«Песняры» — легендарний вокально-інструментальний ансамбль із Білорусі, заснований у 1969 році Володимиром Мулявіним. Колектив став одним із найвпливовіших і найвпізнаваніших в історії радянської та східноєвропейської музики, поєднавши у своїй творчості фольклор, рок, поп та академічну музику. «Песняри» першими вивели білоруський музичний фольклор на міжнародну сцену й стали символом народного мистецтва в сучасній формі.
Заснування та ранні роки
Історія ансамблю почалася в Мінську наприкінці 1960-х років. Музикант і композитор Володимир Мулявін зібрав групу талановитих вокалістів та інструменталістів, аби створити унікальне звучання, що поєднує білоруські народні мотиви з елементами року та джазу.
Спочатку колектив мав назву «Лявони», але невдовзі отримав своє відоме ім’я — «Песняры», що символізувало співців, які несуть народну пісню. У репертуарі ансамблю з’явилися обробки народних пісень і оригінальні композиції Мулявіна, сповнені поезії та мелодизму.
Визнання та слава
Справжній успіх прийшов у 1970-х роках. «Песняри» стали першим радянським ансамблем, що виступив у США (1976) і представив радянську музику на світовій сцені. Їхні пісні звучали на радіо та телебаченні, а платівки продавалися мільйонними тиражами.
Хіти того часу — «Александрина», «Біловезька пуща», «Косив Ясь конюшину», «Вологда», «Березовий сік» — стали народними та й досі залишаються у «золотому фонді» радянської естради.
Окреме місце в творчості ансамблю посідає рок-опера «Пісня про долю», створена за мотивами поезії Янки Купали. Колектив також виконував твори на вірші класиків — Пушкіна, Некрасова, Єсеніна.
Дискографія (вибране)
- Песняры (1971)
- Білоруські наспіви (1972)
- Гусляр (1974)
- Пісня про долю (1976)
- Крізь усю війну (1978)
- Білоруське подвір’я (1982)
- Ми — песняры (1985)
Стиль і звучання
Головна особливість «Песнярів» — синтез народної мелодики і сучасних інструментів. У їхніх піснях поєднано фольклорні інтонації, багатоголосся, хорову поліфонію та водночас — гітари, ударні, клавішні, притаманні рок-музиці.
Ансамбль одним із перших у СРСР використовував складні вокальні гармонії, поєднуючи традиції білоруської пісні із західним folk rock і progressive звучанням. Так народився унікальний жанр — білоруський арт-фолк або «фолк-рок по-східноєвропейськи».
Міжнародне визнання
«Песняры» гастролювали по всьому світу — від США та Канади до Німеччини, Франції, Куби й Японії. Вони брали участь у міжнародних фестивалях, телевізійних концертах і представляли Білорусь та СРСР як посли культури.
Їхню творчість високо оцінили не лише слухачі, а й професіонали: ансамбль отримав звання Заслуженого колективу Білоруської РСР, а Володимир Мулявін — звання Народного артиста СРСР.
Зміни складу та спадщина
Після загибелі Володимира Мулявіна у 2003 році колектив продовжив існування в кількох формах. Офіційне державне об’єднання — Державний ансамбль «Песняры» — і нині веде концертну діяльність, зберігаючи музичні традиції та репертуар.
Багато колишніх учасників створили власні проєкти, зберігаючи пам’ять про видатного митця та легендарне звучання.
Досягнення
- Піонери радянського фолк-року;
- Перші радянські артисти, що виступили в США (1976);
- Мільйонні тиражі платівок;
- Звання «Заслужений колектив Білоруської РСР»;
- Пісні в Золотому фонді Белтелерадіокомпанії;
- Володимир Мулявін — Народний артист СРСР.
Цікаві факти
- Назва «Песняры» походить від слова «песняр» — співець, народний оповідач.
- Колектив активно експериментував із рок-оперою та симфонічним звучанням.
- Пісня «Біловезька пуща» стала неофіційним гімном Білорусі.
- Учасники ансамблю мали класичну музичну освіту, що створювало неповторне звучання.
- У СРСР альбоми «Песнярів» продавалися тиражами понад 10 мільйонів примірників.
Спадщина
«Песняры» — це золота сторінка слов’янської музики. Вони змогли поєднати народне мистецтво і сучасність, створивши унікальну музичну мову, зрозумілу й улюблену мільйонами. Їхні пісні — це поезія, мелодія й душа народу, втілені в гармонії звуку та слова.
