Король и Шут - Біографія та дискографія, усі альбоми й пісні

«Король і Шут» — російський панк-рок-гурт із Ленінграда — Санкт-Петербурга, що існував у 1988–2013 роках. Основу його творчої концепції сформували вокаліст і композитор Михайло Горшеньов (Горшок) та вокаліст, автор текстів і художник Андрій Князєв (Князь). Гурт поєднав панк-рок із сюжетною піснею, горором, фольклорними та фантастичними мотивами, перетворивши короткі історії про чаклунів, розбійників, мерців, блазнів та інших вигаданих персонажів на одну з найвпізнаваніших моделей російського року.

Найвідоміші пісні «Короля і Шута» — «Лесник», «Дурак и молния», «Кукла колдуна», «Прыгну со скалы», «Ели мясо мужики», «Проклятый старый дом», «Воспоминания о былой любви», «Мёртвый анархист», «Медведь», «Ром», «Марионетки» і «Танец злобного гения». За час існування колектив пройшов шлях від ленінградського панк-підпілля та невеликих клубів до найбільших концертних майданчиків і статусу одного з головних представників російської рок-сцени кінця 1990-х і 2000-х років.

«Контора» і поява Андрія Князєва

Історія майбутнього «Короля і Шута» почалася в Ленінграді у 1988 році. Михайло Горшеньов разом зі своїми однокласниками Олександром Балуновим, який пізніше отримав прізвисько Балу, та барабанщиком Олександром Щиголевим, відомим як Поручик, створили панк-гурт «Контора».

Андрій Князєв не входив до початкового складу. З Горшеньовим він познайомився приблизно через рік під час навчання в реставраційному училищі. Саме поява Князєва помітно змінила напрям проєкту. Замість більш традиційних для панку текстів гурт почав використовувати завершені сюжетні історії.

Князєв писав невеликі літературні замальовки з персонажами вигаданого світу: розбійниками, господарями трактирів, чаклунами, лісниками, мерцями, блазнями, відьмами та чудовиськами. У них поєднувалися чорний гумор, фантастика, фольклор, готична історія та казка. Горшеньов переважно відповідав за музичну складову й виявився ідеальним виконавцем цих історій завдяки різкій, емоційній вокальній манері.

У 1990 році колектив узяв назву «Король і Шут». Серед варіантів, які обговорювалися до цього, були «Апокалипсис», «Армагеддон», «Зарезанный одуванчик» і «Король Шутов».

Перші записи та ленінградське підпілля

У 1991–1992 роках з’явилися перші напівпрофесійні записи «Короля і Шута», серед них «Охотник», «Мёртвая женщина», «Король и Шут» і «В долине болот». «Охотник» і «В долине болот» потрапили в радіоефір.

Перший публічний виступ колективу відбувся у 1992 році в школі ритму Ігоря Голубєва, що містилася в будівлі Ленінградського рок-клубу на вулиці Рубінштейна, 13. В офіційній історії гурту саме 1992 рік згодом використовувався як початок його концертного літочислення.

У 1993 році «Король і Шут» активно включився в клубне життя Санкт-Петербурга. Одним із важливих майданчиків став «Там-Там» — клуб, що відіграв значну роль у розвитку незалежної петербурзької рок- і панк-сцени першої половини 1990-х.

У 1994 році музиканти самостійно записали касетний альбом «Будь как дома, путник!». Спочатку він поширювався невеликим накладом і офіційним номерним альбомом не вважався. Пізніше пісні були професійно перезаписані, а матеріал посів важливе місце в дискографії гурту.

«Камнем по голове»

У 1995 році до колективу приєднався гітарист Яків Цвіркунов. Його прихід суттєво вплинув на аранжування: гітарне звучання стало щільнішим і професійнішим, з’явилася чіткіша робота з партіями двох вокалістів і ритм-секцією.

У 1996 році на студії «Мелодія» був записаний перший офіційний номерний альбом «Камнем по голове». Саме ця платівка вивела «Короля і Шута» за межі петербурзької клубної сцени.

