Macan
ERA — французький музичний проєкт композитора, продюсера й гітариста Еріка Леві (Eric Lévi), створений у середині 1990-х. Його музика поєднує хоровий спів, симфонічні аранжування, рок-гітару, електронні ритми, нью-ейдж, елементи класичної та середньовічної музики, а значна частина вокальних партій виконується спеціально вигаданою мовою, що нагадує латину. Міжнародний прорив проєкту принесла Ameno, після якої з’явилися Divano, Enae Volare, The Mass, Misere Mani, Looking for Something, Reborn, Kilimandjaro, Prayers, 7 Seconds, Agnus Deorem та інші твори.
ERA не можна вважати звичайним гуртом із постійним складом. Це насамперед авторський світ Еріка Леві, який пише музику, створює аранжування та визначає художню концепцію, запрошуючи для окремих записів співаків, хори й інструменталістів. У роботі над дебютною платівкою, наприклад, брали участь британський вокаліст і хормейстер Guy Protheroe, співачка Harriet Jay, English Chamber Choir та низка відомих студійних музикантів. Упродовж наступних десятиліть склад виконавців змінювався, тоді як центральною постаттю незмінно залишався Леві.
Незвична модель дозволила ERA одночасно існувати як студійний проєкт, музична міфологія та майже кінематографічний всесвіт. Тривалий час Леві взагалі не прагнув бути публічним обличчям власного успіху: до кінця 2010-х проєкт практично не давав звичайних концертів і зберігав навколо автора значний рівень анонімності. При цьому до 2026 року ERA продала близько 15 мільйонів альбомів, а її музика накопичила мільярди прослуховувань і переглядів.
Ерік Леві до ERA: від hard rock до музики для кіно
Ерік Леві народився в Парижі у 1955 році під ім’ям Éric Jacques Levisalles. Його музична історія почалася зовсім не з хорів і псевдолатини. У середині 1970-х він став одним із засновників французького hard rock-гурту Shakin' Street, де грав на гітарі та писав музику. Universal Music описує раннього Леві як музиканта, захопленого роком, punk і metal; сам він пізніше називав серед важливих орієнтирів Deep Purple і Led Zeppelin.
Shakin' Street вдалося вийти далеко за межі французької клубної сцени. Гурт отримав контракт у США та виступав на американських майданчиках поруч із великими рок-артистами; у біографіях Леві згадуються концерти, пов’язані з Black Sabbath, Blue Öyster Cult, AC/DC, Alice Cooper та іншими виконавцями. Сам Леві в інтерв’ю 2026 року також згадував цей hard rock-період як надзвичайно важливу школу власної музики.
Після розпаду Shakin' Street він деякий час жив у Нью-Йорку, а потім дедалі більше зосереджувався на композиції та студійній роботі. На початку 1990-х Леві прийшов у кіно й написав музику до кількох французьких фільмів.
Вирішальним став фільм «Прибульці» (Les Visiteurs) Жан-Марі Пуаре, що вийшов у 1993 році. Стрічка з Жаном Рено та Крістіаном Клав’є стала величезним касовим успіхом у Франції, а робота над музикою дозволила Леві спробувати поєднати оркестрове й хорове звучання із сучасними студійними засобами.
Саме тут можна знайти безпосередніх попередників ERA.
«Прибульці» та народження майбутнього звучання ERA
Під час роботи над Les Visiteurs Ерік Леві співпрацював із британським музикантом, співаком і хоровим аранжувальником Guy Protheroe. У саундтреку вже звучала музика, дуже близька до майбутньої естетики ERA, зокрема Enae Volare. Пізніше ця композиція увійшла до дебютного альбому проєкту.
Середньовічна тема фільму виявилася надзвичайно відповідною до музичної уяви Леві.
Але його цікавила не реконструкція справжньої музики Середньовіччя. Він хотів створити сучасну фантазію про давнину — музику, яка могла б одночасно сприйматися як церковний спів, саундтрек, рок-композиція та електронний запис.
Так виникла основна ідея ERA.
