Shakira
«Мираж» — радянський і російський поп-гурт, створений у Москві в 1986 році композитором Андрієм Литягіним і поетом Валерієм Соколовим. Один із найвідоміших танцювальних проєктів пізнього СРСР. Основу звучання гурту становили електронна поп-музика, синтіпоп і диско з програмованими ритмами, синтезаторами та характерними гітарними партіями. Серед найвідоміших пісень «Миража» — «Музыка нас связала», «Видео», «Звёзды нас ждут», «Наступает ночь», «Новый герой», «Я больше не прошу», «Солнечное лето» і «Снова вместе».
Історія «Миража» незвична насамперед поділом студійної та концертної роботи. У різні роки пісні гурту записували одні вокалістки, а на сцені їх представляли інші. Тому з «Миражом» пов’язані імена Маргарити Суханкіної, Наталії Гулькіної, Світлани Разіної, Наталії Ветлицької, Ірини Салтикової, Тетяни Овсієнко та Катерини Болдишевої. Ця система стала однією з найбільш обговорюваних особливостей проєкту й породила чимало суперечок про те, чий саме голос звучить на відомих записах.
Від «Зоны активности» до «Миража»
До появи «Миража» Андрій Литягін брав участь у кількох студентських музичних проєктах. Одним із них був створений у середині 1980-х гурт «Зона активности», де він експериментував з електронною музикою. З цим проєктом була пов’язана й Маргарита Суханкіна, яка виконала одну з ранніх композицій Литягіна.
До 1986 року композитор зосередився на новому жіночому поп-проєкті. Важливим співавтором раннього репертуару став поет Валерій Соколов, який написав тексти багатьох пісень, що згодом стали класикою «Миража».
Для перших студійних записів запросили Маргариту Суханкіну. Співачка мала академічну вокальну підготовку й згодом обрала оперну кар’єру, тому від постійних гастролей із поп-гуртом відмовилася. Пошук концертного складу продовжився.
«Звёзды нас ждут»
У 1987 році з’явився перший магнітоальбом «Звёзды нас ждут», після якого «Мираж» швидко здобув всесоюзну популярність. Альбом записували з двома основними голосами.
Маргарита Суханкіна виконала «Звёзды нас ждут», «Видео» і «Эта ночь». Решту п’ять композицій — «Безумный мир», «Я не хочу», «Солнечное лето», «Волшебный мир» і «Электричество» — записала Наталія Гулькіна.
Гулькіна стала однією з перших концертних солісток «Миража». Разом із нею на сцену виходила Світлана Разіна, яка не лише виступала у складі гурту, а й брала участь у створенні матеріалу як авторка текстів. Колектив багато гастролював, а записи поширювалися на магнітофонних касетах далеко за межами Москви.
Уже тоді сформувалися основні риси «Миража»: швидкий електронний ритм, яскраві синтезаторні партії, романтичні тексти й високий жіночий вокал. Для радянської масової естради другої половини 1980-х таке звучання було винятково сучасним.
«Снова вместе» і «Музыка нас связала»
У 1988 році Наталія Гулькіна залишила «Мираж» і почала сольну кар’єру. Світлана Разіна також пішла з проєкту й створила гурт «Фея».
Для запису другого альбому Андрій Литягін знову звернувся до Маргарити Суханкіної. Цього разу саме її голос звучить у всіх основних вокальних партіях платівки «Снова вместе». У цей період до «Миража» приєднався гітарист Олексій Горбашов, манера гри якого стала важливою частиною нового звучання гурту.
На другому альбомі з’явилися головні хіти пізнього «Миража» — «Музыка нас связала», «Наступает ночь», «Новый герой», «Снова вместе», «Я больше не прошу». Синтезаторне диско стало жорсткішим і динамічнішим завдяки електрогітарі Горбашова, особливо помітній у програшах і сольних партіях.
Маргарита Суханкіна при цьому не стала постійною концертною солісткою. Вона продовжувала професійну академічну кар’єру, тому на гастролях пісні з її записаним вокалом виконували інші учасниці.
Ветлицька, Салтикова й Овсієнко
Кінець 1980-х став періодом особливо частих змін складу. Після відходу Гулькіної на сцені з «Миражом» певний час виступала Наталія Ветлицька. Її перебування в колективі було нетривалим, але стало одним із перших етапів майбутньої сольної кар’єри співачки.
