Glitch — жанр електронної музики, що виріс із цифрових помилок та збоїв. Історія, ключові артисти та сучасний вплив Glitch на музику й візуальне мистецтво.
У світі електронної музики вже давно немає меж між шумом і мелодією. Те, що ще на початку 90-х вважалося «дефектним звуком», сьогодні стало повноцінним жанром. Йдеться про Glitch — музичний стиль, який перетворив цифрові збої та спотворення на художній інструмент.
Як з’явився Glitch
Назва жанру походить від англійського слова glitch — «збій», «помилка». Вперше до цього підходу звернулися на початку 1990-х музиканти експериментальної сцени, натхненні комп’ютерними артефактами, клацаннями CD-програвачів, шумом пошкоджених касет і цифровими збоями перших софтових синтезаторів.
Одним із перших лейблів, що оформили жанр, став німецький Mille Plateaux. У 1999 році вони випустили компіляцію Clicks & Cuts, де клацання, обриви й «биті» фрагменти стали основою композицій. Це і стало маніфестом Glitch.
Особливості звучання
- цифрові клацання та обриви;
- заїкання семплів (stutter effect);
- спотворені аудіофайли;
- шуми та цифрові перевантаження.
Музиканти навмисно деформують матеріал: уповільнюють, рвуть, накладають шум, перетворюючи випадковість на естетику. При цьому Glitch може поєднуватися з IDM, ambient і навіть техно, зберігаючи головну рису — непередбачуваність.
Піонери та ключові імена
- Oval — німецька група, чиї ранні альбоми стали основою жанру.
- Alva Noto — майстер мінімалізму та цифрового шуму, один із лідерів Raster-Noton.
- Autechre та Aphex Twin — представники IDM, які активно використовували глітч-елементи.
- Fennesz і Ryoji Ikeda — дослідники звукових структур на межі музики та сучасного мистецтва.
Glitch сьогодні
Сьогодні Glitch активно використовується не лише в експериментальній електроніці, а й у поп-музиці. Елементи жанру можна почути у Radiohead (альбом Kid A), у роботах Flying Lotus і навіть у саундтреках до відеоігор.
Візуально культура Glitch асоціюється з «глітч-артом» — спотвореною графікою, цифровими збоями та розривами зображень, що ідеально доповнюють звукову естетику.
Цікаво, що багато глітч-музикантів використовують прийом databending — відкривають аудіофайли у графічних редакторах (наприклад, Photoshop) і знову «зберігають» їх у звук, отримуючи непередбачувані шумові структури.
Glitch — це не просто музика помилок. Це доказ того, що навіть збій може перетворитися на мистецтво, якщо почути в ньому ритм і естетику.