Prince (повне ім’я — Прінс Роджерс Нельсон, Prince Rogers Nelson; 7 червня 1958, Міннеаполіс, Міннесота — 21 квітня 2016, Чангассен, Міннесота) — американський співак, композитор, продюсер, мультиінструменталіст, аранжувальник і актор, один із найвпливовіших музикантів популярної культури другої половини XX — початку XXI століття. Його творчість неможливо звести до одного жанру: Prince вільно поєднував фанк, R&B, соул, рок, поп, джаз, психоделію, електронну музику, нову хвилю та госпел, часто самостійно виконуючи більшість інструментальних партій і повністю контролюючи процес запису. Rock & Roll Hall of Fame характеризує його як артиста, який змінив уявлення про можливості автора й виконавця завдяки поєднанню численних жанрів і винятковому володінню музичними інструментами.
Його головні пісні — Purple Rain, When Doves Cry, Kiss, 1999, Little Red Corvette, Let's Go Crazy, Raspberry Beret, Sign o' the Times, I Would Die 4 U, U Got the Look, I Wanna Be Your Lover, Cream, Diamonds and Pearls, Gett Off, The Most Beautiful Girl in the World, Gold, Musicology, Black Sweat та багато інших. Проте масштаб Prince визначається не лише хітами. Він створив власний Minneapolis Sound, перетворив студію на повноцінний музичний інструмент, писав і продюсував матеріал для інших виконавців, побудував комплекс Paisley Park, одним із перших великих артистів почав безпосередньо поширювати музику через інтернет і провів один із найпринциповіших конфліктів в історії музичної індустрії за право артиста контролювати власні записи.
За кар’єру Prince отримав сім премій Grammy при 38 номінаціях, премію «Оскар» за музику до Purple Rain, а у 2004 році був введений до Rock & Roll Hall of Fame.
Музичне дитинство в Міннеаполісі
Prince Rogers Nelson народився 7 червня 1958 року в Міннеаполісі. Його батьки були музикантами: батько John Lewis Nelson грав на фортепіано й керував джазовим колективом Prince Rogers Trio, а мати Mattie Della Shaw співала. Ім’я Prince Rogers дитина отримала саме від сценічного імені батька.
Музичні здібності проявилися дуже рано. Prince не обмежувався одним інструментом і самостійно опановував фортепіано, гітару, бас-гітару та ударні. Minnesota Historical Society відносить його до головних творців так званого Minneapolis Sound — характерного поєднання R&B, фанку, року, поп-музики, панку та нової хвилі.
Велике значення мало знайомство з André Anderson, пізніше відомим як André Cymone. Вони разом слухали Joni Mitchell, Santana, фанк, соул і рок, годинами репетирували й поступово створювали власні гурти. Prince при цьому уникав традиційної музичної освіти: йому було значно цікавіше самостійно розбирати записи й одразу застосовувати почуте на практиці.
Уже в підлітковому віці стало зрозуміло, що перед музикантами його покоління — незвичайний універсал. Prince міг придумати пісню, записати вокал, зіграти клавішні, гітару, бас і ударні, а потім самостійно зайнятися аранжуванням.
Саме ця якість стане основою всієї його подальшої кар’єри.
Перший контракт і повний контроль над записом
Менеджер Owen Husney зацікавився Prince після того, як почув демозапис молодого музиканта. Його особливо вразило, що музику, яка звучала як повноцінний гурт, фактично записала одна людина.
Після переговорів Prince отримав контракт із Warner Bros. Records. Для молодого артиста принциповою умовою було право самостійно продюсувати матеріал — рідкісна привілея для 19-річного музиканта без уже наявного комерційного успіху.
Дебютний альбом For You вийшов у 1978 році.
На обкладинці фактично можна було описати весь творчий метод майбутньої зірки одним рядком: Prince виступав автором, аранжувальником, продюсером і виконавцем більшої частини матеріалу. Офіційна дискографія Prince Estate підкреслює, що саме такий рівень самостійності зробив дебют незвичайним для молодого артиста великої звукозаписної компанії.
Головною помітною піснею стала Soft and Wet, але справжнього масового успіху перша платівка ще не принесла.
Він прийшов дуже швидко після неї.
I Wanna Be Your Lover і альбом Prince
Другий альбом Prince з’явився вже у 1979 році.
Його ключовою піснею стала I Wanna Be Your Lover — перший великий запис, який дозволив музикантові перейти з категорії перспективних виконавців до національного радіо й чартів.
На тій самій платівці були Why You Wanna Treat Me So Bad?, Sexy Dancer, Bambi та оригінальна версія I Feel for You. Остання через кілька років стане величезним міжнародним хітом уже у виконанні Chaka Khan.
