Judas Priest — британський гурт хеві-металу з Бірмінгема, один із наріжних каменів жанру. Поруч із Black Sabbath, Deep Purple, Led Zeppelin та Uriah Heep колектив сформував звучання важкого року 1970-х, а далі десятиліттями розширював його словник — від гімнічного heavy до стрімкого speed/power і сучасного «аренного металу». За кар’єру гурт продав близько 50 млн платівок у світі й у 2022 році був введений до Зали слави рок-н-ролу. Їхній «код»: подвійні лід-гітари, «сталевий» імідж, драматургія стадіонних гімнів і унікальний вокальний діапазон Роба Галфорда.
Формування та перші роки (1969–1975)
Історія починається зі шкільних друзів з індустріального Бірмінгема — гітариста К. К. Даунінга та басиста Ієна Гілла, яких поєднувала пристрасть до гітарної музики від блюзу до психоделії. Ранній склад із вокалістом Елом Аткінсом і низкою барабанщиків шукав мову «прогресивного блюзу», багато гастролював пабами Мідлендса та Лондона, але жив на межі виживання. Перелом настав, коли через сестру своєї дівчини Гілл познайомився з молодим вокалістом Робом Галфордом (і його барабанщиком Джоном Хінчем). 1974-го лейбл Gull висунув вимогу підсилити склад другою соло-гітарою — до гурту приєднався Ґленн Тіптон (ex–The Flying Hat Band). Так народилася формула двох рівноправних лід-гітар, що стала галузевим стандартом.
Дебют Rocka Rolla (1974) записували з продюсером Роджером Бейном (Black Sabbath). Платівка звучала м’якше за концертний матеріал, але заклала фундамент: тандем Даунінг/Тіптон, мелодичний інстинкт Галфорда, прагнення до важкого саунду й чіткої форми.
Пошук голосу «класичного металу» (1976–1979)
Sad Wings of Destiny (1976) сформував упізнаване ДНК: дуельні гармонізовані соло, «розкотистий» рифінг, діапазон Галфорда від баритона до фальцету, темна театральність. Контракт із CBS перевів гурт у «вищу лігу»: за барабанами — спершу Саймон Філліпс, потім Лес Бінкс, а продюсером на Sin After Sin (1977) став Роджер Гловер. На Stained Class (1978) зазвучали швидкі протоштампи speed/thrash (див. «Exciter»). Killing Machine (у США: Hell Bent for Leather, 1978) додав компактності пісенним формам і оформив «шкіряно-шипований» імідж Галфорда як візуальний код heavy metal. Концертник Unleashed in the East (1979) закріпив репутацію однієї з найкращих live-машин кінця 70-х.
Прорив у мейнстрим: «бритва» гімнів (1980–1984)
British Steel (1980) — альбом-вододіл, який витягнув heavy у радіоформат без втрати ваги: «Breaking the Law», «Living After Midnight», «Metal Gods». Point of Entry (1981) шукав більш «американський» саунд, але саме Screaming for Vengeance (1982) повернув і помножив міць — із «You’ve Got Another Thing Comin’» на MTV і платиновим статусом у США. Defenders of the Faith (1984) довів формулу «агресія + мелодія» до ідеалу аренного металу.
Експерименти та загартування (1986–1989)
Turbo (1986) ризикнув гітарними синтезаторами й поп-подачею — спірно для ортодоксів, але амбітно за продакшеном і тур-постановкою (Fuel for Life). Ram It Down (1988) повернув вагу й швидкість; наприкінці туру гурт покинув барабанщик Дейв Голланд, якого змінив Скотт Тревіс — його «подвійна бочка» стала стрижнем наступної епохи.
Канон speed-metal мейджор-рівня та криза (1990–1992)
Painkiller (1990) — «металевий Ренесанс»: реактивний драйв Тревіса, бритвені рифи, надвисокий регістр Галфорда. Паралельно тягнувся виснажливий судовий процес у США через нібито «приховані послання»; звинувачення зняли, але нерви й ресурси були виснажені. У 1992 Роб Галфорд оголосив про сайд-проєкт Fight і пішов із Judas Priest.
«Ріппер-ера» (1996–2003)
Після довгих пошуків мікрофон узяв американець Тім «Ripper» Овенс, відомий кавер-сетом Priest. Jugulator (1997) та Demolition (2001) показали альтернативно-важку грань гурту — нижчий стрій, ґрув і сучасну агресію. Тоді ж лейбл перевидав бек-каталог, закріпивши «канон» класичних років.
Возз’єднання і друга молодість (2003–2017)
У 2003 Галфорд повернувся. Angel of Retribution (2005) відсвяткував возз’єднання «великими формами» й цитатами минулого. Концептуальний двійник Nostradamus (2008) розширив амбіції до симфо-металу та театралізованого шоу. У 2011 пішов К. К. Даунінг; його місце зайняв молодий віртуоз Річі Фолкнер, який вдихнув на сцені рок-енергію і став композиторським партнером Тіптона. Ювілейні тури, live-релізи й підготовка нового матеріалу повернули гурту актуальність поза ностальгією.
