Жанна Агузарова (повне ім’я — Жанна Хасанівна Агузарова; нар. 7 липня 1962 року) — радянська та російська співачка, авторка пісень, колишня вокалістка гурту «Браво», одна з найсамобутніших виконавиць російської рок- і поп-музики. Її ім’я насамперед пов’язане з піснями «Жёлтые ботинки», «Старый отель», «Кошки», «Синеглазый мальчик», «Ленинградский рок-н-ролл», «Будь со мной», «Мне хорошо рядом с тобой», «Звезда», «Марина», «Не упрекай» і «Королева Сансета». Історія Агузарової охоплює московський рок-н-рольний андеграунд початку 1980-х, всесоюзну популярність «Браво», самостійну авторську роботу, кілька років у США та подальшу сольну кар’єру.
У музиці Агузарова виявилася значно серйознішою постаттю, ніж створений навколо неї образ ексцентричної «марсіанки». Її високий, миттєво впізнаваний голос став однією з головних причин раннього успіху «Браво», а після виходу з гурту співачка проявила себе як самостійна авторка, здатна поєднувати російський міський романс, рок-н-рол, нову хвилю, поп-рок та інтонації традиційної пісні. Особливо виразно цей бік її творчості проявився на «Русском альбоме», який різко відрізнявся від репертуару «Браво».
Дитинство та розбіжності в ранній біографії
Жанна Агузарова народилася в селищі Туртас Тюменської області. Дитинство та шкільні роки були пов’язані з Новосибірською областю. Водночас відомості про найраніші роки життя співачки не в усьому збігаються: існують свідчення її матері, де називалися інша географія та 1963 рік. Сама Агузарова ніколи не прагнула докладно документувати власну біографію й упродовж кар’єри охоче підтримувала навколо неї атмосферу невизначеності.
Після восьмого класу вона вступила до театрального училища в Новосибірську, але навчання виявилося недовгим. На початку 1980-х Агузарова переїхала до Москви. Спроби вступити до ГІТІСу та музично-педагогічного училища імені Гнесіних результату не дали, і деякий час вона навчалася у професійному училищі на маляра. Значно важливішим для її подальшого життя стало знайомство з московським неофіційним музичним середовищем.
Москва початку 1980-х ще не мала розвиненої офіційної рок-індустрії. Молоді гурти виступали на квартирниках, закритих вечорах і напівлегальних концертах, поширювали записи на магнітних стрічках і існували практично окремо від державної естради. Саме в цьому середовищі з’явилася співачка, яка називала себе Івонною Андерс і вже тоді помітно вирізнялася манерою поведінки, одягом і вокалом.
Знайомство з Євгеном Хавтаном і поява «Браво»
У 1983 році Агузарова познайомилася з гітаристом Євгеном Хавтаном, який разом із барабанщиком Павлом Кузіним створював новий колектив. До початкового складу також увійшли басист Андрій Конусов і саксофоніст Олександр Степаненко. Агузарова стала вокалісткою. Перші репетиції нового ансамблю відбувалися восени 1983 року.
Саме з цим складом з’явилася назва «Браво». Гурт свідомо відрізнявся від значної частини радянської рок-сцени. Замість важкого року або складних прогресивних композицій Хавтан звертався до рок-н-ролу 1950–1960-х, біт-музики, рокабілі, твісту та раннього rhythm & blues. Саксофон, гітара й рухливий ритм поєднувалися з незвичайним жіночим вокалом.
Агузарова виявилася майже ідеальною вокалісткою для цієї музики. Її голос мав дзвінку верхню частину діапазону й дуже чітку атаку звуку, завдяки чому навіть щільне інструментальне аранжування не перекривало вокальну лінію. Водночас вона могла співати навмисно легко й грайливо, майже не використовуючи характерну для тодішньої академізованої радянської естради манеру.
На сцені виконавиця посилювала музичний ефект одягом, зачісками та макіяжем. Яскраві кольори, незвичайні головні убори, чоловічі костюми, футуристичні деталі й речі з різних епох поєднувалися без спроби дотримуватися єдиного стилю. Пізніше такий підхід став сприйматися як невіддільна частина Агузарової, однак спочатку він цілком відповідав естетиці самого гурту — романтичному уявленню про рок-н-рол, стиляжну моду та свободу від радянської повсякденності.
Арешт після концерту «Браво»
Перші виступи «Браво» відбувалися без офіційного професійного статусу. 18 березня 1984 року концерт колективу був перерваний працівниками міліції. Цей день Євген Хавтан пізніше називав однією з ключових дат ранньої історії гурту.
