«Скрябін» — легендарний український гурт, який став символом цілого покоління. Заснований у 1989 році в місті Новояворівськ (Львівська область), колектив пройшов шлях від експериментального синт-попу до сучасного поп-року, залишаючись одним із найвпливовіших явищ української музики.
Його лідер — Андрій Кузьменко (Кузьма Скрябін) — став не просто фронтменом, а справжнім народним героєм, який поєднав гумор, щирість, соціальну активність і глибоку любов до України.
Початки (1980–1990-ті)
Історія гурту почалася наприкінці 1980-х, коли Андрій Кузьменко, Ростислав Домішевський і Сергій Гера вирішили створити музичний проект. У перші роки «Скрябін» грав у стилі синт-поп і електроніка, надихаючись європейськими гуртами на кшталт Depeche Mode, Kraftwerk та Alphaville.
Перші відомі записи з’явилися на початку 90-х. Вони поєднували холодне електронне звучання з українськими текстами, що стало новаторським рішенням для того часу.
Перші успіхи
У 1994 році вийшов альбом «Мова риб», а справжній прорив стався з платівкою «Птахи» (1995), де гурт поєднав синтезатори з ліричними мотивами. Саме тоді «Скрябін» почав активно виступати по всій Україні.
Альбом «Казки» (1997) приніс широку популярність — композиції «Старі фотографії», «Квітка» і «Пластикова ялинка» стали радіохітами. У цей час гурт почав поступово відходити від електронного звучання до більш живого, гітарного формату.
Еволюція та стиль
Кінець 90-х — це період експериментів і пошуку себе. У 1999 році вийшов альбом «Хробак», який став поворотним пунктом — у ньому з’явилися соціальні тексти, іронія та самоіронія.
На початку 2000-х гурт остаточно трансформувався у поп-рок / альтернативний рок формат. Кузьма став основним автором пісень і рушійною силою колективу.
Серед найвідоміших альбомів цього періоду:
-
«Модна країна» (2000)
-
«Стриптиз» (2001)
-
«Про любов?» (2003)
-
«Танго» (2005)
-
«Гламур» (2006)
Саме в цей час з’являються легендарні композиції: «Люди, як кораблі», «Місця щасливих людей», «Спи собі сама», «Мама», «Шампанські очі».
Тематика і філософія
Пісні «Скрябіна» — це суміш іронії, щирості, життєвих історій і гострих соціальних спостережень.
Кузьма завжди говорив про реальність простою мовою: з гумором, але й з болем. Його тексти — це віддзеркалення життя звичайних українців, з їх радощами, втратами, боротьбою та мріями.
Він не боявся бути відвертим, часто критикував байдужість, бюрократію, несправедливість, але при цьому завжди залишав місце для світла й оптимізму.
Трагедія і спадщина
2 лютого 2015 року Андрій Кузьменко трагічно загинув у ДТП поблизу села Лозуватка (Дніпропетровська область). Ця подія стала шоком для всієї України.
Після смерті Кузьми гурт продовжив існування, віддаючи шану його пам’яті, але основна діяльність зосереджена на вшануванні спадщини артиста.
Його пісні продовжують звучати на радіо, концертах, телепрограмах. Вони стали частиною культурного коду сучасної України.
Досягнення
-
Більше 20 студійних альбомів та сотні пісень.
-
Десятки музичних нагород та премій.
-
Кузьма став лауреатом численних відзнак за вклад у розвиток української музики.
-
Його пісні входять до шкільних програм і лунають у фільмах та серіалах.
Цікаві факти
-
Андрій Кузьменко мав освіту лікаря, але присвятив життя музиці.
-
Паралельно з гуртом він вів популярні телепрограми: «Шанс», «Шейканемо», «Караоке на Майдані» (гостьові епізоди).
-
Кузьма був автором автобіографічної книги «Я, «Побєда» і Берлін», яка стала бестселером.
-
Гурт «Скрябін» завжди співав українською, навіть у періоди, коли це не було мейнстримом.
-
Кузьма активно підтримував молодих артистів і продюсував інші проекти.
-
Пісня «Місця щасливих людей» стала символом надії та оптимізму, часто звучить на благодійних заходах.
-
У багатьох містах України встановлені пам’ятники йому, а вулиці названі на його честь.
Спадщина
«Скрябін» залишив після себе не лише музику, а й життєву філософію: бути собою, не боятися змін, любити життя і людей.
Кузьма вмів говорити просто про складне, і його слова залишаються актуальними для нових поколінь.
Сьогодні гурт — це більше, ніж музика. Це пам’ять, правда і душа українського суспільства, виражена в мелодіях, які не старіють.
