Історія гурту Tokiо почалася у 2002 році, коли режисер Олександр Шейн познайомив між собою двох молодих музикантів — Ярослава Малого та Дем’яна Курченка. Згодом обидва з усмішкою згадуватимуть цю зустріч: намагаючись продемонструвати віртуозну гру, Дем’ян випадково порвав струну на гітарі Ярослава — і замість дружби все мало не закінчилося конфліктом. Але саме цей непростий початок став стартом для майбутньої команди.
До дуету незабаром приєдналися бас-гітарист Ілля Язов і клавішник Максим Богоявленський. Усі вони мали різний музичний досвід і вже брали участь у студійних проєктах, що дозволило гурту з перших днів звучати впевнено й професійно. Цікаво, що частина учасників прийшла в музику через кіно: ще до створення колективу Ярослав Малий записував саундтреки до фільмів, працював над проєктами разом із Гошею Куценком і співпрацював із режисерами як повноцінний музичний партнер.
Кінематографічне коріння та вплив кіно на звучання Tokiо
Зв’язок із кінематографом став однією з впізнаваних рис раннього періоду Tokiо.
-
Ярослав і Максим познайомилися під час запису музики до фільму Олександра Шейна «Смеситель».
-
У 2006 році пісня «Кто я без тебя», яка прозвучала у фільмі «9 рота», була номінована на «Кінонагороди MTV» у категорії «Найкращий саундтрек».
-
Гурт створив композицію для фільму «Жара».
-
А у 2009 році музиканти написали трек «Догоним» спеціально для комп’ютерної гри — один із перших випадків у Росії, коли поп-рок-гурт інтегрувався в ігрову індустрію.
Ця кінематографічність вплинула й на музичний стиль: Tokiо розвивали мелодійний поп-рок з акцентом на атмосферних текстах, об’ємному звучанні та емоційних кульмінаціях, схожих на сцени з фільмів.
Перші успіхи — «Снег», «Максидром» і дебютний альбом
2003 рік став для гурту справжньою відправною точкою. В ефірах великих радіостанцій з’явилася пісня «Снег», яка принесла Tokiо першу хвилю популярності. А вже 17 травня вони виступили на фестивалі «Максидром», де стали несподіваним відкриттям сезону. Преса захоплено називала їх «новою сенсацією» та «найромантичнішим гуртом Росії», а музичні критики відзначали незвичне поєднання ліричності й сучасного саунду.
У березні 2004 року гурт представив перший альбом «Tokiо», презентація якого відбулася в легендарному клубі «Б2». Дебютний реліз закріпив за колективом статус свіжого й перспективного імені на російській сцені.
2005 рік — подорожі, європейські сцени й розширення горизонтів
Наступний рік виявився насиченим гастролями. Tokiо виступили:
-
у Великій Британії, ставши одним із небагатьох російських поп-рок-гуртів тих років, які потрапили на британські майданчики;
-
у Франції, де їхня музика отримала несподівано теплий відгук у європейської публіки;
-
в Індії, що стало найекзотичнішим та найнестандартнішим пунктом гастрольного маршруту.
Ці поїздки вплинули на стилістичний розвиток колективу — концерти в різних культурних середовищах додали музиці драйву, сміливості й експериментальності.
2006–2009 роки — визнання, зріле звучання й нові альбоми
У 2006 році виходить другий студійний альбом «Puls 200», у якому звучання стає більш електронним, енергійним і сучасним. Паралельно Tokiо продовжують співпрацю з кіноіндустрією й активно гастролюють.
Третій альбом «Выбираю любовь» (2009) вийшов більш романтичним і вдумливим, з акцентом на мелодиці, щирих текстах та впізнаваному голосі Ярослава Малого. У цей період пісні гурту часто з’являлися в радіоефірах, а кліпи вирізнялися якісною візуальною подачею — спадщина їхніх «кінематографічних коренів».
Стиль, філософія та вплив гурту
Tokiо завжди вирізнялися:
-
продуманими текстами, що часто спираються на емоції, особисті переживання та філософські роздуми;
-
атмосферним саундом, у якому поєднуються елементи поп-року, електроніки та кіномузики;
-
сильним вокалом Ярослава Малого;
-
виразною візуальною естетикою, де кліпи часто стають частиною цілісної художньої концепції.
Музичні критики не раз відзначали, що Tokiо поєднує «європейську музикальність» і «російську емоційність», завдяки чому гурт звучить поза рамками часу й моди.
Сьогодні Tokiо залишається одним із найупізнаваніших проєктів російської поп-рок-сцени. Гурт пройшов шлях від камерних виступів в Одеському домі актора до великих фестивальних майданчиків, створив музику для кіно, ігор та телебачення, зберігаючи власне звучання й художній почерк. Їхні пісні й надалі знаходять відгук у слухачів, а Ярослав Малий — один із небагатьох артистів, хто поєднує поп-рок, кінематографічність і філософську глибину. Історія Tokiо — це історія гурту, якому вдалося перетворити романтичний настрій початку 2000-х на сучасну, зрілу й уважно вибудовану музичну естетику.
