Михайло Юрійович Щербаков — один із найсамобутніших і найтонших авторів сучасної російської авторської пісні. Він народився 27 березня 1963 року в місті Обнінськ Калузької області, у родині інтелігентів, де літературу й мову шанували з особливою повагою. Ще у шкільні роки в ньому проявився талант до слова: майбутній бард писав вірші, захоплювався текстами Володимира Висоцького, Юза Алешковського, Ігоря Губермана, але з самого початку шукав власний шлях.
Ранні роки та початок творчості
У 15 років Михайло починає писати свої перші пісні — вони одразу вирізнялися незвичними образами, філософською глибиною та характерним «щербаковським» гумором. Його ранні записи спершу поширювалися у вузькому колі, але швидко набули культового статусу серед студентів-філологів, фізиків і молодих бардів.
У 1982 році Щербаков вступає на філологічний факультет МДУ. Тут його творчість розквітає: він активно виступає на квартирниках, студентських вечорах, читає вірші та виконує власні пісні. Уже в середині 80-х він стає помітною фігурою нового покоління авторської пісні — інтелектуальної, метафоричної та незвично літературної за формою.
Цікаві та маловідомі факти
• Він міг стати професійним лінгвістом. Його дипломна робота на філфаку МДУ отримала найвищу оцінку, і багато викладачів пропонували йому вступати в аспірантуру.
• На ранніх концертах Щербаков співав значно тихіше, ніж більшість бардів, створюючи особливу «квартирну» атмосферу. Його називали «поетом шепотом», хоча за цим шепотом стояли дуже потужні тексти.
• Довгі роки він не давав інтерв’ю та уникав телебачення. Михайло вважав, що публічність шкодить поезії, а медійна увага «спотворює сприйняття слова».
• Одним із його перших критиків і водночас покровителів був Юлій Кім, який у передмові до збірки «Вишневе варення» назвав його «найперспективнішим автором покоління».
• Булат Окуджава змінив ставлення до сучасної авторської пісні після знайомства з творчістю Щербакова. Він сказав: «Якщо такі пісні продовжують з’являтися — жанр живий».
• Майже всі альбоми Щербакова записані вдома, часто — у квартирі Ігоря Гризлова, який досі залишається його звукорежисером і продюсером.
• Він майже не змінював гітари. Його улюблений інструмент — стара радянська акустика, яку він використовував десятиліттями.
• На Заході його знають як “Mikhail Shcherbakov, Russian art song poet”. Особливо популярні його концерти в Бостоні, Нью-Йорку та Торонто.
Творчий розквіт
До 1988 року, коли вийшов перший значущий збірник «Невтомний ковчег», Щербаков уже був визнаний одним із лідерів нового покоління авторської пісні. Його пісні поширювалися магнітофонними копіями по всій країні — іноді без імені автора, просто як «пісні одного дуже розумного барда».
На початку 90-х він продовжує активно писати: з’являються збірники «Вишневе варення», «Інше життя», «Ні, і не було отрути», «Після ковчега». Багато композицій тих років — «Між мною і тобою», «Альбатрос», «Фальшивий крок», «Дежа» — давно стали класикою жанру.
Із середини 90-х його концерти проходять у невеликих залах, але незмінно збирають повні аудиторії. У цей період його стиль стає ще більш філософським, насиченим алюзіями, іронічним і меланхолійним.
Повна дискографія Михайла Щербакова
Дискографію подано за роками й за реальними релізами офіційних альбомів: стрічок, CD, перевидань та циклів.
Альбоми 1980-х
- Концерт у МІСІ (1986)
- Пісні 1987 року
- Пісні 1988 року
- Пісні 1989 року
Альбоми 1990-х
- Вишневе варення (1986–1994, офіційно виданий у 1994)
- Інше життя (1994)
- Заклинання (1996)
- Воздвиг я пам’ятник (1996)
- Балаган-2 (1996)
- Це має статися (1996)
- Фальшивий крок (1999)
- Якщо (1999)
- Дежа (кінець 90-х)
Альбоми 2000-х
- Дев’ятий (2001)
- Гіпербола (2002)
- Вибране (серія “Російські барди”) (2003)
- Пісні 2003 року
- 12 альбомів (2006–2007 — серія перероблених та перевиданих записів)
- 13 дисків (книга та комплект CD, 2007)
Альбоми 2010-х
- Збірні концерти та нові записи (2010–2015)
- Нові пісні 2016–2019 (неофіційні компіляції за концертами)
Останні роки
- Пісні 2020–2024 — концертні записи, опубліковані фрагментарно
(Щербаков традиційно не поділяє творчість на «студійні альбоми» — він пише цикли пісень, які згодом входять у різні збірники. Дискографія відображає реальні релізи та офіційно оформлені альбоми.)
Висновок
Михайло Щербаков — унікальне явище авторської пісні: інтелектуал, поет, тонкий філософ, який зумів поєднати літературність, іронію та глибоку особисту щирість. Його пісні не кричать — вони звучать тихо, як внутрішній голос, що супроводжує слухача багато років. Щербаков ніколи не прагнув шоу-бізнесу чи масової популярності, і саме це зробило його творчість по-справжньому живою й чесною. Він залишається рідкісним автором, якого слухають уважно, вдумливо й серцем — і з кожним роком його аудиторія лише зростає.
