Michael Jackson - Біографія та дискографія, усі альбоми й пісні

Майкл Джозеф Джексон (Michael Joseph Jackson) — американський співак, автор пісень, танцівник, музичний продюсер і один із найвпливовіших артистів в історії популярної музики. Він народився 29 серпня 1958 року в Гері, штат Індіана, і помер 25 червня 2009 року в Лос-Анджелесі у віці 50 років. За чотири десятиліття професійної кар’єри Джексон пройшов шлях від дитини-соліста сімейного гурту Jackson 5 до виконавця, який змінив уявлення про те, якими можуть бути поп-пісня, музичний кліп, танцювальний виступ і світовий концертний тур. Recording Academy називає його одним із найвідоміших і найвпливовіших артистів в історії звукозапису, а Rock & Roll Hall of Fame відзначає його роль у переосмисленні одночасно звучання та візуальної мови поп-музики.

За Майклом закріпилося визначення «Король поп-музики» (King of Pop), однак його творчість ніколи не обмежувалася лише попом. У різні періоди він поєднував pop, R&B, soul, funk, disco, rock і танцювальну музику. Альбоми Off the Wall, Thriller, Bad, Dangerous і HIStory відображають кілька різних етапів розвитку масової музики, а Billie Jean, Beat It, Thriller, Bad, Smooth Criminal, Man in the Mirror, Black or White, Remember the Time, Earth Song і They Don't Care About Us залишаються центральними творами його каталогу.

Дитинство в Гері та родина Джексонів

Майкл був восьмою з десяти дітей Джозефа та Кетрін Джексон. Один із синів родини, Брендон — брат-близнюк Марлона, — помер невдовзі після народження. Сім’я жила в невеликому будинку в промисловому Гері. Джозеф Джексон працював кранівником і в молодості грав на гітарі в місцевому R&B-гурті, а Кетрін займалася музикою та грала на кількох інструментах. Таким чином, діти росли в середовищі, де музика була постійною частиною домашнього життя задовго до появи професійного сімейного колективу.

Перші варіанти сімейного гурту створювалися навколо старших братів Джекі, Тіто та Джермейна. Пізніше до них приєдналися Марлон і Майкл, і колектив перетворився на The Jackson 5. Майкл почав публічно виступати приблизно з шести років і дуже швидко вийшов на передній план завдяки незвично зрілому для дитини голосу, точному відчуттю ритму та здатності одночасно співати й танцювати. Recording Academy також називає саме шестирічний вік початком його професійних виступів.

Історія родини була пов’язана не лише з раннім успіхом. Майкл та інші діти Джексонів пізніше розповідали про надзвичайно суворі методи батька під час репетицій і про сильний тиск, що супроводжував їхню дитячу кар’єру. Цей бік біографії важливий для розуміння його подальшого перфекціонізму та незвичного ставлення до дитинства, хоча музичні досягнення Jackson 5 не можна зводити лише до сімейної дисципліни.

The Jackson 5 і феномен Motown

Наприкінці 1960-х братів помітив Боббі Тейлор із Bobby Taylor & the Vancouvers і допоміг представити їх компанії Motown. Після прослуховування гурт отримав контракт. Motown Museum пов’язує початок співпраці з 1968 роком, а офіційне підписання — з 1969-м. Лейбл вибудував навколо братів ретельно організований образ молодого сімейного soul-гурту, а Майкл став його головним вокальним центром.

Успіх виявився практично миттєвим. Перші чотири великі сингли Jackson 5 на Motown — I Want You Back, ABC, The Love You Save і I'll Be There — послідовно посіли перше місце американського Billboard Hot 100. Jackson 5 стали першим гуртом, чиї перші чотири появи в цьому чарті завершилися на вершині рейтингу.

Саме в цих записах сформувалася перша впізнавана версія музичної мови Майкла: гостре ритмічне фразування, емоційні вигуки, соулова манера виконання та рідкісна здатність дитини утримувати центральну роль усередині складних вокальних аранжувань. Motown доповнював це професійною хореографією, яскравими костюмами та ретельно підібраним репертуаром.

Дебютний альбом Diana Ross Presents The Jackson 5 вийшов у грудні 1969 року, а слідом за ним з’явилися ABC, Third Album, Maybe Tomorrow та інші роботи. За кілька років брати стали міжнародними зірками, а Майкл ще до підліткового віку опинився серед найвідоміших дитячих виконавців світу.

