Михайло Круг (справжнє прізвище — Воробйов) — легендарний російський автор-виконавець, ключова постать російського шансону та один із найупізнаваніших артистів 1990-х років. Його пісні стали голосом епохи, а композиція «Володимирський централ» перетворилася на культурний символ, який давно вийшов за межі жанру.
Короткі факти
- Повне ім’я: Михайло Воробйов
- Дата народження: 7 квітня 1962 року
- Місце народження: Калінін (нині Твер), РРФСР
- Дата смерті: 1 липня 2002 року
- Жанр: російський шансон
- Псевдонім: Михайло Круг
Ранні роки та вплив Висоцького
Михайло Воробйов народився в простій родині інженера та бухгалтера. У школі він не вирізнявся успіхами, однак рано виявив інтерес до музики. Він відвідував музичну школу по класу баяна, але так і не закінчив її, віддаючи перевагу живій практиці формальному навчанню.
Вирішальним впливом на майбутнього артиста став Володимир Висоцький. Уже в одинадцять років Михайло опанував гітару, а в чотирнадцять почав писати вірші. Саме тоді сформувалася його манера — розмовна, пряма, позбавлена пафосу, але насичена життєвим досвідом і внутрішньою напругою.
Життя до сцени
Після школи Михайло закінчив училище й отримав професію слюсаря-авторемонтника, згодом пройшов службу в армії. Повернувшись, він одружився, вступив до інституту, але навчання так і не завершив. У 1988 році Михайло розлучився та взяв на себе виховання сина Дмитра, що стало важливим етапом його особистої зрілості.
З 1986 по 1993 рік Круг працював водієм, а згодом — начальником міської автоколони. Музика в цей період залишалася паралельною лінією життя, але поступово виходила на перший план.
Початок творчого шляху
Переломним моментом став 1987 рік, коли Михайло взяв участь у конкурсі авторської пісні та посів перше місце. Після цього він узяв псевдонім Круг і почав активно писати пісні.
Перші альбоми — «Тверські вулиці» та «Катя» — не видавалися офіційно, але широко розійшлися у вигляді нелегальних копій. Ці записи заклали фундамент його популярності: пісні передавалися «з рук у руки», формуючи справді народну аудиторію.
Прорив і всенародна популярність
Справжній успіх прийшов з альбомом «Жиган-Лимон» (1994). Він зробив Михайла Круга одним із головних імен російського шансону та визначив його творчу нішу. На відміну від багатьох виконавців жанру, Круг не прагнув кримінальної романтизації — його пісні звучали як чесні історії про долю, час і людей.
З кінця 1990-х років починається активна гастрольна діяльність. Михайло Круг виступав у Німеччині, США (Нью-Йорк, Бостон, Маямі, Джексонвілл), Ізраїлі (Єрусалим, Тель-Авів, Хайфа та інші міста). Особливе місце посідали благодійні концерти, зокрема виступи у виправних установах.
«Володимирський централ» — пісня епохи
Композиція «Володимирський централ» стала кульмінацією його кар’єри. Вона перетворилася на один із найупізнаваніших музичних символів 1990-х років і закріпила за Михайлом Кругом статус головного голосу російського шансону. Для мільйонів слухачів ця пісня стала не жанровою замальовкою, а історією про час і людську долю.
Михайло Круг — дискографія
Ранні та неофіційні альбоми
Ці записи не виходили офіційно, але саме вони заклали стиль Круга та розійшлися в народі касетами.
-
«Тверські вулиці» (1990, неофіційний)
Дебютний альбом. Сирі, гранично чесні пісні про рідне місто та повсякденне життя. Більшість композицій пізніше були переписані. -
«Катя» (1991, неофіційний)
Продовження раннього періоду. Лірика стає більш сюжетною, з’являється фірмова інтонація оповідача.