Після успіху фільму Леві почав розвивати цю музичну мову вже незалежно від конкретної кінокартини. Universal Music пов’язує формування ERA з його досвідом роботи над Les Visiteurs і з європейським розквітом new age на початку 1990-х, коли широку популярність здобули проєкти на кшталт Enigma і Deep Forest.
Однак ERA доволі швидко сформувала власну систему.
Це не григоріанська музика
ERA часто описують як проєкт із «григоріанськими хорами». Таке визначення зручне, але з музичного погляду не зовсім точне.
Леві справді використовує чоловічий і змішаний хоровий спів, довгі голосні, унісонні фрази та церковно забарвлені гармонії, які нагадують європейську літургійну традицію. Але композиції ERA не є справжніми середньовічними григоріанськими співами.
В основі лежить сучасна студійна музика: синтезатори, електронна ритм-секція, бас, електричні гітари, оркестрові партії та багатошаровий запис голосів.
Леві пояснював свій підхід просто: голос для нього — повноцінний музичний інструмент. Він не завжди прагне розповісти історію словами; важливішими є саме звучання складів, їхнє емоційне забарвлення та здатність поєднуватися з мелодією.
Саме тому одним із найважливіших винаходів ERA стала власна мова.
Якою мовою співають Ameno та інші пісні ERA
Текст Ameno часто вважають латинським.
Насправді значна частина класичного репертуару ERA виконується вигаданою мовою, спеціально побудованою так, щоб нагадувати латину та інші давні європейські мови, але не мати точного буквального перекладу. Леві та Guy Protheroe використовували поєднання складів, що звучать «давньо», як частину самої музичної композиції.
Тому численні інтернет-«переклади» Ameno, де кожному рядку приписують складний релігійний або містичний зміст, не є справжнім перекладом оригінального тексту.
Фраза на кшталт «Dori me, interimo adapare» працює насамперед фонетично.
Водночас не весь каталог проєкту написаний вигаданою мовою. ERA також використовувала англійську, справжню латину та арабську, особливо в пізніших роботах.
Така система вирішила важливу проблему міжнародної музики: пісня переставала належати одному мовному ринку. Француз, німець, мексиканець або слухач зі Східної Європи сприймав Ameno практично однаково — через мелодію, хор і атмосферу, а не через розуміння тексту.
Ameno
Головною піснею ERA стала Ameno.
Вона з’явилася на дебютному альбомі проєкту, записаному у 1996 році та широко випущеному в різних країнах у 1996–1997 роках. Саме відмінності між регіональними виданнями пояснюють, чому каталоги іноді вказують різні роки для альбому й синглу. Spotify, наприклад, датує одне з основних цифрових видань платівки 1997 роком, тоді як інші офіційні каталоги відносять початковий реліз до 1996-го.
У записі брали участь Guy Protheroe і Harriet Jay, а хорові партії виконував English Chamber Choir. Ерік Леві виступив композитором, аранжувальником і продюсером.
Ameno побудована на дуже простому, але ефективному контрасті.
З одного боку — хор, який наче належить стародавньому монастирю. З іншого — сучасна ритм-секція, синтезатори й рок-гітара. При цьому мелодія достатньо виразна, щоб працювати майже як звичайний поп-приспів.
У результаті пісня звучала знайомо й водночас зовсім не була схожою на стандартний хіт 1990-х.
Саме це дозволило їй перетнути жанрові межі.
Перший альбом ERA
Дебютна платівка ERA стала основою всієї подальшої міфології проєкту.
Крім Ameno, до неї увійшли Enae Volare, Mother, Avemano, Cathar Rhythm, Mirror, Sempire d'Amor, Impera і заголовна Era. Видання альбому в різних країнах і в різні роки дещо відрізнялися трек-листами та реміксами.
Музично тут уже присутній практично весь основний словник проєкту:
- масивні хори;
- псевдолатина;
- синтезатори;
- оркестрові гармонії;
- електрична гітара;
- повільні електронні ритми;
- середньовічна й релігійна образність;
- атмосфера неіснуючого історичного фільму.
