Ногу Свело!
«Красная Плесень» — російськомовний сатиричний панк-рок-проєкт, створений у 1989 році в Ялті Павлом Яциною. Музика гурту поєднує панк-рок, хард-рок, музичну пародію, частівки, розмовні сценки та так звані панк-казки. Засновник і незмінний лідер проєкту Павло Яцина виступає як вокаліст, гітарист, клавішник, композитор, автор текстів і звукорежисер.
«Красная Плесень» здобула популярність у 1990-ті роки завдяки касетному поширенню, практично не спираючись на традиційне радіо й телебачення. Ненормативна лексика, побутова й політична сатира, пародії на популярну музику, вигадані персонажі та тривалі аудіовистави сформували власний формат, що знаходився між панк-гуртом, домашньою студією та комедійним аудіотеатром.
До 2026 року офіційна нумерована дискографія «Красной Плесени» налічує 108 альбомів. До неї входять звичайні пісенні релізи, музичні казки, серії пародій, архівні записи, збірки, паралельні проєкти та пізні студійні експерименти.
Павло Яцина
Павло Анатолійович Яцина народився 10 серпня 1969 року в Краснодарі. Дитинство провів спочатку в Анапі, потім родина переїхала до Ялти. Грати на гітарі він почав ще школярем і в підлітковому віці створював перші гурти, орієнтуючись, зокрема, на хеві-метал.
Яцина не здобув професійної музичної освіти. До того як музика стала його основним заняттям, він проходив службу в армії, працював сторожем, культпрацівником, грав у ВІА та виступав у ялтинських закладах відпочинку.
У 1989 році він започаткував проєкт, що отримав назву «Красная Плесень». У перші роки повноцінного гурту як постійного ансамблю фактично не існувало: значну частину матеріалу Павло записував самостійно.
Перші домашні записи
Ранні альбоми створювалися в квартирних умовах. Яцина використовував синтезатор Yamaha, електрогітару, мікрофон, мікшер, ревербератор і побутовий касетний магнітофон. Інструментальні партії та голоси записувалися методом послідовного накладання.
На перших касетах використовувалися голосові пародії, фонограми, фрагменти відомих мелодій та імпровізовані діалоги. Деякі персонажі звучали так, ніби запис створював цілий ансамбль, хоча значну частину партій виконував один Яцина.
Щоб посилити ефект існування справжнього гурту, у ранніх матеріалах з’являлися навіть вигадані учасники. Пізніше до проєкту справді почали приєднуватися музиканти, вокалістки, пародисти й автори текстів.
Перші альбоми
Офіційна нумерація дискографії починається з «Первого альбома», матеріал якого належить до 1991–1992 років. За ним вийшли «Сопля в левом ухе», «Удар по яйцам», «Металлист Балалайкин» і «Новый год».
Ранні версії цих записів існували насамперед на касетах. Пізніше деякі з перших альбомів перевидавалися зі зміненими трек-листами, тому дати та склад ранніх релізів у різних каталогах можуть відрізнятися.
У цей період уже сформувалися основні складові проєкту: панк і хард-рок сусідили з частівками, естрадними мелодіями, пародіями та навмисно примітивним електронним аранжуванням.
Касетне поширення
Одним із чинників швидкого поширення «Красной Плесени» стала Ялта — велике курортне місто. Касети потрапляли до відпочивальників із різних регіонів колишнього СРСР, переписувалися та вивозилися в інші міста.
Сам Павло Яцина пізніше пов’язував швидкість поширення гурту саме з цією обставиною. Реклама практично була відсутня: записи розходилися через приватне копіювання, ринки, музичні кіоски та обмін касетами.
До середини 1990-х пісні «Красной Плесени» вже були відомі далеко за межами Криму, хоча гурт майже не був присутній у масовому медіапросторі.
Перехід до студійної роботи
З 1994–1995 років до запису дедалі частіше залучали запрошених виконавців. Серед них були гітаристи, вокалістки, аранжувальники та пародисти, здатні імітувати голоси відомих артистів, політиків і персонажів масової культури.