Перша сольна кар’єра: Got to Be There і Ben

Motown досить швидко почав розвивати Майкла окремо від гурту. Уже в 1971 році вийшов сольний сингл Got to Be There, а в 1972-му — однойменний дебютний альбом. За ним з’явився Ben, заголовна композиція якого стала першим сольним №1 Майкла Джексона в Billboard Hot 100.

У період Motown він випустив чотири сольні студійні альбоми: Got to Be There і Ben у 1972 році, Music & Me у 1973-му та Forever, Michael у 1975-му. Ці записи ще не давали йому того ступеня творчого контролю, якого він досягне пізніше, але показали, що Майкл здатний існувати окремо від сімейного проєкту.

Від Jackson 5 до The Jacksons

До середини 1970-х брати були незадоволені обмеженнями Motown і прагнули отримати більше самостійності в написанні та виробництві музики. Після переходу на Epic Records колективу довелося змінити назву, оскільки права на Jackson 5 залишалися у Motown. Так з’явилися The Jacksons. Джермейн залишився на Motown, а його місце в гурті зайняв молодший брат Ренді.

Новий контракт поступово дав Майклу та його братам більше творчого контролю. Особливо важливим став альбом Destiny 1978 року, де Майкл уже активно брав участь у написанні матеріалу, а Shake Your Body (Down to the Ground), створена ним разом із Ренді, стала одним із головних хітів The Jacksons. Наступний альбом Triumph закріпив перехід від виконавців чужого матеріалу до самостійних авторів і продюсерів.

The Wiz і знайомство з Квінсі Джонсом

Вирішальною подією на шляху до дорослої сольної кар’єри стала робота в музичному фільмі «Віз» (The Wiz), де Майкл зіграв Опудало поруч із Даяною Росс. На знімальному майданчику він познайомився з Квінсі Джонсом (Quincy Jones), який був музичним керівником картини. Пізніше саме Джонса Майкл запросив продюсувати свій наступний сольний альбом.

Цей союз став одним із найрезультативніших в історії поп-музики. Джексон приносив мелодичні ідеї, вокальні партії, ритмічне мислення та дедалі більші авторські амбіції; Джонс мав величезний досвід роботи з jazz, R&B, оркеструванням і студійним виробництвом. Разом вони створили три послідовні альбоми — Off the Wall, Thriller і Bad.

Off the Wall: початок дорослої суперзірки

Off the Wall вийшов у серпні 1979 року і став принциповим розривом з образом дитини-зірки Motown. Музика поєднувала disco, funk, soul і pop, але за аранжуваннями, гармоніями та вокальною роботою була значно складнішою за типовий танцювальний альбом того періоду. Rock & Roll Hall of Fame особливо відзначає саме поєднання funk, disco та soul як основу платівки.

Головними хітами стали Don't Stop 'Til You Get Enough, Rock with You, Off the Wall і She's Out of My Life. Усі чотири увійшли до першої десятки Billboard Hot 100, завдяки чому Майкл став першим сольним виконавцем, який отримав чотири Top 10-сингли з одного альбому.

Don't Stop 'Til You Get Enough, написана самим Джексоном, принесла йому першу сольну Grammy — Best R&B Vocal Performance, Male. У цій композиції особливо чітко чути риси, які згодом стануть його вокальною візитною карткою: короткі ритмічні вдихи, фальцет, різкі вигуки та використання голосу майже як ударного інструмента.

Off the Wall зробив Майкла самостійною зіркою, але сам артист вважав, що здатен досягти значно більшого. Наступна платівка справді змінила масштаб не лише його кар’єри, а й усієї світової музичної індустрії.

Thriller: головний альбом епохи

Thriller вийшов 30 листопада 1982 року. Джексон знову працював із Квінсі Джонсом, але прагнув зробити альбом максимально широким за музичним діапазоном. У дев’яти композиціях сусідили pop, R&B, funk, rock і post-disco. Пол Маккартні з’явився в The Girl Is Mine, Едді Ван Гален записав знамените гітарне соло для Beat It, а актор Вінсент Прайс виконав розмовну партію в Thriller.

Із дев’яти композицій альбому сім стали синглами, і всі сім увійшли до американського Top 10: The Girl Is Mine, Billie Jean, Beat It, Wanna Be Startin' Somethin', Human Nature, P.Y.T. (Pretty Young Thing) і Thriller. До цього жоден альбом не давав семи синглів із першої десятки Billboard Hot 100.