На ній були представлені пісні, що визначили ранній стиль гурту, — «Дурак и молния», «Лесник», «Камнем по голове», «Садовник», «Сапоги мертвеца», «Два друга и разбойники» та інші. Композиції будувалися як завершені історії із зав’язкою, конфліктом і несподіваною розв’язкою, але вкладалися в короткий формат енергійного панк-року.

У той самий період з’явилися перші відеокліпи, а гурт почав виступати на великих фестивалях разом із відомими російськими та закордонними рок-колективами.

«Будь как дома, путник!» і всеросійська популярність

У 1997 році вийшов другий офіційний альбом, спочатку названий просто «Король и Шут». Він складався переважно з заново записаного матеріалу касетного альбому 1994 року. Під час наступних перевидань платівці повернули назву «Будь как дома, путник!».

Справжній прорив стався на межі 1998–1999 років. На студії «Мелодія» гурт записав «Акустический альбом», у якому звичний панк був доповнений скрипкою, акустичними інструментами та мелодичнішими аранжуваннями.

Саме тут з’явилися «Кукла колдуна», «Прыгну со скалы», «Наблюдатель», «Девушка и граф», «Ведьма и осёл» та інші пісні. У записі брали участь Марина Капуро та скрипальки Марія Бессонова і Марія Нефьодова. Остання згодом стала постійною учасницею колективу.

Особливої популярності набула «Прыгну со скалы». Композиція довго залишалася в радіоефірі й згодом була визнана слухачами «Нашего радио» найкращою піснею першого десятиліття радіостанції.

Іншим найважливішим хітом цього періоду стала «Ели мясо мужики». Кліп на неї з’явився ще у 1998 році й активно транслювався музичним телебаченням. Історія про господаря трактиру, який пригощає гостей м’ясом власних дружин, стала одним із найхарактерніших прикладів чорного гумору «Короля і Шута».

Від клубів до великих залів

У лютому 1999 року гурт уперше самостійно зібрав петербурзький Палац спорту «Юбилейный». Того ж року був записаний концертний альбом «Ели мясо мужики».

На той час «Король і Шут» уже перестав бути винятково петербурзьким явищем. Пісні перебували в постійній радіоротації, відеокліпи показували музичні телеканали, а гастрольна географія швидко розширювалася.

У 2000 році вийшов альбом «Герои и Злодеи». Серед його найпомітніших композицій — «Дед на свадьбе», «Кузнец», «Невеста палача», «Мастер приглашает в гости» і «Воспоминания о былой любви».

Тоді ж до гурту як другий гітарист приєднався Олександр Леонтьєв (Ренегат). З ним гітарне звучання стало важчим, а концертні аранжування — щільнішими.

«Как в старой сказке» і «Проклятый старый дом»

У 2001 році вийшов один із центральних альбомів дискографії — «Как в старой сказке». До нього увійшли «Гимн шута», «Проклятый старый дом», «Тайна хозяйки старинных часов», «Возвращение колдуна», «Похороны панка», повна версія «Воспоминаний о былой любви» та інші композиції.

«Проклятый старый дом» став одним із найбільших хітів колективу. Пісня кілька місяців утримувалася на вершині «Чартовой дюжины», а відеокліп отримав широку телевізійну ротацію.

До цього періоду остаточно сформувався впізнаваний баланс «Короля і Шута»: панківська енергія поєднувалася з хард-роковими рифами, мелодійними приспівами, скрипкою та майже театральним розподілом ролей між двома вокалістами.

«Жаль, нет ружья!» і пік популярності

У 2002 році з’явився альбом «Жаль, нет ружья!». Пісні «Мёртвый анархист» і «Медведь» стали концертними хітами, а сам гурт у цей період регулярно виступав на найбільших майданчиках.

11 серпня 2002 року «Король і Шут» виступив одним із хедлайнерів фестивалю «Нашествие». Концерт супроводжувався спеціально підготовленим оформленням із декораціями та театралізованими елементами.