Платівка стала величезним міжнародним успіхом. RFI повідомляла, що протягом перших п’яти років дебютний альбом розійшовся приблизно шестимільйонним накладом, а золоті та платинові сертифікації були отримані у 18 країнах. Він виявився особливо успішним не лише у Франції, а й у країнах Європи та Латинської Америки.
Для переважно інструментально-хорового французького проєкту це був винятковий результат.
Візуальний світ ERA
Незвичність проєкту полягала ще й у тому, що Леві практично був відсутній у його ранній публічній міфології.
У кліпах глядач бачив не автора за синтезатором, а ченців, воїнів, середньовічні замки, мечі, церемонії та персонажів, що існували десь між історією та heroic fantasy.
Так виникло відчуття, що ERA — це не людина і навіть не музичний гурт, а окремий всесвіт.
Такий підхід виявився особливо ефективним, бо повністю збігався із самою музикою. Якби Ameno супроводжувалося звичайним студійним відео з музикантами, значна частина таємничості зникла б.
Натомість зображення продовжувало музику.
Пізніше саме цю візуальну систему довелося переносити на мову великого концертного видовища.
ERA 2 і Divano
Після величезного успіху дебюту Леві не поспішав із продовженням. Другий альбом ERA 2 вийшов у 2000 році.
Головним синглом стала Divano. Серед інших композицій — Omen Sore, Misere Mani, Sentence, Don't U, Devore Amante, Hymne та інші твори. RFI зазначала, що альбом був повністю створений і спродюсований Леві та записувався між Лондоном, Парижем та іншими європейськими локаціями.
Другий альбом свідомо продовжував уже знайдену формулу.
Хори вигаданою мовою знову поєднувалися з електронікою та кінематографічними синтезаторами. Деякі критики дорікали Леві надто буквальним повторенням дебюту, однак комерційно стратегія працювала: ERA 2 посів високі позиції одразу в низці європейських країн.
Divano стала другою за впізнаваністю композицією ранньої епохи й довела, що аудиторію проєкту цікавить не лише одна Ameno.
The Mass
Третій альбом The Mass вийшов у 2003 році.
Він став важчим і драматичнішим продовженням класичної концепції ERA. Сам Леві говорив, що вважав другий альбом надто м’яким і хотів повернути музиці щільність та напруження.
Головна The Mass використовує музичну основу, пов’язану з O Fortuna із кантати Carmina Burana Карла Орфа, перетворюючи знаменитий класичний мотив на сучасну хорово-рокову композицію. Поруч знаходяться Looking for Something, Don't Go Away, Don't U, If You Shout, Avemano Orchestral, Sombre Day та інші роботи.
Це один із найкращих прикладів того, як ERA працює з минулим.
Леві не прагне виконати класичний твір «правильно». Його цікавить впізнаваний емоційний жест, який можна перенести у власну систему — додати ударні, гітари, електронні шари та хорову монументальність.
The Mass добре продавався далеко за межами Франції: RFI фіксувала перше місце в Італії та Мексиці, друге у Швейцарії та Естонії й високі позиції ще в багатьох країнах.
До цього моменту ERA остаточно стала одним із найуспішніших французьких музичних експортних проєктів свого покоління.
Чому музика ERA нагадує саундтрек
Сам Ерік Леві називав ERA чимось на кшталт музики до уявного фільму.
Це дуже точне визначення.
Пісні часто не розповідають конкретного сюжету, але викликають виразні візуальні асоціації: монастир, величезний собор, давня битва, подорож, похорон, коронація або містична церемонія.
Саме досвід кінокомпозитора дозволив Леві мислити великими емоційними сценами.
Йому не обов’язково будувати пісню навколо звичайної історії «герой — конфлікт — розв’язка». Достатньо створити відчуття простору й часу.
Тому ERA часто сприймають люди, які взагалі рідко слухають new age. Музика працює майже фізично — через хор, динаміку та масштаб.
Reborn: нова версія проєкту
Після The Mass настала тривала перерва між основними студійними альбомами.