Під час перевірки документів з’ясувалося, що паспорт, яким користувалася Агузарова, був підробленим. Саме тоді учасники «Браво», за спогадами Хавтана, дізналися її справжнє ім’я. «Коммерсантъ» повідомляв, що після затримання співачку вислали з Москви, а наступні півтора року вона провела в Тюменській області на примусових роботах.
Для молодого гурту відсутність вокалістки стала серйозною проблемою. «Браво» певний час продовжували діяльність з іншими співачками, однак після повернення Агузарової вона знову зайняла місце біля мікрофона.
Історія з арештом пізніше стала однією з найчастіше переказуваних частин її біографії, однак для музичної кар’єри важливішим є інше: після вимушеної перерви Агузарова не відмовилася від сцени й повернулася саме в той момент, коли ставлення держави до рок-музики почало поступово змінюватися.
«Браво» виходить із підпілля
У середині 1980-х радянська рок-сцена отримала більше можливостей для офіційних виступів. «Браво» увійшли до Московської рок-лабораторії, брали участь у великих фестивалях, а згодом отримали професійний статус.
Значну роль у переході гурту до масової аудиторії відіграла Алла Пугачова, яка підтримала молодих музикантів. У 1986 році «Браво» з Агузаровою з’явилися в програмі «Музыкальный ринг», після чого популярність колективу значно вийшла за межі московського рок-середовища.
Саме цей період сформував класичний репертуар раннього «Браво».
«Жёлтые ботинки» поєднували легку рок-н-рольну мелодію з майже театральною манерою виконання Агузарової. «Старый отель» став зразком романтичнішого боку гурту. «Кошки» будувалися навколо пластичної мелодичної лінії та незвичної для радянської естради манери тексту. «Синеглазый мальчик» і «Ленинградский рок-н-ролл» безпосередньо працювали з естетикою раннього рок-н-ролу. До цього ж кола належать «Медицинский институт», «Звёздный каталог», «Розы», «Открытие» і «Будь со мной».
Частина пісень створювалася за безпосередньої авторської участі Агузарової. Зокрема, вона була співавторкою «Жёлтых ботинок», «Открытия» і «Будь со мной», музику до яких писав Євген Хавтан.
Така участь важлива для розуміння її подальшої сольної кар’єри. Агузарова була не лише яскравою виконавицею матеріалу Хавтана: ще всередині «Браво» вона поступово здобувала досвід роботи з піснею як авторка.
Платівка «Ансамбль „Браво“»
У 1987 році фірма «Мелодия» випустила першу офіційну велику платівку гурту з голосом Жанни Агузарової. Сьогодні цей матеріал також поширюється під назвою «Жанна Агузарова и Браво».
Для радянської аудиторії платівка мала особливе значення. Багато композицій «Браво» вже кілька років переписувалися з магнітофона на магнітофон, але офіційний реліз забезпечив їм зовсім інший масштаб поширення.
На записі зберігся той набір елементів, який зробив раннє «Браво» унікальним: чиста гітара Хавтана, саксофон, простий рок-н-рольний ритм і голос Агузарової, який одночасно звучав сучасно й нагадував естрадні голоси значно давніших десятиліть.
Саме завдяки такому поєднанню пісні пережили епоху, у якій з’явилися. Їх важко повністю віднести ані до радянської естради, ані до традиційного року, ані до стилізації під 1950-ті. «Браво» створили власний ретро-простір, а Агузарова стала його першим і найнезвичайнішим голосом.
Вихід із «Браво»
У 1988 році Жанна Агузарова остаточно залишила основний склад «Браво» й зосередилася на сольній кар’єрі. Цьому передував непростий період стосунків усередині колективу: ще у 1986 році співачка ненадовго йшла з гурту, але потім повернулася й брала участь у записах і гастролях класичного складу.
Її вихід не означав повного розриву з «Браво». Надалі Агузарова неодноразово поверталася до пісень гурту, брала участь у ювілейних програмах і продовжувала виконувати ранній репертуар на сольних концертах.
Для самого гурту зміна вокаліста стала початком нової історії. Після кількох проміжних складів найуспішніший наступний етап «Браво» виявився пов’язаний із Валерієм Сюткіним. Однак саме записи з Агузаровою сформували перший класичний образ колективу.
Початок сольної кар’єри
Після виходу з «Браво» співачка не стала намагатися повторити колишній репертуар під власним ім’ям.