На початку 2000-х гурт гастролював не лише Росією, Україною та Білоруссю, а й виступав у країнах Балтії, Казахстані, Молдові, Ізраїлі, Фінляндії та США.

18 грудня 2003 року «Король і Шут» дав великий тригодинний концерт у московському СК «Олимпийский», який пізніше був випущений на відео.

«Бунт на корабле»

У 2004 році Марія Нефьодова залишила гурт у зв’язку з переїздом до США. Того ж року вийшов «Бунт на корабле» — одна з найважчих робіт «Короля і Шута».

Замість характерної для попередніх платівок скрипки на перший план вийшли жорсткі гітарні партії та вплив хардкору. Серед пісень цього періоду — «Хардкор по-русски», «Месть Гарри», «Исповедь вампира», «Северный флот» і «Звонок».

Водночас обидва фронтмени дедалі активніше працювали поза гуртом. Михайло Горшеньов записав сольний проєкт «Я — алкоголик, я — анархист» із піснями «Бригадного Подряда», а Андрій Князєв — акустичний альбом «Любовь негодяя».

Відхід Балу та новий склад

У 2006 році сталася одна з найбільших змін в історії складу. Басист Олександр Балунов, який стояв біля витоків гурту, залишив колектив. Після кількох тимчасових замін постійним бас-гітаристом став Сергій Захаров (Захар).

Місце скрипаля посів Дмитро Рішко (Casper). У грудні вийшов альбом «Продавец кошмаров», на якому з’явилися «Марионетки», «Ром», «Джокер», «Пляски на могиле» та інші композиції.

До кінця десятиліття концерти «Короля і Шута» дедалі більше наближалися до театрального шоу. Окрім світла та відеоряду, музиканти використовували декорації й візуальні рішення, що підкреслювали сюжетний характер пісень.

«Тень клоуна» і «Театр Демона»

У 2008 році гурт випустив альбом «Тень клоуна». Центральною для його концепції стала тема внутрішньої подвійності людини, а однією з найвідоміших пісень — «Дагон», створена під впливом творів Говарда Лавкрафта.

У 2010 році з’явився «Театр Демона». Музиканти визначали його стиль як «арт-панк». Альбом помітно відрізнявся від звичних електричних робіт: важливу роль отримали акустична гітара, віолончель, мандоліна, губна гармоніка, труба та перкусія.

На платівці вийшли «Танец злобного гения», «Фокусник», «Защитники», «Театральный демон» та інші композиції. «Театр Демона» став останнім повноцінним альбомом, записаним у період, коли Горшеньов і Князєв ще залишалися учасниками одного гурту.

Відхід Андрія Князєва

Навесні 2011 року Андрій Князєв призупинив роботу в «Короле и Шуте», зосередившись на власному проєкті «КняZz». У грудні того ж року він оголосив про остаточний вихід.

Поширене уявлення, ніби після цього Горшеньов просто став єдиним автором звичного репертуару «Короля і Шута», не зовсім точне. Останній етап виявився окремою творчою главою: Михайло зосередився на масштабній театральній постановці, яка суттєво відрізнялася від попередньої моделі гурту.

TODD

Головним проєктом останніх років життя Михайла Горшеньова стала зонг-опера TODD, заснована на легенді про лондонського цирульника Суїні Тодда.

Робота над постановкою почалася у 2011 році. Горшеньов писав музику, брав участь у розробці проєкту й виконував головну роль. Для студійної версії матеріалу були випущені два альбоми: «TODD. Акт 1. Праздник крови» у 2011 році та «TODD. Акт 2. На краю» у 2012-му.

Обидві платівки являли собою зв’язну музичну розповідь, а не збірки окремих казкових історій. У записі брали участь запрошені виконавці, а текст оповідача для першого акту озвучив Веніамін Смєхов.

Прем’єра сценічної зонг-опери відбулася 6 і 7 листопада 2012 року в московському Театрі кіноактора. Таким чином, TODD був не посмертним мюзиклом про «Короля і Шута», а останнім великим авторським театрально-музичним проєктом самого Горшеньова.

