звичної реальності. Особливо виразно це поєднання проявилося в Live Forever і Slide Away.

Брит-поп і протистояння з Blur

До середини 1990-х Oasis стали одним із двох гуртів, навколо яких британська преса вибудувала символічне протистояння всередині брит-попу.

Головним конкурентом називали Blur. У серпні 1995 року обидва гурти випустили нові сингли в один день: Oasis — Roll with It, Blur — Country House.

Так звана «битва брит-попу» стала великою подією британської масової культури. У тижневому чарті перемогли Blur: Country House посіла перше місце, а Roll with It — друге.

Однак подальший розвиток показав, що конкуренція не зводилася до результату одного синглу: другий альбом Oasis невдовзі перетворив гурт на міжнародний стадіонний проєкт.

(What's the Story) Morning Glory?

2 жовтня 1995 року вийшов другий студійний альбом (What's the Story) Morning Glory?.

На той момент Тоні Маккерролла за барабанами вже змінив Алан Вайт.

До альбому увійшли:

• Hello;
• Roll with It;
• Wonderwall;
• Don't Look Back in Anger;
• Some Might Say;
• Cast No Shadow;
• She's Electric;
• Morning Glory;
• Champagne Supernova.

Some Might Say ще навесні 1995 року стала першим синглом Oasis, що очолив UK Singles Chart.

Wonderwall досягла другого місця у Великій Британії, але з часом стала найвідомішою піснею гурту на міжнародному рівні. Вокальну партію виконує Ліам Галлагер.

Don't Look Back in Anger, навпаки, виконав Ноел. У лютому 1996 року пісня стала другим британським №1 Oasis.

(What's the Story) Morning Glory? закріпився на першому місці британського альбомного чарту й згодом увійшов до числа найпродаваніших альбомів в історії Великої Британії.

Knebworth 1996

Кульмінацією першого періоду стали два концерти в Knebworth Park 10 і 11 серпня 1996 року.

За два вечори Oasis виступили приблизно перед 250 тисячами глядачів. Концерти стали одним із найвідоміших символів масштабу британської гітарної культури середини 1990-х.

До програми увійшли Columbia, Acquiesce, Supersonic, Some Might Say, Roll with It, Wonderwall, Don't Look Back in Anger, Live Forever, Champagne Supernova та інші пісні.

У 2021 році ці виступи стали основою документального фільму Oasis Knebworth 1996 та однойменного концертного альбому.

Be Here Now

Третій студійний альбом Be Here Now вийшов 21 серпня 1997 року на піку очікувань навколо Oasis.

У перші дні платівка встановила рекорд британського музичного ринку. За перший чартовий тиждень було продано близько 696 тисяч примірників, що зробило Be Here Now найшвидше продаваним альбомом в історії UK Albums Chart на той момент.

Головними синглами стали:

• D'You Know What I Mean?;
• Stand by Me;
• All Around the World.

D'You Know What I Mean? і All Around the World очолили британський чарт.

Альбом продовжив мелодичну мову перших двох робіт, але зробив її значно щільнішою: багатошарові гітари, тривалі композиції та масивний продакшен довели характерне звучання Oasis до межі.

Початковий комерційний успіх був величезним, однак згодом Be Here Now почали оцінювати суперечливіше. Сам Ноел Галлагер також критично відгукувався про надмірність запису.

Відхід Bonehead і Guigsy

Під час роботи над наступним альбомом відбулися найсерйозніші зміни в первісному складі.

У 1999 році гурт залишили гітарист Пол «Bonehead» Артурс і басист Пол «Guigsy» Макгіган.

Їхні місця зайняли Гем Арчер, який раніше грав у Heavy Stereo, та Енді Белл, відомий за Ride і Hurricane #1.

Таким чином, до початку 2000-х із складу періоду Definitely Maybe у Oasis постійно залишалися лише брати Галлагери.

Standing on the Shoulder of Giants

28 лютого 2000 року вийшов четвертий студійний альбом Standing on the Shoulder of Giants.

Він став першою студійною платівкою Oasis, випущеною на власному лейблі гурту Big Brother Recordings.

Музика стала експериментальнішою: в аранжуваннях з’явилися психоделія, електронні елементи, семпли й похмуріше звучання.

Основними піснями цього періоду стали Go Let It Out, Who Feels Love?, Gas Panic! і Sunday Morning Call.

Go Let It Out дебютувала на першому місці UK Singles Chart.

На альбомі також з’явилася Little James — перша композиція, написана Ліамом Галлагером і включена до студійного альбому Oasis. Раніше основну частину репертуару створював Ноел.