У 1989 році в програмі «Музыкальный ринг» вона представила сольні композиції, серед яких були «Звезда», «Марина» і «Незабудка». Уже цей матеріал демонстрував помітну зміну музичної мови.
Рок-н-рольна стрімкість «Браво» поступалася місцем вільнішим пісенним формам. У музиці з’явилися російські фольклорні інтонації, міський романс, акустичні інструменти та повільніші композиції.
Одночасно Агузарова вирішила здобути професійну музичну освіту. У 1990 році вона закінчила відділення народного співу Московського музичного училища імені М. М. Іпполітова-Іванова.
Для співачки з уже сформованою всесоюзною популярністю такий крок був незвичайним. Вона фактично повернулася до систематичного навчання вже після того, як стала відомою виконавицею.
«Русский альбом»
Головним твором першого сольного періоду став «Русский альбом», записаний на межі 1980–1990-х і випущений на початку 1990-х. У цифрових сервісах сьогодні представлено перевидання 2019 року, тому дата в сучасних каталогах не відображає часу первинного створення матеріалу.
Назва точно передає задум платівки.
Якщо «Браво» зверталися переважно до американського й європейського рок-н-ролу, біт-музики та міської ретро-естетики, то Агузарова пішла в протилежному напрямку. Вона почала шукати власну сучасну форму російської пісні.
До альбому увійшли «Мне хорошо рядом с тобой», «Вернись ко мне», «Орёл», «Марина», «Звезда», «Зимушка», «Соколов», «Прикосновение к Есенину», «Индустрия», «Один поцелуй моряка», «Луч» та інші твори.
Найважливіша композиція платівки — «Мне хорошо рядом с тобой», написана самою Агузаровою. У ній особливо добре чути, що сольний стиль співачки не є продовженням «Браво». Мелодія рухається значно вільніше, а вокал перестає бути частиною щільного рок-н-рольного ансамблю й стає центром композиції.
«Зимушка» звертається до російської народної образності. «Марина» і «Звезда» ближчі до авторської поп- і рок-пісні, тоді як «Прикосновение к Есенину» безпосередньо працює з російською поетичною традицією.
У цьому матеріалі Агузарова значно ширше використовує нижню частину свого голосу, довгі ноти та вільне фразування. Якщо в піснях «Браво» однією з головних особливостей була точність потрапляння в короткий рок-н-рольний ритм, то на сольній платівці голос починає існувати практично незалежно від нього.
Саме тому «Русский альбом» посідає особливе місце в її дискографії. Це робота, яка найпереконливіше доводить, що самостійна музична ідентичність Агузарової не закінчується піснями Євгена Хавтана.
Переїзд до США
У 1991 році Агузарова переїхала до Лос-Анджелеса. Американський період її життя оточений великою кількістю історій, частину з яких важко незалежно підтвердити. Достовірно відомо, що вона продовжувала займатися музикою, виступала й співпрацювала з Василем Шумовим, лідером гурту «Центр», який жив у США.
Переїзд став логічним продовженням її інтересу до американської музичної культури. Рок-н-рол, рокабілі, ранній rhythm & blues і візуальна мова США середини XX століття були присутні у творчості Агузарової ще з часів «Браво». Однак в Америці вона не намагалася будувати стандартну кар’єру російської емігрантської співачки.
Натомість наступним великим проєктом стала експериментальна робота з Шумовим.
Nineteen Ninety's
У 1993 році у США був записаний і випущений альбом Nineteen Ninety's, створений у співпраці з Василем Шумовим. Композиції для проєкту написав лідер «Центра».
У музичному плані ця платівка помітно відрізняється і від «Браво», і від «Русского альбома».
Шумов приніс у матеріал естетику нової хвилі, електронної музики та московського постпанку. Агузарова опинилася всередині холоднішого й експериментальнішого середовища, де її голос використовувався інакше, ніж у традиційному пісенному аранжуванні.
Цей реліз демонструє одну з головних особливостей співачки: її тембр здатний існувати в дуже різних музичних системах. Він однаково впізнаваний поверх рок-н-рольної гітари «Браво», російської акустичної пісні та синтетичних аранжувань Шумова.
Того ж 1993 року Агузарова знову з’явилася разом із «Браво», взявши участь у великому ювілейному турі, присвяченому десятиріччю колективу. За даними «Коммерсанта», програма включала 32 концерти в країнах колишнього СРСР.
