Honey Dijon — американська діджейка, музична продюсерка, авторка пісень, реміксерка, дизайнерка та культурна діячка. Справжнє ім’я артистки — Honey Redmond. Вона народилася й виросла на півдні Чикаго — міста, у якому наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років сформувалася хаус-музика.
Творчість Honey Dijon поєднує Chicago house, disco, techno, acid house, soul, funk і різні форми сучасної клубної музики. Вона відома як артистка, здатна зберігати зв’язок з історією хаусу й водночас представляти цю культуру на найбільших фестивалях, модних показах і в міжнародних попрелізах.
Важливою частиною її громадської діяльності став захист історичної пам’яті про хаус-музику як культуру, створену переважно темношкірими, латиноамериканськими та квір-спільнотами. Honey Dijon також відкрито розповідає про свій досвід темношкірої трансгендерної жінки та виступає за рівноправність і видимість транс- і квір-людей у музичній індустрії.
Дитинство та музичне середовище Чикаго
Honey Redmond виросла в музичній афроамериканській родині. Її батьки слухали соул, R&B, фанк і диско, а домашні вечірки стали для неї одним із перших знайомств із роллю діджея як людини, що керує настроєм і рухом аудиторії. Вона почала колекціонувати платівки та відвідувати відомі чиказькі магазини Imports Etc. і Gramaphone Records.
Підліткові роки Honey Dijon збіглися з найважливішим періодом розвитку чиказького хаусу. Вона спостерігала за клубною культурою, сформованою Frankie Knuckles, Ron Hardy та іншими піонерами жанру, а пізніше познайомилася з Derrick Carter, Mark Farina і музикантами з їхнього близького кола. Derrick Carter став одним із найважливіших наставників у її професійному становленні.
Чиказька сцена навчила її сприймати хаус не лише як певний ритм або набір студійних прийомів. Для Honey Dijon клуб був простором, у якому люди різних рас, сексуальних орієнтацій, гендерних ідентичностей і соціальних груп могли тимчасово звільнитися від обмежень зовнішнього світу.
Переїзд до Нью-Йорка
Наприкінці 1990-х років Honey Dijon переїхала до Нью-Йорка. Місцева клубна культура значно відрізнялася від чиказької: вона включала власні традиції garage, disco, ballroom, tribal house, soulful house і багатогодинних діджейських сетів.
У Нью-Йорку Honey познайомилася з продюсерами, діджеями та представниками індустрії, зокрема з Danny Tenaglia і командою Maxi Records. Поступово вона почала виступати на місцевих вечірках, вибудовуючи сети на перетині чиказької ритмічної жорсткості та більш оркестрованого, вокального нью-йоркського звучання.
Саме в Нью-Йорку остаточно сформувався підхід Honey Dijon до діджеїнгу. Вона не прагнула обмежувати програму одним піджанром і могла поєднувати disco, house, techno, acid, soul, tribal-ритми та вокальні записи в єдину драматургію.
Міжнародна клубна кар’єра
Упродовж 2000-х і 2010-х років Honey Dijon поступово перетворилася з учасниці чиказької та нью-йоркської клубних сцен на міжнародну артистку. Вона регулярно виступала в Європі, де її сети здобули особливе визнання в Берліні, Лондоні, Парижі та на Ібіці.
Важливе місце в її кар’єрі посів берлінський Panorama Bar, пов’язаний із клубом Berghain. Виступи на цьому майданчику допомогли Honey показати, що її музичний діапазон не обмежується класичним house і disco: у жорсткіших сетах вона звертається до rhythmic techno, acid та індустріально забарвленої клубної музики.
Honey Dijon виступала на Coachella, Glastonbury, Dekmantel, Sónar, Defected Croatia та інших міжнародних фестивалях і клубних подіях. Водночас її програми можуть помітно відрізнятися: фестивальний сет зазвичай будується на яскравих вокальних композиціях і потужних кульмінаціях, тоді як у невеликому клубі артистка може приділяти більше уваги рідкісним платівкам, тривалим переходам та історії house-музики.
Перші записи та продюсерська діяльність
Хоча Honey Dijon розпочала діджейську кар’єру ще в 1990-х роках, як продюсерка вона тривалий час випускала переважно окремі сингли, ремікси та клубні версії.