Billie Jean і Beat It посіли перше місце Billboard Hot 100. Перша стала одним із найхарактерніших записів Джексона завдяки басовій лінії, мінімалістичному ритму та майже параноїдальній драматургії тексту. Beat It, навпаки, поєднувала pop-R&B із важкою rock-гітарою та допомогла стерти жанрову межу між поп- і рок-аудиторією.

За даними Guinness World Records, Thriller залишається найбільш продаваним альбомом в історії; організація наводить оцінку понад 67 мільйонів примірників у всьому світі. У США платівка має сертифікацію 34× Platinum і залишається найбільш сертифікованим альбомом сольного виконавця. Різні джерела публікували значно вищі світові оцінки, тому для енциклопедичного тексту коректніше спиратися на консервативну підтверджену цифру Guinness, а не на рекламні заяви про 100 мільйонів.

Thriller провів 37 тижнів на першому місці Billboard 200. Через десятиліття цей результат і далі залишається одним із найвидатніших в історії американського альбомного чарта.

Billie Jean, Beat It і революція музичного відео

Масштаб Thriller неможливо пояснити лише звукозаписом. Саме в цю епоху Майкл Джексон допоміг перетворити музичний кліп із рекламного доповнення до синглу на самостійну форму масових розваг. Billie Jean і Beat It отримали масштабну телевізійну ротацію, а успіх Джексона сприяв подоланню расових бар’єрів на MTV, де в перші роки існував явний перекіс у бік білих рок-артистів. Recording Academy прямо пов’язує Джексона з розширенням присутності чорношкірих виконавців на каналі.

Найрадикальнішим кроком став майже чотирнадцятихвилинний Michael Jackson's Thriller, знятий режисером Джоном Лендісом. Відео використовувало повноцінний сюжет, кінематографічний грим, діалоги, масову хореографію та horror-естетику. Називати Thriller «першим мініфільмом в історії музики» некоректно — довгі сюжетні музичні фільми існували й раніше, — однак саме робота Джексона та Лендіса перетворила такий формат на світовий поп-культурний феномен.

Motown 25 і moonwalk

Ще одним визначальним моментом став телевізійний концерт Motown 25: Yesterday, Today, Forever. Після виступу з братами Майкл залишився на сцені один і виконав Billie Jean. Саме під час цього номера публіка побачила його знамените ковзання назад, яке згодом нерозривно пов’язали з назвою moonwalk.

Джексон не винайшов цей рух. Подібні варіанти backslide використовували американські танцівники задовго до нього, а сам прийом існував щонайменше з першої половини XX століття. Його заслуга полягає в тому, що він довів рух до надзвичайно виразної сценічної форми та зробив його всесвітньо відомим. Pulitzer окремо зазначає, що Джексон не вигадав moonwalk, але вдосконалив і популяризував його.

Після Motown 25 moonwalk став лише однією частиною значно ширшої танцювальної мови Джексона. Він поєднував popping, locking, роботизовані рухи, обертання, різкі зупинки, toe stand і елементи класичної сценічної пластики. Серед джерел його натхнення були Джеймс Браун, Фред Астер, Джекі Вілсон, вуличні танцівники та голлівудські мюзикли.

Вісім Grammy за одну ніч

На церемонії Grammy у 1984 році Майкл Джексон отримав вісім нагород за один вечір — на той момент це був абсолютний рекорд. Серед них були Album of the Year за Thriller, Record of the Year за Beat It, нагороди за Billie Jean, Thriller, Beat It, продюсерську роботу та дитячий запис E.T. the Extra-Terrestrial. Пізніше результат у вісім перемог за одну церемонію повторила Santana, але перевершити його не вдалося.

Pepsi, Victory Tour і We Are the World

У 1984 році Джексон знову виступав разом із братами в межах Victory Tour. У той самий період під час зйомок реклами Pepsi стався нещасний випадок: піротехніка підпалила його волосся, і співак отримав опіки шкіри голови. Подія стала одним із найвідоміших епізодів його біографії середини 1980-х.

У 1985 році Майкл разом із Лайонелом Річі написав благодійну пісню We Are the World. Ініціатива створення американської відповіді на британський Band Aid належала Гаррі Белафонте та менеджеру Кену Крагену; Джексона й Річі запросили саме як авторів, а Квінсі Джонс продюсував запис. Тому твердження, що Майкл одноосібно «ініціював» проєкт, є неточним.

У записі USA for Africa взяли участь десятки найбільших американських артистів. Проєкт зібрав понад 75 мільйонів доларів на боротьбу з голодом в Африці, а We Are the World отримала Grammy за Song of the Year і Record of the Year.

