Liu
Kazaky — український музично-танцювальний гурт, що виник у Києві на межі 2009–2010 років і здобув міжнародну популярність завдяки поєднанню електронної поп-музики, складної хореографії та сценічного образу з чоловічим танцем на високих підборах. Візуальна естетика колективу швидко вивела його за межі звичайної поп-сцени: Kazaky виступали на модних показах, гастролювали за кордоном і 2012 року з’явилися у кліпі Madonna Girl Gone Wild.
Головні пісні Kazaky — In the Middle, Love, I’m Just a Dancer, Dance and Change, Last Night, Crazy Law, Touch Me, The Sun, Pulse, What You Gonna Do, Milk-Choc, Push і Fucking Beautiful. Музична складова проєкту перебуває на перетині synthpop, electro-pop і dance, однак характер Kazaky однаковою мірою визначали музика, хореографія, мода та ретельно вибудувана пластика кожного номера.
Створення гурту
Ключовою фігурою у створенні Kazaky став український хореограф Олег Жежель. Початковий склад сформували Жежель, Артур Гаспар, Кирило Федоренко і Стас Павлов.
Усі учасники мали серйозну танцювальну підготовку, але представляли різні школи — від сучасної та естрадної хореографії до класичного й бального танцю. Саме це дозволило проєкту від самого початку будувати виступи не навколо звичної схеми «вокаліст і підтанцьовка», а навколо чотирьох рівноправних виконавців.
Ідея танцю на шпильках поступово стала головним візуальним знаком гурту. У номерах використовувалися елементи вакінгу, клубної хореографії, модельної пластики та акробатики, причому чоловіча атлетична фігура навмисно поєднувалася із взуттям і рухами, які традиційно асоціювалися з жіночою модою.
In the Middle і перші вірусні кліпи
Публічний прорив Kazaky відбувся після виходу відео In the Middle у 2010 році. На початку кліпу учасники з’являються у більш традиційному чоловічому одязі, після чого переходять до сценічних образів із високими підборами.
Відео швидко поширилося через YouTube і музичні блоги. Для початку 2010-х це був особливо вдалий формат: Kazaky майже не потребували тривалого представлення — кілька секунд синхронної хореографії одразу пояснювали візуальну концепцію проєкту.
Слідом вийшли Love і I’m Just a Dancer. У цих роботах остаточно закріпилася характерна формула Kazaky: мінімалістична електронна музика, повторювані англомовні фрази, чіткий ритм і хореографія, розрахована одночасно на музичний кліп і модну зйомку.
Перша зміна складу
У 2011 році Стас Павлов залишив гурт. Його місце зайняв італійський танцівник і виконавець Франческо Боргато.
Таким чином, Боргато не належав до початкової четвірки Kazaky, хоча саме склад із ним став одним із найвідоміших для міжнародної аудиторії.
У цей період з’явилися Dance and Change і Last Night, а кількість виступів за межами України значно зросла.
Kazaky і світ моди
Від самого початку проєкт був ближчим до модної індустрії, ніж більшість українських поп-гуртів того часу.
У червні 2011 року Kazaky виступили на показі чоловічої колекції Dsquared² Spring/Summer 2012 у Мілані. Учасники закривали шоу танцювальним номером в обтислих сценічних костюмах і фірмових високих підборах.
Виступ отримав помітне висвітлення у міжнародній модній пресі. Vogue включив Kazaky безпосередньо до опису показу, а Los Angeles Times окремо відзначив танцювальний фінал за участю українського колективу.
Для гурту цей епізод був принципово важливим: стало зрозуміло, що його візуальна мова сприймається не лише як частина музичної сцени, а й як самостійний елемент fashion-культури.
Girl Gone Wild Madonna
Найвідомішою міжнародною співпрацею раннього періоду стала участь Kazaky у кліпі Girl Gone Wild Madonna, що вийшов у 2012 році.
Відео зняли фотографи та режисери Mert Alas і Marcus Piggott. У кліпі Kazaky з’являються поруч із Madonna та іншими танцівниками й моделями, виконуючи характерну для гурту хореографію, зокрема на високих підборах.
Вибір колективу був пов’язаний саме з його андрогінною візуальною естетикою та незвичною пластикою. Після виходу Girl Gone Wild назва Kazaky стала значно частіше з’являтися в американських і європейських матеріалах про моду, клубну культуру та сучасну хореографію.