Повернення та рідкісний режим публічного життя
У другій половині 1990-х Агузарова дедалі частіше з’являлася в Росії, а потім фактично повернулася до концертної роботи на батьківщині.
Однак її модель кар’єри на той час принципово відрізнялася від стандартної російської поп-індустрії. Вона рідко давала інтерв’ю, практично не брала участі в постійному телевізійному просуванні й могла надовго зникати з публічного простору.
Водночас інтерес до неї зберігався.
Причина полягала не лише в ексцентричності. На той час в Агузарової вже існував репертуар двох різних музичних поколінь: класичні пісні «Браво» та матеріал «Русского альбома». На концертах вони природно поєднувалися в одній програмі.
У 2000-х основою її виступів справді стали саме ці два масиви пісень. «Коммерсантъ» відзначав регулярні московські клубні концерти співачки у 2003–2010 роках, де звучали композиції «Русского альбома» та раннього «Браво».
Back2Future
У 2003 році з’явився реліз Back2Future. Він об’єднав матеріал різних періодів і не сприймається як цілком нова студійна глава тією ж мірою, що «Русский альбом». До нього увійшли «Прогулка», «Не упрекай», «Майя», «Плоскогорье Лэй», «Каждый», «День за днём», «Цифры», «Синий платочек» та інші записи.
Сама назва добре відповідає ставленню Агузарової до часу. У її дискографії пісні регулярно переходять з однієї епохи в іншу: матеріал, створений за багато років до офіційного релізу, може отримати нове аранжування, а концертний запис — опинитися поруч зі студійним.
Тому традиційна хронологічна модель дискографії застосовна до Агузарової лише частково. Рік публікації альбому не завжди означає, що всі композиції були створені безпосередньо перед його виходом.
Сценічний образ і «марсіанська» міфологія
Майже жодна біографія Агузарової не обходиться без її розповідей про космос, Марс і власне позаземне походження. Сама співачка впродовж десятиліть підтримувала цю мову в рідкісних інтерв’ю, створюючи навколо себе навмисно фантастичну біографію.
Однак сприймати «марсіанську» тему буквально як пояснення її популярності було б надто поверхово.
Образ працює тому, що продовжує саму музику. Раннє «Браво» будувало альтернативну реальність, у якій Москва 1980-х могла існувати одночасно з рок-н-рольною Америкою 1950-х. Сольна Агузарова додала до цього футуризм, російський фольклор, вінтажну моду та фантастичні мотиви.
Її сценічний стиль майже ніколи не прагнув бути просто модним. Навпаки, вона навмисно поєднувала речі, які в звичайній системі смаку могли здаватися несумісними: блискучі тканини й народні елементи, панківські зачіски та вечірні сукні, чоловічі костюми й космічні аксесуари.
Завдяки цьому образ не виявився прив’язаним до однієї конкретної моди 1980-х або 1990-х.
Голос Жанни Агузарової
Головна музична якість Агузарової — впізнаваність тембру.
Її голос вирізняється яскравою, майже металевою верхньою частиною, дуже чіткою вимовою та здатністю швидко переходити від легкої розмовної інтонації до відкритого сильного звуку.
У ранньому «Браво» особливо важлива ритмічна точність. Агузарова рідко перевантажує рядки мелізмами та прикрасами. Вона вимовляє текст чітко, тому вокал добре працює всередині рок-н-рольної ритміки.
Водночас співачка має виразну театральність. Одне й те саме слово може прозвучати серйозно, іронічно або майже карикатурно залежно від характеру пісні. Особливо добре це чути в «Жёлтых ботинках», «Кошках» і «Синеглазом мальчике».
У сольній музиці з’являється інший бік голосу. «Мне хорошо рядом с тобой», «Звезда», «Марина» і «Не упрекай» потребують довшої фрази та емоційно відкритого виконання. Тут менше ігрової маски й значно більше традиційної вокальної мелодики.
Таке поєднання технічної впізнаваності й акторської подачі пояснює, чому голос Агузарової практично неможливо сплутати з іншими співачками її покоління.
Авторка пісень
Сольна кар’єра також змінила уявлення про Агузарову як винятково виконавицю.
Вона написала музику й слова «Мне хорошо рядом с тобой» і «Зимушки», брала участь у створенні низки інших творів, зокрема «Орёл», «Марина», «Звезда», «Незабудка», «Индустрия» і «Луч».
У її авторській музиці рідко зустрічаються складні композиційні конструкції. Основою зазвичай стає яскрава мелодія, яку легко відокремити від конкретного аранжування.