Навіть на ранньому етапі було складно зрозуміти, до якої саме категорії варто відносити Prince.
Він використовував R&B і фанк, але міг раптово переходити до важкої рок-гітари. Високий фальцет поєднувався з майже розмовною подачею. Сексуальна тематика сусідила з релігійними та духовними образами.
Так почалося систематичне руйнування жанрових кордонів, яке згодом стане однією з головних особливостей його музики.
Dirty Mind: Prince перестає дотримуватися правил
Альбом Dirty Mind 1980 року став першим великим художнім поворотом.
Якщо перші дві платівки ще можна було розглядати в межах традиційного R&B і фанку кінця 1970-х, то тепер з’явилися мінімалістичні синтезатори, рок, нова хвиля, панк і значно провокативніші тексти.
Заголовна Dirty Mind, When You Were Mine, Uptown, Head і Sister сформували новий образ Prince — набагато ризикованіший і сексуально вільніший.
Не менш важливою була зовнішність.
Високі підбори, нижня білизна як сценічний одяг, макіяж, плащі, поєднання чоловічих і жіночих елементів гардероба руйнували традиційний образ американського рок- або R&B-виконавця.
У Prince візуальна андрогінність не була окремим рекламним трюком. Вона відповідала самій музиці, де так само вільно змішувалися стилі, які індустрія звикла розділяти за радіоформатами та аудиторіями.
Controversy
У 1981 році з’явився Controversy.
Заголовна пісня безпосередньо працює з уже сформованими навколо виконавця питаннями про расу, сексуальність, релігію та суспільну ідентичність. Замість спроби відповісти на них Prince використовує самі питання як матеріал пісні.
До альбому також увійшли Do Me, Baby, Sexuality, Let's Work, Private Joy і політично забарвлена Ronnie, Talk to Russia.
Тут остаточно формується характерний синтезаторний фанк Prince: жорстка драм-машина, сухий бас, клавішні та ритм-гітара створюють простір, який одночасно працює для рок-концерту, R&B-радіо й танцмайданчика.
На цьому фундаменті незабаром виникне Minneapolis Sound.
1999 і перетворення на велику зірку
Подвійний альбом 1999, випущений у 1982 році, став першим справжнім масовим проривом Prince.
Заголовна 1999 перетворила тривогу перед можливим кінцем світу на танцювальну вечірку. Little Red Corvette показала, наскільки природно Prince може працювати вже не лише з фанком, а й із великим американським поп-роком. Поруч були Delirious, Let's Pretend We're Married, D.M.S.R., Automatic, Something in the Water (Does Not Compute) і Lady Cab Driver.
Саме тут особливо чітко чути Minneapolis Sound.
Замість традиційних духових секцій фанку Prince міг використовувати синтезатори. Живі ударні сусідили з драм-машинами. Рок-гітара не протиставлялася R&B, а ставала частиною тієї самої композиції.
Його гурт поступово отримав назву The Revolution. Wendy Melvoin, Lisa Coleman, Bobby Z., BrownMark і Matt Fink стануть важливою частиною наступного — найвідомішого — етапу.
Purple Rain
У 1984 році з’явився проєкт, який перетворив уже успішного артиста на світову зірку: фільм і альбом Purple Rain.
Платівка містить лише дев’ять пісень, але практично кожна стала частиною класичного репертуару Prince: Let's Go Crazy, Take Me with U, The Beautiful Ones, Computer Blue, Darling Nikki, When Doves Cry, I Would Die 4 U, Baby I'm a Star і Purple Rain.
Деякі записи виникли безпосередньо з живого виступу Prince and the Revolution у клубі First Avenue в Міннеаполісі 3 серпня 1983 року. Саме тоді публіка вперше почула Purple Rain, Baby I'm a Star і I Would Die 4 U. Пізніше матеріал концертного запису був значно доопрацьований у студії, але жива енергія збереглася у фінальних версіях.
When Doves Cry
Особливо незвичною є When Doves Cry.
Prince свідомо прибрав басову партію — рішення, яке для танцювальної поп- і фанк-композиції початку 1980-х виглядало майже абсурдним. Саме порожнеча між ударними, синтезатором, голосом і гітарою надала пісні характерного напруження.
Сингл очолив Billboard Hot 100.
Слідом перше місце посіла Let's Go Crazy, а сама Purple Rain піднялася до другої позиції. Саундтрек залишався 24 тижні на першому місці Billboard 200 і, за даними офіційної дискографії Prince, розійшовся накладом понад 25 мільйонів примірників у світі.
Фільм Purple Rain також став великим комерційним успіхом, а Prince отримав Academy Award за Best Original Song Score.