Reborn з’явився у 2008 році й став найпомітнішим відходом від класичної трилогії.
AllMusic відзначає посилення близькосхідних та арабських мотивів. Хорова основа збереглася, але електронне виробництво стало сучаснішим, ритм — виразнішим, а музична географія розширилася далеко за межі умовного європейського Середньовіччя.
Серед основних творів — Reborn, Prayers, Dark Voices, Sinfoni Deo, Come Into My World, Kilimandjaro, Last Song та інші.
Реліз знову увійшов до першої десятки французького альбомного чарту.
Сама назва виявилася доречною: це справді не просто четверта частина попередньої формули, а спроба заново визначити звуковий простір ERA.
Classics: Бах, Вівальді, Верді та нова музика
Наступним напрямом стали класичні твори.
На альбомі Classics, що вийшов наприкінці 2000-х, Леві взяв теми Вівальді, Верді, Баха, Генделя, Малера, Барбера та інших композиторів і перебудував їх у стилістиці ERA.
Назви прямо показують структуру ідеї:
Vivaldi + Sunset Drive + Spring / Four Seasons,
Verdi + Arising Force + Nabucco,
Bach + Ritus Pacis,
Haendel + Dark Wonders,
Barber + Adagio for Strings.
Важливо, що Леві не маскує джерела.
Це не спроба видати класичну мелодію за власну. Навпаки, ім’я композитора стає частиною назви, а завдання ERA полягає в тому, щоб показати, як знайома тема може існувати всередині сучасного гітарно-хорового аранжування.
У 2010 році вийшов Classics II, який продовжив цю лінію.
Так ранній вплив класичної музики, що завжди був присутній у ERA, уперше став центральною концепцією цілого циклу.
Arielle Dombasle by ERA
У 2013 році проєкт зробив ще один незвичний поворот і записав повноцінний спільний альбом із французько-американською співачкою та акторкою Arielle Dombasle.
Arielle Dombasle by ERA містить дев’ять творів і вийшов на Mercury Music Group.
Тут уперше настільки помітне місце отримує одна конкретна вокалістка, а звична естетика ERA поєднується з більш традиційною пісенною та класичною вокальною манерою.
Проєкт включав, зокрема, Ave Maria, для якої було знято офіційний відеокліп.
Альбом посідає особливе місце в каталозі: він не є просто черговою номерною платівкою ERA, але й не виглядає сторонньою продюсерською роботою Леві. Це повноцінна зустріч двох артистичних світів.
The 7th Sword
Після чергової перерви у 2017 році вийшов The 7th Sword.
Основна версія містить дев’ять треків: Hurricane, 7 Seconds, Kilimandjaro (Brian Lévi Remix), Ameno – The City Remix, I Fall for You, Something Exciting, Agnus Deorem, Nomen Adore і I Believe.
Головним синглом стала 7 Seconds — нова інтерпретація знаменитої пісні Youssou N'Dour і Neneh Cherry. У версії ERA взяли участь вокалістки Mim Grey і Racha Rizk.
Альбом цікавий тим, що не намагається зобразити повністю новий початок.
Тут нові твори сусідять із переосмисленням старого каталогу. Ameno і Kilimandjaro отримують нові версії, ніби Леві починає розглядати історію ERA вже як матеріал для подальшої композиції.
Саме після The 7th Sword відбулася ще серйозніша зміна: проєкт нарешті вийшов на сцену.
Чому ERA так довго не виступала
ERA створювалася як винятково студійна музика.
На платівці Леві міг одночасно використовувати величезний хор, оркестрові інструменти, безліч вокальних накладень, електричні гітари та електронну обробку. У 1990-х відтворити все це на сцені на потрібному художньому рівні було складно й надзвичайно дорого.
Леві пізніше зізнавався, що надто довго ставився до питання майже пуристично: якщо концерт неможливо зробити таким самим вражаючим, як уявний всесвіт запису, краще взагалі його не робити.
Тому мільйони людей роками знали Ameno, але ніколи не бачили справжнього концертного ERA.
