![Сергей Жуков - Рядом (музыка из спектакля "Ты у меня одна")](/images/covers/2025/12/100_56587.jpg "Обкладинка Сергей Жуков - Рядом (музыка из спектакля "Ты у меня одна")")
Duran Duran
Сергій Євгенович Жуков (нар. 22 травня 1976 року, Димитровград, Ульяновська область) — російський співак, композитор, автор пісень, музичний продюсер, підприємець і лідер гурту «Руки Вверх!». Його голос і авторська манера визначили звучання одного з наймасовіших російськомовних поп-проєктів кінця 1990-х і початку 2000-х. Окрім музичної кар’єри, Жуков займався продюсуванням інших виконавців, був одним зі співзасновників ігрової компанії IT Territory, розвивав інтернет-проєкти, ресторанний і кондитерський бізнес, а згодом став продюсером кіно, серіалів і музичних постановок.
До найвідоміших пісень, пов’язаних із його ім’ям, належать «Малыш», «Студент», «Крошка моя», «Чужие губы», «Песенка», «Алёшка», «Ай-яй-яй», «18 мне уже», «Он тебя целует», «Когда мы были молодыми», «Забери ключи» та інші композиції «Руки Вверх!». У сольній дискографії Жукова центральне місце посідають альбоми «Территория», «Территория. Нежность» і «В поисках нежности».
Димитровград: музика, спорт і гурт «Вася»
Сергій Жуков народився й виріс у Димитровграді. Його батько Євген Жуков працював слюсарем-налагоджувальником, мати Лілія Жукова була викладачкою музики. У Сергія є молодший брат Михайло, з яким багато років потому він також почав записувати спільні композиції.
У дитинстві Жуков займався музикою та спортом, навчався в музичній школі по класу фортепіано. Першим помітним сценічним досвідом став місцевий гурт «Вася», у якому він почав співати приблизно 1990 року. У 1991-му колектив переміг у конкурсі «Восходящая звезда эстрады — 91». Деякі пісні раннього періоду, зокрема «Девчонка», згодом отримали продовження вже в репертуарі «Руки Вверх!».
Після закінчення школи у 1993 році Жуков переїхав до Самари й вступив до Самарської академії культури та мистецтв. Освіту він завершив у 1999 році за спеціальністю «режисер шоу-програм, організатор культурно-дозвіллєвої діяльності молоді».
«Європа Плюс Самара» і знайомство з Олексієм Потєхіним
Одночасно з навчанням Сергій почав працювати на радіостанції «Європа Плюс Самара», де вів програму танцювальної музики «Хит-час». Там він познайомився з Олексієм Потєхіним. Спільна робота в радіоефірі швидко переросла в музичну співпрацю.
Жуков і Потєхін почали проводити дискотеки та створювати власну електронну музику. У Тольятті вони працювали під назвою «Дядюшка Рэй и компания» — відсиланням до Рея Слейнгарда з популярного євроденс-проєкту 2 Unlimited. Ранні записи відображали захоплення європейською танцювальною музикою першої половини 1990-х, але поступово дует перейшов до російськомовного матеріалу.
Москва та поява назви «Руки Вверх!»
1 травня 1995 року Жуков і Потєхін переїхали до Москви. Перші місяці були пов’язані з пошуком студій, створенням аранжувань і спробами потрапити в радіоефір.
Назва «Руки Вверх!» виникла наприкінці 1995 року після історії з радіостанцією Maximum. Музиканти передали туди касету з кількома піснями та фразою про те, що ця музика змусить слухачів піднімати руки вгору. Ведучі Ольга Максимова й Костянтин Михайлов поставили композицію «Доброе утро» та представили її як роботу молодого гурту «Руки Вверх!». Назва закріпилася, а у 1996 році проєкт був офіційно оформлений.
У цей час Жуков і Потєхін працювали на студії «Павиан-рекордс», де робили аранжування для інших виконавців і записували власний матеріал. Сесійною вокалісткою проєкту стала Єлизавета Роднянська, чий голос звучить у частині ранніх композицій.
Авторський почерк Сергія Жукова
Хоча «Руки Вверх!» були творчим союзом Жукова й Потєхіна, саме Сергій поступово став головним вокалістом, автором значної частини пісенного матеріалу та основним публічним обличчям гурту.
