A-ha — легендарний норвезький гурт у стилі поп-рок, створений у Осло в 1982 році. Тріо у складі Мортена Харкетa (вокал), Манне Фуругольмена (клавішні) та Пола Воктара-Савоя (гітара) стало одним із символів 1980-х завдяки своєму унікальному звучанню, що поєднало синт-поп, романтику та меланхолію північної школи.
Початок і прорив
Ідея гурту народилася, коли Манне та Пол — шкільні друзі та учасники невеликих ансамблів — вирішили створити міжнародний музичний проєкт. Згодом до них приєднався вокаліст Мортен Харкет, який мав рідкісний тембр і широкий діапазон голосу. У 1983 році вони переїхали до Лондона, щоб працювати у студіях і знайти звучання, здатне підкорити британську публіку.
Прорив стався із синглом «Take On Me», випущеним у 1984 році та перевиданим через рік із революційним кліпом у стилі «олівцевої анімації». Відео стало сенсацією MTV, а пісня очолила чарти по всьому світу. Дебютний альбом «Hunting High and Low» (1985) приніс гурту міжнародну славу — композиції The Sun Always Shines on T.V., Train of Thought і Hunting High and Low закріпили за A-ha статус нових зірок синт-попу.
Золота епоха
Друга половина 1980-х стала часом тріумфу гурту. Альбоми «Scoundrel Days» (1986) та «Stay on These Roads» (1988) подарували нові хіти — Cry Wolf, Manhattan Skyline, Stay on These Roads та легендарну The Living Daylights, записану для фільму про Джеймса Бонда.
A-ha майстерно поєднували синтезатори з живими інструментами, створюючи меланхолійне, але водночас потужне звучання, упізнаване з перших нот. Мортен Харкет став голосом покоління, а гурт — символом інтелектуальної поп-музики Півночі.
Переосмислення та повернення
На початку 1990-х, після виходу альбомів «East of the Sun, West of the Moon» (1990) та «Memorial Beach» (1993), колектив узяв паузу, а учасники зосередилися на сольних кар’єрах. Повернення відбулося у 2000 році з релізом «Minor Earth Major Sky», який відновив інтерес до гурту. Пісня Summer Moved On із рекордною нотою (20 секунд!) знову підняла A-ha на вершини чартів.
Наступні альбоми — Lifelines (2002), Analogue (2005) та Foot of the Mountain (2009) — закріпили репутацію гурту як зрілого колективу з глибокою атмосферою, де меланхолія поєднується з енергією.
У 2010 році A-ha оголосили про прощальний тур «Ending on a High Note», але через п’ять років повернулися з новим матеріалом.
Нова сторінка
У 2015 році вийшов альбом «Cast in Steel», який підтвердив, що A-ha залишаються актуальними і в XXI столітті. Гурт продовжив експерименти з акустичним та електронним звучанням: проєкт «MTV Unplugged – Summer Solstice» (2017) представив нові аранжування класичних композицій і здобув визнання критиків.
У 2022 році вийшов альбом «True North» — послання про любов до природи, екологію та норвезьку ідентичність, супроводжуваний однойменним фільмом. Станом на 2025 рік A-ha продовжують гастролювати та працювати над новими релізами, залишаючись еталоном якісного поп-звучання та сценічної елегантності.
Музичний стиль
Стиль A-ha — це поєднання синт-попу, нью-вейву та арт-попу з емоційними текстами та мелодійною насиченістю. Мортен Харкет володіє трьохоктавним діапазоном, а саунд гурту відзначається балансом між холодною електронікою та щирим, живим почуттям.
Їхній вплив відчутний у творчості багатьох артистів — від Coldplay і Hurts до The Weeknd.
Дискографія
| Рік | Альбом | Відомі треки |
|---|---|---|
| 1985 | Hunting High and Low | Take On Me, The Sun Always Shines on T.V. |
| 1986 | Scoundrel Days | Cry Wolf, I've Been Losing You |
| 1988 | Stay on These Roads | Stay on These Roads, The Living Daylights |
| 1990 | East of the Sun, West of the Moon | Crying in the Rain, Early Morning |
| 1993 | Memorial Beach | Dark is the Night, Move to Memphis |
| 2000 | Minor Earth Major Sky | Summer Moved On, Velvet |
| 2002 | Lifelines | Lifelines, Forever Not Yours |
| 2005 | Analogue | Analogue (All I Want), Celice |
| 2009 | Foot of the Mountain | Foot of the Mountain, Nothing Is Keeping You Here |
| 2015 | Cast in Steel | Under the Makeup, The Wake |
| 2017 | MTV Unplugged – Summer Solstice | Акустичні версії Take On Me та Stay on These Roads |
| 2022 | True North | I'm In, Forest for the Trees |
Нагороди та досягнення
| Рік | Нагорода | Категорія / Визнання |
|---|---|---|
| 1986 | MTV Video Music Awards | «Найкраще концептуальне відео» (Take On Me) |
| 1986 | American Music Awards | «Найкращий новий виконавець» |
| 1987 | Spellemannprisen (Норвегія) | «Найкращий поп-альбом року» |
| 2006 | Q Awards | «Inspiration Award» |
| 2010 | Echo Awards (Німеччина) | «Легенда поп-музики» |
| 2017 | MTV Europe Music Awards | «Icon Award» — за внесок у музику |
| 2022 | Nordic Music Prize | «Альбом року» (True North) |
Цікаві факти
- Кліп Take On Me досі залишається одним із найпопулярніших відео 1980-х на YouTube.
- Нота Мортена Харкетa у пісні Summer Moved On тривалістю 20,2 секунди занесена до Книги рекордів Гіннеса.
- A-ha — перші норвезькі артисти, які здобули світовий успіх і підкорили американські чарти.
- Музика гурту звучала у десятках фільмів, зокрема La La Land, Ready Player One та в серіалах Netflix.
A-ha — це не просто гурт, а культурне явище, що поєднало скандинавську меланхолію, інтелектуальний поп і візуальну естетику, змінивши світове сприйняття музики 1980-х. Їхні пісні залишаються саундтреком кількох поколінь — від перших глядачів MTV до слухачів цифрової епохи.
Минуло понад сорок років з моменту дебюту, а A-ha досі надихають артистів у всьому світі, залишаючись вірними мелодії, щирості та емоційній глибині. Їхня музика — доказ того, що звуки, народжені у холодній Норвегії, можуть зігрівати серця слухачів на всіх континентах.
A-ha довели: справжня музика — поза часом. Вона живе у кожній новій інтерпретації Take On Me, у кожному голосі, що співає їхні мелодії, і в кожному, хто мріє так само високо, як і їхнє неповторне звучання.