Майкл Джексон як власник музичних прав

Однією з найбільш недооцінених сторін його кар’єри було розуміння музичного видавничого бізнесу. У 1985 році Джексон придбав ATV Music Publishing приблизно за 47,5 мільйона доларів. Каталог містив велику кількість відомих творів, зокрема значну частину пісень Lennon–McCartney епохи The Beatles.

У 1995 році ATV об’єднали з видавничим підрозділом Sony, унаслідок чого виникла компанія Sony/ATV Music Publishing. Офіційна історія Sony Music Publishing підтверджує, що компанію було створено як спільне підприємство Sony та Michael Jackson. Це рішення перетворило видавничі права на один із найцінніших активів його статків.

Bad: доказ того, що Thriller не був випадковістю

Після безпрецедентного успіху Thriller очікування від наступного альбому були майже нездійсненними. Bad вийшов у серпні 1987 року і став третьою та останньою повноцінною студійною роботою Майкла з Квінсі Джонсом. Звучання стало жорсткішим і цифровішим, а сам Джексон узяв на себе значно більшу частину авторської роботи.

П’ять синглів із Bad послідовно очолили Billboard Hot 100: I Just Can't Stop Loving You, Bad, The Way You Make Me Feel, Man in the Mirror і Dirty Diana. Це був перший випадок, коли один альбом дав п’ять американських №1. Рекорд не залишився унікальним назавжди: у 2011 році його повторив альбом Katy Perry Teenage Dream. Тому формулювання «рекорд досі не побито» потребує уточнення — його повторили, але не перевершили.

На Bad також містяться Smooth Criminal, Leave Me Alone, Another Part of Me і Speed Demon. Відеокліп Smooth Criminal розвинув гангстерську естетику Джексона та включав знаменитий нахил корпусу вперед. Для сценічного виконання цього руху Джексон і його співавтори згодом отримали американський патент на спеціальну конструкцію взуття та кріплення до сцени.

Bad World Tour

Bad World Tour 1987–1989 років став першим сольним світовим туром Джексона. За 123 концерти він виступив перед приблизно 4,4 мільйона глядачів. Лише на лондонському Wembley Stadium відбулося сім аншлагових шоу. Тур остаточно закріпив модель Майкла як виконавця, для якого концерт був ретельно поставленою театральною виставою з хореографією, світлом, відео та драматургією.

Dangerous: розрив із Квінсі Джонсом і нова епоха

Після трьох альбомів із Квінсі Джонсом Майкл вирішив змінити творчу систему. Dangerous вийшов у листопаді 1991 року, а ключовим новим партнером став продюсер Тедді Райлі (Teddy Riley), один з архітекторів new jack swing. Результатом стало жорсткіше, механістичніше та ритмічно складніше звучання.

Перша половина альбому особливо тісно пов’язана з new jack swing: Jam, Why You Wanna Trip on Me, In the Closet, She Drives Me Wild і Remember the Time. У другій частині платівки музика стає ширшою — від rock-балади Give In to Me до гуманістичних Heal the World і Will You Be There.

Головний сингл Black or White провів сім тижнів на першому місці Billboard Hot 100. Його відеокліп використовував вражаючу для того часу технологію морфінгу облич і знову перетворив прем’єру музичного відео Джексона на міжнародну телевізійну подію.

Remember the Time отримав масштабний кліп, дія якого розгорталася у стилізованому Стародавньому Єгипті, а в зйомках брали участь Едді Мерфі, Іман і Меджик Джонсон. Епоха Dangerous продемонструвала, що навіть без Квінсі Джонса Майкл здатен повністю контролювати великий поп-альбом і адаптуватися до нового покоління R&B.

Dangerous World Tour і гуманітарна тематика

На межі 1980-х і 1990-х у творчості Джексона помітно посилилася гуманітарна та соціальна тематика. Man in the Mirror уже порушувала питання особистої відповідальності, а пізніше з’явилися Heal the World, Earth Song, They Don't Care About Us та інші композиції, присвячені війні, бідності, расизму й довкіллю.

Recording Academy окремо відзначає його підтримку благодійних організацій, серед яких Make-A-Wish Foundation та Elizabeth Taylor AIDS Foundation, а We Are the World залишається найвідомішим конкретним прикладом його благодійної діяльності. Тому описувати Джексона як активного філантропа справедливо, але поширені в інтернеті цифри щодо точної кількості фондів і загальної суми пожертв краще використовувати лише з уточненням конкретного джерела та періоду підрахунку.