Heathen Chemistry

П’ятий студійний альбом Heathen Chemistry вийшов 1 липня 2002 року.

На цій платівці авторська модель Oasis помітно змінилася: пісні почали писати не лише Ноел і Ліам, а й Гем Арчер та Енді Белл.

Головні сингли:

• The Hindu Times;
• Stop Crying Your Heart Out;
• Little by Little;
• Songbird.

The Hindu Times очолила UK Singles Chart. Stop Crying Your Heart Out стала однією з найвідоміших балад пізнього періоду Oasis.

Songbird, написана Ліамом, показала його зростаючу роль як автора пісень.

Heathen Chemistry став останнім студійним альбомом гурту з барабанщиком Аланом Вайтом.

Don't Believe the Truth

Після відходу Алана Вайта за барабани прийшов Зак Старкі, син барабанщика The Beatles Рінго Старра. Формально постійним учасником Oasis він не вважався, але відіграв значну роль у записах і гастролях середини 2000-х.

30 травня 2005 року вийшов шостий студійний альбом Don't Believe the Truth.

Альбом став одним із найуспішніших релізів пізнього періоду гурту й знову посів перше місце британського чарту.

До основних пісень належать:

• Lyla;
• The Importance of Being Idle;
• Let There Be Love;
• Turn Up the Sun;
• Mucky Fingers.

Lyla і The Importance of Being Idle стали британськими синглами №1. Остання залишається останнім синглом Oasis, який очолював UK Singles Chart.

Порівняно з ранніми платівками внесок інших музикантів у написання пісень став значно помітнішим. Матеріал створювали Ноел і Ліам Галлагери, Гем Арчер та Енді Белл.

Dig Out Your Soul

Сьомий студійний альбом Dig Out Your Soul вийшов 6 жовтня 2008 року.

Продюсером знову став Дейв Сарді. У музичному плані гурт посилив психоделічні впливи та важчі ритмічні елементи.

З альбому були випущені:

• The Shock of the Lightning;
• I'm Outta Time;
• Falling Down.

I'm Outta Time написав Ліам Галлагер, а The Shock of the Lightning і Falling Down — Ноел.

Dig Out Your Soul залишається останнім студійним альбомом Oasis.

Розпад Oasis у 2009 році

До кінця 2000-х стосунки між Ліамом і Ноелом Галлагерами знову серйозно погіршилися.

28 серпня 2009 року Oasis мали виступити на фестивалі Rock en Seine поблизу Парижа. Незадовго до виходу на сцену між братами стався черговий конфлікт, після якого концерт скасували.

Того ж вечора Ноел Галлагер оголосив про вихід із гурту, заявивши, що більше не може продовжувати працювати з Ліамом.

Решту європейських концертів скасували, а перший період історії Oasis завершився після 18 років існування.

Beady Eye і Noel Gallagher's High Flying Birds

Після розпаду Ліам продовжив працювати з Гемом Арчером, Енді Беллом і Крісом Шарроком. Новий колектив отримав назву Beady Eye.

Гурт випустив два альбоми — Different Gear, Still Speeding (2011) і BE (2013), після чого припинив діяльність. Надалі Ліам Галлагер розпочав успішну сольну кар’єру.

Ноел створив проєкт Noel Gallagher's High Flying Birds, який дебютував однойменним альбомом у 2011 році. Проєкт став основним напрямом його діяльності в період між розпадом Oasis і возз’єднанням.

Спадщина гурту в період розпаду

Навіть без чинного складу каталог Oasis продовжували активно перевидавати.

У 2010 році вийшла збірка синглів Time Flies… 1994–2009. Після неї з’явилися ювілейні видання перших альбомів, архівні записи та концертні проєкти.

У 2021 році вийшли документальний фільм і концертний альбом Oasis Knebworth 1996.

У 2024 році до 30-річчя Definitely Maybe було випущено розширене ювілейне видання. На тлі очікувань можливого повернення альбом знову піднявся на перше місце британського чарту — через три десятиліття після початкового успіху.

Возз’єднання Oasis

27 серпня 2024 року, майже рівно через 15 років після розпаду, Oasis офіційно оголосили про возз’єднання.

Головною новиною стало повернення Ліама й Ноела Галлагерів до спільних виступів. Одночасно було представлено стадіонний тур Oasis Live ’25.

Спочатку були оголошені концерти у Великій Британії та Ірландії, однак через величезний попит географія туру швидко розширилася.

Oasis Live ’25

Перший концерт возз’єднаних Oasis відбувся 4 липня 2025 року на Principality Stadium у Кардіффі. Це був перший спільний виступ Ліама й Ноела Галлагерів із 2009 року.