У 1995 році Яцина почав співпрацювати із сімферопольською студією «Вест». Студійний звук поступово ставав щільнішим: синтезаторні аранжування доповнювалися гітарами, ускладнювався багатоголосий запис, розширювався склад виконавців.
11 серпня 1995 року «Красная Плесень» дала один із перших повноцінних концертів — у сімферопольському кінотеатрі «Мир». Однак ще тривалий час гурт залишався переважно студійним проєктом.
Панк-казки
Одним із найвпізнаваніших форматів «Красной Плесени» стали панк-казки. Знайомі сюжети дитячої літератури та фольклору переписувалися у формі пародійних аудіовистав із рок-піснями, діалогами, голосовими імітаціями та грубим гумором.
До цього напряму належать «Спящая красавица», «Золушка», «Аленький цветочек», «Красная Шапочка», двочастинна «Сказка о царе Салтане» та інші роботи.
На відміну від звичайних пісенних альбомів, такі релізи будувалися як цілісна оповідь. Між музичними номерами з’являлися тривалі розмовні сцени, пародії на відомих людей і постійні персонажі внутрішнього світу «Красной Плесени».
«Спящая красавица»
Перша частина «Спящей красавицы» належить до середини 1990-х. Продовження було включене до офіційної дискографії у 1997 році.
Саме на панк-казках особливо помітний перехід від ранніх домашніх касет до складного студійного виробництва. Для озвучення почали запрошувати додаткових виконавців, а окремі персонажі отримували власні вокальні партії.
1997–1999: розширення формату
У другій половині 1990-х «Красная Плесень» випускала по кілька робіт на рік. До офіційної дискографії цього періоду входять «Зэ бэст, твою мать!», «Профессор Бибизинский и китайский размер тапок», «Золушка», «Куликовская битва», «Бульбец „Титанику“», «Аленький цветочек» і «Секс по телефону».
На той час проєкт остаточно перетворився на студійне об’єднання навколо Павла Яцини. Склад учасників залежав від конкретного альбому: одні музиканти записували гітари, інші відповідали за пародійні голоси, жіночі партії, аранжування або тексти.
«СОЮЗ Популярных Пародий»
Окремою серією стали альбоми «СОЮЗ Популярных Пародий». Назва пародіювала численні збірки російської поп-музики, особливо популярні на касетному та CD-ринку кінця 1990-х — початку 2000-х.
Першим нумерованим випуском серії став «СОЮЗ Популярных Пародий 717» у 1999 році. Потім з’явилися версії з індексами 828, 1000, 3003, 2002, 6006, 4004, 7007, 8800, 9900, XXX, 1.000.000, 5.000.000 і 16.000.000.
У цих альбомах відомі естрадні та рок-пісні отримували нові сатиричні тексти й пародійне виконання. Пародії стали одним із наймасовіших напрямів «Красной Плесени» початку 2000-х.
Музична мова 2000-х
На початку 2000-х синтезаторна основа дедалі частіше доповнювалася важкими гітарними партіями. З’явилися альбоми «Гаечный ключ для крейсера „Авроры“», «Пошли все на…», «Сосни, попса!», «От окраин до Кремля», «Муха-ссыкатуха» і «Бульб*лятор».
До середини десятиліття гітарний звук став помітно важчим. При цьому проєкт не відмовився від електронної ритм-секції, пародійних голосів і жанрової еклектики.
В одному альбомі могли сусідити панк, хард-рок, частівки, естрадна пародія, диско та стилізації під популярні музичні напрями.
«Трилогия русского панк-рока» і пізні альбоми 2000-х
У 2006 році вийшла «Трилогия русского панк-рока», за якою з’явилися «46-й альбом», «Дискотека ефрейтора Сруля» і друга частина «Баллад».
У 2008 році вийшли «ЖеZZZть» і «Керосин», у 2009-му — «Дефолт».
На той час ринок касет і компакт-дисків стрімко скорочувався. Для проєкту, який тривалий час існував переважно завдяки продажу фізичних носіїв, це означало необхідність змінювати модель роботи.