Але головне досягнення полягало в іншому: Prince вдалося створити твір, який одночасно працював як рок-альбом, фанк-платівка, поп-блокбастер, фільм і концертне шоу.
Darling Nikki і суперечка про цензуру
На Purple Rain була й Darling Nikki — пісня, яка відіграла несподівану роль в американській музичній індустрії.
Її відвертий текст став одним із творів, які Tipper Gore наводила як аргумент під час створення Parents Music Resource Center. Дискусія зрештою сприяла появі знайомих американським слухачам попереджень Parental Advisory на музичних релізах.
Таким чином Prince опинився в центрі суспільної суперечки про сексуальність, свободу артиста та регулювання текстів популярної музики.
Це було природним продовженням усієї його кар’єри: секс у піснях Prince практично ніколи не існував окремо від тем влади, віри, сорому, любові й духовності.
Після Purple Rain: відмова повторювати власний успіх
Найпередбачуванішим рішенням після Purple Rain було б записати ще один подібний альбом.
Prince зробив протилежне.
Around the World in a Day вийшов у 1985 році, коли публіка ще продовжувала слухати попередню платівку. Більше того, Prince почав працювати над ним ще до того, як Purple Rain остаточно перетворився на світовий феномен.
Нова музика стала психоделічнішою та експериментальнішою. Raspberry Beret, Pop Life, Paisley Park, Condition of the Heart і заголовна композиція використовували зовсім іншу палітру.
Офіційна дискографія наводить важливу думку самого Prince: він вважав одним із найкращих своїх рішень те, що записав новий матеріал, не чекаючи реакції на Purple Rain. Саме тому в нього не виникло необхідності штучно повторювати вже знайдену формулу.
Parade і Kiss
У 1986 році вийшов Parade, який одночасно був музикою до фільму Under the Cherry Moon і останнім повноцінним альбомом Prince із The Revolution.
Головним хітом стала Kiss.
Композиція майже демонстративно порожня: суха гітара, мінімальна ритмічна основа й високий голос Prince. Замість звичного нарощування звуку пісня працює на відсутності зайвих елементів.
Поруч знаходяться Girls & Boys, Mountains, Anotherloverholenyohead і одна з найкрасивіших балад його каталогу — Sometimes It Snows in April.
До кінця цього періоду стосунки всередині The Revolution почали змінюватися, і в 1986 році Prince розпустив класичний склад.
Sign o' the Times
Після розпаду The Revolution величезна кількість записаного матеріалу пройшла через кілька різних задумів — Dream Factory, Camille і Crystal Ball.
Зрештою з цієї маси музики з’явився подвійний альбом Sign o' the Times, випущений у 1987 році.
Це одна з найрізноманітніших робіт Prince.
Заголовна Sign o' the Times говорить про соціальні страхи, наркотики, епідемію СНІДу та загрозу ядерної війни практично без традиційної протестної риторики. Housequake повертає важкий фанк. The Ballad of Dorothy Parker побудована як дивна побутова мініатюра. If I Was Your Girlfriend розмиває гендерну перспективу тексту. U Got the Look перетворюється на яскравий поп-дует, The Cross — майже на рок-гімн, а Adore завершує платівку повільним соулом.
Таке різноманіття не виглядає збіркою випадкових експериментів завдяки одному постійному елементу — самому Prince.
Його голос, ритмічне мислення та принцип аранжування об’єднують музику, яка у виконанні різних людей могла б належати до кількох абсолютно різних жанрів.
Lovesexy і The Black Album
Наприкінці 1987 року Prince підготував The Black Album, але безпосередньо перед офіційним випуском скасував реліз. Альбом встиг стати одним із найвідоміших «заборонених» проєктів свого часу завдяки бутлегам і копіям.
Замість нього у 1988 році вийшов яскравий і духовно орієнтований Lovesexy із Alphabet St., Glam Slam та I Wish U Heaven.
The Black Album офіційно з’явився лише у 1994 році, коли стосунки Prince із Warner уже перебували в зовсім іншій фазі.
Цей контраст — похмурий, сексуально агресивний Black Album і майже релігійний Lovesexy — особливо добре показує внутрішню подвійність автора.
У Prince тілесне й духовне рідко є протилежностями. Вони існують в одній системі й постійно переходять одне в одне.
Batman
У 1989 році Prince створив музику, пов’язану з фільмом Тіма Бертона Batman.
Альбом Batman став ще одним комерційним успіхом і очолив Billboard 200. Найбільшим синглом стала Batdance, яка поєднувала фанк, електронну музику, діалоги з фільму та майже колажну структуру.
