Rihanna
Nemo (Немо Меттлер, народилися 3 серпня 1999 року в Білі, Швейцарія) — артист зі Швейцарії, автор пісень, реп-виконавець, продюсер і мультиінструменталіст. Міжнародну популярність Nemo здобули після перемоги на «Євробаченні-2024» з піснею «The Code», що об’єднала поп-музику, реп та елементи оперного вокалу. До «Євробачення» Nemo вже були відомі у Швейцарії завдяки пісням «Himalaya», «Ke Bock» і «Du», а після перемоги перейшли до міжнародної поп-кар’єри й у 2025 році випустили дебютний студійний альбом «Arthouse».
Дитинство та перші заняття музикою
Nemo народилися й виросли у двомовному місті Біль/Б’єнн у кантоні Берн. Батько, Markus Mettler, працював у сфері реклами та креативного бізнесу, мати, Nadja Schnetzler, — журналістка. У родині також росла молодша сестра Ella, яка пізніше брала участь у візуальних проєктах Nemo.
Музика з’явилася в житті Nemo дуже рано. Приблизно у три роки вони почали займатися скрипкою, згодом опанували фортепіано й ударні. У дитинстві Nemo виступали в дитячих операх, а у 13 років отримали роль у постановці мюзиклу «Ich war noch niemals in New York», побудованого на піснях Удо Юргенса. Участь у професійному театральному виробництві дала перший тривалий досвід роботи на великій сцені.
Паралельно Nemo захопилися репом, почали самостійно писати тексти, створювати біти й записувати власні композиції. Уже в підлітковому віці інтереси охоплювали не лише виконання, а й музичний продакшн.
Clownfisch і перші релізи
У 2015 році Nemo випустили ранній EP «Clownfisch». Реліз ще не приніс великої комерційної популярності, однак показав напрям, у якому розвивався молодий музикант: швейцарсько-німецький реп поєднувався з мелодійним вокалом, гумором і власним продакшном.
У цей період Nemo сприймалися передусім як представник нової швейцарської реп-сцени, але вже тоді помітно відрізнялися від традиційного hip-hop формату вільним використанням співу, фортепіано та елементів музичного театру.
Прорив на SRF Bounce Cypher
Справжній національний прорив відбувся у 2016 році. У віці 16 років Nemo виступили на масштабній реп-сесії SRF Virus Bounce Cypher, де щороку збиралися десятки представників швейцарського hip-hop. Відео з виступом швидко поширилося в соціальних мережах і привернуло увагу музичної індустрії.
Того ж року сингл «Himalaya» увійшов до швейцарського хіт-параду й досяг 27-го місця. Слідом вийшов «Ke Bock», який провів у національному чарті 28 тижнів і отримав золоту сертифікацію.
Du і період швейцарського репу
Однією з найуспішніших ранніх пісень Nemo стала «Du», випущена у вересні 2017 року. Композиція піднялася до 4-го місця швейцарського чарту і залишалася в рейтингу 32 тижні. Пізніше сингл отримав платиновий статус.
У цей період були випущені EP «Momänt-Kids» і «Fundbüro». У них Nemo продовжили поєднувати реп швейцарським варіантом німецької мови з поп-мелодикою, вокальними партіями та власними інструментальними ідеями.
Успіх привів до серії професійних нагород. У 2017 році Nemo отримали визнання в межах SRF 3 Best Talent, а у 2018 році здобули одразу чотири Swiss Music Awards — зокрема в категоріях Best Male Solo Act, Best Breaking Act, Best Live Act і Best Hit за «Du».
Пошук нового музичного напряму
Наприкінці 2010-х Nemo почали поступово відходити від образу виключно швейцарського репера. Після пісень «Crush uf di», «5i uf de Uhr», «365» та інших релізів дедалі більше уваги приділялося міжнародному songwriting та англомовній музиці.
Приблизно з 2020 року розпочався перехідний етап. Nemo писали й продюсували музику для інших виконавців, працювали за межами Швейцарії, проводили час у Лос-Анджелесі та Берліні й експериментували з попом, електронікою та альтернативним звучанням.
У 2022 році вийшов англомовний EP «WHATEVER FEELS RIGHT», до якого увійшли «lonely af», «be like you», «messing with my mind», «own sh¡t», «fading away» і записана разом з Anthony de la Torre пісня «f*ck love». Цей реліз уже помітно відрізнявся від раннього діалектного репу й позначив рух до міжнародної поп-сцени.
Небінарна ідентичність і This Body
У листопаді 2023 року Nemo публічно розповіли про свою небінарну гендерну ідентичність. В англійській мові артист використовує займенники they/them. У німецькій Nemo просить за можливості не використовувати щодо себе традиційні «він» або «вона» та віддає перевагу конструкціям з ім’ям.
До цього періоду належить пісня «This Body», присвячена взаєминам із власним тілом і пошуку комфортного самовідчуття. Тема самовизначення невдовзі стала центральною і для найважливішої пісні в кар’єрі Nemo.
The Code
Композиція «The Code» була створена у 2023 році під час songwriting-сесії для «Євробачення». Окрім Nemo, авторами пісні стали Benjamin Alasu, Lasse Nyman і Linda Dale.
Пісня побудована на різких жанрових переходах. В одній композиції поєднані реп, drum & bass, сучасний pop, оркестрові елементи й майже оперний вокал. Така структура безпосередньо пов’язана з музичною біографією Nemo: від дитячої класичної підготовки й музичного театру до швейцарського репу та електронного поп-продакшну.
