Пикник - Біографія та дискографія, всі альбоми й пісні

Пікнік — культовий російський рок-гурт, заснований у 1978 році в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Колектив є одним із найстаріших і найсамобутніших представників вітчизняної рок-сцени. Їхня творчість поєднує елементи арт-року, готичного року, постпанку та психоделії з східною естетикою, містикою й філософськими текстами. Лідер і незмінний натхненник гурту — Едмунд Шклярський (вокал, гітара, автор пісень), чиє ім’я стало синонімом «пікніківського» стилю.

Створення гурту та ранні роки (1978–1981)

Гурт Пікнік був утворений у 1978 році студентами Ленінградського політехнічного інституту. До першого складу увійшли: Едмунд Шклярський (вокал, гітара), Олег Гаркуша (ударні), Олександр Головко (бас-гітара) та Олександр Мацієвський (клавішні). Спочатку колектив виконував кавери на західні рок-гурти та експериментував із прогресивним звучанням у дусі Pink Floyd, King Crimson і Genesis.

Назва «Пікнік» символізувала неформальність, «перепочинок» від сірої радянської реальності, а також внутрішню свободу, яка згодом стала важливою частиною філософії гурту. Уже наприкінці 70-х Пікнік вирізнявся містичним звучанням і театралізованою подачею — рисою, що назавжди залишилась візитівкою колективу.

Прорив і успіх 1980-х

Початок 80-х став часом становлення гурту на ленінградській рок-сцені. Пікнік увійшов до Ленінградського рок-клубу і активно брав участь у фестивалях. Публіку приваблювала не лише оригінальна музика, а й сценічна естетика — чорні костюми, загадкові образи, екзотичні інструменти та елементи театру.

У 1982 році вийшов дебютний альбом гурту — «Дим», який включав ранні хіти «Королівство кривих», «Дим» і «Мишоловка». У 1984 році записано альбом «Ієрогліф», а в 1986 — легендарний «Харакірі», який став переломним моментом у кар’єрі колективу. У ньому остаточно сформувався фірмовий стиль Пікніка — похмурий, східний, містичний рок із філософським підтекстом.

Наприкінці 80-х гурт випустив платівки «Родом нізвідки» (1988) та оновлений «Ієрогліф», що стали класикою російського року. Пісні цього періоду — «Трохи вогню», «Фіолетово-чорний», «У шамана три руки» — увійшли до золотого фонду вітчизняної музики.

Пікнік у 1990-х: філософія і зрілість

У 1990-х, попри кризу індустрії, Пікнік не втратив творчої енергії. Гурт випустив низку концептуальних альбомів, серед яких:

• «Нічого втрачати» (1991) — з хітами «Ніч» і «Нічого втрачати»;
• «Кремль» (1994) — соціально-філософська робота з глибокими текстами;
• «Залізні мантри» (1997) — поєднання року та індустріальних мотивів.

У цей період Пікнік посилив театральність своїх концертів: на сцені з’явилися вогняні перформанси, механічні фігури, елементи східної символіки й шаманські мотиви. Виступи гурту перетворилися на містичні спектаклі з візуальною драматургією та символізмом.

2000-ні: нові альбоми і визнання

У новому тисячолітті Пікнік упевнено утримував увагу публіки. Альбоми:

• «Єгиптянин» (2001)
• «Ніхто, крім нас» (2007)
• «Тінь вампіра» (2008)

стали продовженням характерної лінії гурту — філософської, метафоричної, містичної. Композиції «Маяк», «Молитва», «Там, на самому краю Землі» закріпили позиції колективу як одного з найоригінальніших проєктів російської рок-сцени.

Гурт активно гастролював, виступаючи з аншлагами в Росії, країнах СНД і Європі. Концерти Пікніка перетворилися на аудіовізуальні шоу з вогняними елементами, тіньовими інсталяціями та характерним сценічним образом Едмунда Шклярського — таємничого філософа-музиканта.

2010–2020-ті: наступність і сучасність

У 2010-х роках Пікнік продовжував експериментувати зі звучанням, випускаючи альбоми:

• «Азбука Морзе» (2013)
• «Чужинець» (2014)
• «Зловісні речі» (2017)
• «Веселий і злий» (2020)

У це десятиліття гурт активно виступав на великих фестивалях, таких як «Нашествие» та «Рок над Волгою», і випускав відеороботи з кінематографічною естетикою.

Попри довгу історію, Пікнік зберігає актуальність: їхні пісні звучать на радіо, а кліпи набирають мільйони переглядів. Тексти Шклярського залишаються багатошаровими — у них переплітаються філософія, езотерика, іронія й поезія.

Музичний стиль і образ

Творчість гурту важко віднести до одного жанру. Основу становлять арт-рок і психоделія, доповнені східними мотивами, електронними елементами та театральною подачею.

Основні риси стилю:

• містичні тексти з метафорами та філософським підтекстом;
• східні інтонації та незвичні інструменти (сітари, терменвокси, струнні гібриди);
• сценічна естетика — маски, вогонь, ляльки, світлові ефекти;
• вплив літератури, філософії, алхімії та східної міфології.

Пікнік створив унікальну атмосферу — «рок-театр», де кожна пісня — це містична історія, а кожен концерт — перформанс.

Склад гурту

• Едмунд Шклярський — вокал, гітара, лідер, автор пісень
• Марат Корчемний — бас-гітара
• Станіслав Шклярський — клавішні
• Леонід Кірнос — ударні

Спадщина й вплив

Пікнік посідає особливе місце в історії російського року. Їхній вплив відчули багато артистів — від представників готичної сцени до авторів інтелектуального року. Унікальна художня мова гурту зробила його не просто музичним проєктом, а культурним явищем.

За понад 45 років історії Пікнік став символом містичної сторони російського року — гурту, де філософія поєднується з театром, а музика перетворюється на мистецтво.

Сучасний статус

Сьогодні Пікнік продовжує активну творчу діяльність, гастролює з ювілейними турами, записує нові альбоми та зберігає вірність своїм художнім принципам. Їхні концерти, як і раніше, збирають аншлаги, а пісні звучать у серцях кількох поколінь слухачів.

Пікнік — це не просто рок-гурт, а легенда, що стала культурним символом вітчизняної сцени, втілення філософії самобутнього, містичного й інтелектуального року.