Звинувачення 1993 року та зміна публічного образу

У 1993 році проти Майкла Джексона вперше публічно пролунали звинувачення в сексуальному насильстві над неповнолітнім. Артист категорично заперечував звинувачення. У січні 1994 року цивільний позов було врегульовано фінансовою угодою, яка не була визнанням вини. Кримінальне розслідування тривало й після цивільної угоди, але обвинувачення тоді не висунули.

Цей епізод суттєво змінив суспільне сприйняття Джексона. Починаючи з 1980-х таблоїди й без того приділяли величезну увагу його зовнішності, приватному життю та ексцентричній поведінці; після 1993 року питання його стосунків із дітьми стали центральною частиною медійної дискусії навколо артиста й надалі продовжили впливати на оцінку його спадщини.

HIStory: музика як відповідь на тиск

У червні 1995 року вийшов HIStory: Past, Present and Future, Book I. Це був подвійний проєкт: перший диск містив добірку головних хітів, а другий — новий матеріал. Порівняно з Dangerous тексти стали значно конфронтаційнішими й автобіографічнішими. Темами пісень були самотність, несправедливість, стосунки зі ЗМІ, расизм, екологія та переслідування.

Альбом відкривала Scream — агресивна електронна композиція, записана разом із сестрою Джанет Джексон. Кліп режисера Марка Романека отримав Grammy за Best Music Video. На альбомі також були They Don't Care About Us, Stranger in Moscow, Earth Song і You Are Not Alone.

You Are Not Alone у вересні 1995 року стала першою піснею в історії Billboard Hot 100, яка дебютувала одразу на першому місці. Це був ще один важливий чартовий рекорд у кар’єрі Джексона.

Earth Song і соціальний бік пізнього Джексона

Earth Song стала одним із наймасштабніших творів його пізньої кар’єри. У композиції поєднувалися gospel, pop і майже симфонічна драматургія, а текст звертався до екологічних руйнувань, війни та людських страждань. Теми соціального протесту отримали продовження в They Don't Care About Us, для якої Спайк Лі зняв дві версії відеокліпу.

Blood on the Dance Floor

У 1997 році вийшов Blood on the Dance Floor: HIStory in the Mix. Це не звичайний студійний альбом, а гібрид нового матеріалу та реміксів пісень із HIStory. Окрім заголовної композиції, на ньому з’явилися нові Morphine, Superfly Sister, Ghosts і Is It Scary. Саме тому Blood on the Dance Floor коректніше виділяти окремо від десяти основних сольних студійних альбомів Джексона.

Період супроводжувався HIStory World Tour 1996–1997 років — останнім повноцінним світовим сольним турне Майкла. Після нього він більше не проводив гастрольних серій співставного масштабу.

Особисте життя та діти

У 1994 році Майкл Джексон одружився з Лізою Марі Преслі, дочкою Елвіса Преслі. Шлюб завершився розлученням у 1996 році. Того ж року він одружився з медсестрою Деббі Роу. У подружжя народилися син Майкл Джозеф Джексон-молодший, відомий як Prince, у 1997 році та дочка Періс-Майкл Кетрін Джексон у 1998-му. Після розлучення з Роу в 1999 році Джексон отримав опіку над дітьми. У 2002 році за допомогою сурогатної матері народився його третій син Prince Michael Jackson II, пізніше відомий як Bigi.

Invincible: останній студійний альбом за життя

Після шестирічної перерви між повноцінними студійними роботами в жовтні 2001 року вийшов Invincible. Альбом відображав сучасний R&B початку XXI століття й створювався великою командою продюсерів, серед яких Rodney Jerkins. До нього увійшли You Rock My World, Butterflies, Cry, Break of Dawn, Whatever Happens та інші композиції.

Invincible очолив Billboard 200 і став останнім студійним альбомом нового матеріалу, випущеним Майклом Джексоном за життя. Головний сингл You Rock My World увійшов до американського Top 10 і отримав номінацію Grammy.

Реліз супроводжувався конфліктом Джексона із Sony Music. Суперечка стосувалася просування альбому, контрактних відносин і прав на записи. На відміну від Bad, Dangerous і HIStory, Invincible не отримав масштабного світового туру, а його життєвий цикл виявився значно коротшим, ніж у попередніх альбомів Джексона.

Суд 2005 року

Після нових звинувачень, що виникли на початку 2000-х, проти Джексона було порушено кримінальну справу в Каліфорнії. У 2005 році відбувся тривалий процес People v. Jackson, який включав обвинувачення в сексуальному насильстві над неповнолітнім, наданні алкоголю та змові. Майкл не визнав себе винним.