Перехід до концертної діяльності
Хоча перші концерти «Красной Плесени» відбулися ще в 1990-х, регулярні гастролі почалися значно пізніше. Приблизно з кінця 2000-х концертна діяльність стала одним з основних напрямів проєкту.
Для сцени формувалися повноцінні склади з гітарою, басом, ударними, клавішними та кількома вокалістами. При цьому концертний склад змінювався значно частіше, ніж у традиційного рок-гурту.
Сам Яцина підкреслював, що «Красная Плесень» завжди була радше творчим об’єднанням навколо одного автора, ніж ансамблем із незмінним складом. За десятиліття у студійній і концертній роботі проєкту взяли участь десятки виконавців.
Гітара-лопата
Одним із найвідоміших технічних експериментів Павла Яцини стала електрогітара, виготовлена з лопати. Інструмент з’явився наприкінці 2000-х і використовувався на концертах та у відеозаписах гурту.
Пізніше Яцина створював нові різновиди подібних інструментів — бас-лопату, віолончель-лопату, гітару-весло та інші конструкції.
На основі цієї ідеї з’явився паралельний проєкт Shovellica, назва якого утворена від англійського shovel — «лопата» і відсилає до Metallica. Гітарні партії в проєкті записувалися на інструментах такого типу.
Гітара-лопата Яцини була зафіксована Книгою рекордів України як перша у світі електрогітара, виготовлена з лопати.
Анімаційні кліпи
Візуальна частина «Красной Плесени» також розвивалася незалежно від традиційної рок-індустрії. Значна частина кліпів створювалася у формі мальованої та комп’ютерної анімації.
З гуртом багато років працює художник і мультиплікатор Павло Безруков, який займається оформленням альбомів та анімаційними відео.
У різні роки виходили добірки анімаційних кліпів, пов’язані з проєктами «Панки грязи не боятся», «Аленький цветочек» і «СОЮЗ Популярных Пародий».
Паралельні проєкти
Окрім основної дискографії, навколо «Красной Плесени» виникла ціла низка побічних проєктів. Серед найвідоміших — Shovellica, пародійна «Верка Смердючка» та різні серії альтернативних обробок і збірок.
Частина таких записів пізніше була включена до загальної офіційної нумерації. Тому сучасний каталог «Красной Плесени» влаштований незвично: альбоми розташовані не строго в порядку початкового виходу, а деякі архівні й паралельні проєкти отримали номери значно пізніше за час їх створення.
2010-ті: від «СОЮЗ 2010» до «ГОСТ 59-2019»
У 2010 році вийшов «СОЮЗ Популярных Пародий 2010». Через два роки з’явився 56-й альбом «21.12.2012».
Потім темп нових номерних релізів знизився. У 2016 році гурт випустив «Dubрые хиты», у 2017-му — «Утерянные песни», що зібрали архівний матеріал раннього періоду.
Альбом «Демотиваторы» був офіційно випущений у 2018 році й отримав номер 53 у фірмовій системі нумерації, попри значно пізнішу дату виходу. Це один із прикладів того, чому номери альбомів «Красной Плесени» не можна сприймати як строго хронологічну послідовність.
Відхід і повернення Павла Яцини
Наприкінці 2017 року Павло Яцина оголосив про рішення залишити концертний склад. Останній заявлений виступ перед перервою відбувся 25 лютого 2018 року в Москві. Фронтменом на певний час став Сергій Левченко.
Перерва виявилася недовгою. У 2019 році Яцина повернувся до «Красной Плесени» і знову продовжив студійну та концертну роботу.
У жовтні того ж року з’явився «ГОСТ 59-2019» — перший новий номерний альбом після повернення засновника.
Новий період після 2020 року
Від початку 2020-х офіційна дискографія почала поповнюватися значно швидше. У 2020 році вийшли «СОЮЗ параллельных проектов 60» і «Бери топор, руби хардкор».
У наступні роки з’явилися «Утерянные песни 2», «Памяти В. Цоя», «Лирика», «Пробивные хиты», «Абсурдные куплеты», Shovellica 2, «Квадратные очки» і концертний альбом із Ялтинського театру.
