Quintino - Біографія та дискографія, усі альбоми й пісні

Quintino — нідерландський діджей і музичний продюсер Quinten van den Berg, який народився 21 вересня 1985 року в Ден-Гелдері, Нідерланди. Він став одним із помітних представників нідерландської фестивальної електронної сцени покоління 2010-х, працюючи на перетині electro house, big room house, progressive house, trap та інших напрямів танцювальної музики. У його дискографії особливо вирізняються Rap Das Armas (Quintino Remix), Epic, Go Hard, Devotion, Freak, I Just Can't, Mayhem і альбом Bright Nights.

Кар’єра Quintino почалася задовго до світового буму фестивальної EDM. Першу широку популярність йому приніс не авторський сингл, а клубна переробка бразильської композиції Rap Das Armas, яка у 2009 році стала хітом №1 у Нідерландах. Через два роки спільна робота з Sandro Silva — Epic знову вивела його на вершину національного чарту й виявилася тісно пов’язаною з формуванням характерного big room house-звучання початку 2010-х. Надалі Quintino зберіг репутацію насамперед фестивального продюсера й діджея, але неодноразово змінював співвідношення між мелодичною танцювальною музикою, важкими клубними композиціями та більш експериментальними басовими формами.

Ден-Гелдер і перші виступи

Quinten van den Berg виріс у Ден-Гелдері, місті на півночі провінції Північна Голландія. Інтерес до діджеїнгу з’явився в нього ще у шкільні роки. В одному з ранніх інтерв’ю музикант згадував, що приблизно у п’ятнадцять років отримав можливість грати в місцевому клубі: спочатку йому дозволяли ненадовго ставати за пульт, коли основний діджей робив перерву. Поступово такі епізоди перетворилися на регулярні виступи.

Важливою людиною на ранньому етапі його кар’єри став Laidback Luke. Коли Quintino було близько вісімнадцяти років, досвідченіший нідерландський діджей звернув на нього увагу й допоміг молодому музикантові розвиватися далі. До середини 2000-х van den Berg уже послідовно опановував не лише роботу за пультом, а й створення власної музики. Приблизно з 2007 року почали з’являтися його авторські записи та ремікси; водночас він брав участь у діяльності популярного нідерландського клубного проєкту Nope Is Dope і готував пов’язані з ним мікси.

Rap Das Armas і перший національний хіт

Перший великий комерційний успіх прийшов завдяки Rap Das Armas — композиції бразильського дуету Cidinho & Doca. Quintino створив клубну house-версію пісні у 2008 році. На початку 2009-го ремікс перетворився на масовий хіт у Нідерландах: в офіційному Dutch Top 40 він досяг першого місця, утримувався на вершині два тижні й провів у рейтингу тринадцять тижнів.

Для Quintino цей успіх став переходом від локальної клубної кар’єри до національної популярності. Після Rap Das Armas його власні релізи почали регулярно з’являтися на помітних танцювальних лейблах, включно зі Spinnin' Records і Rodeo Media; паралельно він використовував назву SupersoniQ для власних музичних проєктів. У 2009 і 2010 роках він також випустив спільні записи Heaven і You Can't Deny із вокалістом Mitch Crown, обидві з яких потрапили до нідерландських чартів.

Epic і становлення фестивального звучання

Наступний принципово важливий етап розпочався у 2011 році. Quintino працював із Afrojack, зокрема над композицією Selecta, однак головним релізом цього періоду стала спільна робота з Sandro Silva — Epic. Трек вийшов на лейблі Musical Freedom і став одним із ранніх комерційно успішних прикладів звучання, яке незабаром закріпилося за терміном big room house: великий синтезаторний хід, різкий контраст між наростанням і основною частиною та аранжування, розраховане насамперед на величезні танцполи.

У Нідерландах Epic дістався першого місця Dutch Top 40 і залишався в чарті 24 тижні. Таким чином, Quintino вже вдруге був пов’язаний із національним хітом №1 — але тепер як повноправний автор оригінальної композиції, а не реміксу. Пізніше трек набув поширення й за межами Нідерландів, зокрема на британському ринку.

Epic став визначальним записом не лише для кар’єри Quintino. Його мінімалістична, орієнтована на величезні сцени конструкція добре відображала зміни європейської електронної музики початку 2010-х, коли electro house дедалі тісніше змикався з фестивальним big room. Сам Quintino в наступні роки розвивав цю формулу, але не обмежувався її буквальним повторенням.

