![David Guetta, Alphaville & Ava Max - Forever Young (Dj Dark Remix) [Extended]](/images/covers/2024/12/100_103.png "Обкладинка David Guetta, Alphaville & Ava Max - Forever Young (Dj Dark Remix) [Extended]")
Дима Билан
Alphaville — німецький синті-поп-гурт, що виник на початку 1980-х і здобув міжнародну популярність завдяки пісням «Big in Japan», «Sounds Like a Melody» і «Forever Young». Засновниками колективу стали вокаліст Маріан Гольд, клавішник Бернгард Ллойд і клавішник Франк Мертенс. Музика Alphaville виросла з європейської нової хвилі, електронної поп-музики та інтересу до синтезаторів, драм-машин і студійних експериментів.
Спочатку музиканти виступали під назвою Forever Young. У 1983 році проєкт отримав назву Alphaville — за назвою науково-фантастичного фільму Жана-Люка Годара 1965 року. Уже перший офіційний сингл «Big in Japan» зробив гурт відомим далеко за межами Німеччини, а дебютний альбом Forever Young закріпив цей успіх.
Формування гурту
Історія Alphaville почалася ще до появи самої назви. Маріан Гольд і Бернгард Ллойд познайомилися на початку 1980-х у мистецькому середовищі Західного Берліна й брали участь у творчому об’єднанні Nelson Community. Вони також грали разом у проєкті Chinchilla Green.
У 1982 році Ллойд почав працювати з Франком Мертенсом над новим електронним проєктом і запросив Гольда як вокаліста. Тріо отримало назву Forever Young. 31 грудня 1982 року музиканти зіграли один із перших концертів у такому складі.
Робота над піснями продовжилася в домашній студії в Мюнстері. Музиканти використовували синтезатори, драм-машини та секвенсори, поступово створюючи матеріал майбутнього дебютного альбому.
У 1983 році гурт підписав контракт з WEA і змінив назву на Alphaville.
Big in Japan
Першим синглом Alphaville стала «Big in Japan», випущена в січні 1984 року. Маріан Гольд написав ранню версію пісні ще до створення Alphaville. Назву він запозичив у ліверпульського панк-гурту Big in Japan, однак використав її як метафору: навіть людина, яка зазнала невдачі у своєму середовищі, може уявляти себе успішною десь далеко. Сама пісня при цьому пов’язана не з Японією, а з наркотичним середовищем Західного Берліна кінця 1970-х і історією двох людей, які намагаються вирватися з героїнової залежності.
Композиція стала першим великим комерційним успіхом Alphaville. «Big in Japan» очолила німецький чарт, посіла високі позиції в хіт-парадах низки європейських країн і увійшла до першої десятки британського чарту.
Sounds Like a Melody і Forever Young
Наступним синглом стала «Sounds Like a Melody». Пісню написали й аранжували в стислі строки після того, як звукозаписна компанія попросила гурт випустити додатковий сингл перед «Forever Young».
У вересні 1984 року з’явилася «Forever Young». Спочатку композицію задумували як швидший електронний трек, однак у студії аранжування було суттєво змінено. Підсумкова версія будувалася навколо голосу Маріана Гольда, синтезаторних партій і стриманого програмованого ритму.
З часом «Forever Young» стала найвідомішою піснею Alphaville. Її записували й виконували інші артисти, вона використовувалася у фільмах, телевізійних проєктах і рекламі, а пізніше отримала нову аудиторію завдяки стримінговим сервісам і соціальним мережам.
Дебютний альбом Forever Young
Перший студійний альбом Forever Young вийшов у вересні 1984 року. Крім трьох головних синглів, до нього увійшли «A Victory of Love», «Summer in Berlin», «To Germany with Love», «Fallen Angel», «In the Mood» та інші композиції.
Альбом визначив раннє звучання Alphaville: мелодійний синті-поп з атмосферними клавішними партіями, програмованими ритмами й вокалом Маріана Гольда. Водночас тексти нерідко були помітно похмурішими та складнішими, ніж могла припускати зовні доступна поп-форма.
Попри міжнародний успіх, у середині 1980-х Alphaville майже не гастролювали й тривалий час залишалися передусім студійним проєктом.
Відхід Франка Мертенса
Наприкінці 1984 року Франк Мертенс залишив Alphaville. Його місце зайняв Ріккі Еколетт, який грав на клавішних і гітарі.
Після зміни складу Alphaville почали працювати над другим альбомом і поступово розширили звучання за межі мінімалістичного синті-попу дебюту.
Afternoons in Utopia
У 1986 році вийшов другий альбом Afternoons in Utopia. Його головним синглом стала «Dance with Me». До платівки також увійшли «Universal Daddy», «Jerusalem», «Sensations», «Red Rose» і заголовна композиція.
Робота над альбомом була значно масштабнішою за дебютні сесії. Alphaville використовували додаткові інструменти, запрошених музикантів і складніші студійні аранжування. Електронна основа збереглася, але музика стала більш оркестрованою та різноманітною.
Матеріал об’єднувала футуристична тематика: утопії, технології, космос, відносини людини із сучасним світом. Ці мотиви згодом неодноразово поверталися у творчості гурту.
The Breathtaking Blue і Songlines
Третій студійний альбом The Breathtaking Blue вийшов у 1989 році. Серед його найвідоміших композицій — «Romeos», «Mysteries of Love», «Summer Rain» і «For a Million».
З альбомом був пов’язаний візуальний проєкт Songlines. Для кожної композиції різні режисери зняли окремий короткометражний фільм. Через десятиліття оригінальні кіноматеріали були відновлені та оцифровані для розширеного перевидання альбому.