Одним із важливих ранніх проєктів стала компіляція Classic Through the Eyes Of: Honey Dijon, випущена 2013 року. Вона представила добірку музики лейблу Classic Music Company і позначила початок тривалої співпраці артистки з Luke Solomon та пов’язаною з ним творчою командою.
У наступні роки Honey Dijon випускала власні композиції та ремікси, поступово формуючи авторський метод: жорстка ритмічна основа, виразні вокальні партії, вплив диско та клубні аранжування, розраховані на тривалий фізичний рух.
The Best of Both Worlds
Дебютний студійний альбом The Best of Both Worlds вийшов 2017 року на Classic Music Company.
Назва відображала кілька рівнів творчої ідентичності Honey Dijon: зв’язок Чикаго й Нью-Йорка, андеграунду та модної індустрії, house і techno, чоловічих і жіночих культурних кодів. Сама артистка також пов’язувала її зі своїм особистим досвідом трансгендерної жінки.
До альбому увійшли композиції Thunda, записана із Shaun J. Wright, Houze, Burn, Look Ahead, Catch the Beat та інші роботи. Значну роль у створенні платівки відіграв Luke Solomon, який виступив співавтором і продюсером.
The Best of Both Worlds показав Honey Dijon не лише як діджейку-селекторку, а й як авторку власної клубної музики. Матеріал поєднував Chicago house, jackin’ house, disco, techno і spoken word, зберігаючи відчуття живого клубного середовища.
Альбом був номінований на GLAAD Media Award у категорії Outstanding Music Artist.
Ремікси
Honey Dijon здобула широке визнання як реміксерка. Вона створювала офіційні версії композицій Madonna, Lady Gaga, Jessie Ware, Christine and the Queens, Neneh Cherry, Dua Lipa, Beyoncé, David Bowie та інших артистів.
Серед найпомітніших робіт:
- I Don’t Search I Find — Honey Dijon Remix для Madonna;
- Free Woman — Honey Dijon Realness Remix для Lady Gaga;
- Ooh La La — Honey Dijon Remix для Jessie Ware;
- Break My Soul — Honey Dijon Remix для Beyoncé;
- Let’s Dance — Honey Dijon Moonlight Remix для David Bowie;
- Illusion — Honey Dijon Remix для Dua Lipa.
Її ремікси зазвичай не обмежуються додаванням нового біта. Honey Dijon перебудовує композицію відповідно до логіки клубного сету: подовжує вступи та інструментальні фрагменти, змінює баланс вокалу й ритму, посилює перкусію та створює нові кульмінації.
Black Girl Magic
Другий студійний альбом Black Girl Magic вийшов 18 листопада 2022 року. Він став значно масштабнішим і більш колабораційним проєктом, ніж дебютна платівка.
Назва пов’язана з прославленням темношкірої жіночої енергії, квір-творчості, колективної турботи та здатності зберігати радість попри дискримінацію й суспільний тиск. Водночас альбом не є винятково політичним маніфестом: його основу становить танцювальна музика, створена для клубів, вечірок і спільного переживання.
У записі взяли участь:
- Eve;
- Pabllo Vittar;
- Channel Tres;
- Mike Dunn;
- Hadiya George;
- Dope Earth Alien;
- Josh Caffe;
- Cor.Ece;
- LATASHÁ;
- Urias;
- Dave Giles II;
- Annette Bowen;
- Nikki-O;
- Rimarkable.
Серед основних композицій альбому — Not About You, It’s Quiet Now, Downtown, In the Club, Everybody, Show Me Some Love, Work, La Femme Fantastique і Love Is a State of Mind.
Продюсерським партнером Honey знову став Luke Solomon. У роботі також брали участь Chris Penny, Jimmy Edgar, Harry Romero та інші музиканти.
Black Girl Magic був номінований на GLAAD Media Award у категорії Outstanding Music Artist і увійшов до численних списків помітних електронних альбомів року.
Робота з Beyoncé
Однією з найважливіших подій у міжнародній кар’єрі Honey Dijon стала участь у створенні альбому Beyoncé Renaissance, випущеного 2022 року.