До складу Oasis для туру увійшли:

• Ліам Галлагер — вокал;
• Ноел Галлагер — гітара, вокал;
• Пол «Bonehead» Артурс — гітара, фортепіано;
• Гем Арчер — гітара;
• Енді Белл — бас-гітара;
• Джої Воронкер — ударні.

Таким чином, у концертному складі об’єдналися музиканти одразу з кількох історичних періодів Oasis.

Тур охопив Велику Британію, Ірландію, Канаду, США, Мексику, Південну Корею, Японію, Австралію, Аргентину, Чилі та Бразилію.

Oasis зіграли п’ять концертів у манчестерському Heaton Park і сім виступів на Wembley Stadium. Північноамериканська частина включала MetLife Stadium і Rose Bowl, а фінальний етап пройшов у Південній Америці.

Останній концерт Live ’25 відбувся 23 листопада 2025 року на Estádio MorumBIS у Сан-Паулу.

Що Oasis грали після возз’єднання

Концертна програма Live ’25 була побудована переважно навколо матеріалу 1990-х і головних пісень пізнього періоду.

До сет-листа входили:

• Hello
• Acquiesce
• Morning Glory
• Some Might Say
• Bring It on Down
• Cigarettes & Alcohol
• Fade Away
• Supersonic
• Roll with It
• Talk Tonight
• Half the World Away
• Little by Little
• D'You Know What I Mean?
• Stand by Me
• Cast No Shadow
• Slide Away
• Whatever
• Live Forever
• Rock 'n' Roll Star
• The Masterplan
• Don't Look Back in Anger
• Wonderwall
• Champagne Supernova.

Нових студійних пісень Oasis під час туру не представили: повернення було зосереджене насамперед на концертному каталозі гурту.

Oasis у 2026 році

Після завершення світового туру діяльність Oasis продовжилася навколо записів Live ’25 та історичного каталогу.

У березні 2026 року для благодійного проєкту War Child було випущено концертну версію Acquiesce — Live From Wembley, 28 September 2025.

Одночасно гурт продовжив ювілейну кампанію навколо (What's the Story) Morning Glory?, для якої було підготовлено розширене 30-річне видання з раніше не опублікованими unplugged-версіями Cast No Shadow, Morning Glory, Wonderwall, Acquiesce і Champagne Supernova.

Наразі Oasis не оголошували нового студійного альбому, тому Dig Out Your Soul 2008 року залишається останньою студійною платівкою гурту.

Oasis у Rock & Roll Hall of Fame

13 квітня 2026 року Rock & Roll Hall of Fame оголосив Oasis серед артистів, обраних для включення до класу 2026 року в категорії Performer.

До числа учасників гурту, відзначених Rock Hall, увійшли:

• Ліам Галлагер;
• Ноел Галлагер;
• Пол Артурс;
• Пол Макгіган;
• Тоні Маккерролл;
• Алан Вайт;
• Гем Арчер;
• Енді Белл.

Церемонію включення класу 2026 призначено на 14 листопада 2026 року в Лос-Анджелесі.

Документальний фільм Don't Look Back in Anger

Повернення Oasis стало основою нового повнометражного документального фільму Oasis: Don't Look Back in Anger.

Проєкт присвячений возз’єднанню гурту та світовому туру Live ’25. Над фільмом працює сценарист і продюсер Стівен Найт, а режисерами стали Ділан Саузерн і Вілл Лавлейс.

У липні 2026 року було оголошено, що світова прем’єра фільму відбудеться на 83-му Венеційському міжнародному кінофестивалі.

У широкий кінопрокат та IMAX картина виходить у вересні 2026 року, після чого запланований реліз на Disney+.

Склад Oasis

Класичний склад середини 1990-х

• Ліам Галлагер — вокал;
• Ноел Галлагер — гітара, вокал, головний автор пісень;
• Пол «Bonehead» Артурс — ритм-гітара;
• Пол «Guigsy» Макгіган — бас-гітара;
• Тоні Маккерролл — ударні, до 1995 року;
• Алан Вайт — ударні з 1995 року.

Склад 2000-х

• Ліам Галлагер — вокал;
• Ноел Галлагер — гітара, вокал;
• Гем Арчер — гітара;
• Енді Белл — бас-гітара;
• Алан Вайт — ударні до 2004 року.

Надалі за барабанами також грали Зак Старкі і Кріс Шаррок.

Склад Live ’25

• Ліам Галлагер — вокал;
• Ноел Галлагер — гітара, вокал;
• Пол «Bonehead» Артурс — гітара, фортепіано;
• Гем Арчер — гітара;
• Енді Белл — бас-гітара;
• Джої Воронкер — ударні.