Його авторська мова будувалася на максимально зрозумілих побутових ситуаціях: перше кохання, ревнощі, школа, студентське життя, розставання, очікування зустрічі. Замість складної поетичної образності Жуков використовував розмовні вислови та короткі фрази, які легко перетворювалися на запам’ятовувані приспіви.
Такий підхід добре поєднувався з танцювальною основою євроденсу та поп-музики. У результаті пісні «Руки Вверх!» могли одночасно працювати як клубні композиції та як емоційні історії, які аудиторія сприймала майже як особисті.
«Дышите равномерно» і початок масової популярності
У травні 1997 року вийшов дебютний альбом «Дышите равномерно». На той момент пісні «Малыш» і «Студент» уже отримали помітну радіоротацію. Успіх цих композицій швидко вивів гурт із клубного середовища на загальнонаціональний рівень.
У 1998 році з’явився спільний проєкт із В’ячеславом Добриніним «Руки вверх, Доктор Шлягер!», а потім один із ключових альбомів гурту — «Сделай погромче!». До нього увійшли «Крошка моя», «Чужие губы», «Лишь о тебе мечтая» і «Песенка». За «Крошку мою» колектив отримав перший «Золотой граммофон».
«Песенка» і міжнародний успіх мелодії
Окреме місце в авторській біографії Жукова посідає «Песенка». У 2000 році німецький проєкт ATC використав її мелодичну основу для композиції Around the World (La La La La La). Міжнародна версія стала великим європейським хітом і потрапила до американських та британських чартів.
Для Жукова ця історія стала одним із найяскравіших прикладів міжнародного життя його пісенного матеріалу. У наступні десятиліття мелодія продовжувала з’являтися в нових переробках та інтерпретаціях.
«Без тормозов», «Алёшка» і «18 мне уже»
У 1999 році вийшов альбом «Без тормозов!», після чого гурт продовжив майже безперервний цикл запису нових платівок і гастролей. У 2000-му з’явився «Здравствуй, это я…» з піснями «Алёшка» і «Ай-яй-яй».
У 2001 році був випущений альбом «Не бойся, я с тобой!», до якого увійшла «18 мне уже». Композиція стала однією з найвпізнаваніших робіт Жукова й з часом набула додаткового ностальгійного значення для аудиторії, яка почула її в підлітковому віці.
Наступний великий етап пов’язаний з альбомом «Конец попсе, танцуют все!» 2002 року та піснею «Он тебя целует». Її кліп за участю травесті-артиста Анатолія Євдокимова став одним із найбільш обговорюваних відео гурту початку 2000-х.
B-Funky Productions: Жуков як музичний продюсер
Продюсерська кар’єра Сергія Жукова почалася ще на піку популярності «Руки Вверх!». У 1999 році Жуков і Потєхін припинили співпрацю з попереднім продюсером і створили власний лейбл та продюсерський центр «Пляшущие человечки» — B-Funky Productions.
Компанія випускала не лише записи «Руки Вверх!», а й музику молодих виконавців. В офіційній історії гурту серед проєктів B-Funky названі «Турбомода», «Пацаны», Акула, Revoльvers, Алексин і Мерфи. Сам Жуков пізніше також згадував серед артистів, якими займався, «Турбомоду», «Пацанов», Revoльvers, Акулу та «Фактор-2».
Акула — Оксана Почепа
Одним із найпомітніших продюсерських проєктів цього періоду стала співачка Акула — Оксана Почепа. На початку 2000-х проєкт здобув широку популярність завдяки танцювальній поп-музиці, орієнтованій на молодіжну аудиторію.
Жуков і його продюсерська структура брали участь у розвитку проєкту, роботі з репертуаром і просуванні співачки. Пізніше сам Жуков неодноразово називав Акулу серед виконавців, яких продюсував. Співпраця тривала кілька років, після чого сторони розійшлися, а Почепа продовжила самостійну кар’єру.
Описуючи цю частину його кар’єри, не варто зводити роль Жукова лише до написання пісень. Його продюсерська модель включала формування репертуару, роботу з образом, вибір матеріалу для радіо, організацію релізів і просування артиста.