Текст «The Code» присвячений пошуку власної ідентичності й відмові від необхідності обирати виключно між чоловічою та жіночою гендерними категоріями. Назва пісні використовує образ «коду», який потрібно розгадати або зламати, щоб зрозуміти себе.
«Євробачення-2024»
Швейцарський мовник SRG SSR обрав Nemo внутрішнім відбором для участі в «Євробаченні-2024» у Мальме. «The Code» був випущений 29 лютого 2024 року й ще до конкурсу опинився серед головних фаворитів.
У фіналі 11 травня 2024 року Nemo виступили на невеликій круглій платформі, яка постійно змінювала кут нахилу. Постановка вимагала поєднання складної вокальної партії з майже безперервним фізичним рухом.
Nemo отримали 591 бал і посіли перше місце. Професійні журі віддали Швейцарії 365 балів — найкращий результат вечора серед журі. Друге місце посіла Хорватія з Baby Lasagna та піснею «Rim Tim Tagi Dim».
Перемога стала третьою для Швейцарії після Lys Assia у 1956 році та Céline Dion у 1988-му і першою за 36 років. Nemo також стали першим відкрито небінарним переможцем конкурсу.
Після перемоги
«The Code» після «Євробачення» посів перше місце у Швейцарії та увійшов до чартів багатьох європейських країн. Сингл отримав платинові й золоті сертифікації на кількох ринках і став першим по-справжньому міжнародним хітом Nemo.
У 2025 році успіх «The Code» приніс ще дві Swiss Music Awards — Best Solo Act National і Best Hit National.
Після перемоги Nemo також публічно виступили за покращення юридичного становища небінарних людей у Швейцарії, зокрема за можливість офіційного визнання гендерної ідентичності поза бінарними категоріями. Ця тема отримала широкий суспільний і політичний резонанс.
Eurostar
Першим великим синглом після «Євробачення» став «Eurostar», випущений у жовтні 2024 року. Пісня зберегла енергійний електронний характер «The Code», але вже була більше орієнтована на клубний pop і нову міжнародну аудиторію.
Назва відсилає до швидкісних потягів Eurostar і передає відчуття постійного руху між європейськими містами, яке стало частиною життя Nemo після перемоги.
Casanova, Unexplainable і новий pop-період
У 2025 році з’явилися «Casanova», «Unexplainable», «God's a Raver» і «Hocus Pocus». Ці записи сформували новий етап творчості: замість жанрового колажу «The Code» Nemo дедалі активніше досліджували art-pop, synth-pop, disco, glam-pop та електронну музику.
«Unexplainable» уперше була широко представлена під час «Євробачення-2025» у Базелі, де Nemo повернулися на конкурс уже як попередній переможець.
Arthouse
10 жовтня 2025 року вийшов «Arthouse» — перший повноцінний студійний альбом Nemo. До цього дискографія складалася переважно з EP та окремих синглів.
До альбому увійшли 14 композицій:
- «Front Door»;
- «Ride My Baby»;
- «God's A Raver»;
- «Casanova»;
- «Eurostar»;
- «Arthouse»;
- «Easy»;
- «Hocus Pocus»;
- «Frog Swamp» з Mia Gladstone;
- «Black Hole»;
- «One More Shot»;
- «Unexplainable»;
- «I Got High at the Party»;
- «The Code».
«Arthouse» об’єднав glam-pop, електроніку, art-pop, disco та елементи барокової поп-музики. Серед орієнтирів цього періоду Nemo називали Prince, David Bowie, Björk і Michael Jackson. У створенні матеріалу брали участь міжнародні автори й продюсери, а робота проходила в кількох європейських музичних центрах, зокрема в Лондоні та Парижі.
У Швейцарії альбом дебютував на 3-му місці національного чарту.
Музичний стиль
Кар’єра Nemo поділяється на кілька помітно різних етапів. Ранні записи будувалися на репі швейцарською німецькою, мелодійних приспівах і власних бітах. Англомовний період початку 2020-х наблизив музику до альтернативного pop та електроніки.
«The Code» стала кульмінацією жанрового підходу Nemo: реп тут сусідить із drum & bass, оркестровими переходами та оперними партіями. На «Arthouse» ця свобода збереглася, але змістилася в бік театрального art-pop, glam, disco та електронної танцювальної музики.
Сценічна складова відіграє у творчості не меншу роль, ніж студійний звук. Досвід музичного театру помітний у пластиці, костюмах, роботі з простором і прагненні перетворювати кожну велику пісню на самостійний візуальний номер.
Основна дискографія
Студійний альбом
- Arthouse — 2025
EP
- Clownfisch — 2015
- Momänt-Kids — 2017
- Fundbüro — 2017
- WHATEVER FEELS RIGHT — 2022
Nemo в сучасній європейській поп-музиці
Історія Nemo відрізняється від типової кар’єри артиста, який здобув популярність завдяки «Євробаченню». На момент конкурсу за плечима вже було майже десятиліття професійної діяльності: музичний театр, швейцарська реп-сцена, національні хіти, кілька EP, робота продюсером і поступовий перехід до англомовної музики.
«The Code» стала точкою, у якій поєдналися практично всі попередні напрями — класична музична підготовка, реп, вокал, електроніка та театральна постановка. Перемога на «Євробаченні» перетворила вже відомого у Швейцарії артиста на міжнародне ім’я, а «Arthouse» закріпив перехід від національної реп-кар’єри до самостійного європейського art-pop проєкту.