Інші помітні пісні — Partyman, The Arms of Orion, Scandalous і Electric Chair.
Цей проєкт ще раз продемонстрував здатність Prince працювати всередині великого комерційного замовлення й водночас перетворювати результат на власну авторську територію.
Paisley Park
Після успіху Purple Rain Prince почав будівництво власного творчого комплексу Paisley Park у Чангассені неподалік від Міннеаполіса.
Будівля офіційно відкрилася 11 вересня 1987 року й включала студії звукозапису, концертний простір, приміщення для репетицій, зйомок та інших видів творчої роботи. Пізніше Paisley Park також став домом Prince.
Для нього це була не просто дорога приватна студія.
Paisley Park реалізовував його ідею незалежності: музику, концерт, фільм, фотографію або відеокліп можна було створити у власному просторі без необхідності підлаштовуватися під чужий графік.
Після смерті Prince комплекс став музеєм і продовжує працювати як студія та концертний майданчик.
Graffiti Bridge і New Power Generation
У 1990 році з’явилися фільм та альбом Graffiti Bridge, задумані як своєрідне продовження світу Purple Rain.
Сам фільм не повторив успіху попередника, однак музика містила Thieves in the Temple, New Power Generation, The Question of U та інші важливі роботи.
Назва New Power Generation незабаром отримала значно конкретніше значення.
У 1991 році Prince представив новий постійний гурт The New Power Generation, або NPG.
Першим великим результатом став Diamonds and Pearls.
Diamonds and Pearls
Після кількох років більш експериментальної музики Prince несподівано записав один із найдоступніших поп-альбомів своєї кар’єри.
На Diamonds and Pearls знаходяться Gett Off, Cream, Diamonds and Pearls, Money Don't Matter 2 Night, Insatiable і Thunder.
У музиці з’явився помітний вплив new jack swing і сучасного хіп-хопу, а NPG надали запису більш колективного та концертного характеру. Офіційна дискографія зазначає, що альбом досяг третього місця Billboard 200, а Cream стала американським синглом №1.
Особливо значуща Gett Off — одна з найбільш фізичних та агресивних фанк-композицій пізнього періоду.
Diamonds and Pearls показав, що після майже десяти років постійних експериментів Prince усе ще здатний створювати масові поп-хіти без повернення до звучання Purple Rain.
Love Symbol і нове ім’я
У 1992 році вийшов альбом, офіційно названий невимовним символом, який поєднував традиційні знаки чоловічого й жіночого начал. Його часто називають Love Symbol Album.
На платівці знаходяться My Name Is Prince, Sexy MF, 7, The Morning Papers та інші записи.
Через рік стався один із найвідоміших жестів в історії музичного бізнесу: Prince офіційно відмовився від імені Prince як сценічного позначення й почав використовувати той самий невимовний символ.
Оскільки журналісти не могли вимовити або нормально надрукувати його нове ім’я, виник вислів The Artist Formerly Known as Prince — «артист, раніше відомий як Prince».
Але зміна імені була пов’язана не лише з ексцентричністю.
Конфлікт із Warner Bros.
В основі конфлікту лежали дві проблеми.
Prince записував музику значно швидше, ніж Warner була готова її випускати, і вважав звичайний альбомний графік штучним обмеженням. Ще важливішим для нього було питання власності: основні майстер-записи, створені в межах контракту, належали звукозаписній компанії. Офіційна історія Come прямо пов’язує його невдоволення Warner із бажанням негайно випускати нову музику й отримати контроль над власними майстер-записами.
На публічних виступах Prince почав писати на обличчі слово SLAVE — «раб».
Для нього музичний контракт перетворився на символ ширшої проблеми: виконавець може написати пісню, зіграти всі партії й оплачувати своєю кар’єрою її просування, але при цьому не володіти основним записом власного твору.
Саме в цей період поруч існували альбоми Come, офіційно випущений Warner The Black Album, а потім The Gold Experience.
The Most Beautiful Girl in the World
На тлі конфлікту Prince отримав один із найбільших окремих успіхів 1990-х.
The Most Beautiful Girl in the World вийшла у 1994 році через незалежну схему розповсюдження й стала великим міжнародним хітом.
Згодом композиція увійшла до The Gold Experience 1995 року поруч із Gold, Dolphin, Endorphinmachine, P Control і Eye Hate U.
The Gold Experience часто розглядають як одну з найсильніших платівок символ-періоду: сучасне електронне продюсування поєднується тут із важкою гітарою, баладами та характерним фанком.
Chaos and Disorder і Emancipation
У 1996 році вийшов Chaos and Disorder, один із останніх альбомів, пов’язаних із виконанням зобов’язань перед Warner.