Смерть Михайла Горшеньова

19 липня 2013 року Михайло Горшеньов помер у своєму будинку в Санкт-Петербурзі на сороковому році життя. До запланованого концерту «Короля і Шута» в московському Зеленому театрі залишався один день.

Судово-медична експертиза встановила причиною смерті токсичну кардіоміопатію з розвитком гострої серцевої недостатності на тлі вживання алкоголю та морфіну.

Смерть Горшеньова фактично поставила крапку в історії «Короля і Шута» як чинного гурту. Музиканти вирішили не продовжувати колектив під колишньою назвою з новим фронтменом.

«Северный Флот» і проєкти колишніх учасників

Після завершення історії «Короля і Шута» частина останнього складу продовжила спільну роботу під назвою «Северный Флот», взятою з пісні гурту. До нового колективу увійшли Олександр Леонтьєв, Яків Цвіркунов, Олександр Щиголев, Павло Сажинов і Олександр Куликов.

Андрій Князєв продовжив діяльність із гуртом «КняZz». У його концертних програмах зберігається значна частина пісень «Короля і Шута», передусім написаних ним або пов’язаних із періодом його участі в колективі.

Інші колишні учасники також зверталися до спадщини гурту в концертних і меморіальних проєктах.

Чому пісні «Короля і Шута» звучали інакше

Творчість колективу часто описують як панк-рок, однак одного жанрового визначення для його каталогу недостатньо. У різні роки в музиці з’являлися елементи хард-року, хардкору, фолк-року, акустичної музики та театрального року.

Головною особливістю залишалася структура пісень. Більшість відомих творів «Короля і Шута» — не сповідальна лірика й не традиційний соціальний рок, а короткі художні оповідання.

Князєв міг за кілька куплетів представити героя, створити конфлікт і привести історію до похмурої або комічної розв’язки. Музика підкреслювала розвиток сюжету: темп, інтонація та розподіл вокальних партій змінювалися разом із діями персонажів.

Горшеньов мав виразну театральну манеру співу й міг у межах однієї композиції переходити від оповідача до учасника історії. Князєв часто ставав другим персонажем або контрастним голосом. Така взаємодія двох вокалістів була однією з головних особливостей класичного періоду гурту.

Фольклор, горор і власний світ

Попри поширене визначення «казковий панк», тексти «Короля і Шута» не можна звести лише до російського фольклору. У них справді зустрічаються відьми, лісовики, чаклуни й сільські легенди, але не менше матеріалу пов’язано з європейською готичною літературою, піратськими історіями, середньовічною естетикою, горором та авторською фантастикою.

Окремі пісні відсилали до конкретних літературних джерел. У пізній період особливо помітним стало захоплення Горшеньова театром і похмурою європейською літературою, кульмінацією якого стала історія Суїні Тодда.

У результаті гурт створив власну систему повторюваних образів, не прив’язану до єдиного сюжетного всесвіту. Слухач практично одразу розумів правила цього світу: трактирник міг виявитися вбивцею, господар старого будинку — чудовиськом, лялька — отримати власну волю, а блазень — виявитися мудрішим за короля.

Склад і музиканти різних років

Через «Король і Шут» пройшла значна кількість музикантів, тому говорити про один незмінний «класичний склад» не зовсім точно. Найважливішу роль в історії колективу відіграли:

• Михайло Горшеньов (Горшок) — вокал, музика, один із засновників;
• Андрій Князєв (Князь) — вокал, тексти, музика, оформлення альбомів;
• Олександр Балунов (Балу) — бас-гітара, один із засновників;
• Олександр Щиголев (Поручик) — ударні, один із засновників;
• Яків Цвіркунов (Яша) — гітара;
• Марія Нефьодова — скрипка;
• Олександр Леонтьєв (Ренегат) — гітара;
• Сергій Захаров (Захар) — бас-гітара;
• Дмитро Рішко (Casper) — скрипка;
• Павло Сажинов — звукорежисура, пізніше клавішні.