Саме тому багато пісень Агузарової можуть звучати зовсім по-різному на концертах і зберігати свою ідентичність. Сильна мелодична основа дозволяє змінювати інструменти, темп і характер супроводу без втрати самої пісні.
«Королева Сансета»
У 2020 році Агузарова несподівано випустила цифровий альбом «Королева Сансета» — перший за тривалий період великий реліз під власним ім’ям. Він містить 12 композицій.
Водночас називати його повністю новим матеріалом було б неправильно.
Записи створювалися в різні роки. Найраніша з представлених пісень, «Не упрекай», належить ще до межі 1980–1990-х, тоді як інші композиції записувалися пізніше в Москві, Санкт-Петербурзі, Лондоні, Стокгольмі та Лос-Анджелесі.
До альбому увійшли «Королева Сансета», «Ты мой любимый», «Далеко», «Не упрекай», «Майа», «Над тобою ярко горит звезда», «Счастье придёт», «Свободная земля» та інші твори.
Назва пов’язана з лос-анджелеським Sunset Boulevard і природно продовжує американську частину біографії співачки. Однак у музичному плані реліз не намагається відтворити конкретну епоху її життя. У ньому співіснують поп-рок, електроніка, елементи нової хвилі та характерна агузаровська мелодика.
Саме неоднорідність робить його цікавим документом: це радше авторський архів кількох періодів, зібраний самою співачкою, ніж альбом, записаний за одну студійну сесію.
«Будь со мной»
У лютому 2021 року з’явився ще один цифровий реліз — «Будь со мной». У версії Apple Music він містить вісім композицій, зокрема «Путешествие», «Будь со мной», «Счастливая любовь», «Мама», «Синий троллейбус», «Не упрекай» та інші записи.
Як і «Королева Сансета», цей альбом не є винятково новим студійним матеріалом. У ньому поєднані пісні різних років і концертні записи.
Особливо цікава інтерпретація «Синего троллейбуса» Булата Окуджави. Звернення до цієї пісні продовжує лінію «Русского альбома», де Агузарова поєднувала власну музичну індивідуальність із ширшою російською пісенною та поетичною традицією.
Повернення до великих концертів
Попри тривалі періоди мовчання, Агузарова повністю зі сцени не зникала.
У 2022 році вона дала великий сольний концерт у Зеленому театрі ВДНГ у Москві — перший виступ такого масштабу приблизно за сім років.
У програмі знову поєдналися різні частини її кар’єри: пісні «Браво», сольний матеріал і твори пізнього періоду. Такий принцип дозволяє сприймати сучасну концертну Агузарову не як артистку, що живе лише ностальгією за 1980-ми, а як виконавицю з власним самостійним каталогом.
У 2024 році співачка отримала спеціальну нагороду «Легенда вне времени» на премії МУЗ-ТВ.
Водночас публічна активність залишається вибірковою. Агузарова не підтримує постійний інформаційний потік, рідко випускає нову музику й не будує кар’єру навколо щорічних гастрольних циклів. Така дистанція давно стала частиною її становища в російській культурі.
Музичний стиль
Творчість Жанни Агузарової неможливо точно описати одним жанром.
Період «Браво» насамперед пов’язаний із рок-н-ролом, рокабілі, біт-музикою, новою хвилею та поп-роком. Водночас гурт ніколи не прагнув історично точного відтворення американської музики 1950-х. Ретро-елементи поєднувалися з радянською міською піснею, саксофоном та естетикою московської нової хвилі.
На «Русском альбоме» напрямок різко змінюється. З’являються елементи російської народної пісні, романсу, авторської пісні, арт-року та поп-музики.
Американський Nineteen Ninety's наближається до new wave та експериментального року, тоді як пізні записи можуть використовувати електронну продукцію, поп-рок і вільніші форми.
Але в усіх цих періодах залишаються три постійні елементи: голос, сильна мелодія та театральна інтерпретація тексту.
Агузарова і «Браво»: чому цей період залишається важливим
В історії «Браво» було кілька успішних вокалістів, однак період Агузарової посідає окреме місце.
За Валерія Сюткіна гурт став одним із найбільших російських поп-рок-колективів початку 1990-х і створив новий набір хітів. Але саме Агузарова брала участь у формуванні найпершої музичної мови «Браво»: жіночий вокал, ретро-рок-н-рол, саксофон, яскрава сценічна мода й відчуття музичної альтернативи сірій радянській повсякденності.