13 червня 2005 року присяжні виправдали Джексона за всіма висунутими кримінальними пунктами. Це принципово важливий юридичний факт: Майкл Джексон ніколи не був засуджений судом за сексуальне насильство над дітьми. Водночас виправдувальний вирок не припинив суспільних суперечок навколо раніших і пізніших заяв обвинувачів.

Після смерті артиста з’явилися нові цивільні заяви, зокрема звинувачення Вейда Робсона та Джеймса Сейфчака, які набули широкої відомості після документального фільму Leaving Neverland. Представники спадщини Джексона послідовно відкидали ці звинувачення. Тому енциклопедичний виклад його біографії потребує чіткого розмежування трьох різних речей: самих звинувачень, цивільних процесів і встановленого судового факту виправдання у кримінальному процесі 2005 року.

Останні роки та повернення на сцену

Після суду Майкл деякий час жив за межами США й значно рідше з’являвся на публіці. Повноцінного нового студійного альбому він більше не випустив, однак продовжував працювати над музикою та обговорював повернення до великих виступів.

У березні 2009 року Джексон оголосив серію концертів This Is It у лондонській O2 Arena. Спочатку планувалося десять виступів, але через величезний попит кількість концертів збільшили до 50. Було продано близько мільйона квитків. Перший концерт мав відбутися 13 липня 2009 року.

Для шоу готувалася масштабна постановка під керівництвом Кенні Ортеги. Джексон репетирував пісні з різних періодів кар’єри, нові версії хореографії, відеовставки та складні сценічні номери. Останні репетиції у Staples Center пізніше стали основою документального фільму Michael Jackson's This Is It.

Смерть Майкла Джексона

25 червня 2009 року Майкла Джексона знайшли без свідомості в орендованому будинку в Лос-Анджелесі, а пізніше оголосили померлим у UCLA Medical Center. Йому було 50 років. Медична експертиза встановила причиною смерті гостру інтоксикацію пропофолом із впливом інших седативних препаратів; смерть була класифікована як homicide — смерть унаслідок дій іншої людини. У цьому медико-юридичному контексті термін не означає автоматично навмисне вбивство.

Особистий лікар Джексона Конрад Мюррей, який застосовував пропофол як засіб для сну в домашніх умовах, був обвинувачений у ненавмисному вбивстві. У листопаді 2011 року суд визнав Мюррея винним в involuntary manslaughter.

Смерть артиста викликала глобальну реакцію та різке зростання продажів його каталогу. Заплановані концерти This Is It так і не відбулися.

Michael Jackson's This Is It

Восени 2009 року з репетиційних матеріалів було змонтовано фільм Michael Jackson's This Is It режисера Кенні Ортеги. Картина показувала не готовий концерт, а робочий процес: репетиції, взаємодію з музикантами, танцівниками та постановочною командою. Фільм заробив понад 260 мільйонів доларів у світовому прокаті й протягом багатьох років утримував рекорд серед концертних фільмів, доки його результат не перевершив Taylor Swift: The Eras Tour.

Посмертні альбоми

Після смерті Джексона його архів продовжив виходити під управлінням спадщини артиста та Sony. У грудні 2010 року з’явився альбом Michael із раніше не виданим матеріалом, серед якого Hold My Hand з Akon і Hollywood Tonight.

У травні 2014 року вийшов Xscape. Для проєкту використали архівні записи різних років і переробили їх із сучасними продюсерами. Серед восьми композицій були Love Never Felt So Good, Chicago, A Place with No Name, Slave to the Rhythm і заголовна Xscape.

Версія Love Never Felt So Good з Justin Timberlake дійшла до №9 Billboard Hot 100, продемонструвавши рідкісну для посмертного каталогу здатність конкурувати із сучасними поп-релізами.

У 2022 році до сорокаріччя Thriller було випущено розширене видання Thriller 40 із додатковим архівним матеріалом, а кліпи Thriller і Beat It отримали сучасні 4K-реставрації.

Спадщина на театральній сцені та в кіно

Історія Джексона продовжила існувати й поза звукозаписом. У 2022 році на Бродвеї відкрився мюзикл MJ, побудований навколо підготовки Dangerous World Tour і пісень із різних етапів його кар’єри. Майлз Фрост, який зіграв Майкла, отримав Tony Award за найкращу чоловічу роль у мюзиклі; постановка також була відзначена нагородами за хореографію, світло та звук.