Слідом з’явився проєкт, сама назва якого пояснювала емоційний стан Prince значно ясніше за будь-яку пресконференцію, — Emancipation.
Потрійний альбом триває близько трьох годин і став першим масштабним проєктом нового незалежного періоду.
Для Prince «емансипація» означала передусім можливість самостійно контролювати темп випуску музики та ділові рішення.
Конфлікт вплинув далеко за межами його власної дискографії. Суперечки про авторів, майстер-записи й права артистів, які через десятиліття стали центральними для музичного бізнесу, Prince зробив публічною темою ще в 1990-х.
У 2014 році стосунки з Warner остаточно змінилися: нова угода надала Prince право власності на майстер-записи його класичного каталогу при збереженні співпраці з компанією щодо ліцензування та перевидань.
Інтернет задовго до стримінгових сервісів
Звільнившись від традиційної схеми великих компаній, Prince почав експериментувати з розповсюдженням.
Він продавав записи безпосередньо, створював власні сайти й на початку 2000-х запустив NPG Music Club, через який шанувальники отримували пісні та альбоми прямо через інтернет.
Офіційний каталог Prince Estate підкреслює, що в цей період він випускав музику для своєї онлайн-аудиторії практично безперервно, задовго до того, як така пряма цифрова модель стала звичайною практикою для великих артистів.
У межах цієї системи з’явилися The Rainbow Children, One Nite Alone..., Xpectation, N.E.W.S., The Chocolate Invasion і The Slaughterhouse.
Особливо експериментальним є N.E.W.S. 2003 року: чотири інструментальні композиції — North, East, West, South — тривають рівно по 14 хвилин кожна. Альбом був записаний за один день і пізніше отримав номінацію Grammy як сучасна інструментальна робота.
Musicology і повернення до масової аудиторії
У 2004 році Prince випустив Musicology.
Преса часто називала його «поверненням», хоча фактично він ніколи не припиняв записувати музику. Просто значна частина попереднього матеріалу поширювалася поза традиційною системою великих компаній. Офіційний каталог Prince Estate спеціально звертає увагу на цю різницю.
Заголовна Musicology повертала щільний живий фанк, а поруч знаходилися Call My Name, Cinnamon Girl, A Million Days і Dear Mr. Man.
Не менш цікавим був спосіб розповсюдження: примірник альбому включався у вартість квитка на Musicology Tour.
Саме у 2004 році Prince був введений до Rock & Roll Hall of Fame — одразу в перший рік, коли отримав право на номінацію.
Церемонія запам’яталася не лише офіційним визнанням, а й його участю у виконанні While My Guitar Gently Weeps на честь George Harrison, де Prince зіграв знамените гітарне соло.
3121
Альбом 3121 вийшов у 2006 році.
Він дебютував одразу на першому місці Billboard 200 — уперше альбом Prince починав рух у чарті відразу з вершини. До цього його платівки вже займали перше місце, але досягали його після дебюту.
Головними піснями стали Black Sweat, Te Amo Corazón, Fury, Lolita і заголовна 3121.
Альбом добре показує пізнього Prince як артиста, який не потребує копіювання власної класики. Black Sweat повертає мінімалістичний синтезаторний фанк, але робить це вже мовою середини 2000-х.
Super Bowl XLI
4 лютого 2007 року Prince виступив у перерві Super Bowl XLI у Маямі.
Концерт увійшов в історію ще й через обставини: під час виступу йшла сильна злива, а кульмінацією програми стала Purple Rain. NFL підтверджує, що дощ тривав протягом гри й знаменита пісня прозвучала саме під час шоу Prince.
У програмі також використовувалися Let's Go Crazy, Baby I'm a Star і кавер-версії інших пісень.
Особливо вражало те, що погана погода не змусила Prince зменшити сценічну активність: він грав на електрогітарі практично під зливою.
Виступ став однією з найстійкіших частин його пізньої концертної репутації.
Planet Earth і нові способи розповсюдження
Того ж 2007 року вийшов Planet Earth.
Prince знову експериментував із моделлю випуску: у Великій Британії та Ірландії компакт-диск з альбомом поширювався разом із газетою The Mail on Sunday. Офіційна дискографія зазначає, що подібний метод згодом був повторений для 20Ten.
На Planet Earth знаходяться Guitar, Chelsea Rodgers, Future Baby Mama і заголовна композиція.
Future Baby Mama принесла Prince ще одну Grammy — за чоловіче вокальне R&B-виконання. Загалом Recording Academy нараховує в нього сім перемог.