Musical Freedom, Ultra та міжнародна кар’єра

Після успіху Epic співпраця Quintino з великими артистами та лейблами стала значно інтенсивнішою. У 2012 році з’явилися We Gonna Rock і спільна з MOTi композиція Circuits. У 2013 році Quintino разом із Tiësto та Alvaro випустив United (Ultra Music Festival Anthem) — офіційну музичну тему Ultra Music Festival того періоду. Запис вийшов через Ultra Records і Musical Freedom та став ще одним свідченням його переходу до найвищої фестивальної ліги EDM початку десятиліття.

У той самий період з’явилися World in Our Hands, Puzzle із Blasterjaxx і Dynamite з MOTi та Taylr Renee. Quintino дедалі частіше виступав за межами Європи, а його музика була розрахована вже не стільки на традиційні клубні програми, скільки на сцени великих танцювальних фестивалів. Характерною рисою його виступів стала висока щільність матеріалу: енергійні переходи, велика кількість власних редакцій і поєднання electro house із важчими ритмічними формами.

Go Hard і перехід до важчої музики

У 2014 році Quintino випустив одну зі своїх найбільш упізнаваних сольних робіт — Go Hard. Назва виявилася практично програмною для наступного етапу його кар’єри. Приблизно в цей самий період з’явилися Blowfish із Kenneth G, Slammer із FTampa і Genesis із Mercer. DJ Mag того ж року вперше включив Quintino до рейтингу Top 100 DJs, де він дебютував на 86-й позиції.

Водночас продюсер поступово відходив від надто вузького трактування big room. Escape (Into the Sunset) з UNA і Devotion, що вийшли у 2015 році, показували більш мелодичний бік його музики, тоді як інші записи зберігали потужну фестивальну основу. Саме здатність переходити між мелодичними та гранично жорсткими композиціями стала однією з постійних особливостей його каталогу.

Серія Go Harder

У 2016 році Quintino оформив інтерес до важчого матеріалу в серію мініальбомів Go Harder. Перша частина включала чотири композиції та вийшла через Spinnin' Premium. Друга частина, що з’явилася того ж року, помітно розширила звукову палітру: поряд з electro house тут використовувалися елементи trap і басової електронної музики.

Проєкт отримав продовження у Go Harder EP, Pt. 3: Do or Die у 2017 році та Go Harder, Pt. 4: EDM's Revenge у 2018-му. Серія важлива для розуміння Quintino як продюсера: замість того щоб утримувати всі релізи всередині однієї успішної формули Epic, він свідомо посилював ритмічну складову, використовував trap-побудови, грубіші тембри та композиції, орієнтовані безпосередньо на діджейські програми.

Freak, I Just Can't і розширення аудиторії

Одночасно Quintino випускав більш доступні за формою спільні записи. У 2016 році разом із R3HAB він представив Freak, для якої пізніше з’явилися ремікси Sam Feldt і Joe Stone. У 2017 році артисти знову об’єдналися для I Just Can't; композиція також увійшла до альбому R3HAB Trouble. Ці роботи відрізнялися від найбільш агресивних фестивальних релізів Quintino більшою роллю вокалу та мелодії.

У цей період помітно зросло й становище Quintino в міжнародному діджейському середовищі. Після дебюту на 86-му місці DJ Mag Top 100 DJs у 2014 році він піднявся на 80-те у 2015-му і здійснив особливо різкий стрибок у 2016 році, посівши 32-ге місце. У 2018 і 2019 роках він уже перебував на 25-й позиції. Хоча сам рейтинг є голосуванням популярності, а не професійною оцінкою музики, багаторічна присутність Quintino в ньому відображала стійкість його міжнародної гастрольної аудиторії.

Bright Nights — перший повноформатний альбом

11 жовтня 2019 року Quintino випустив перший повноформатний студійний альбом Bright Nights на Spinnin' Records. До нього увійшли п’ятнадцять композицій, що поєднують різні сторони його попередньої творчості: фестивальну електроніку, більш мелодичні пісні та спільні роботи з іншими продюсерами. Серед записів альбому — Can't Bring Me Down, Reckless, teQno (Music Is The Answer), Party Never Ends, Boing та інші.