Тому ранні пісні колективу сьогодні сприймаються водночас як частина історії «Браво» і як власний класичний репертуар Агузарової.
Вона продовжує виконувати їх сольно, а цифрові сервіси нерідко прямо вказують виконавців як Bravo & Zhanna Aguzarova, підкреслюючи подвійну належність матеріалу.
Дискографія
З гуртом «Браво»
«Ансамбль „Браво“» / «Жанна Агузарова и Браво» — 1987
Перший офіційний великий реліз класичного раннього складу. До нього увійшов матеріал, записаний гуртом у першій половині 1980-х. Серед основних пісень періоду — «Жёлтые ботинки», «Медицинский институт», «Старый отель», «Звёздный каталог», «Кошки», «Синеглазый мальчик», «Ленинградский рок-н-ролл» та інші.
Основні сольні альбоми та великі релізи
«Русский альбом» — 1991
Головна сольна робота раннього періоду. Включає «Мне хорошо рядом с тобой», «Вернись ко мне», «Орёл», «Марина», «Звезда», «Зимушка», «Прикосновение к Есенину», «Индустрия», «Луч» та інші пісні. Цифрове перевидання з’явилося у 2019 році.
Nineteen Ninety's — 1993
Американський проєкт, записаний за участі Василя Шумова. Матеріал помітно ближчий до нової хвилі та експериментального електронного року, ніж до ранніх сольних творів Агузарової.
Back2Future — 2003
Альбом, що об’єднав матеріал різних років. Серед композицій — «Прогулка», «Не упрекай», «Майя», «Плоскогорье Лэй», «Каждый», «День за днём», «Цифры» і «Синий платочек».
«Королева Сансета» — 2020
Цифровий альбом із 12 композицій, записаних у різні періоди. Серед них — «Королева Сансета», «Ты мой любимый», «Далеко», «Не упрекай», «Майа», «Над тобою ярко горит звезда» і «Свободная земля».
«Будь со мной» — 2021
Цифровий реліз, що поєднує студійний матеріал і концертні записи. Версія Apple Music містить вісім композицій, зокрема «Путешествие», «Будь со мной», «Мама», «Синий троллейбус» і «Не упрекай».
Ключові пісні
До найзначніших пісень Жанни Агузарової належать «Жёлтые ботинки», «Старый отель», «Кошки», «Синеглазый мальчик», «Ленинградский рок-н-ролл», «Медицинский институт», «Звёздный каталог», «Открытие», «Будь со мной», «Мне хорошо рядом с тобой», «Марина», «Звезда», «Зимушка», «Незабудка», «Не упрекай», «Прогулка», «Майа», «Свободная земля» і «Королева Сансета».
Значення Жанни Агузарової
Агузарова посідає незвичайне місце в історії російськомовної популярної музики. Вона не створила величезної дискографії, не випускала альбоми щороку й упродовж значної частини кар’єри свідомо перебувала поза постійним телевізійним простором. Проте пісні з її голосом залишаються впізнаваними через десятиліття.
Раннє «Браво» неможливо уявити без Агузарової: саме її вокал допоміг перетворити стилізацію під рок-н-рол на самостійну музику, а не на реконструкцію минулого. Водночас сольний «Русский альбом» довів, що її художня мова значно ширша за естетику одного гурту.
Незвичайний сценічний образ додатково підсилив індивідуальність співачки, але ніколи не був її єдиним змістом. За яскравими костюмами та історіями про Марс стоїть виконавиця з рідкісним тембром, точним відчуттям ритму та власною манерою будувати мелодію.
Особливо важлива незалежність її творчої траєкторії. Спочатку Агузарова виявилася надто незвичайною для офіційної радянської естради, потім стала частиною одного з найпопулярніших колективів країни, залишила його на піку популярності, записала несподівано російський за духом сольний альбом, переїхала до Лос-Анджелеса й знову змінила музику разом із Василем Шумовим. Після повернення вона фактично відмовилася від обов’язкової для поп-артиста постійної присутності в медіапросторі.
Тому спадщина Жанни Агузарової визначається не кількістю релізів і не однією історичною епохою. «Жёлтые ботинки» і «Старый отель» представляють російський рок-н-рол 1980-х, «Мне хорошо рядом с тобой» і «Звезда» — її самостійний авторський період, а пізній матеріал продовжує поєднувати пісні різних десятиліть в єдину особисту міфологію. На всьому цьому шляху незмінним залишається головне — голос, який важко сплутати з будь-яким іншим.