Потім у концертному складі з’явилися Ірина Салтикова і Тетяна Овсієнко. Саме Овсієнко стала одним із найвпізнаваніших сценічних облич «Миража» на межі 1980-х і 1990-х років та брала участь у телевізійних виступах гурту.
Так виник характерний для історії колективу парадокс: голос на фонограмі міг належати Маргариті Суханкіній, а глядачі пов’язували пісню з виконавицею, яку бачили на сцені або по телебаченню. Пізніше ця практика стала однією з головних тем дискусій навколо «Миража».
Катерина Болдишева й перехід до живого виконання
На межі 1990–1991 років солісткою стала Катерина Болдишева. На відміну від багатьох попередніх концертних складів, вона виконувала програму власним голосом і поступово стала постійною вокалісткою колективу.
З Болдишевою пов’язаний третій студійний альбом «Не в первый раз». Початкові вокальні партії для нового матеріалу в 1989–1990 роках записала Маргарита Суханкіна, однак ця версія тоді не була випущена. Після приходу Катерини Болдишевої у 1991 році пісні перезаписали з її вокалом; гітарні партії виконав Олексій Горбашов. До 1992 року альбом був практично готовий, але офіційний реліз цієї версії відбувся лише у 2008 році.
Після розпаду радянської концертної системи гурт переживав різні періоди активності. У 1990-х Болдишева й Горбашов продовжували виступати, зокрема за межами Росії. Паралельно з’являлися інші проєкти й склади, які використовували репертуар або назву «Мираж».
Возз’єднання і «золоті голоси»
1 грудня 2004 року в московському спорткомплексі «Олимпийский» відбувся великий ювілейний концерт, який зібрав на одному майданчику багатьох учасників різних періодів історії гурту.
Приблизно тоді ж Маргарита Суханкіна й Наталія Гулькіна почали спільні виступи. Спочатку їхній дует існував під назвою «Золотые голоса группы „Мираж“», а після домовленостей із правовласниками почав працювати безпосередньо під брендом «Мираж».
Гулькіна залишила цей склад на початку 2011 року. Певний час разом із Суханкіною знову виступала Світлана Разіна, а потім Суханкіна продовжила роботу як основна солістка проєкту.
У 2016 році цей етап історії завершився. Андрій Литягін відновив співпрацю з Катериною Болдишевою та Олексієм Горбашовим, після чого концертний «Мираж» почав розвиватися навколо музикантів, які працювали в гурті з кінця 1980-х — початку 1990-х років.
«Мираж» сьогодні
Катерина Болдишева залишається солісткою гурту, Олексій Горбашов — гітаристом і одним із його ключових музикантів. Сучасний «Мираж» виступає живим складом: вокал Болдишевої супроводжують гітара, клавішні та ударні.
До концертного складу останніх років також входять барабанщиця Єлизавета Волкова та клавішники Сергій Крилов і Дмитро Саварі. Андрій Литягін зберігає зв’язок із проєктом як його засновник і автор значної частини репертуару.
Новий сплеск інтересу до музики «Миража» стався у 2020-х. Пісні гурту знову виявилися затребуваними в кіно й серіалах, зокрема в «Слово пацана. Кровь на асфальте», де прозвучали «Новый герой», «Я не шучу», «Музыка нас связала», «Снова вместе» і «Солнечное лето». Одночасно старі записи отримали нову аудиторію на цифрових платформах.
Дискографія гурту «Мираж»
Дискографія «Миража» включає класичні студійні альбоми, пізні версії раніше невиданого матеріалу, платівки з новим репертуаром, альбоми реміксів і концертні записи. Через численні перевидання одних і тих самих фонограм деякі релізи існують у кількох варіантах і з різним мастерингом.
Студійні альбоми
- «Звёзды нас ждут» («Зірки нас чекають») (1987) — дебютний альбом. Вокальні партії записали Маргарита Суханкіна та Наталія Гулькіна. До платівки увійшли «Звёзды нас ждут», «Видео» («Відео»), «Эта ночь» («Ця ніч»), «Безумный мир» («Божевільний світ»), «Солнечное лето» («Сонячне літо»), «Электричество» («Електрика») та інші пісні.
- «Снова вместе» («Знову разом») (1988) — другий класичний альбом «Миража», записаний із вокалом Маргарити Суханкіної. Саме тут з’явилися «Музыка нас связала» («Музика нас поєднала»), «Наступает ночь» («Настає ніч»), «Новый герой» («Новий герой»), «Я больше не прошу» («Я більше не прошу») і «Снова вместе».