Склад відображав зміни в музиці колективу. Скрипка стала важливою частиною мелодійного періоду кінця 1990-х і початку 2000-х, дві гітари посилили рок-звучання наступного етапу, а клавішні й додаткові інструменти отримали більше простору в пізніх роботах.

Дискографія гурту «Король і Шут»

Основна студійна дискографія «Короля і Шута» охоплює період із 1996 до 2012 року. За цей час гурт пройшов шлях від прямолінійного панк-року перших платівок до складніших аранжувань, акустичних експериментів, важкого гітарного звучання й, зрештою, театральної дилогії TODD. Окрім номерних альбомів, збереглися ранні записи, концертні релізи, офіційні збірки та пізні архівні видання.

Студійні альбоми

• «Камнем по голове» (1996) — перший офіційний номерний альбом «Короля і Шута» та одна з ключових робіт раннього періоду. Саме тут сформувалася основна модель гурту: короткі сюжетні пісні, панк-рокова ритміка, два вокалісти й історії з чорним гумором або фантастичною розв’язкою.

  До альбому увійшли «Дурак и молния», «Лесник», «Камнем по голове», «Садовник», «Сапоги мертвеца», «Два друга и разбойники», «Охотник» та інші ранні композиції.

• «Король и Шут» / «Будь как дома, путник!» (1996–1997) — професійно записана версія значної частини раннього репертуару гурту. Спочатку альбом вийшов під назвою «Король и Шут», а під час наступних перевидань закріпилася назва «Будь как дома, путник!», що походить від касетного запису 1994 року.

  Серед найвідоміших пісень — «Будь как дома, путник!», «Истинный убийца», «Лесные разбойники», «Проказник скоморох», «Паника в селе», «Внезапная голова», «Рыбак» і «Валет и дама».

• «Акустический альбом» (1999) — одна з найнеординарніших і найпопулярніших робіт колективу. Панк-рокова основа тут поступилася місцем акустичній гітарі, скрипці та мелодичнішим аранжуванням.

  Саме на цій платівці вийшли «Кукла колдуна», «Прыгну со скалы», «Наблюдатель», «Девушка и граф», «Ведьма и осёл», «Блуждают тени» та інші композиції. Альбом відіграв важливу роль у виході гурту за межі суто панк-аудиторії.

• «Герои и Злодеи» (2000) — повернення до більш електричного звучання після акустичного експерименту. У записі збереглася важлива роль скрипки, однак гітарна складова знову стала центральною.

  До альбому увійшли «Дед на свадьбе», «Кузнец», «Разговор с гоблином», «Вор, граф и графиня», «Невеста палача», «Мастер приглашает в гости» і рання версія «Воспоминаний о былой любви».

• «Как в старой сказке» (2001) — один із найвідоміших альбомів «Короля і Шута». Звучання стало щільнішим, а пісні отримали масштабніші мелодійні аранжування.

  Платівка включає «Проклятый старый дом», «Гимн шута», «Возвращение колдуна», «Тайна хозяйки старинных часов», «Похороны панка», «Кто это всё придумал?» і повну версію «Воспоминаний о былой любви».

• «Жаль, нет ружья!» (2002) — альбом періоду максимальної масової популярності гурту. У ньому традиційні казкові сюжети сусідять із важчими й прямолінійнішими композиціями.

  Серед найвідоміших пісень — «Мёртвый анархист», «Медведь», «Жаль, нет ружья!», «Волосокрад», «Защитник свиней», «Два вора и монета», «От женщин кругом голова» і «Некромант».

• «Бунт на корабле» (2004) — одна з найважчих платівок у дискографії колективу. Після зникнення скрипки з постійного складу музиканти зробили акцент на гітарному звучанні, панк-хардкорі та агресивній ритміці.

  До альбому увійшли «Хардкор по-русски», «Месть Гарри», «Исповедь вампира», «Северный флот», «Звонок», «Хозяин леса», «Инквизитор» та інші композиції.