Проєкт продовжив поєднувати нові записи з архівними матеріалами, перевиданнями та експериментальними відгалуженнями.
«Емеля HD»
У 2022 році вийшов панк-мюзикл «Емеля HD». Павло Яцина записав вокал, клавішні та гітару, брав участь у створенні музики, текстів і аранжувань. Дмитро Воронцов виконав голос казкаря та пародійні партії.
Реліз продовжив традицію тривалих музичних казок, започатковану ще «Спящей красавицей» і «Золушкой».
«Сгенерировано без искусственного интеллекта»
У 2023 році до офіційної дискографії увійшов альбом «Сгенерировано без искусственного интеллекта». Його назва обігрувала стрімке зростання генеративних технологій і водночас підкреслювала традиційний для гурту ручний спосіб створення матеріалу.
У той самий період з’явилися «Баллады 90-х», «Слева молот, справа серп!» і панк-казка «Айболит».
Документальний фільм
У 2023 році був випущений великий документальний фільм про «Красную Плесень», підготовлений Павлом Яциною та Олексієм Самарцевим.
Стрічка зібрала архівні матеріали й історію проєкту від ранніх домашніх записів до сучасної студійної та концертної діяльності.
Релізи 2024 року
У 2024 році офіційний каталог поповнили «Панк-рок на античной арфе», «Вечный бульбец Бибизинского», «Кубинский подорожник», «СОЮЗ ТОП 10 Пародий», «Корпоратив без Илона Маска» і «Изучайте кибернетику».
До офіційного списку також був включений проєкт «Памяти творчества Ю. Хоя», пов’язаний із матеріалом Юрія Клинських і гурту «Сектор Газа».
100-й альбом
У 2025 році «Красная Плесень» офіційно дійшла до сотого номера у власній дискографії. Альбом отримав назву «Частушки на топоре».
Павло Яцина виконав вокальні та гітарні партії, відповідав за аранжування, звукорежисуру, тексти й музику. У записі також брали участь запрошені вокалістки та пародисти.
Після сотого альбому випуск матеріалу не припинився. Того ж 2025 року з’явилися «Панк-сказки. Часть 1», «Мохнатый VPN», «Отпуск в Зимбабве», «Когда время уходит назад» і «Танцы с бубном».
«Красная Плесень» у 2026 році
У 2026 році офіційна дискографія продовжила зростати. Альбом № 106 отримав назву «Платиновый альбом», № 107 — «Фоновая музыка по мотивам хитов», № 108 — «Новая Золушка».
Гурт залишається концертно активним. На офіційному сайті опубліковані виступи в Санкт-Петербурзі, Тулі, Москві та Нижньому Новгороді восени 2026 року, а також концерти, заплановані на початок 2027-го.
Музичний стиль
Визначення «панк-рок» описує лише частину каталогу «Красной Плесени». У різні роки проєкт використовував хард-рок, хеві-метал, електронну музику, поп, диско, частівки, стилізовану естраду та музичний театр.
Ранні записи легко впізнати за синтезатором Yamaha, програмними ритмами та навмисно домашнім звучанням. Від кінця 1990-х гітари почали займати дедалі більше місця, а в 2000-х важкі рифи остаточно закріпилися в основній частині репертуару.
При цьому музика майже завжди слугує каркасом для тексту та персонажів. Навіть важкі гітарні композиції можуть сусідити з монологами, побутовими сценками та імітаціями голосів.
Пародія і сатира
Сатиричний діапазон «Красной Плесени» надзвичайно широкий. У піснях висміюються радянські й пострадянські побутові звички, масова культура, політика, армія, алкоголь, стосунки, телебачення, естрада та музичні субкультури.
Значна частина відомого матеріалу містить ненормативну лексику й розрахована на дорослу аудиторію. Водночас у каталозі є й релізи з істотно стриманішими текстами — насамперед балади та окремі ліричні збірки.
Важливою особливістю залишається абсурд. Персонажі та ситуації часто доводяться до свідомо неможливого або карикатурного стану, тому буквальне прочитання багатьох текстів не відображає їхньої пародійної природи.