У 2026 році вийшов художній біографічний фільм Michael режисера Антуана Фукуа, де дорослого Джексона зіграв його племінник Джаафар Джексон. Фільм зосередився на ранній кар’єрі артиста та періоді до кінця 1980-х і став великою світовою прокатною подією.

Чому музичні кліпи Джексона змінили індустрію

До Джексона кліпи вже були важливим інструментом просування, однак він суттєво підняв планку їхнього бюджету, постановки та культурного значення. Billie Jean довела можливість величезного успіху чорношкірого поп-артиста в тодішньому середовищі MTV, орієнтованому переважно на білий rock; Beat It поєднала сюжет і масову хореографію; Thriller наблизила кліп до короткометражного кіно; Bad, Smooth Criminal, Remember the Time, Black or White і Scream продовжили цю модель. Rock & Roll Hall of Fame прямо пов’язує кар’єру Джексона зі зміною візуальної мови світової поп-музики.

Після Майкла дорогий сюжетний кліп перестав бути винятком. Для найбільших поп-артистів 1990-х і наступних десятиліть відеохореографія, режисура та ретельно сформований візуальний образ стали практично обов’язковою частиною міжнародної кар’єри.

Вокал і музичне мислення

За масштабними кліпами й танцем іноді губиться те, що Джексон насамперед був винятково характерним вокалістом. Його діапазон виразних прийомів включав чистий високий тенор, м’який фальцет, соулову мелізматику, шепіт, ритмічні вигуки, гикавки, вдихи та короткі приголосні звуки, які виконували роль додаткової перкусії.

Багато пісень Майкл створював без традиційного нотного запису інструментальних партій: він міг голосом відтворювати партії ударних, баса та інших інструментів, а потім переносити задумане аранжування у студійну форму разом із музикантами й продюсерами. У власному каталозі він виступав автором або співавтором таких ключових творів, як Don't Stop 'Til You Get Enough, Working Day and Night, Billie Jean, Beat It, Wanna Be Startin' Somethin', Bad, Smooth Criminal, The Way You Make Me Feel, Dirty Diana, Black or White, Heal the World, They Don't Care About Us і Earth Song.

Танець як частина музичної композиції

Джексон не ставився до танцю як до декоративного супроводу пісні. Хореографія була частиною музичної структури: зупинки, обертання та рухи ніг часто збігалися з конкретними ударними акцентами, басовими нотами або вокальними вигуками. Саме тому його танцювальні номери залишаються впізнаваними навіть без звуку.

Він не винайшов більшість елементів, які використовував, але мав виняткову здатність поєднувати рухи з різних традицій і перетворювати їх на масово впізнавану сценічну мову. Moonwalk — найвідоміший приклад цього процесу.

Нагороди та рекорди

За офіційними даними Recording Academy, Майкл Джексон отримав 13 конкурсних Grammy із 38 номінацій. Крім того, йому вручили Grammy Legend Award у 1993 році та посмертну Lifetime Achievement Award у 2010-му.

Його двічі включали до Rock & Roll Hall of Fame: у 1997 році як учасника The Jackson 5 і в 2001 році як сольного виконавця.

Сольна кар’єра Джексона включає 13 синглів №1 у Billboard Hot 100. Серед його чартових досягнень — перші чотири Top 10 з одного сольного альбому, сім Top 10 із Thriller, перші п’ять №1 з одного альбому Bad і перший дебют пісні одразу на вершині Hot 100 із You Are Not Alone.

Навіть через багато років після смерті каталог продовжує встановлювати незвичайні результати. У листопаді 2025 року Thriller повернулася до американського Top 10, а Майкл Джексон став першим артистом в історії Billboard Hot 100, який мав сольні Top 10-хіти в шести різних десятиліттях — від 1970-х до 2020-х.

Студійні альбоми Michael Jackson

Основна сольна студійна дискографія Майкла Джексона налічує десять альбомів — чотири періоду Motown і шість платівок зрілої кар’єри. Офіційна дискографія та дані Recording Academy підтверджують цю послідовність.

• Got to Be There — 1972
• Ben — 1972
• Music & Me — 1973
• Forever, Michael — 1975
• Off the Wall — 1979
• Thriller — 1982
• Bad — 1987
• Dangerous — 1991
• HIStory: Past, Present and Future, Book I — 1995
• Invincible — 2001

Інші важливі альбомні проєкти

• Blood on the Dance Floor: HIStory in the Mix — 1997, нові композиції та ремікси
• This Is It — 2009, посмертний саундтрек до фільму
• Michael — 2010, посмертний архівний альбом
• Immortal — 2011, музика для проєкту Cirque du Soleil
• Xscape — 2014, посмертний архівний альбом
• Scream — 2017, тематична збірка
• Thriller 40 — 2022, ювілейне розширене видання Thriller

Офіційний каталог Michael Jackson Estate окремо класифікує ці проєкти й не змішує їх із десятьма основними студійними альбомами, випущеними за життя артиста.