Prostitute
Після тривалої студійної роботи у 1994 році Alphaville випустили альбом Prostitute. Він помітно відрізнявся від поп-звучання раннього періоду й став більш еклектичним.
У записі поєднуються електроніка, рок, атмосферні інструментальні фрагменти й експериментальні аранжування. До альбому увійшли «Fools», «The Impossible Dream», «Iron John», «Ascension Day», «Euphoria» та інші композиції.
У 1990-х концертна діяльність поступово стала важливішою частиною роботи Alphaville.
Salvation і відхід Ріккі Еколетта
У 1997 році вийшов Salvation. У період роботи над альбомом Alphaville залишив Ріккі Еколетт, хоча деякі записані ним партії увійшли до підсумкової версії.
Альбом повернув гурт до виразнішого електронного звучання. Серед композицій цього періоду — «Wishful Thinking», «Flame», «Soul Messiah», «Guardian Angel» і «Inside Out».
Dreamscapes і CrazyShow
У 1999 році Alphaville випустили масштабний восьмидисковий проєкт Dreamscapes. До нього увійшли відомі композиції, демозаписи, рідкісні версії, ремікси й раніше не виданий матеріал різних років.
У 2003 році з’явився проєкт CrazyShow — багатодискова збірка нового та експериментального матеріалу.
Того ж року Бернгард Ллойд залишив Alphaville. Після його відходу Маріан Гольд залишився єдиним учасником початкового тріо, який продовжив постійну роботу під назвою гурту.
Концертна діяльність
Від кінця 1990-х і особливо у 2000-х Alphaville остаточно перетворилися з переважно студійного проєкту на гурт, що регулярно гастролює.
У концертному та студійному складах різних років працювали різні запрошені музиканти. Серед найвідоміших — клавішник Мартін Лістер, гітарист Девід Гудс, барабанщик Якоб Кірш, бас-гітаристка Майа Кім та інші.
Мартін Лістер протягом багатьох років брав участь у концертній і студійній роботі Alphaville та виконував функції музичного керівника концертного складу. Він помер у 2014 році.
Catching Rays on Giant
У 2010 році вийшов Catching Rays on Giant — перший комерційний студійний альбом Alphaville після Salvation.
Головним синглом стала «I Die for You Today». Альбом продовжив електронну лінію гурту, використовуючи сучасне для свого часу поп-звучання.
Strange Attractor
Наступний студійний альбом Strange Attractor з’явився у 2017 році.
До нього увійшли «Heartbreak City», «House of Ghosts», «Around the Universe», «Enigma», «Giants» та інші композиції. Альбом зберіг електронну основу Alphaville, поєднавши її із сучаснішим студійним продюсуванням.
Eternally Yours
У 2022 році Alphaville випустили Eternally Yours, записаний спільно з Німецьким кінооркестром Бабельсберга.
Це симфонічне переосмислення каталогу гурту, а не звичайний альбом нового матеріалу. Для проєкту заново аранжували композиції різних років, серед них «Big in Japan», «Sounds Like a Melody», «Forever Young», «Dance with Me» і «A Victory of Love».
Після виходу альбому матеріал також виконувався в концертній симфонічній програмі.
Forever Young через десятиліття
Пісня «Forever Young» продовжила власну історію через десятиліття після початкового релізу. Вона неодноразово поверталася в публічний простір завдяки кавер-версіям, фільмам, серіалам та інтернет-культурі.
У 2024 році композиція отримала нову хвилю популярності в TikTok і очолила TikTok Billboard Top 50. У 2025 році оригінальний запис перевищив мільярд прослуховувань на Spotify.
У травні 2025 року Alphaville отримали European Culture Prize за внесок у культурний обмін і розвиток мистецтва. На той час гурт продовжував концертну діяльність, а нова хвиля інтересу до «Forever Young» привела пісню до мільярда прослуховувань на Spotify.
Склад і ключові учасники
Єдиним постійним учасником початкового складу Alphaville на пізніх етапах історії гурту залишається Маріан Гольд. Концертний склад у різні роки змінювався, тому його коректніше розглядати окремо від початкового складу гурту.
Засновники Alphaville:
- Маріан Гольд — вокал, автор пісень;
- Бернгард Ллойд — клавішні, програмування, композитор;
- Франк Мертенс — клавішні.
Ключові учасники наступних періодів:
- Ріккі Еколетт — клавішні, гітара;
- Мартін Лістер — клавішні, концертна та студійна робота.
У концертах і окремих студійних записах Alphaville також брали участь інші музиканти, однак склад змінювався залежно від періоду та програми.
Студійна дискографія
- Forever Young — 1984;
- Afternoons in Utopia — 1986;
- The Breathtaking Blue — 1989;
- Prostitute — 1994;
- Salvation — 1997;
- Catching Rays on Giant — 2010;
- Strange Attractor — 2017.
Eternally Yours 2022 року посідає окреме місце в дискографії як симфонічний альбом із новими оркестровими записами пісень різних періодів.
Музичний стиль
Основою звучання Alphaville залишається синті-поп — мелодійна поп-музика, побудована передусім на синтезаторах, електронному програмуванні та характерному вокалі Маріана Гольда.
У різні періоди гурт звертався до нової хвилі, експериментальної електронної музики, рок-аранжувань, атмосферного попу та оркестрового звучання.
Для текстів Маріана Гольда характерні теми часу, молодості, технологій, війни, утопії, кохання та людської ідентичності. Головні пісні дебютного періоду — «Big in Japan», «Sounds Like a Melody» і особливо «Forever Young» — через десятиліття залишаються центральною частиною каталогу Alphaville.