Honey Dijon і Luke Solomon працювали над композиціями Cozy та Alien Superstar. Honey офіційно вказана як продюсерка й авторка, а її справжнє ім’я Honey Redmond присутнє серед сонграйтерських кредитів альбому. Вона також підготувала офіційний ремікс на сингл Break My Soul.
Renaissance був задуманий як визнання історичного внеску темношкірих і квір-спільнот у house, disco та клубну музику. Участь Honey Dijon допомогла пов’язати глобальний поппроєкт Beyoncé з реальною культурою чиказьких і нью-йоркських танцполів.
Альбом отримав Grammy у категорії Best Dance/Electronic Music Album. Сама Honey Dijon офіційно була номінована як одна з продюсерок Renaissance у категорії Album of the Year, однак Recording Academy не зараховує їй персональну перемогу: офіційний профіль указує одну номінацію та нуль перемог.
DJ-Kicks
У жовтні 2024 року Honey Dijon випустила власну частину знаменитої серії DJ-Kicks на лейблі !K7 Records.
Для міксу вона обрала твори різних періодів історії house-музики — від рідкісних записів 1990-х до сучасніших треків. До добірки увійшли Chestnut, Johnny Dangerous, Waajeed, D:Ream, Black Joy, Art of Tones, Buika, Kiko Navarro та інші артисти. Honey також записала для проєкту оригінальну композицію Finding My Way за участю Ben Westbeech.
DJ-Kicks: Honey Dijon демонструє важливу сторону її мистецтва: здатність працювати не лише з відомими гімнами, а й із забутими або маловідомими платівками, поєднуючи історію танцювальної музики із сучасним клубом.
The Nightlife
Третій студійний альбом Honey Dijon The Nightlife вийшов 17 квітня 2026 року. Платівка складається з 14 композицій і продовжує колабораційний підхід Black Girl Magic.
У записі взяли участь Chlöe, Bree Runway, Greentea Peng, Mahalia, METTE, Rochelle Jordan, Madison McFerrin, Jacob Lusk, Adi Oasis, Danielle Ponder та інші виконавці.
Серед композицій альбому:
- The Nightlife із Chlöe;
- Slight Werk із Bree Runway;
- Just Friends з Adi Oasis, Danielle Ponder і Suni MF;
- International із METTE;
- I Like It Hot із Greentea Peng.
Альбом звертається до нічного життя не лише як до розваги, а і як до культурного інституту. У музиці поєднуються house, disco, R&B, pop, funk і вокальна клубна електроніка, а центральною темою залишається танцпол як простір зустрічей, свободи та формування спільнот.
Музичний стиль
Основою творчості Honey Dijon є house, проте її музична мова значно ширша за одне жанрове визначення.
Для її продакшену характерні пружна басова лінія, виразна перкусія, фанкові партії, spoken word, вокальні хуки та структури, розраховані на тривалий розвиток усередині діджейського сету.
Визначення fashion-electronica не є усталеним жанром і не підходить для опису її музики. Зв’язок із модою важливий для образу Honey Dijon, але її клубний стиль сформувався передусім під впливом чиказького house, нью-йоркського disco та європейського techno.
Ставлення до діджеїнгу
Honey Dijon розглядає діджея не просто як людину, яка послідовно вмикає популярні композиції. Для неї сет є формою спілкування між виконавицею та танцполом.
Вона може змінювати напрям виступу залежно від реакції аудиторії, переходячи від vocal house до techno, acid, disco або жорсткішої ритміки. Саме тому заздалегідь визначений жанровий опис рідко повністю передає характер її програм.
Знання історії музики залишається однією з основ її роботи. Honey звертається до маловідомих релізів, регіональних форм house, класичних вокальних записів і творів, які сформували клубну культуру до епохи стримінгових сервісів.
Мода та Honey Fucking Dijon
Інтерес Honey Dijon до моди з’явився ще в дитинстві. Її дядько займався пошиттям одягу, а сама вона рано почала колекціонувати журнали та вивчати роботи дизайнерів і фотографів.
