Олександр Васильович Новіков (нар. 31 жовтня 1953, селище Буревісник, острів Ітуруп, Курильські острови) — радянський і російський співак, поет, бард, композитор і автор-виконавець у жанрі міського романсу та шансону, художній керівник Уральського державного театру естради.
Лауреат премії «Овація» (1995), багаторазовий лауреат «Шансон року» (2002–2019), лауреат міжнародної літературної премії ім. Сергія Єсеніна.
Дитинство та юність
Олександр Новіков народився на острові Ітуруп у родині військового льотчика та домогосподарки.
Перші роки жив на Сахаліні, потім у:
- латвійському селищі Вайнйоде,
- місті Фрунзе (нині Бішкек), де провів близько десяти років,
- з 1969 року — у Свердловську (Єкатеринбурзі).
Навчався погано, був виключений із піонерів. У підлітковому віці вирізнявся незалежними, анти-системними поглядами.
Займався боксом і самбо.
Інтерес до музики з’явився у 1967 році під враженням від фільму «Вертикаль» із піснями Володимира Висоцького.
Перші кроки в музиці
Під час навчання в УПІ виступав в інститутському ВІА «Полімер», звідки був відрахований за виконання пісні The Beatles.
У 1971 році отримав умовний строк за бійку в ресторані та був направлений на «хімію» — виправні роботи на будівництві Будинку побуту в Нижньому Тагілі.
У кінці 1970-х працював близько чотирьох років музикантом та співаком у ресторані, відкрив власну студію-майстерню, де він:
- записував рок-пісні,
- створював і ремонтував апаратуру для Палаців культури та кінотеатрів,
- співпрацював із майбутніми учасниками гуртів «Чайф», «Агата Крісті», Nautilus Pompilius.
Рок-період
У 1980 році створив групу «Рок-полігон», що працювала у стилях рок-н-рол, реггі, нової хвилі, хард-року, панку, психоделічного року.
Група записала два магнітні альбоми — 1983 і 1984.
У 1981 році Новіков заснував власну студію звукозапису «Новік-рекордс», що стала однією з ключових незалежних студій Свердловська.
«Вези меня, извозчик» — прорив
3 травня 1984 року був записаний альбом «Вези меня, извозчик», який став надзвичайно популярним у магнітних копіях і розійшовся величезними тиражами по всьому СРСР.
Арешт (1984–1990)
5 жовтня 1984 року Новікова заарештували.
У 1985 році його засудили Свердловським судом до 10 років позбавлення волі за ст. 93-1 КК РРФСР — «виготовлення та збут електромагнітної апаратури-фальсифікату».
У інтерв’ю Новіков заявляв, що справжньою причиною був альбом «Вези меня, извозчик», оскільки кримінальна справа починалася з документа «Експертиза по песням Александра Новикова», де зміст пісень критикувався.
Під час ув’язнення написав значну частину своєї поезії та п’єсу-басню «Комарилья».
Звільнення та перегляд справи
У 1990 році звільнений за Указом Верховної Ради РРФСР від 27 лютого.
У 1992 році Верховний суд Росії повністю скасував вирок за відсутністю складу злочину.
Повернення на сцену
Одразу після звільнення Новіков записав альбоми:
- «В Єкатеринбурзі»
- «Ожерелье Магадана»
У травні 1990 року відбулися перші концерти після повернення.
З кінця 1990 року — гастролі по СРСР, а на початку 1991 — перші концерти в Москві в Театрі естради.
Громадська діяльність
- передав кошти з одного концерту на будівництво Храму-на-Крові
- оплатив та розробив дзвони для монастиря на Ганіній Ямі
- у 1990-х володів магазинами, колгоспом, транспортною компанією, авіакомпанією, заводом дефібрерних каменів
- виступив проти ГКЧП (1991)
Продюсерська діяльність
З 1993 року протягом чотирьох років був продюсером співачки Наталі Штурм, створив для неї матеріал двох альбомів, включно з хітом «Шкільний роман».
Телебачення та кіно
- режисер спільного фільму з Кирилом Котельниковим «О, цей Фаріан!»
- автор кількох кліпів, включно з унікальним «Шансоньєтка» (1993)
- учасник численних телепроєктів
- з 2014 року — член журі шоу «Три акорди»
Звинувачення 2016 року та реабілітація
У грудні 2016 року Новікова було звинувачено у шахрайстві (ч. 4 ст. 159 КК РФ) у справі «Бухта Квінс» та відправлено під домашній арешт. У 2019 році справу припинено за відсутністю складу злочину. У 2020 році Новіков отримав компенсацію за незаконне переслідування.
Сучасний період
- художній керівник Уральського державного театру естради (з 2010)
- активна гастрольна діяльність
- запис нових альбомів (зокрема «Лист від руки», 2024)
- у 2023 році отримав звання Почесного громадянина Єкатеринбурга
У 2022 році публічно підтримав російське вторгнення в Україну.
Дискографія
Магнітоальбоми
1983 — Рок-полігон
1983 — Вези меня, извозчик (перша версія, уповільнене звучання)
1984 — Рок-полігон II
1984 — Вези меня, извозчик (18 пісень)
1990 — Другий концерт після звільнення
1990 — Я в Єкатеринбурзі
1990 — Ожерелье Магадана
Вініл
1991 — Вези меня, извозчик
1993 — Ожерелье Магадана
1993 — У захолустному ресторані
1993 — Міський романс
Номерні альбоми
1991 — Вези меня, извозчик
1993 — Ожерелье Магадана
1994 — Вези меня, извозчик (ориг. запис 1984)
1995 — Міський романс
1995 — Шансоньєтка
1996 — З красунею в обіймах
1996 — У захолустному ресторані
1997 — Записки кримінального барда
1997 — Сергій Єсенін
1999 — Бурлак
2000 — Стіна
2000 — Кароока
2002 — Журавлі над табором
2003 — Справжній
2005 — Амурські понти
2007 — Луалі
2008 — Пам’ятаю, кохана…
2010 — Ананаси в шампанському
2012 — Розстанься з нею
2013 — Йо-альбом
2016 — Блатний
2018 — Дівчина-вогонь
2021 — Стрілочник
2021 — Бомба
2024 — Лист від руки
Книги
2001 — Вези меня, извозчик…
2002 — Дзвіниця
2011 — Вулична красуня
2012 — Симфонії двору
2012 — Записки кримінального барда
2016 — Записки кримінального барда (перевидання)
2018 — Вірші. Пісні
Олександр Новіков займає помітне місце в сучасній російській музичній культурі як автор і виконавець, чия творчість охоплює широкий спектр жанрів — від міського романсу та авторської пісні до естрадних і театральних проєктів. Його біографія включає складні та суперечливі етапи, але саме вони сформували характер його поетичного й музичного стилю. Після реабілітації на початку 1990-х Новіков зберіг активну концертну діяльність, продовжував випуск студійних і концертних альбомів, брав участь у культурних, благодійних і громадських ініціативах, а також обійняв керівну посаду в Уральському державному театрі естради.
Попри різні оцінки критиків та аудиторії, Новіков залишається одним із найвпізнаваніших представників жанру міського романсу й авторської пісні. Його творчість неодноразово відзначалася галузевими преміями, а багаторічний внесок у культурне життя Уралу та Росії закріпив за ним статус значної постаті в національній музичній сфері.