• «Продавец кошмаров» (2006) — альбом нового періоду після виходу Олександра Балунова. У складі з’явилися басист Сергій Захаров і скрипаль Дмитро Рішко, завдяки чому скрипка знову стала помітною частиною аранжувань.

  На платівці вийшли «Марионетки», «Ром», «Джокер», «Пляски на могиле», «Фред», «Продавец кошмаров», «Город мертвецов» та інші пісні.

• «Тень клоуна» (2008) — концептуально похмуріша робота, побудована навколо образів подвійності, божевілля та внутрішнього конфлікту.

  До альбому увійшли «Дагон», «Двое против всех», «Ричард Гордон», «Клеймённый огнём», «А.M.T.V.», «Тень клоуна», «Тринадцатая рана» та інші композиції.

• «Театр Демона» (2010) — експериментальний альбом, який самі музиканти пов’язували з поняттям «арт-панк». Замість звичної стіни електрогітар гурт широко використовував акустичні інструменти, віолончель, мандоліну, трубу, губну гармоніку та перкусію.

  Найвідоміші пісні — «Танец злобного гения», «Фокусник», «Защитники», «Театральный демон», «Киногерой», «Мадам Жоржетт» і «Послание».

• «TODD. Акт 1. Праздник крови» (2011) — перша частина концептуальної рок-опери про Суїні Тодда. На відміну від традиційних альбомів гурту, всі композиції тут пов’язані єдиним сюжетом.

  Серед центральних номерів — «Добрые люди», «Праздник крови», «Машина смерти», «Смертный приговор», «Признание Ловетт» і «Первая кровь». У проєкті брали участь запрошені виконавці, а оповідачем виступив Веніамін Смєхов.

• «TODD. Акт 2. На краю» (2012) — друга й завершальна частина історії Суїні Тодда та остання студійна робота «Короля і Шута», випущена за життя Михайла Горшеньова.

  До неї увійшли «На краю», «Письмо Ловетт», «Смерть на балу», «Почему ты жива?», «Небесный суд», «Баллада о бедном цирюльнике» та інші номери. Пізніше обидва акти неодноразово видавалися разом як єдиний подвійний альбом TODD.

Ранні та архівні записи

• «Ересь» (1989) — один із ранніх записів періоду гурту «Контора», що передував «Королю і Шуту». Не належить до офіційної номерної дискографії.
• «Истинный убийца» (1993) — ранній студійний запис матеріалу гурту, що формувався. Тривалий час поширювався неофіційно й був повноцінно виданий значно пізніше.
• «Будь как дома, путник!» (1994) — самостійний касетний запис раннього складу. Не слід плутати його з пізнішою професійною студійною версією матеріалу, випущеною під назвою «Король и Шут» і згодом перейменованою на «Будь как дома, путник!».

Концертні альбоми

• «Ели мясо мужики» (1999) — перший офіційний концертний альбом гурту. Основний матеріал був записаний 16 червня 1999 року в петербурзькому клубі «Спартак».

  Реліз містить концертні версії «Ели мясо мужики», «Охотника», «Лесника», «Дурака и молнии», «Прыгну со скалы», «Куклы колдуна» та інших пісень. Пізніші перевидання отримали розширений список композицій.

• «Живая коллекция» (2001) — концертний запис, зроблений для телевізійного проєкту «Живая коллекция» ще у 1998 році. Дає змогу почути гурт у період безпосередньо перед виходом «Акустического альбома».

• «Мёртвый анархист» (2003) — концертний альбом, записаний під час виступу 2002 року. Концерт належить до періоду «Жаль, нет ружья!» і фіксує склад гурту з двома гітаристами та Марією Нефьодовою на скрипці.

• «На краю. Live» (2014) — посмертно випущений концертний альбом. Запис зроблений 2 лютого 2013 року, за кілька місяців до смерті Михайла Горшеньова, і належить до останнього концертного періоду гурту.