«Турбомода», «Пацаны», Revoльvers та інші проєкти
Через B-Funky Productions пройшла ціла низка виконавців межі 1990-х і 2000-х. Серед найпомітніших були «Турбомода», «Пацаны» і Revoльvers. Жуков пояснював появу цієї продюсерської лінії просто: у період розквіту «Руки Вверх!» створювалося значно більше пісень та ідей, ніж гурт фізично міг випускати під власним ім’ям, тому частина матеріалу й продюсерської уваги спрямовувалася на інші проєкти.
Водночас ступінь участі Жукова відрізнявся від артиста до артиста. Десь він виступав безпосередньо як автор і продюсер, десь важливішою була роль лейбла, добір матеріалу або просування. Тому правильніше говорити про продюсерське коло Жукова та B-Funky Productions, а не приписувати йому авторство всієї музики цих виконавців.
«Фактор-2»: другий великий продюсерський успіх
У 2004 році Сергій Жуков почав працювати з гуртом «Фактор-2». Проєкт швидко здобув широку популярність завдяки пісням «Красавица», «Война», «Класс, детка, класс!» та іншим композиціям.
На відміну від деяких повністю сконструйованих продюсерських проєктів, учасники «Фактор-2» самі писали значну частину пісень і створювали музику. Роль Жукова була пов’язана з професійним оформленням матеріалу: відбором потенційних хітів, просуванням, роботою з радіостанціями й телебаченням, створенням кліпів і загальним продюсерським управлінням. Учасники гурту пізніше окремо відзначали його ідеї у сфері кліпів і просування.
Сам Жуков розповідав, що саме робота з «Фактор-2» допомогла йому знову досягти серйозного продюсерського результату в період, коли популярність класичного формату «Руки Вверх!» почала знижуватися.
«Сказка», Opium Project та інші виконавці
Продюсерська діяльність продовжилася й після завершення основної історії класичного дуету. Серед проєктів Жукова згадуються «Сказка», Opium Project і R&B-проєкт K.U.K.L.A.. У випадку «Сказки» Жуков наголошував на самостійності музикантів і говорив, що його втручання було обмеженим: наприклад, він написав для гурту пісню «День рождения», тоді як більшу частину матеріалу колектив створював самостійно.
У 2009 році він займався продюсуванням Opium Project. Пізніше Жуков продовжував періодично писати й випускати музику з іншими виконавцями, хоча постійне управління великою групою сторонніх артистів поступово перестало бути головним напрямом його діяльності.
Пісні для інших виконавців
Жуков працював не лише як продюсер, а й як автор для інших артистів. В офіційній біографії «Руки Вверх!» серед таких робіт названі «Мне не больно» для MAKI, «Виновата» для Жасмін і «Одинокая звезда» для Лени Леніної.
Таким чином його діяльність у музичній індустрії значно ширша за власний репертуар: на різних етапах він виступав як автор, музичний продюсер, керівник лейбла, режисер окремих кліпів і людина, відповідальна за просування артистів.
Сольна «Территория»
У 2002 році, коли «Руки Вверх!» ще активно існували як дует, Жуков випустив перший сольний альбом «Территория». До нього увійшли «Территория», «Омут», «Непутёвая» та інші композиції.
Сольний матеріал дозволив йому відійти від обов’язкової танцювальної формули «Руки Вверх!» у бік спокійнішої та особистішої поп-лірики. Однак вокальна манера й мелодична мова залишалися настільки впізнаваними, що сольна кар’єра ніколи повністю не існувала окремо від основного проєкту.
У 2004 році вийшов другий альбом «Территория. Нежность». До нього увійшли нові композиції, повільні версії окремих пісень і дует «Полечу за тобою» з Євою Польною.
IT Territory: Сергій Жуков в ігровій індустрії
Практично одночасно з музичною «Территорией» у житті Жукова з’явилася зовсім інша територія — інтернет-бізнес.
На початку 2000-х Сергій активно цікавився браузерними онлайн-іграми. Разом із підприємцем Ігорем Мацанюком та іншими партнерами він брав участь у створенні власної багатокористувацької гри. Так з’явилася компанія IT Territory та її перший великий проєкт — браузерна гра «Территория». Сучасники й ділова преса називали Жукова одним зі співвласників і творців проєкту.