Музичний стиль Oasis

Oasis зазвичай відносять до Britpop, alternative rock і британського гітарного року.

Одним із найважливіших музичних орієнтирів гурту були The Beatles, однак у звучанні Oasis також простежуються британський glam rock, punk, The Jam, The Stone Roses, T. Rex і класичний рок 1960–1970-х.

Ноел Галлагер будував більшість ранніх пісень навколо порівняно простих гармонічних послідовностей і великих мелодій. Багатошарові гітари та щільний продакшен надавали матеріалу масштабності, особливо помітної на Definitely Maybe, Morning Glory і Be Here Now.

Окремою частиною звучання став голос Ліама Галлагера — різкий, носовий і легко впізнаваний. Його манера вимови та характерна нерухома поза біля мікрофона сформували один із найвідоміших сценічних образів британського року 1990-х.

Ноел також самостійно виконував частину репертуару. Його голос звучить у Don't Look Back in Anger, The Masterplan, Half the World Away, Talk Tonight, The Importance of Being Idle та інших композиціях.

Брати Галлагери

Стосунки Ліама й Ноела завжди були невіддільними від історії Oasis. Вони неодноразово публічно конфліктували, припиняли спілкування, залишали концерти й обмінювалися взаємними звинуваченнями в інтерв’ю.

Однак музичні ролі братів добре доповнювали одна одну. Ноел був головним автором і архітектором звучання ранніх Oasis, тоді як вокальна манера та сценічний характер Ліама визначили зовнішній образ гурту.

Після розпаду 2009 року конфлікт тривав ще багато років і фактично унеможливлював спільну роботу. Возз’єднання 2024–2025 років стало першим випадком за півтора десятиліття, коли брати знову публічно виступили як учасники одного гурту.

Дискографія Oasis

• Definitely Maybe — 1994;
• (What's the Story) Morning Glory? — 1995;
• Be Here Now — 1997;
• Standing on the Shoulder of Giants — 2000;
• Heathen Chemistry — 2002;
• Don't Believe the Truth — 2005;
• Dig Out Your Soul — 2008.

Важливі збірки та концертні релізи

• The Masterplan — 1998;
• Familiar to Millions — 2000;
• Stop the Clocks — 2006;
• Time Flies… 1994–2009 — 2010;
• Oasis Knebworth 1996 — 2021.

Рекорди та досягнення

Oasis входять до числа найуспішніших британських гуртів за показниками національних чартів.

За кар’єру колектив отримав вісім синглів №1 у UK Singles Chart і вісім альбомів №1 з урахуванням студійних платівок і пізніших релізів.

Серія з 22 послідовних синглів, що увійшли до британського Top 10, стала одним із найпомітніших чартових досягнень гурту.

(What's the Story) Morning Glory? входить до п’ятірки найпродаваніших альбомів за всю історію Великої Британії, а Be Here Now установив рекорд швидкості продажів після виходу.

Oasis отримували BRIT Awards, NME Awards, Q Awards, MTV Europe Music Awards та Ivor Novello Awards. У 2026 році гурт був обраний для включення до Rock & Roll Hall of Fame.

Oasis в історії британського року

Oasis з’явилися на початку 1990-х на тлі змін у британській альтернативній сцені й за кілька років пройшли шлях від невеликих манчестерських клубів до найбільших стадіонів.

Definitely Maybe сформулював їхній ранній гітарний стиль, а (What's the Story) Morning Glory? перетворив гурт на міжнародний проєкт. Концерти в Knebworth зафіксували масштаб цього періоду, тоді як Be Here Now став одночасно вершиною комерційного ажіотажу й завершенням першої фази кар’єри.

У 2000-х Oasis пережили майже повну зміну інструментального складу, розширили коло авторів пісень і випустили ще чотири студійні альбоми. Розпад 2009 року надовго розділив кар’єри братів Галлагерів на самостійні проєкти.

Возз’єднання змінило фінальну точку цієї історії. Live ’25 показав, що пісні Oasis зберегли здатність працювати у стадіонному масштабі через десятиліття після виходу, а повернення Bonehead, Гема Арчера та Енді Белла пов’язало новий склад одразу з кількома етапами минулого гурту.

За відсутності нового студійного альбому основою Oasis, як і раніше, залишається каталог 1994–2008 років — від Live Forever і Wonderwall до Stop Crying Your Heart Out і The Importance of Being Idle. Саме ці пісні забезпечили гурту стійке місце в британській музичній культурі далеко за межами початкової епохи брит-попу.