- «Брось!» («Облиш!») (2003) — студійна версія матеріалу, який спочатку готувався для третього альбому гурту на початку 1990-х. Пісні були заново записані з вокалом Маргарити Суханкіної та новими аранжуваннями.
- «Не в первый раз» («Не вперше») (2008) — офіційно виданий варіант третього класичного альбому з вокалом Катерини Болдишевої. Основний матеріал створювався ще на початку 1990-х. До альбому увійшли «Ты словно тень» («Ти наче тінь»), «Дух ночи» («Дух ночі»), «Отпусти меня» («Відпусти мене»), «Скорость» («Швидкість»), «Эхо» («Відлуння»), «Двое нас» («Нас двоє»), «Я жду тебя» («Я чекаю на тебе») та інші композиції.
- «1000 звёзд» («1000 зірок») (2009) — альбом періоду спільної роботи Маргарити Суханкіної та Наталії Гулькіної. Окрім нового матеріалу, видання містило оновлені версії деяких відомих пісень гурту.
- «Отпусти меня» («Відпусти мене») (2013) — ще одна студійна версія матеріалу, що походить із незавершеного третього альбому початку 1990-х. Вокальні партії виконала Маргарита Суханкіна, використано нові аранжування.
Альбоми реміксів і нові версії
- «Dance Remix» (1997) — танцювальні переробки пісень «Миража»; пізніше альбом перевидавався.
- «Версия 2000» («Версія 2000») (1999) — нові аранжування відомих композицій гурту.
- «Dance Remix 2000» (2000) — перевидання та оновлений варіант реміксового матеріалу.
- «Назад в будущее» («Назад у майбутнє») (2001) — альбом із переробленими версіями пісень раннього «Миража».
- «Старое по-новому» («Старе по-новому») (2004) — нові версії класичного репертуару, включно з «Музыка нас связала», «Наступает ночь», «Звёзды нас ждут», «Снова вместе» і «Новый герой».
Концертні та ювілейні видання
- «Мираж — 18 лет» («Мираж — 18 років») (2006–2007) — серія аудіо- та відеовидань за матеріалами ювілейних концертів гурту за участю музикантів і вокалісток різних років. До проєкту увійшли концертні виконання пісень «Миража» та виступи запрошених артистів.
- «The Best of Greatest Hits Live» (2017) — концертний альбом із Катериною Болдишевою та Олексієм Горбашовим. Записи зроблені під час виступів гурту в Москві, Санкт-Петербурзі та Ванкувері в різні роки.
Збірки та перевидання
Починаючи з 1990-х років каталог «Миража» неодноразово перевидавався на CD, касетах, вінілі та цифрових платформах. Виходили збірки Greatest Hits, Grand Collection, різні колекції найкращих пісень і MP3-видання. Значна частина таких релізів не містить самостійного нового матеріалу й складається з пісень перших альбомів, пізніших версій, реміксів або концертних записів.
Окреме місце посідають сучасні перевидання трьох класичних альбомів — «Звёзды нас ждут», «Снова вместе» і «Не в первый раз». Для нових вінілових видань перших двох платівок були використані оцифровані оригінальні мастер-стрічки кінця 1980-х років.
Звучання і місце в радянській поп-музиці
Музика «Миража» виросла з європейського диско й синтіпопу 1980-х, але набула власної впізнаваної форми. Електронні ударні та секвенсорні партії поєднувалися з мелодійним жіночим вокалом, а після приходу Олексія Горбашова помітну роль отримала рок-гітара.
Окрема особливість — тексти. На відміну від значної частини радянської естради того часу, пісні «Миража» будувалися на коротких фразах, приспівах, що легко запам’ятовувалися, та образах ночі, зірок, руху, очікування й романтичної самотності. Музична конструкція була розрахована насамперед на танцювальне сприйняття.
«Мираж» став одним із найхарактерніших поп-проєктів останніх років СРСР. Водночас історія гурту виявилася не менш незвичною, ніж його музика: студійні голоси, концертні солістки, які постійно змінювалися, паралельні склади, повернення колишніх учасників і багаторічні суперечки навколо репертуару перетворили назву «Мираж» на окремий феномен російської поп-сцени. Через десятиліття гурт продовжує концертну діяльність, а пісні першого й другого альбомів залишаються основою його репертуару.