3RDEYEGIRL
На початку 2010-х Prince сформував новий гурт 3RDEYEGIRL із гітаристкою Donna Grantis, басисткою Ida Nielsen і барабанщицею Hannah Ford-Welton.
Разом вони записали PLECTRUMELECTRUM, випущений у 2014 році одночасно із сольним альбомом Prince ART OFFICIAL AGE.
Ці дві платівки показують дві протилежні сторони його пізньої творчості.
PLECTRUMELECTRUM — переважно жива, гітарна рок-платівка, записана гуртом із аналоговим підходом. Офіційна дискографія описує її як одну з найжорсткіших рок-робіт Prince.
ART OFFICIAL AGE, навпаки, використовує складне електронне продюсування, R&B і футуристичну концепцію.
Випустити обидві роботи одночасно було дуже характерним рішенням: Prince знову відмовлявся обирати, ким саме йому слід бути.
HITnRUN
Останніми студійними альбомами, випущеними за життя музиканта, стали HITnRUN Phase One і HITnRUN Phase Two у 2015 році.
Phase One створювався в тісній співпраці з Joshua Welton і свідомо використовував більш сучасне електронне продюсування. Prince сам говорив, що платівка має звучати як «сьогодні».
Phase Two виявився ближчим до живого фанку, соулу та великих духових аранжувань.
Навіть дві останні платівки демонстрували абсолютно різні напрями — ще одне підтвердження того, що для Prince зміна звучання була нормальним станом, а не рідкісним експериментом.
Piano & A Microphone
Останній концертний період також виявився незвичайним.
Замість великого гурту Prince виходив на сцену практично лише з фортепіано та голосом у межах Piano & A Microphone Tour.
Для людини, яка десятиліттями асоціювалася з потужними гуртами, гітарними соло, складними світловими постановками й танцювальним шоу, це було майже демонтажем власного сценічного образу.
Залишалися мелодія, гармонія, голос і здатність вільно перебудовувати пісню прямо під час виконання.
Так особливо чітко ставало зрозуміло, наскільки сильними є самі композиції Prince поза звичним студійним аранжуванням.
Смерть
21 квітня 2016 року Prince був знайдений мертвим у Paisley Park. Йому було 57 років.
Медична експертиза встановила причиною смерті випадкове отруєння фентанілом.
Його смерть стала особливо несподіваною тому, що лише за кілька днів до цього він ще з’являвся перед публікою, а за кілька тижнів до того давав концерти.
Paisley Park згодом був перетворений на музей, зберігши при цьому функції студії та майданчика для музичних заходів.
Prince як мультиінструменталіст
Фраза «Prince грав на багатьох інструментах» не повністю передає його метод.
Йшлося не просто про вміння видобувати звук із гітари, баса чи клавішних. На багатьох записах він самостійно створював практично всю ритмічну й гармонічну архітектуру пісні.
На For You Prince виступив продюсером, аранжувальником, автором і виконавцем матеріалу. Ця модель у різних формах зберігалася протягом усієї кар’єри.
Особливу репутацію здобула його гітарна гра.
Prince мав сильне відчуття блюзової та рокової фразировки, але рідко будував пісні навколо демонстративної технічної майстерності. Гітара могла грати лише кілька сухих ритмічних акордів у Kiss, створювати хаотичне напруження або перетворюватися на довге емоційне соло в концертній Purple Rain.
Так само вільно він працював із клавішними, барабанами та басом.
Головним інструментом для нього зрештою була сама студія.
Драм-машини та Minneapolis Sound
Особливий вплив Prince справив на використання електронних ударних.
У першій половині 1980-х він активно працював із драм-машинами Linn LM-1, часто обробляючи їхній звук так, що стандартні семпли перетворювалися на абсолютно впізнавану ритміку.
Ця суха, синтетична ударна основа стала одним із центральних елементів Minneapolis Sound.
Замість величезного живого фанк-гурту з духовими та складною перкусією композицію можна було побудувати з драм-машини, синтезатора, одного басового малюнка й гітари.
Такий принцип сильно вплинув на R&B, поп та електронну музику наступних десятиліть.
Фальцет, низький голос і сценічні персонажі
Голос Prince також складно звести до однієї манери.
Він використовував високий фальцет, традиційний соул-спів, роковий крик, майже розмовний речитатив і дуже низькі регістри.
Іноді зміна голосу перетворювалася на окремого персонажа.
Найвідоміший приклад — Camille, альтер его, для якого голос Prince прискорювався й ставав вищим. Матеріал Camille мав скласти окремий альбом, але проєкт не був офіційно випущений за життя в первісній формі; частина пісень потрапила на Sign o' the Times та інші записи.
Так технології запису ставали способом досліджувати вже не просто звук, а власну ідентичність.