Існували окремі спеціальні сценічні проєкти, зокрема вистави в Москві на початку 2010-х, де твори ERA виконувалися за участю оркестру та хору. Російські організатори у 2012 році представляли їх як світову прем’єру живого виконання матеріалу.
Але повноцінне європейське концертне життя проєкту почалося значно пізніше.
The Live Experience
У 2019 році Ерік Леві вперше вивів ERA на велику французьку сцену у форматі, здатному передати масштаб студійної музики.
18 квітня проєкт виступив у La Seine Musicale поблизу Парижа. Разом із Леві в постановці брали участь десятки виконавців — рок-музиканти, струнні, солісти та великий хор. Організатори описували шоу як подорож до medieval/heroic fantasy-всесвіту ERA.
Перший концерт був розпроданий, після чого відбувся французький і європейський тур.
На сцені прозвучали Ameno, Enae Volare, The Mass, Agnus Deorem та інші твори, які десятиліттями існували лише як студійна міфологія.
Принципово важливо, що концерт не був побудований як звичайний виступ Еріка Леві з гуртом.
Завдання було іншим: матеріалізувати сам світ ERA.
Костюми, хори, світло, середньовічні мотиви та рок-оркестр створювали музичну виставу, у якій особистість автора знову залишалася другорядною щодо загальної атмосфери.
Після паузи, пов’язаної з пандемією, концертна діяльність відновилася у 2022 році.
The Live Experience — альбом
У 2022 році з’явився концертний реліз The Live Experience, який зафіксував нову сценічну епоху.
У цифровій дискографії це перший повноцінний live-альбом ERA.
Особливо цікаво звучить Ameno Metal — концертна версія, що підкреслює те, що завжди було всередині музики Леві, але інколи губилося за визначенням «new age»: його коріння лежить у hard rock.
Під час живого виконання електрична гітара, ударні та потужний хор наближають ERA значно ближче до symphonic rock і symphonic metal, ніж може здатися за спокійними студійними версіями деяких композицій.
Друге народження Ameno в інтернеті
На той момент Ameno уже пережила абсолютно несподіване друге життя.
Наприкінці 2010-х пісня стала масовим інтернет-мемом під назвою Dorime — за першими словами вокальної партії.
Ще раніше, приблизно з 2014 року, Ameno використовували у спільнотах Twitch, де фрагмент пісні став повторюваним жартом. До 2019–2020 років з’явилися меми з Cheems, Hatsune Miku та зображеннями псевдорелігійних ритуалів, а потім звук масово поширився у TikTok.
Виникла рідкісна ситуація: покоління, яке ще не існувало або було зовсім малим під час першого успіху ERA, заново відкрило пісню більш ніж через двадцять років після релізу.
У деяких країнах, особливо в Нігерії, вислів Dorime уже отримав власне культурне значення. Ameno почали використовувати в нічних клубах під час демонстративної подачі дорогих напоїв, а згодом з’явилися африканські та amapiano-переробки.
Найвідоміша нова інтерпретація — Ameno Amapiano Goya Menor і Nektunez — перенесла початковий вокальний мотив ERA в абсолютно інший африканський клубний контекст.
Таким чином одна пісня прожила щонайменше три самостійні життя: європейський хіт 1990-х, інтернет-мем і основу нового клубного феномену 2020-х.
Чому Ameno витримала десятиліття
Секрет довговічності полягає саме у відсутності буквального тексту.
Звичайна поп-пісня часто дуже міцно належить власному часу: сленгу, історії, моді та мові.
Ameno практично позбавлена такої прив’язки.
Слухачеві не потрібно розуміти французьку, англійську чи італійську. Ба більше, навіть людина, яка знає латину, не отримує переваги.
Залишаються лише мелодія, ритм і відчуття церемонії.
Тому твір легко переноситься з містичного кліпу 1990-х на спортивну арену, в інтернет-жарт або amapiano-ремікс.
ERA VIII — повернення до студійного альбому
29 травня 2026 року ERA випустила ERA VIII — перший новий номерний студійний альбом майже за десятиліття.