The Hills Chronicles
Дебютний студійний альбом The Hills Chronicles вийшов 22 жовтня 2012 року.
До нього увійшли пісні, що сформували ранній репертуар гурту, зокрема:
- In the Middle;
- Love;
- I’m Just a Dancer;
- Dance and Change;
- Last Night;
- I Can’t Stop.
Музика альбому базується на синтезаторному dance-pop, electro і мінімалістичній клубній ритміці. Вокальна частина навмисно проста й часто будується на коротких повторюваних формулах, оскільки основна драматургія проєкту полягала не лише в самому записі, а й у його візуальному виконанні.
Повернення Стаса Павлова та I Like It
На початку 2013 року Франческо Боргато залишив Kazaky, після чого до складу повернувся Стас Павлов.
Першою помітною роботою відновленої четвірки стала Crazy Law. Того ж року вийшов проєкт I Like It, поділений на дві частини.
I Like It (Part 1) з’явився влітку 2013 року, а I Like It (Part 2) — у грудні. Серед головних пісень періоду — Crazy Law, Touch Me, Doesn’t Matter, The Sun і Horizon.
Порівняно з The Hills Chronicles музика стала щільнішою та різноманітнішою, однак принцип проєкту не змінився: електронний трек створювався разом із візуальним образом і хореографією, а не існував окремо від них.
Олег Жежель поза сценічним складом
У 2013 році Олег Жежель припинив регулярні виступи з Kazaky. Серед причин були проблеми з коліном, однак це не означало повного виходу з проєкту.
Жежель зберіг роль у створенні музики, хореографії та загальної художньої концепції гурту. Згодом його продовжували називати продюсером і одним із головних творців естетики Kazaky.
Після чергового виходу Стаса Павлова до гурту приєднався Артемій Лазарєв, який взяв участь у наступному етапі його історії.
2014–2015: The Hardkiss і нові сингли
У середині 2010-х Kazaky продовжували випускати окремі пісні та кліпи. Серед них — Magic Pie, The Sun, Pulse, What You Gonna Do, Milk-Choc і Your Style.
У 2014 році гурт з’явився у спільній роботі з українським колективом The Hardkiss — пісні та кліпі Strange Moves. Проєкт об’єднав дві абсолютно різні візуальні школи української поп-сцени: рокову естетику The Hardkiss і хореографічний мінімалізм Kazaky.
У цей період гурт також продовжував міжнародні виступи та участь у модних і клубних заходах.
Перерва 2016 року
У 2016 році учасники Kazaky оголосили про припинення спільної діяльності. Рішення пояснювалося бажанням музикантів і танцівників розвивати власні проєкти.
Після кількох років інтенсивних гастролей і роботи всередині жорстко заданої візуальної концепції учасники почали рухатися в різних напрямках: сольна музика, хореографія, викладання та інші творчі проєкти.
При цьому гурт не оголошував своє завершення безумовно остаточним, залишаючи можливість майбутнього повернення.
Повернення з Push
У 2019 році, після трирічної перерви, Kazaky повернулися з піснею Push. Кліп зняв український режисер Алан Бадоєв.
На момент повернення сценічний склад був розширений до п’яти осіб: до Артура Гаспара, Кирила Федоренка та Артемія Лазарєва приєдналися Влад Коваль і Євген Гончаренко.
Олег Жежель продовжував брати участь у проєкті як продюсер і автор його художнього напряму.
Push відрізнялася від раннього матеріалу не стільки музично, скільки заявленою тематикою. Повернення гурту супроводжувалося відкритими висловлюваннями про свободу, толерантність, рівність і право людини на самовираження.
Сам кліп був присвячений зокрема аудиторії Kazaky та ЛГБТК+ спільноті, яка протягом багатьох років становила помітну частину міжнародної публіки гурту.
Inside My Body і Fucking Beautiful
Після Push у 2019 році з’явилися нові сингли Inside My Body і We Should Be Like No One Else.
У 2020 році гурт випустив Fucking Beautiful. Ця композиція стала останньою великою оригінальною студійною роботою Kazaky перед черговим тривалим періодом без нових авторських синглів.
Музично пізні записи зберегли зв’язок із synthpop і клубною електронікою, однак виробництво стало сучаснішим і щільнішим порівняно з мінімалістичними треками початку 2010-х.
Дискографія Kazaky
The Hills Chronicles — 2012
Перший студійний альбом і основа раннього каталогу гурту.