Витоки бізнесу були незвичайними. Жуков і Мацанюк познайомилися через популярну на той час браузерну гру «Бойцовский клуб». Після конфлікту частини гравців з адміністрацією виникла ідея створити власний проєкт, де ігрова економіка та розвиток спільноти від самого початку розглядалися як повноцінний бізнес.
IT Territory займалася вже не музичними сайтами знаменитості, а професійною розробкою масових онлайн-ігор. Компанія поступово розширилася й стала одним із помітних гравців раннього російського ринку MMORPG і браузерних ігор.
У 2007 році IT Territory увійшла до холдингу Astrum Online Entertainment. Після цього Жуков перестав брати участь в оперативному управлінні компанією. Пізніше Astrum і пов’язані з ним ігрові активи увійшли до структури Mail.Ru Group.
Сам Жуков згодом розповідав, що після продажу своєї частки не втратив інтересу до інтернет-бізнесу, але вирішив відійти від безпосередньої розробки ігор до онлайн-сервісів.
mp3.ru і «Тут найдут»
Після IT Territory Жуков продовжував займатися інтернет-проєктами. Серед напрямів, з якими його пов’язували в цей період, був музичний сервіс mp3.ru. В інтерв’ю він пояснював, що після досвіду в ігровій індустрії хотів працювати вже не з іграми, а з інтернет-сервісами.
У 2010 році Жуков запустив майданчик приватних оголошень «Тут найдут». Таким чином IT-підприємництво для нього не стало одноразовим експериментом навколо «Территории», хоча згодом основний бізнес-фокус поступово перемістився у сферу розваг, громадського харчування та виробництва контенту.
Кінець класичного дуету «Руки Вверх!»
У 2006 році Олексій Потєхін залишив «Руки Вверх!», і класичний дует припинив існування. Жуков продовжив сольну кар’єру й водночас зберіг зв’язок із каталогом гурту.
У 2007 році з’явився його третій основний сольний альбом «В поисках нежности», до якого увійшли «Капали слёзы», «Девочка не спит» та інші композиції. У 2008 році матеріал був перевиданий в оновленому варіанті, пов’язаному з піснею «Звёзды падают».
«Звездопад. Похороны шоу-бизнеса»
У лютому 2008 року видавництво АСТ випустило книгу «Звездопад. Похороны шоу-бизнеса», написану Сергієм Жуковим спільно з журналістом Максимом Петренчуком. Книга стала ще однією спробою вийти за межі звичної ролі поп-виконавця й звернутися до устрою музичної індустрії вже в літературній формі.
Повернення бренду «Руки Вверх!»
До кінця 2000-х Жуков прийшов до моделі, за якої основна концертна діяльність знову розвивалася під назвою «Руки Вверх!». У 2009 році він повернувся до активних гастролей під цим брендом і став постійним учасником великих ностальгійних фестивалів.
У 2012 році вийшов альбом «Открой мне дверь!». Із цього періоду межа між сольною діяльністю Сергія Жукова та «Руки Вверх!» остаточно стала умовною: більшу частину нової масової музики він випускає саме під назвою гурту.
«Когда мы были молодыми» і перетворення ностальгії на нову кар’єру
Одним із найважливіших релізів пізнього періоду стала пісня «Когда мы были молодыми», випущена у 2016 році. У кліпі з’явилися представники російської поп-сцени 1990-х і 2000-х, а сама композиція свідомо працювала з темою дорослішання та пам’яті про молодість.
Саме з цього періоду ностальгія перестала бути для «Руки Вверх!» лише спогадом про старі хіти й перетворилася на повноцінну сучасну концертну концепцію. За класичними піснями з’явилися нові сингли — «Забери ключи», «Плачешь в темноте», «Танцы», спільна з Little Big композиція «Слэмятся пацаны» та інші релізи.
Від Crocus City Hall до «Лужників»
Упродовж 2010-х концертний масштаб проєкту постійно збільшувався. У 2018 році «Руки Вверх!» дали два великі сольні концерти поспіль у московському «Олімпійському». Пізніше основними майданчиками стали найбільші арени та стадіони.