Пісні для інших виконавців
Обсяг музики Prince значно більший за його власну офіційну дискографію.
Він писав і створював матеріал для The Time, Vanity 6, Apollonia 6, Sheila E., The Family, Jill Jones та інших пов’язаних проєктів. Багато первинних демозаписів практично повністю виконував сам Prince, після чого його вокал замінювався голосом іншого артиста. Prince Estate окремо підкреслює цю закулісну роль в історії альбому Originals.
Деякі твори здобули величезну популярність саме у чужому виконанні.
I Feel for You уперше з’явилася на альбомі Prince 1979 року, але світовий хіт із неї у 1984-му зробила Chaka Khan.
Manic Monday, написана Prince, стала одним із найбільших хітів The Bangles.
Nothing Compares 2 U спочатку призначалася для його проєкту The Family, а міжнародною класикою стала після версії Sinéad O'Connor.
З його авторством також пов’язані The Glamorous Life, Love... Thy Will Be Done і численні інші записи.
Саме тому реальний вплив Prince на поп-музику значно ширший за каталог, випущений безпосередньо під його ім’ям.
Prince і авторські права
Боротьба Prince із Warner спочатку здавалася багатьом ексцентричним конфліктом надзвичайно продуктивної зірки з великою компанією.
З часом її значення стало значно зрозумілішим.
Prince наполягав на тому, що артист повинен розуміти, кому належать його майстер-записи, видавничі права та способи розповсюдження музики.
Саме тому символ замість імені, слово SLAVE на обличчі, власна NPG Records, інтернет-клуб і експерименти з безкоштовним поширенням альбомів є частинами однієї історії.
Це була боротьба не просто за можливість випустити більше платівок.
Prince прагнув зробити виконавця власником і керівником власного творчого виробництва.
У 2014 році угода з Warner нарешті закріпила за ним право власності на майстер-записи класичних робіт.
Основна студійна дискографія
Офіційна анотована дискографія Prince Estate включає як сольні платівки, так і деякі тісно пов’язані з Prince групові та експериментальні проєкти. Основна послідовність виглядає так:
- For You — 1978
- Prince — 1979
- Dirty Mind — 1980
- Controversy — 1981
- 1999 — 1982
- Purple Rain — 1984
- Around the World in a Day — 1985
- Parade — 1986
- Sign o' the Times — 1987
- Lovesexy — 1988
- Batman — 1989
- Graffiti Bridge — 1990
- Diamonds and Pearls — 1991
- Love Symbol Album — 1992
- Come — 1994
- The Black Album — 1994
- The Gold Experience — 1995
- Chaos and Disorder — 1996
- Emancipation — 1996
- Crystal Ball / The Truth / Kamasutra — 1998
- Newpower Soul — 1998, випущений під ім’ям The New Power Generation
- The Vault: Old Friends 4 Sale — 1999
- Rave Un2 the Joy Fantastic — 1999
- The Rainbow Children — 2001
- One Nite Alone... — 2002
- Xpectation — 2003
- N.E.W.S. — 2003
- Musicology — 2004
- The Chocolate Invasion — 2004
- The Slaughterhouse — 2004
- 3121 — 2006
- Planet Earth — 2007
- Lotusflow3r — 2009
- MPLSound — 2009
- 20Ten — 2010
- PLECTRUMELECTRUM — 2014, Prince & 3RDEYEGIRL
- ART OFFICIAL AGE — 2014
- HITnRUN Phase One — 2015
- HITnRUN Phase Two — 2015.
Цей перелік ще не відображає величезний масив концертних записів, збірок, інтернет-релізів, музики для інших артистів і матеріалу, що залишився в архіві.
The Vault
Легендарний Vault — архів Prince — посідає особливе місце в його спадщині.
Prince записував музику майже безперервно й часто створював значно більше матеріалу, ніж міг офіційно випустити. В архіві залишилися завершені альбоми, альтернативні версії, концертні записи, демо та сотні невиданих пісень.
Після смерті музиканта Prince Estate розпочав систематичну роботу з цим матеріалом.
У 2018 році з’явився Piano & A Microphone 1983, побудований на домашньому репетиційному записі Prince за фортепіано.
У 2019-му вийшов Originals, що містив власні версії пісень, які раніше стали відомими завдяки іншим виконавцям. Із п’ятнадцяти записів чотирнадцять раніше офіційно не видавалися.
Розширене 1999 Super Deluxe додало велику кількість архівних записів того періоду.
У 2020 році вийшло масштабне Sign o' the Times Super Deluxe, яке дозволило почути значну частину матеріалу навколо проєктів Dream Factory, Camille і Crystal Ball.