Сучасний розквіт: Firepower і далі (2018–дотепер)
Firepower (2018) — зразковий пізній альбом: продакшн Тома Аллома і Енді Сніпа, ностальгійний дух без ретро-патини, хіт-сингли «Lightning Strike» і титульний трек. 2018-го Ґленн Тіптон публічно повідомив про хворобу Паркінсона; він продовжує брати участь у записах і час від часу виходить на біс, а Сніп виконує його партії наживо. Ювілейний тур 50 Heavy Metal Years (з перенесеннями через пандемію) підтвердив форму гурту. У 2024 вийшов Invincible Shield — швидкі й «середньотемпові» гімни з актуальним гостро-ріжучим саундом; платівку багато критиків поставили в один ряд із найкращими роботами Priest у XXI столітті.
Музична мова та вплив
-
Дві лід-гітари як «діалогові голоси»: гармонізовані ліди, контрмелодії, синхронні риф-юніти — матриця для Iron Maiden, Helloween, Megadeth тощо.
-
Вокал Галфорда — еталон драматичного тенора/фальцету в heavy metal; техніка, діапазон, сценічна «персона».
-
Імідж: шкіра, метал, шипи, мотоцикл на сцені — візуальна граматика жанру, роз тиражована тисячами гуртів.
-
Ритміка: від маршових «гачків» (Breaking the Law) до спід-урагану (Painkiller).
-
Гнучкість стилю: Priest залишались heavy-ядром, але сміливо вміщували елементи AOR, гітарних синтезаторів, симфо-аранжувань — без втрати «сталі».
Ключові події та віхи (короткий таймлайн)
-
1974–1978 — Формується «дуельна» гітарна формула; Sad Wings…, Stained Class, Killing Machine.
-
1979 — Концертний еталон Unleashed in the East.
-
1980–1984 — Мейнстрим-прорив: British Steel, Screaming for Vengeance, Defenders of the Faith.
-
1986–1988 — Експерименти (Turbo), повернення ваги (Ram It Down), прихід Скотта Тревіса.
-
1990 — Painkiller: канон speed-metal у мейджор-масштабі.
-
1992–2003 — Відхід Галфорда; «ріппер-ера».
-
2005 — Возз’єднання з Angel of Retribution.
-
2008 — Концепт-опера Nostradamus.
-
2011 — Іде К. К. Даунінг; приходить Річі Фолкнер.
-
2018 — Firepower; публічне оголошення про хворобу Ґленна Тіптона.
-
2022 — Індукція до Зали слави рок-н-ролу.
-
2024 — Invincible Shield.
Склад
Поточний основний склад
-
Rob Halford — вокал (1973–1992; з 2003)
-
Glenn Tipton — гітара, клавіші (з 1974; з 2018 — вибірково на сцені)
-
Richie Faulkner — гітара (з 2011)
-
Ian Hill — бас (з 1970; незмінний учасник)
-
Scott Travis — ударні (з 1989)
Концертний учасник
-
Andy Sneap — гітара (з 2018; тури, підміна Тіптона наживо)
Знакові екс-учасники
-
K. K. Downing — гітара (1970–2011)
-
Tim “Ripper” Owens — вокал (1996–2003)
-
Барабанщики «класичних років»: Les Binks (1977–1979), Dave Holland (1979–1989) тощо.
Дискографія (віхові релізи)
Студійні альбоми (вибрані «віхи»):
Rocka Rolla (1974) • Sad Wings of Destiny (1976) • Sin After Sin (1977) • Stained Class (1978) • Killing Machine / Hell Bent for Leather (1978) • British Steel (1980) • Point of Entry (1981) • Screaming for Vengeance (1982) • Defenders of the Faith (1984) • Turbo (1986) • Ram It Down (1988) • Painkiller (1990) • Jugulator (1997) • Demolition (2001) • Angel of Retribution (2005) • Nostradamus (2008) • Redeemer of Souls (2014) • Firepower (2018) • Invincible Shield (2024)
Відео/лайв: Unleashed in the East (1979, аудіо), Priest… Live! (1987), Rising in the East (2005), ювілейні видання British Steel та Live Vengeance ’82 тощо.
10 треків для «швидкого входу»
Breaking the Law, Living After Midnight, Metal Gods, You’ve Got Another Thing Comin’, Electric Eye, Freewheel Burning, The Sentinel, Turbo Lover, Painkiller, Lightning Strike (і з нової ери: Panic Attack).
Спадщина
Judas Priest — гурт-архітектор: вони оформили звукову та візуальну граматику хеві-металу, задали еталон дуельних гітар, показали, як «тяжкість» може ставати поп-мовою без «спрощення до примітиву», й довели у XXI столітті (альбомами Firepower та Invincible Shield), що класичний heavy лишається живою художньою мовою, коли його промовляє гурт із ідеєю та характером.