Студійні альбоми (основна дискографія)
-
«Жиган-Лимон» (1994)
Переломний альбом у кар’єрі. Саме з нього Михайла Круга починають сприймати як одного з головних авторів російського шансону. Закріпив «вулично-сюжетний» стиль без показної романтизації. -
«Мадам» (1995)
Альбом із більш ліричним ухилом. Теми кохання, розчарування, самотності. Один із найм’якших за звучанням релізів. -
«Роза» (1996)
Платівка, де балансуються блатна тематика та міська лірика. Посилюється мелодійність, пісні стають більш концертними. -
«Володимирський централ» (1998)
Ключовий альбом у дискографії. Заголовна пісня стала культурним феноменом і візитівкою артиста. Саме цей реліз зробив Круга всенародно відомим. -
«Золоті куполи» (1998)
Одна з найвідоміших і філософських пісень Михайла Круга, що увійшла до періоду його найвищої популярності. -
«Мишка» (1999)
Альбом, у якому багато іронії та побутових замальовок. Добре відображає «розмовний» стиль Круга. -
«Легенди російського шансону» (1999)
Збірка, але часто сприймається як програмний реліз через добір ключових композицій. -
«Дівчинка-пай» (2000)
Один із найпопулярніших альбомів початку 2000-х. Посилений ліричний акцент, пісні, орієнтовані на широку аудиторію. -
«Заходьте в мій дім» (2001)
Домашній, камерний за настроєм альбом. Тема дому, пам’яті, особистого простору звучить особливо сильно. -
«Магадан» (2001)
Більш жорсткий за інтонацією реліз. Повернення до доленосних тем, дороги, випробувань і людської стійкості.
Посмертні релізи та збірки
-
«Найкращі пісні» (2002)
Перший великий збірник, що вийшов після загибелі артиста. Закріпив статус класика жанру. -
«Присвята» (2003)
Альбом пам’яті, що включає ключові пісні та рідкісні записи. -
«Золота колекція» (2000-ті, серія збірок)
Канонічний набір композицій, регулярно перевидається й досі користується попитом. -
«The Best» / «Grand Collection» (різні роки)
Міжнародні та ювілейні збірники, орієнтовані на діаспору та закордонні гастрольні ринки.
Найвідоміші пісні
-
«Володимирський централ»
-
«Кольщик»
-
«Жиган-Лимон»
-
«Магадан»
-
«Дівчинка-пай»
-
«Фраєр»
-
«Заходьте в мій дім»
-
«Золоті куполи»
-
«Мишка»
Дискографія Михайла Круга — це не просто перелік альбомів, а еволюція жанру російського шансону: від напівпідпільних касет до всенародних хітів. Його записи десятиліттями залишаються затребуваними, тому що побудовані не на моді, а на впізнаваних людських історіях і чесній інтонації.
Особисте життя
Михайло Круг не любив виносити особисте життя на публіку та принципово відокремлював родину від сцени. На відміну від свого сценічного образу, у побуті він був досить замкненою людиною, цінував домашній уклад і намагався проводити якомога більше часу з близькими.
Михайло був одружений двічі. Перший шлюб виявився непростим і завершився розлученням у 1988 році. Після розставання він ухвалив рідкісне для того часу рішення — виховувати сина Дмитра самостійно, що багато говорить про його характер і почуття відповідальності. Цей період став для Круга важливим етапом дорослішання: саме тоді в його піснях усе частіше з’являються теми батьківства, обов’язку та особистого вибору.
У другому шлюбі Михайло Круг здобув сімейну стабільність. Його дружиною стала Ірина Круг, яка була значно молодшою за нього. У цьому союзі народився син Олександр. Родина жила в Твері, і, попри зростаючу популярність, Круг не прагнув переїжджати до столиці, віддаючи перевагу спокійному, звичному середовищу. Дім для нього був не просто місцем відпочинку, а простором безпеки й тиші, куди він повертався після гастролей.
Близькі згадували Михайла як турботливого чоловіка й батька, людину без зіркових звичок. Він не любив галасливих компаній поза сценою, віддавав перевагу вузькому колу друзів і домашнім вечорам. Навіть на піку популярності Круг залишався людиною «з народу» — без показної розкоші та публічної демонстрації статусу.
Особисте життя Михайла Круга не було частиною сценічного міфу — воно було тихим тлом, на якому формувалися його пісні. Саме тому його лірика звучить так достовірно: за нею стояв реальний досвід, а не вигаданий образ.
Трагічна загибель
У ніч на 1 липня 2002 року Михайло Круг був смертельно поранений у своєму заміському будинку в селищі Мамуліно. Під час нападу в будинку перебували його дружина, теща та діти. Артист помер у лікарні того ж дня. Через роки слідство встановило, що напад здійснили учасники банди «Тверські вовки», а метою зловмисників було пограбування. Ця трагедія стала однією з найгучніших в історії російської музичної сцени початку 2000-х років.
Спадщина Михайла Круга
Попри ранній відхід, Михайло Круг залишив після себе величезну творчу спадщину. Його пісні продовжують звучати десятиліттями, а його ім’я стало синонімом російського шансону, заснованого не на ефекті, а на щирості та життєвій правді.