Sony Music представляє платівку як повернення до основної естетики проєкту з поєднанням symphonic metal, оперних голосів, кінематографічної оркестровки та сучасної електроніки.
До альбому увійшли десять композицій:
- The Fallen King
- Everything's Gonna Be Alright
- Will You Call My Name
- Not You Again
- Not This Time
- Sempire Deo
- Will You Call My Name (Remix)
- Time for the Braves (Acoustic)
- Time for the Braves
- Freedom.
Тривалість альбому становить близько 37 хвилин. Реліз вийшов на власному лейблі Леві ELVD із дистрибуцією Sony Music Entertainment France.
The Fallen King
Відкривальна The Fallen King особливо добре демонструє напрям пізньої ERA.
Гітари стали важчими, ритм-секція ближча до сучасного симфонічного металу, але поверх цього залишаються знайомі хори й масштабна кінематографічна гармонія.
Порівняно з м’яким електронним середовищем деяких ранніх записів тут значно сильніше чути минуле Леві в hard rock.
Це не випадкове стилістичне доповнення. Швидше коло замикається: музикант, який починав кар’єру поруч із heavy metal-сценою 1970-х, через п’ять десятиліть знову робить важку гітару одним із центральних елементів ERA.
Everything's Gonna Be Alright
Один із центральних синглів нового альбому — Everything's Gonna Be Alright.
В офіційних кредитах зазначений Johann Sebastian Bach, а Ерік Леві вказаний як аранжувальник. Таким чином композиція продовжує давній принцип ERA — використовувати класичну спадщину не в академічній формі, а як основу сучасного запису.
Пісня вийшла окремим синглом у квітні 2026 року, незадовго до повного альбому.
Саме ERA VIII показує, що сучасний проєкт уже не прагне існувати лише всередині категорії new age.
Рок, opera, symphonic metal, electronic і спадщина класичної музики тепер присутні практично на рівних.
15 мільйонів проданих альбомів
На момент виходу ERA VIII офіційний Sony Music Store повідомляв приблизно про 15 мільйонів проданих альбомів ERA у світі.
За тими самими даними, лише у 2024 році каталог проєкту набрав понад 2,3 млрд потокових прослуховувань, а ERA посіла друге місце серед найбільш продаваних за кордоном французьких артистів того періоду.
Ці показники особливо цікаві з огляду на будову проєкту.
ERA ніколи не будувалася навколо публічної особистості вокаліста. У неї десятиліттями майже не існувало звичайної концертної інфраструктури. Значна частина пісень виконується мовою, якої не існує. І все ж музика змогла працювати в десятках країн без звичних механізмів поп-зірки.
Це рідкісний приклад того, як сама звукова концепція стає брендом сильнішим за людину, яка її створила.
The Ameno Tour
Після трьох великих циклів концертних виступів у 2019, 2022 і 2025 роках ERA анонсувала наступну масштабну програму — The Ameno Tour, заплановану на 2028 рік.
Одним із центральних концертів має стати виступ на Accor Arena в Парижі 4 березня 2028 року.
Для проєкту це символічний етап.
Музика, яка перші двадцять років практично не виконувалася наживо, тепер розвивається саме як велике концертне видовище.
Ерік Леві як автор ERA
Попри велику кількість співаків і музикантів, ERA залишається дуже особистою роботою одного композитора.
Леві пише більшу частину оригінального матеріалу, грає на гітарі та клавішних, займається аранжуваннями й продюсуванням і контролює візуальну концепцію.
Але він ніколи не перетворював проєкт на звичайну сольну кар’єру під власним ім’ям.
У цьому важлива різниця.
Eric Lévi — людина. ERA — створений ним музичний світ.
Саме тому вокаліст з одного альбому може повністю зникнути на наступному, а хор може складатися з інших людей, не руйнуючи ідентичності проєкту.
У звичайному гурті заміна головного співака часто змінює всю музику.
У ERA головним «голосом» є саме аранжування.