Головні пісні: In the Middle, Love, I’m Just a Dancer, Dance and Change, Last Night, I Can’t Stop.
I Like It — 2013
Другий студійний проєкт, випущений у двох частинах — I Like It (Part 1) і I Like It (Part 2).
Головні пісні: Crazy Law, Touch Me, Doesn’t Matter, The Sun, Horizon.
Збірки та пізні релізи
- Greatest Songs — збірка, 2017;
- Music from Live Shows — концертний реліз, 2017;
- Push — 2019;
- Inside My Body — 2019;
- We Should Be Like No One Else — 2019;
- Fucking Beautiful — 2020;
- Kazaky Collaborative Remixes, Vol.1 — 2025;
- Collaborative Remixes, Vol.2 — 2026.
Два останні релізи складаються переважно з нових реміксів на матеріал різних періодів гурту. Вони показують, що каталог Kazaky продовжує офіційно розвиватися на цифрових платформах, хоча після Fucking Beautiful нових повноцінних студійних альбомів з оригінальним матеріалом не виходило.
Музичний стиль
Основу музики Kazaky становлять synthpop, electro-pop і dance. В окремих композиціях можна почути елементи house, electroclash і клубної поп-музики початку 2010-х.
Водночас оцінювати Kazaky виключно за аудіозаписами недостатньо. Проєкт від початку створювався як поєднання кількох дисциплін:
- електронної поп-музики;
- сучасної хореографії;
- моди;
- відеокліпу;
- театралізованого сценічного образу.
Високі підбори в цьому контексті були не окремим епатажним аксесуаром, а частиною техніки руху. Учасники виконували складну синхронну хореографію, зберігаючи атлетичну, кутасту й навмисно жорстку пластику.
Андрогінність і гендерний образ
Візуальна мова Kazaky будувалася на зіткненні ознак, які масова культура зазвичай поділяє на «чоловічі» та «жіночі». Мускулиста статура, короткі зачіски й різкі рухи поєднувалися з підборами, обтислим одягом та елементами fashion-хореографії.
При цьому в ранній період самі учасники уникали перетворення проєкту на пряме висловлювання про власну сексуальну орієнтацію. В інтерв’ю вони наголошували на сценічному характері образу й воліли не обговорювати особисте життя кожного учасника.
Пізніше суспільна складова стала вираженою значно пряміше. Повернення з Push у 2019 році вже відкрито пов’язувалося з темами свободи кохання, рівності, толерантності та права на безпечне самовираження.
Мода як частина Kazaky
Зв’язок із модою був для Kazaky не другорядним елементом просування. Уже ранні кліпи нагадували fashion-фільми завдяки мінімалістичним декораціям, монохромному одягу, підкресленій геометрії тіла та роботі камери з рухом.
Виступ на Dsquared² у Мілані остаточно закріпив цю репутацію. Надалі гурт регулярно розглядали не лише музичні, а й fashion-видання.
Такий підхід помітно відрізняв Kazaky від більшості українських танцювальних проєктів початку 2010-х: музична композиція, костюм, рух і відеоряд розроблялися як частини єдиної візуальної системи.
Значення Kazaky
Kazaky з’явилися в період, коли YouTube одночасно змінював музичне просування, а мода, клубна культура та поп-відео дедалі активніше змішувалися між собою. Гурт використав цей момент надзвичайно ефективно: його ранні кліпи були зрозумілі міжнародній аудиторії навіть без знання української чи російської мови, оскільки центральним засобом вираження слугували рух і візуальний образ.
Міжнародні виступи, участь у показі Dsquared² і поява в Girl Gone Wild Madonna вивели український проєкт у простір світової поп- і fashion-культури, куди колективи з України на початку 2010-х потрапляли порівняно рідко.
Найстійкішою спадщиною Kazaky стала саме модель музично-хореографічного проєкту, в якому чоловіча сценічна пластика не підпорядковувалася традиційним уявленням про те, який одяг або рухи вважаються допустимими для виконавця.
Kazaky посідають особливе місце в історії української поп-музики не стільки обсягом дискографії, скільки впізнаваністю власної естетики. Кілька секунд синхронного танцю на високих підборах робили проєкт візуально ідентифікованим задовго до того, як міжнародна публіка встигала запам’ятати назву пісні, — рідкісний випадок, коли хореографія стала таким самим важливим авторським мовленням гурту, як і сама музика.