Вибрані альбоми Jackson 5

• Diana Ross Presents The Jackson 5 — 1969
• ABC — 1970
• Third Album — 1970
• Jackson 5 Christmas Album — 1970
• Maybe Tomorrow — 1971
• Lookin' Through the Windows — 1972
• Skywriter — 1973
• G.I.T.: Get It Together — 1973
• Dancing Machine — 1974
• Moving Violation — 1975

Після відходу з Motown гурт продовжив кар’єру на Epic уже як The Jacksons, де Майкл брав дедалі активнішу участь у написанні та виробництві матеріалу.

Ключові пісні Michael Jackson

• Ben — 1972
• Don't Stop 'Til You Get Enough — 1979
• Rock with You — 1979
• Billie Jean — 1983
• Beat It — 1983
• Thriller — 1983
• Wanna Be Startin' Somethin' — 1983
• Bad — 1987
• The Way You Make Me Feel — 1987
• Man in the Mirror — 1988
• Dirty Diana — 1988
• Smooth Criminal — 1988
• Black or White — 1991
• Remember the Time — 1992
• Heal the World — 1992
• Will You Be There — 1993
• Scream — 1995, з Janet Jackson
• You Are Not Alone — 1995
• Earth Song — 1995
• They Don't Care About Us — 1996
• Stranger in Moscow — 1996
• Blood on the Dance Floor — 1997
• You Rock My World — 2001
• Love Never Felt So Good — посмертний реліз 2014 року

Головне значення Майкла Джексона

Називати Майкла Джексона просто одним із найуспішніших співаків недостатньо. Його внесок лежить на перетині кількох сфер. Як виконавець він поєднав точність професійного танцівника з винятковою вокальною індивідуальністю. Як автор він створив низку пісень, що стали стандартами світової поп-музики. Як продюсер і студійний перфекціоніст він брав участь у формуванні надзвичайно деталізованого звучання своїх найбільших альбомів. Як візуальний артист він допоміг перетворити музичне відео на високобюджетну форму оповіді.

Не менш важливою була здатність Джексона одночасно існувати всередині кількох різних аудиторій. Thriller міг містити дует із Полом Маккартні, важке rock-гітарне соло Едді Ван Галена, R&B, funk і кінематографічний horror, не розпадаючись на стилістично не пов’язані частини. Саме ця універсальність стала однією з причин того, що його музика долала жанрові, расові та національні межі.

Його вплив чітко простежується в наступних поколіннях артистів, які будують кар’єру одночасно навколо вокалу, хореографії та візуального спектаклю. Rock & Roll Hall of Fame серед виконавців, на яких поширилася ця спадщина, називає Beyoncé, The Weeknd, Bruno Mars, Justin Timberlake, Usher, BTS та інших артистів.

Водночас повна біографія Майкла Джексона не може складатися лише з рекордів і досягнень. Його історія включає важке дитинство, виняткову славу, постійне втручання преси в приватне життя, судові процеси та звинувачення, які продовжують залишатися предметом суспільних суперечок після його смерті. У кримінальному процесі 2005 року його виправдали за всіма пунктами; подальші звинувачення залишаються предметом цивільних розглядів і дискусій навколо його спадщини.

Музичне значення Джексона підтверджується не лише історичними оцінками, а й незвичайною довговічністю самого каталогу. Thriller залишається найбільш продаваним альбомом у світі, його записи продовжують повертатися до чартів, а твори, створені кілька десятиліть тому, функціонують не просто як ностальгія, а як активна частина сучасної масової культури.

Від дитячого вокалу I Want You Back до зрілої драматургії Billie Jean, Man in the Mirror, Black or White і Earth Song кар’єра Майкла Джексона охопила кілька різних епох світової музики. Він не винайшов pop, музичний кліп або вуличний танець, але зумів поєднати їх у форму глобального шоу-бізнесу, масштаб якої довго залишався майже недосяжним. Саме тому його місце в історії визначається не одним рекордом Thriller чи одним рухом moonwalk, а тим, наскільки глибоко його підхід до запису, танцю, відео та сцени змінив саме уявлення про сучасну поп-зірку.