Основні вокалісти та музиканти
У різні роки в записах брало участь багато виконавців.
Особливо важливий Guy Protheroe, який співпрацював із Леві ще під час Les Visiteurs, брав участь у створенні ранньої мови проєкту та співав у Ameno і Enae Volare.
У дебютній епосі також брали участь Harriet Jay, Florence Dedam, Murielle Lefebvre, English Chamber Choir та запрошені студійні інструменталісти.
Пізніше ERA працювала з іншими співаками, зокрема Racha Rizk, Mim Grey та Arielle Dombasle.
Із переходом до концертів модель змінилася ще сильніше: для виконання матеріалу знадобилися десятки людей одночасно — хор, вокальні солісти, струнні та повноцінний рок-гурт.
Тому перелічувати «склад ERA» так само, як склад традиційного гурту, не зовсім правильно.
Музичний стиль ERA
У каталогах ERA найчастіше відносять до new age, але це визначення пояснює лише частину музики.
У класичний період можна виділити кілька основних компонентів.
Хорова музика. Саме людський голос створює відчуття сакральності та давнини.
Рок. Електрична гітара постійно нагадує про минуле Леві в Shakin' Street і стає особливо помітною в The Mass, концертних версіях та ERA VIII.
Електроніка. Ритми й синтезатори поміщають хор не до церкви, а в сучасне студійне середовище.
Класична музика. Вона присутня як гармонічне джерело вже з першого альбому, а на Classics і Classics II стає безпосереднім матеріалом.
Кіномузика. Практично кожна композиція побудована як емоційна сцена.
World music. Особливо після Reborn в аранжуваннях стають помітнішими близькосхідні та інші неєвропейські елементи.
До 2026 року до цього списку можна впевнено додати symphonic metal. Sony прямо використовує це визначення в описі ERA VIII.
Дискографія ERA
ERA — 1996/1997
Дебютна платівка та головний комерційний прорив.
Ключові твори: Ameno, Enae Volare, Mother, Avemano, Cathar Rhythm, Impera.
Різні міжнародні видання виходили у 1996–1998 роках із трохи відмінними трек-листами. Альбом у підсумку розійшовся багатомільйонним накладом.
ERA 2 — 2000
Продовження класичної формули.
Ключові твори: Divano, Misere Mani, Omen Sore, Sentence, Don't U, Devore Amante.
The Mass — 2003
Важча й масштабніша робота.
Ключові пісні: The Mass, Looking for Something, Don't Go Away, If You Shout, Avemano Orchestral. Заголовна композиція працює з матеріалом O Fortuna Карла Орфа.
Reborn — 2008
Оновлення звучання з помітнішими арабськими та близькосхідними мотивами.
Ключові композиції: Reborn, Prayers, Kilimandjaro, Dark Voices, Sinfoni Deo.
Classics — 2009
Переосмислення класичної музики у стилістиці ERA.
Використовуються твори Вівальді, Верді, Баха, Генделя, Малера, Барбера та інших композиторів.
Classics II — 2010
Продовження класичного циклу.
Arielle Dombasle by ERA — 2013
Спільна робота з Arielle Dombasle.
Альбом містить дев’ять композицій і поєднує традиційну вокальну манеру співачки з аранжуваннями Леві.
The 7th Sword — 2017
Повернення після тривалої студійної перерви.
Ключові роботи: Hurricane, 7 Seconds, I Fall for You, Agnus Deorem, Nomen Adore, I Believe, а також нові версії Ameno і Kilimandjaro.
The Live Experience — 2022
Перший офіційний концертний альбом, що документує сценічну версію ERA.
ERA VIII — 2026
Перший новий номерний студійний альбом майже за десятиліття.
Ключові композиції: The Fallen King, Everything's Gonna Be Alright, Will You Call My Name, Sempire Deo, Time for the Braves, Freedom.
Головні композиції ERA
До центральної частини каталогу належать Ameno, Divano, Enae Volare, Mother, Avemano, Misere Mani, The Mass, Looking for Something, Don't U, Reborn, Prayers, Kilimandjaro, Agnus Deorem, 7 Seconds, I Believe, The Fallen King, Everything's Gonna Be Alright і Time for the Braves.