У 2020-х Сергій Жуков неодноразово виводив «Руки Вверх!» на сцену Великої спортивної арени «Лужники». У липні 2026 року там була представлена ювілейна програма «30 нам уже!», присвячена тридцятиріччю проєкту.
«Руки Вверх! Бар»
Паралельно Жуков почав перетворювати музичний бренд на самостійний бізнес-напрям. У 2010 році в Москві відкрився перший «Руки Вверх! Бар», а у 2012-му з’явився заклад у Санкт-Петербурзі. У наступні роки мережа поширилася багатьма російськими містами.
Концепція закладів будується навколо естетики 1990-х і 2000-х: музика тієї епохи, оформлення, караоке та виступи артистів, пов’язаних із цим періодом. Таким чином Жуков фактично комерціалізував культурне середовище, всередині якого колись сформувалися його власні хіти.
Регіна Бурд і «Любовь и сладости»
У 2014 році Сергій Жуков і його дружина Регіна Бурд запустили кондитерський проєкт Cupcake Story, пізніше перетворений на бренд «Любовь и сладости».
Надалі Жуков інвестував і в інші напрями, включно з продуктами харчування та ресторанним бізнесом. Однак саме «Руки Вверх! Бар» і сімейна кондитерська стали найстійкішими публічними проєктами, пов’язаними з його підприємницькою біографією.
«Новая Фабрика звёзд»
У 2024 році Жуков знову повернувся до системної роботи з молодими виконавцями вже в телевізійному форматі. Разом із Сергієм Шнуровим він став наставником проєкту «Новая Фабрика звёзд» на ТНТ і отримав власну команду учасників.
Цей етап логічно продовжив його ранній досвід B-Funky Productions і роботи з «Фактор-2»: через два десятиліття Жуков знову опинився в ролі людини, яка оцінює пісні, сценічний матеріал і потенціал молодих артистів.
«Руки Вверх! Production» і перехід у кіно
Під час пандемії Жуков разом із Вадимом Бакунєвим почав системно розвивати власне кіновиробництво. Так з’явилася компанія «Руки Вверх! Production». За словами самого Жукова, вільний від гастролей час дозволив команді почати роботу над сценаріями, які до цього постійно відкладалися.
Першим помітним серіалом став «Евгенич» — комедія про композитора й продюсера з 1990-х, який повернувся до сучасної музичної індустрії. Жуков виконав головну роль і брав участь у створенні проєкту.
Пізніше компанія зайнялася іншими кіно- й телевізійними роботами. Серед них — серіал «Камера! Мотор!», створений спеціально для ТНТ, і музична підліткова драма «Плакса».
«Плакса»
У серіалі «Плакса» головну роль виконала донька Сергія Ніка Жукова. Сам Жуков виступив музичним продюсером і увійшов до складу авторів сценарію. Музика в проєкті є частиною драматургії, а сюжет присвячений підлітковим конфліктам, булінгу та створенню власного гурту.
Проєкт отримав продовження й на театральній сцені. У 2026 році Сергій Жуков став композитором і музичним продюсером мюзиклу «Плакса» Московського театру мюзиклу.
Фільм «Руки Вверх!»
У 2024 році в прокат вийшов художній фільм «Руки Вверх!» режисера Аскара Узабаєва. Картина розповідає про дитинство Сергія Жукова, його знайомство з Олексієм Потєхіним і становлення гурту.
Жуков брав участь у проєкті одразу в кількох ролях: як продюсер, композитор, співавтор сценарію та виконавець самого себе. Для підготовки картини команда поверталася до Самари, Тольятті, Димитровграда та інших місць, пов’язаних із ранньою історією гурту.
Брати Жукови
Окрема музична лінія пов’язана з молодшим братом Сергія — Михайлом Жуковим. На початку 2010-х брати почали регулярно випускати спільні пісні, зокрема «Увидимся в снах», «Сердце», «Ты моё море» і «Глупая».
У 2015 році вийшов спільний альбом «Засыпай», що складається з 14 композицій. За характером ця робота помітно спокійніша за основну концертну лінію «Руки Вверх!» і більше орієнтована на романтичну поп-лірику.
Сім’я
Першою дружиною Сергія Жукова була Олена Добиндо. У цьому шлюбі народилася донька Олександра.