У 2021 році з’явився повноцінний раніше не випущений альбом Welcome 2 America, записаний ще у 2010 році.
А в розширеному виданні Diamonds and Pearls Super Deluxe були представлені десятки архівних композицій: версія містить 75 аудіодоріжок, включаючи 47 раніше не виданих, із яких 33 — студійні записи з Vault.
Ці публікації поступово підтверджують те, про що музиканти з його оточення говорили десятиліттями: офіційна дискографія представляє лише частину реального обсягу роботи Prince.
Головні альбоми
Якщо обирати платівки, що найповніше показують різні сторони Prince, центральними залишаються Dirty Mind, 1999, Purple Rain, Parade, Sign o' the Times, Diamonds and Pearls, The Gold Experience, Emancipation, Musicology і 3121.
Але навіть такий набір неминуче спрощує його історію.
Purple Rain показує Prince як рок- і поп-зірку. Sign o' the Times — як практично безмежного студійного автора. Dirty Mind — як руйнівника правил R&B. Diamonds and Pearls — як керівника великого фанк-гурту. The Rainbow Children — як музиканта, здатного поставити джаз і духовну концепцію вище за комерційні очікування.
У цьому й полягає складність його дискографії: не існує одного альбому, який повністю пояснює Prince.
Головні пісні
Найвпізнаванішу частину каталогу становлять Purple Rain, When Doves Cry, Kiss, 1999, Little Red Corvette, Let's Go Crazy, Raspberry Beret, Sign o' the Times, I Wanna Be Your Lover, I Would Die 4 U, U Got the Look, Pop Life, Cream, Diamonds and Pearls, Gett Off, The Most Beautiful Girl in the World, Gold, 7, Thieves in the Temple, Batdance, Alphabet St., Sometimes It Snows in April, Adore, Nothing Compares 2 U, Musicology і Black Sweat.
Але одна з особливостей шанувальників Prince полягає в тому, що списки його найкращих пісень рідко збігаються.
Обсяг каталогу надто великий, а багато найсильніших творів ніколи не були головними синглами.
Спадщина Prince
Prince часто називають музичним генієм, але це визначення легко перетворюється на комплімент, який нічого не пояснює.
Набагато важливіше зрозуміти, що саме він змінив.
Він довів, що одна людина здатна бути одночасно автором, виконавцем, аранжувальником, продюсером і власником загальної художньої концепції. Ще на For You у 19 років він домігся права самостійно продюсувати власну платівку. Через кілька років уже поєднував рок, R&B, електронну музику й поп у форму, для якої індустрії постійно бракувало зручної категорії.
Він змінив уявлення про чорношкірого артиста всередині американського року. Рок-гітара у Prince ніколи не була спробою перейти в «чужий» жанр — вона існувала поруч із James Brown, Parliament-Funkadelic, соулом, новою хвилею й синтезаторами як природна частина однієї музичної традиції.
Він змінив і уявлення про сценічний образ чоловіка-поп-зірки. Підбори, макіяж, мереживо, яскраві костюми та гра з гендерними кодами не заважали йому водночас створювати образ віртуозного гітариста й лідера потужного концертного гурту.
Він зробив сексуальність центральною художньою мовою, але майже ніколи не відокремлював її від любові, влади та релігійності.
Він став одним із найяскравіших захисників авторського контролю задовго до того, як питання власності на майстер-записи перетворилося на постійну тему публічних розмов музикантів.
І нарешті, Prince опирався самій ідеї перетворення власного минулого на обов’язкову формулу.
Після 1999 він записав Purple Rain. Після Purple Rain — психоделічний Around the World in a Day. Після The Revolution — майже одноосібно зібраний Sign o' the Times. Після конфлікту з Warner — тригодинний Emancipation. Після років незалежного цифрового розповсюдження — масовий Musicology. В останні роки він одночасно міг випускати електронний ART OFFICIAL AGE і гітарний PLECTRUMELECTRUM.
Тому найстійкіша спадщина Prince полягає не в одному стилі.
Його головним стилем була свобода.
Rock & Roll Hall of Fame описує його як музиканта, який постійно змінювався, порушував жанрові правила й надихав наступні покоління артистів ризикувати та слідувати власному художньому баченню.
Від перших домашніх записів у Міннеаполісі до 1999, Purple Rain, Sign o' the Times, Paisley Park, New Power Generation, боротьби за майстер-записи, Musicology і останніх концертів Piano & A Microphone Prince побудував одну з найнезвичайніших кар’єр в історії популярної музики — кар’єру артиста, для якого можливість творити за власними правилами була важливішою за збереження будь-якого вже досягнутого успіху.