Але історично три роботи особливо важливі.
Ameno створила сам феномен ERA.
Divano довела життєздатність проєкту після дебюту.
The Mass перетворила знайдену музичну мову на наймонументальнішу форму класичної епохи.
ERA, Enigma і Deep Forest
Проєкт часто ставлять поруч із Enigma, Gregorian і Deep Forest.
Схожість справді існує: усі вони використовували сучасні студійні технології для поєднання електронної музики з голосами, що сприймаються як давні, етнічні або сакральні.
Однак ERA доволі легко відрізнити.
У Enigma важливу роль відіграють downtempo, sensual ambient і семпли справжньої церковної традиції.
Deep Forest працюють насамперед із world music та етнічними вокальними джерелами.
ERA значно сильніше спирається на рок-гітару, симфонічну драматургію, псевдолатину та heroic fantasy.
Тому зріла ERA знаходиться десь між new age, музикою до історичного фільму та симфонічним роком.
Релігія та містика
Через хори, хрести, чернечий одяг і латиноподібну мову ERA нерідко сприймають як релігійний проєкт.
Але його основна ідея не пов’язана з проповіддю певної конфесії.
Леві використовує сакральну естетику насамперед як універсальну емоційну мову: хор автоматично викликає відчуття величезного простору, історії, ритуалу й чогось вищого за окрему людину.
Цим пояснюється і вигадана мова.
Якби Ameno була звичайною католицькою молитвою, вона мала б конкретний богословський зміст. У нинішній формі кожен слухач може наповнювати музику власними асоціаціями.
Саме ця невизначеність стала одним із головних джерел її сили.
Значення ERA
ERA з’явилася в дуже специфічний історичний момент.
У першій половині 1990-х європейська музика відкрила величезний комерційний потенціал поєднання давнього й електронного. Формат CD дозволяв створювати особливо об’ємні студійні простори, new age перетворився з нішевого напряму на масовий ринок, а Enigma і Deep Forest довели, що музика без традиційної поп-зірки може продаватися мільйонними накладами.
Але Ерік Леві знайшов власний варіант цієї ідеї.
Замість справжньої давньої пісні він вигадав мову.
Замість чистої електроніки зберіг rock-гітару.
Замість етнографічної достовірності створив вигадане Середньовіччя.
Замість фронтмена поставив у центр сам звук ERA.
Результат виявився достатньо сильним, щоб перший альбом розійшовся мільйонами примірників, а Ameno пережила цілу музичну епоху.
Особливо показовим стало її друге народження.
Більшість хітів 1990-х повертаються завдяки ностальгії людей, які чули їх у молодості. Ameno стала винятком: її заново відкрила аудиторія, для якої 1996 рік узагалі не є особистим спогадом. Інтернет перетворив серйозну містичну композицію на мем, потім африканська клубна культура надала їй нового значення, а оригінальна ERA одночасно розпочала масштабне концертне життя.
У результаті до середини 2020-х проєкт існує одразу в кількох культурних вимірах.
Для однієї аудиторії ERA — це Ameno і загадкова музика 1990-х.
Для іншої — The Mass і масштабна симфонічна естетика.
Для інтернет-покоління — знамените Dorime.
Для сучасної концертної публіки — велике видовище з хорами, рок-гуртом та оркестровими музикантами.
А ERA VIII показує, що Ерік Леві не збирається перетворювати власну творчість лише на ретроспективу: через три десятиліття після дебюту він і далі використовує знайомі елементи — хор, гітару, оркестр і містичну атмосферу — як основу для нової музики.
Саме тому ERA найточніше сприймати не як проєкт одного легендарного хіта і не просто як представника new age 1990-х. Це довготривалий авторський проєкт Еріка Леві, побудований навколо ідеї уявної давньої музики, якої ніколи не існувало, але яка завдяки сучасній студії звучить так, ніби за нею стоїть кілька століть історії.