Пародійні голоси
Голосові імітації з’явилися вже на ранніх касетах. Спочатку значну частину персонажів озвучував сам Павло Яцина, пізніше до роботи почали залучати спеціалізованих пародистів.
У різні роки в записах брали участь Дмитро Воронцов, Сергій Левченко та інші виконавці. Вони імітували відомих артистів, телеведучих, політиків і вигаданих персонажів.
Пародійні голоси особливо важливі для серії «СОЮЗ Популярных Пародий» і музичних казок.
Склад і структура проєкту
«Красная Плесень» ніколи не мала одного незмінного складу в традиційному розумінні. Павло Яцина залишався центральним автором та організатором, а навколо нього працювали сесійні музиканти, вокалісти, пародисти, художники, аранжувальники та звукорежисери.
Сам Яцина в інтерв’ю говорив, що за історію проєкту через нього пройшло понад сто учасників і співавторів.
На офіційному сайті у 2026 році основне ядро позначене так:
- Павло Яцина — лідер, засновник, вокал, гітара, клавішні, музика, тексти, звукорежисура;
- Олексій Самарцев — директор, видавець, дизайнер, концертні клавішні та бек-вокал;
- Павло Безруков — художник, дизайнер обкладинок і автор анімаційних кліпів.
Концертний склад при цьому може розширюватися запрошеними музикантами.
Вибрана дискографія
- «Первый альбом» — 1991–1992
- «Сопля в левом ухе» — 1992–1993
- «Удар по яйцам» — 1993
- «Металлист Балалайкин» — 1993
- «Новый год» — 1994
- «Вампир Кашёлкин» — 1994
- «Баллады и лирика» — 1996
- «Садистские куплеты» — 1996
- «Спящая красавица — часть 1» — 1995
- «Спящая красавица — часть 2» — 1997
- «Золушка» — 1998
- «Куликовская битва» — 1998
- «Аленький цветочек» — 1998
- «Секс по телефону» — 1999
- «СОЮЗ Популярных Пародий 717» — 1999
- «Сказка о царе Салтане — часть 1» — 1999
- «Красная Шапочка» — 2001
- «Сказка о царе Салтане — часть 2» — 2002
- «Сосни, попса!» — 2003
- «От окраин до Кремля» — 2003
- «Муха-ссыкатуха» — 2004
- «Трилогия русского панк-рока» — 2006
- «46-й альбом» — 2006
- «Керосин» — 2008
- «Дефолт» — 2009
- «21.12.2012» — 2012
- «Dubрые хиты» — 2016
- «Утерянные песни» — 2017
- «Демотиваторы» — 2018
- «ГОСТ 59-2019» — 2019
- «Бери топор, руби хардкор» — 2020
- «Емеля HD» — 2022
- «Сгенерировано без искусственного интеллекта» — 2023
- «Панк-рок на античной арфе» — 2024
- «Корпоратив без Илона Маска» — 2024
- «Изучайте кибернетику» — 2024
- «Частушки на топоре» — 2025
- «Мохнатый VPN» — 2025
- «Отпуск в Зимбабве» — 2025
- «Когда время уходит назад» — 2025
- «Платиновый альбом» — 2026
- «Фоновая музыка по мотивам хитов» — 2026
- «Новая Золушка» — 2026
Нумерація офіційної дискографії не завжди збігається з хронологією: деякі архівні записи, паралельні проєкти та перевидання були включені до основного каталогу значно пізніше за час їх початкового створення.
Місце гурту в музичній культурі
«Красная Плесень» сформувалася поза традиційною музичною індустрією і практично всю ранню популярність здобула завдяки неофіційному поширенню касет. Домашнє виробництво, малобюджетний звук і відсутність ефірної підтримки не завадили проєкту створити величезний каталог і власну стабільну аудиторію.
За понад три десятиліття студійна техніка повністю змінилася, але сама конструкція «Красной Плесени» залишилася впізнаваною: Павло Яцина, запрошені голоси й музиканти, панк-рок, пародія, казкові персонажі, грубий гумор і постійне перетворення сучасної масової культури на матеріал для чергового альбому.