Згодом артистка почала створювати музичне оформлення для показів Louis Vuitton і Dior, особливо тісно співпрацюючи з дизайнером Kim Jones. Її сети та спеціально підготовлені саундтреки допомагали поєднувати подіумне шоу з клубною естетикою.
У 2019 році Honey Dijon представила власний бренд Honey Fucking Dijon, створений під егідою Comme des Garçons і Dover Street Market. Перші колекції включали футболки, аксесуари для діджеїв, сумки для платівок і речі, натхненні клубною культурою.
Пізніше бренд звертався до спадщини нью-йоркської сцени 1980-х років і співпрацював з архівами художників Keith Haring та Steven Arnold.
Для Honey Dijon музика й одяг є частинами єдиної мови самовираження. Її сценічний образ не існує окремо від сету: стиль, пластика, світло та музика разом формують характер виступу.
Громадська позиція
Honey Dijon відкрито говорить про свій досвід трансгендерної жінки та проблеми, з якими стикаються темношкірі й квір-артисти.
Водночас її діяльність не зводиться до формальної ролі «активістки». Значна частина позиції виражається через саму структуру її творчості: вибір артистів для співпраці, визнання історичних коренів house, створення інклюзивних вечірок і нагадування про те, що клубна культура виникла в маргіналізованих спільнотах.
Honey Dijon підкреслює, що сучасна електронна індустрія нерідко використовує house як комерційний продукт, забуваючи про людей і соціальні умови, у яких виник жанр. Тому збереження історії танцювальної музики є для неї не менш важливим завданням, ніж створення нових треків.
Нагороди та визнання
У 2019 році Honey Dijon була визнана найкращою північноамериканською діджейкою на церемонії DJ Mag Best of North America Awards.
Вона також входила до Alternative Top 100 DJs, номінувалася на GLAAD Media Awards за альбоми The Best of Both Worlds і Black Girl Magic, а 2025 року посіла 97-ме місце в основному рейтингу DJ Mag Top 100 DJs.
Такі рейтинги відображають міжнародну впізнаваність, однак культурне значення Honey Dijon неможливо виміряти лише місцем у голосуванні. Її вплив одночасно поширюється на клубну музику, попіндустрію, моду та суспільне обговорення історії house.
Основна дискографія
Студійні альбоми
- The Best of Both Worlds — 2017
- Black Girl Magic — 2022
- The Nightlife — 2026
Інші значущі релізи
- Classic Through the Eyes Of: Honey Dijon — 2013
- Xtra — 2018
- Slap! — 2023
- DJ-Kicks: Honey Dijon — 2024
Вибрані композиції
- Thunda — за участю Shaun J. Wright;
- Houze;
- Downtown — за участю Annette Bowen і Nikki-O;
- Not About You — за участю Hadiya George;
- It’s Quiet Now — за участю Dope Earth Alien;
- In the Club — з Eve;
- Everybody — за участю Pabllo Vittar і Urias;
- Show Me Some Love — з Channel Tres;
- Work — за участю Dave Giles II, Cor.Ece і Mike Dunn;
- La Femme Fantastique — за участю Josh Caffe;
- Finding My Way — за участю Ben Westbeech;
- The Nightlife — за участю Chlöe;
- Slight Werk — за участю Bree Runway.
Значення
Honey Dijon посідає особливе місце між андеграундною клубною сценою та масовою культурою. Вона здатна грати тривалі сети в Panorama Bar, створювати музику для Beyoncé, оформлювати покази Dior і водночас випускати альбоми, присвячені темношкірій квір-історії хаусу.
Її внесок полягає не у «відродженні» жанру, який ніколи не зникав, а в збереженні зв’язку між його минулим і сучасністю. Honey Dijon показує, що house — це не лише набір ударних, басових партій і вокальних семплів, а й культура, сформована навколо свободи тіла, колективного переживання, сексуальності, моди та пошуку спільноти.
Honey Dijon — американська діджейка, продюсерка та міждисциплінарна артистка, яка поєднала чиказькі корені house із сучасною міжнародною клубною, поп- і модною культурою. Її творчість об’єднує історичну усвідомленість, технічну майстерність, виразну естетику та прагнення створювати простори, у яких люди можуть вільно виражати себе.