• «Концерт в Олимпийском» (2018) — повна аудіоверсія великого московського концерту 18 грудня 2003 року. Сам виступ був випущений на відео ще у 2000-х, однак розширене аудіовидання з’явилося пізніше.

• Live 2000 (2024) — архівний концертний реліз із записом гурту початку 2000-х років, офіційно опублікований уже більш ніж через десять років після припинення діяльності колективу.

Офіційні збірки

• «Собрание» (2000) — збірка раннього та найвідомішого на той момент матеріалу «Короля і Шута».

• «Страшные сказки» (2007) — збірка пісень різних років, об’єднаних характерною для гурту казково-містичною тематикою. Попри присутність у деяких цифрових каталогах серед альбомів, повноцінним новим номерним студійним альбомом вона не є.

• «Король и Шут. Часть 1» (2023) — збірка, пов’язана з однойменним телесеріалом. До неї увійшли оригінальні записи гурту та матеріал, використаний у проєкті. Саундтрекова лінія отримала продовження окремими релізами й новими версіями пісень.

Концертні та документальні відео

• «Праздник Скоморох» (1997) — одне з перших офіційних концертних відео гурту.
• «Ели мясо мужики» (1999) — відеоверсія концертної програми однойменного альбому.
• «Мёртвый анархист» (2003) — концертне відео періоду альбому «Жаль, нет ружья!».
• «Страшные истории. Том 1» (2003) — відеозбірка, що включає матеріали гурту, кліпи та інші архівні записи.
• «Концерт в Олимпийском» (2003) — запис великого концерту в московському СК «Олимпийский», що відбувся 18 грудня 2003 року. Спочатку видавався на VHS і DVD, пізніше з’явився в розширеному аудіоформаті.

Пов’язані сольні релізи

Деякі платівки часто помилково включають безпосередньо до дискографії «Короля і Шута», хоча формально вони є самостійними проєктами учасників гурту.

• Михайло Горшеньов — «Я алкоголик анархист» (2004) — сольний проєкт Горшеньова, що складається з його версій пісень гурту «Бригадный Подряд». Це не номерний альбом «Короля і Шута».
• Андрій Князєв — «Любовь негодяя» (2005) — сольний акустичний альбом Князєва, записаний ще в період його участі в гурті.

Основна студійна дискографія за роками

• 1996 — «Камнем по голове»
• 1996–1997 — «Король и Шут» / «Будь как дома, путник!»
• 1999 — «Акустический альбом»
• 2000 — «Герои и Злодеи»
• 2001 — «Как в старой сказке»
• 2002 — «Жаль, нет ружья!»
• 2004 — «Бунт на корабле»
• 2006 — «Продавец кошмаров»
• 2008 — «Тень клоуна»
• 2010 — «Театр Демона»
• 2011 — «TODD. Акт 1. Праздник крови»
• 2012 — «TODD. Акт 2. На краю»

Спадщина та новий інтерес до гурту

Після 2013 року каталог «Короля і Шута» продовжив самостійне життя. Пісні гурту регулярно перевидаються, входять до концертних програм колишніх учасників і зберігають велику аудиторію на цифрових платформах.

У 2023 році вийшов художній серіал «Король и Шут», побудований одночасно як біографічна історія гурту та фантастична подорож світом його пісень. Андрій Князєв брав участь у проєкті як один із продюсерів. Того ж року з’явився документальний проєкт «Михаил Горшенёв. Легенда о Короле и Шуте».

Екранні проєкти спричинили нову хвилю інтересу до гурту серед слухачів, які не застали його найактивніший період. Однак стійкість каталогу пояснюється не лише ностальгією. «Король і Шут» залишив незвичайний для російськомовного року корпус пісень, багато з яких працюють як самостійні короткі оповідання й не потребують знання історичного контексту 1990-х або 2000-х років.

Поєднання панк-року, театру та літературної страшної казки залишилося головною відмінною рисою колективу. Саме ця модель дала «Королю і Шуту» окреме місце в історії російськомовної рок-музики — між панк-сценою, масовим роком і музичним театром.