У 2007 році Жуков одружився з колишньою учасницею гурту «Сливки» Регіною Бурд. У них народилися донька Ніка та сини Енджел, Мирон і Еван. Молодший син народився у грудні 2023 року. Загалом у Сергія Жукова п’ятеро дітей.
Сольна дискографія Сергія Жукова
- «Территория» — 2002;
- «Территория. Нежность» — 2004;
- «В поисках нежности» — 2007;
- «Звёзды падают» — 2008, перевидання матеріалу періоду «В поисках нежности» з однойменною композицією;
- «Засыпай» — 2015, спільний альбом братів Жукових.
Після повернення до активної роботи під назвою «Руки Вверх!» Жуков значно рідше розділяє власну музику на сольний матеріал і репертуар гурту. Основна частина його нових масових релізів виходить саме під брендом «Руки Вверх!».
«Врубай на полную!» — новий альбом «Руки Вверх!»
У 2026 році, коли Сергію Жукову виповнилося 50 років, а «Руки Вверх!» відзначили тридцятиріччя, проєкт представив перший за чотирнадцять років новий повноформатний альбом. «Врубай на полную!» вийшов 24 липня 2026 року й містить 15 композицій.
Поява платівки показала, що пізня історія «Руки Вверх!» не обмежується концертним виконанням класичного каталогу: Жуков продовжує записувати нові пісні й поєднувати сучасне поп-звучання з упізнаваною мелодичною моделлю проєкту.
Нагороди та професійне визнання
За роки роботи Сергій Жуков і «Руки Вверх!» неодноразово ставали лауреатами російських музичних премій і фестивалів, включно з «Золотым граммофоном», «Песней года» та премією МУЗ-ТВ. Нагороди супроводжували як класичний період гурту, так і його пізніше повернення на великі концертні майданчики.
Чому Сергій Жуков виявився довговічнішим за епоху євроденсу
Кар’єру Сергія Жукова легко звести до ностальгії за «Крошкой моей» і «18 мне уже», але така оцінка не пояснює її тривалості. Його головна професійна риса — здатність одночасно працювати як автор простої масової пісні та як організатор цілої системи навколо цієї пісні.
Спочатку такою системою стали «Руки Вверх!»: музика, гастролі, кліпи та власний лейбл. Потім з’явилися сторонні артисти й продюсерський центр. Коли музичний ринок почав змінюватися, Жуков опинився серед російських виконавців, які рано зацікавилися інтернетом та онлайн-іграми, ставши одним зі співзасновників IT Territory. Пізніше музичний бренд поширився на мережу закладів, виробництво серіалів, кіно та театральні проєкти.
При цьому основою всієї цієї діяльності залишається музика. Навіть його бізнес-проєкти найчастіше пов’язані з розвагами, сценою або культурною пам’яттю про епоху, яку «Руки Вверх!» допомогли сформувати.
Місце Сергія Жукова в російській поп-музиці
Сергій Жуков належить до числа артистів, які вплинули на мову масової російськомовної поп-пісні кінця XX століття не завдяки вокальній віртуозності чи складним аранжуванням, а завдяки точному розумінню власної аудиторії. Його пісні навмисно прості: коротка історія, упізнавана ситуація, емоційний приспів і мелодія, яку слухач здатний запам’ятати після першого прослуховування.
Саме цей принцип зробив «Малыша», «Студента», «Крошку мою», «Алёшку», «18 мне уже» і «Он тебя целует» частиною масової музичної пам’яті кількох поколінь.
Однак біографія Жукова значно ширша за роль фронтмена одного успішного поп-проєкту. Він пройшов шлях від регіонального радіо й клубних дискотек до власного музичного лейбла, продюсування Акули, «Турбомоды» та «Фактор-2», створення IT Territory, розвитку мережі «Руки Вверх! Бар», кіно- й телевізійного виробництва та великих стадіонних програм.
Тому його місце в російській популярній культурі визначається не лише набором хітів 1990-х. Сергій Жуков став одним із тих артистів свого покоління, хто зумів перетворити початковий музичний успіх на довгострокову авторську, продюсерську та підприємницьку систему, зберігши при цьому пісні й зв’язок із масовою аудиторією головним центром своєї кар’єри.