Bright Nights став логічним підсумком першого великого періоду кар’єри Quintino. На відміну від серії Go Harder, побудованої навколо важкої клубної енергії, альбом був значно різноманітнішим і показував його не лише як автора інструментальних фестивальних композицій. У проєкті взяли участь Hardwell, Alok, Dimitri Vegas & Like Mike, AFSHEEN та інші музиканти. Саме поєднання учасників підкреслювало становище Quintino всередині міжнародної EDM-сцени кінця 2010-х.

Музика після Bright Nights

Після виходу альбому Quintino не перейшов до регулярного випуску повноформатних платівок і зберіг звичну для танцювальної сцени модель окремих синглів. Серед наступних робіт з’явилися Switch Back, The Chase, Ruins, Quechua, а пізніше — Name Of Your DJ, Motor, Go Stupid і Let Me Be Your Fantasy. Фестивальні виступи продовжили займати центральне місце в кар’єрі; офіційно випущені діджейські програми Tomorrowland 2021 і 2022 років також увійшли до цифрового каталогу артиста.

У середині 2020-х Quintino продовжив оновлювати власне звучання, не відмовляючись від характерної для нього високої енергетики. У 2025 році вийшов сингл Warehouse, а у 2026-му каталог поповнили Do You Want It Right Now і Phoenix. DJ Mag, описуючи його творчий період 2024–2025 років, відзначав прагнення продюсера знайти нову варіацію власного фестивального стилю, зберігши впізнавану орієнтацію на великі сцени. У рейтингу Top 100 DJs 2025 року Quintino посів 47-ме місце.

Музичний стиль Quintino

Звучання Quintino змінювалося разом із розвитком європейської фестивальної електронної музики. Ранні записи були тісно пов’язані з Dutch house і electro house, Epic став одним із найвідоміших релізів його big room-періоду, а в середині 2010-х продюсер почав активніше використовувати trap, важкий бас і жорсткіші ударні конструкції. Водночас композиції на кшталт Escape (Into the Sunset), Freak і I Just Can't показують, що його каталог ніколи не складався виключно з інструментальних фестивальних треків.

Для Quintino особливо характерна орієнтація на практичну роботу діджея: багато композицій побудовані так, щоб ефективно звучати на великих майданчиках, із чіткою ритмічною структурою, виразним наростанням і моментом максимального енергетичного викиду. Ця особливість збереглася навіть тоді, коли мода на класичний big room house почала відходити від свого піку.

Його місце в історії нідерландської EDM пов’язане одразу з кількома періодами. Rap Das Armas зробив Quintino відомим на батьківщині ще до глобального злету фестивальної електронної музики; Epic збігся з формуванням big room як одного з головних звучань початку 2010-х; серія Go Harder показала його інтерес до важчих форм, а Bright Nights зібрав різні сторони його продюсерської мови в межах першого повноформатного альбому. Завдяки цій послідовності Quintino зберіг кар’єру значно довше одного стилістичного циклу й залишився впізнаваним учасником міжнародної фестивальної сцени.

Вибрана дискографія

• Rap Das Armas (Quintino Remix) — 2008/2009;
• Heaven — 2009;
• You Can't Deny — 2010;
• Selecta — 2011;
• Epic — 2011;
• Circuits — 2012;
• United (Ultra Music Festival Anthem) — 2013;
• Dynamite — 2013;
• Go Hard — 2014;
• Escape (Into the Sunset) — 2015;
• Devotion — 2015;
• Go Harder — мініальбом, 2016;
• Go Harder, Pt. 2 — мініальбом, 2016;
• Freak — 2016;
• Go Harder EP, Pt. 3: Do or Die — мініальбом, 2017;
• I Just Can't — 2017;
• Go Harder, Pt. 4: EDM's Revenge — мініальбом, 2018;
• Mayhem — 2018;
• Bright Nights — студійний альбом, 2019;
• Switch Back — 2020;
• Motor — 2023;
• Let Me Be Your Fantasy — 2023;
• Warehouse — 2025;
• Phoenix — 2026.

Quintino залишається одним із помітних представників нідерландської фестивальної електронної сцени, який пройшов шлях від electro house і раннього big room до більш різноманітного клубного звучання. Його кар’єра тримається не на одному хіті, а на багаторічній роботі продюсера й діджея, регулярних релізах і здатності адаптувати власний стиль до змін танцювальної музики.